Вирок № 104941712, 15.06.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/21307/21

Провадження № 1-кп/522/1340/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Смокової А.В.,

здійснивши судовий розгляд, на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021163510000806 від 26.10.2021 року, у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Чорноморськ Одеської області, громадянки України, із середньою освітою, заміжньої, працевлаштована, офіційно не зареєстрована, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

- 09.08.2011 року Деснянським районним судом м.Києва, за ч.2 ст.186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 4 років, згідно ст.75 КК України від відбуття покарання звільнена з випробувальним строком на 3 роки;

- 16.09.2016 року Бориспільським районним судом переглянуто вирок, на підставі ст.78 КК України, відмінити випробувальний строк на 4 роки, 15.11.2018 року звільнена з місця позбавлення волі умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 3 місяці 10 днів,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Буянової Н.П.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Так, 23.10.2021 року приблизно о 19:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у торговій залі магазину «Єва №427», який розташований за адресою: м.Одеса, вул.Канатна, 102, визначила предметом свого злочинного посягання будь-який товар, який знаходився у вищевказаному магазині.

Надалі, ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, підійшла до вітрини з побутовими товарами, де розуміючи протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, переслідуючи ціль незаконного збагачення, впевнившись що її злочинні дії залишаються непомітними для оточуючих, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів взяла з вітрини наступні товари: Nivea гель-догляд для душу Карамболь 250 мл., вартістю 44 грн. 29 коп.; антиперспірант «Gilette Series» гелевий чоловічий 75 мл. вартістю 77 грн. 40 коп.; консилер «Maybelline Instant Anti-Age» нюд 6 мл., вартістю 259 грн. 00 коп.; тональний крем «Maybelline Affinitone» відтінок 17, вартістю 205 грн. 00 коп., які поклала собі в сумку через плече.

В подальшому ОСОБА_1 , з метою доведення свого злочинного наміру до кінця та в подальшому вільно розпорядитись викраденим майном, минаючи повз касову зону та контрольну рамку, не розрахувавшись за вищевказаний товар, разом із викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим спричинила ТОВ «РУШ» (код ЄДРПОУ 32007740) матеріальну шкоду на суму 585 гривень 69 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Таким чином, встановлені достатні підстави обвинувачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 визнала свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та підтвердила обставини кримінального правопорушення, що описане в обвинувальному акті. Обвинувачена підтвердила наявність факту, викладеного в обвинувальному акті. Обвинувачена щиро розкаялась, запевнила суд, що більше не вчинятиме злочинів та просила призначити їй покарання не пов`язане із позбавленням волі.

Прокурор просила призначити обвинуваченій покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд встановив, що винність обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, повністю доведена та підтверджена матеріалами провадження.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).

Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд враховує її особу, а саме: заміжня, працевлаштована, раніше судима.

Крім того, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 185 КК України, які вчинила ОСОБА_1 є нетяжким злочином.

Відповідно до ст. 66 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 суд враховує: щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 відсутні.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначеннями судами кримінального покарання" наголошено, що згідно з частиною 2 статті 75 КК України, суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відтак, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України без реального його відбування із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України, яке на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.

З огляду на викладене, враховуючи особу обвинуваченої, вказані пом`якшуючі обставини, ставлення обвинуваченої до вчиненого, суд дійшов переконання про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням

Питання про речові докази вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 50, 61, 65, 75, 76, 185 КК України, ст. ст. 100, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові доказипо даномукримінальному провадженню:DVD-Rдиск «hr»об`ємом 4,7GBна якомумаються 4відеофайли підназвою «A02_20211023185550.mp4», «A08_20211023185550.mp4», «A09_20211023185550.mp4», «A08_20211025205700.mp4» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Відповідно до положень ч.1 ст.394 КПК України - вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Повний текст вироку складено 15.06.2022 року.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси Д.Ю. Донцов