YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Київ

/

Оболонський районний суд міста Києва

Вирок № 104939672, 22.06.2022, Оболонський районний суд міста Києва

Дата ухвалення

22.06.2022

Номер справи

756/15768/21

Номер документу

104939672

Форма судочинства

Кримінальне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У М.КИЄВІ

Єдиний державний реєстр судових рішень

22.06.2022 Справа № 756/15768/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/15768/21

1-кп/756/780/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2022 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Касьян А.В.,

секретар судового засідання Пишкович М.І., Пономарьов Г.М.,

провівши відкритий судовий розгляд кримінального провадження №12021100070001145 від 16.06.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Поліське Київської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ), офіційно непрацюючого, неодруженого, такого, що в силу ст. 89 КК України судимості немає,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Чижевського І.В., Трюхіна А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Скотара О.М.,

в с т а н о в и в:

Так, у невстановлений слідством час та невстановленому слідством місці у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів з метою особистого збагачення.

Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, у невстановлений слідством час та невстановленому слідством місці ОСОБА_1 , за невстановлених досудовим слідством обставин у невстановленої особи незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон) та став його зберігати з метою збуту до 26.06.2021.

26.06.2021 у період часу з 11:00 по 11:20 ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, діючи умисно з корисливих мотивів, незаконно за 400 грн збув ОСОБА_2 , стосовно якого прийнято рішення про застосування заходів безпеки згідно із Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які приймають участь у кримінальному судочинстві», згорток з кристалоподібною речовиною світлого кольору, яка відповідно до висновку експерта від 30.06.2021№ СЕ-19/111-21/30928-НЗПРАП містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон), масою 0,051 г.

Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин у невстановленої особи ОСОБА_1 повторно незаконно придбав з метою збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон) та став зберігати з метою збуту до 21.07.2021.

21.07.2021 у період часу з 13:12 по 14:00 ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, діючи умисно з корисливих мотивів, повторно незаконно за 400 грн збув ОСОБА_2 , стосовно якого прийнято рішення про застосування заходів безпеки згідно із Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які приймають участь у кримінальному судочинстві», згорток з кристалоподібною речовиною світлого кольору, яка відповідно до висновку експерта від 22.07.2021 № СЕ-19/111-21/35209-НЗПРАП містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон), масою 0,066 г.

Крім того, реалізуючи свій вищевказаний умисел, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин у невстановленої особи ОСОБА_1 повторно незаконно придбав з метою збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон) та став зберігати з метою збуту до 21.07.2021.

21.07.2021 у період часу з 14:40 по 15:53 за місцем проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 було проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено: 5 шприців з прозорою рідною, 4 паперових згортка з порошкоподібною речовиною, згортки з порошкоподібною речовиною, блістери з таблетками, блістери з таблетками, блістери з таблетками з надписом «Метадон», пристрій для куріння з нашаруваннями, крафт-пакети з залишками невідомої речовини.

Згідно висновку експерта від 18.08.2021 №СЕ-19/111-21/36290-НЗПРАП надані на дослідження:

- таблетки білого кольору містять сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол). Маса дифенгідраміну (димедролу) в таблетках становить 7,778 г; 8,210 г; 0,151 г; 5,444 г;

- кристалічні речовини білого кольору містять суміш наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - метадону (фенадону) та сильнодіючого лікарського засобу - дифенгідраміну (димедролу). Загальна маса метадону (фенадону) становить 0,167 г, дифенгідраміну (димедролу) - 0,153 г. Загальна маса метадону (фенадону) становить 10,543 г, дифенгідраміну (димедролу) - 6,433 г;

- незначні нашарування речовини білого кольору, які виявлені на фрагментах пакетів, містять суміш наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - метадону (фенадону) та сильнодіючого лікарського засобу - дифенгідраміну (димедролу). Загальна маса метадону (фенадону) становить 0,0019 г, дифенгідраміну (димедролу) - 0,0015 г;

- нашарування речовини темно-коричневого кольору містять особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - екстракт каннабісу. Маса екстракту каннабісу в перерахунку на суху речовину становить 0,621 г.

- надані на дослідження прозорі безбарвні рідини містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон). Маса метадону (фенадону) становить 0,021 г; 0,021 г; 0,038 г; 0,017 г; 0,017 г;

- у змиві шприца виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон) в слідовій кількості.

Загальна маса метадону (фенадону) в речовинах, змивах - 10,6589 г.

Загальна маса дифенгідраміну (димедролу) в речовинах - 6,4349 г.

Згідно Списку № 1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено» в Таблиці II «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, метадон (фенадон) є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.

Відповідно до наказу №634 від 29.07.2010 Міністерства охорони здоров`я України «Про внесення змін до наказу МОЗ від 01.08.2000 №188» встановлено до 0,02 г метадону є невеликим розміром, від 1,6 г до 20,0 г є великим розміром, від 20,0 г і більше, є особливо великим розміром.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, щиро покаявся, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема те, що дійсно він 26.06.2021 приблизно об 11:00 та 21.07.2021 в обідній час за місцем свого проживання ( АДРЕСА_3 ) кожного разу за 400 грн збув своєму знайомому наркотичний засіб метадон, отримані кошти використовував для задоволення власних потреб, а саме для потреб у лікуванні онкохворого батька. За місцем його проживання працівниками правоохоронного органу було проведено обшук, під час якого останні виявили та вилучили наркотичний засіб (метадон), кількість якого відповідає дійсності. Зазначив, що він має незадовільний стан здоров`я, є дитиною-інвалідом, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, внаслідок отриманого іонізуючого випромінювання має ряд тяжких супутніх захворювань, мав ІІ групу інвалідності, на сьогодні йому встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково. Наркотичні засоби він почав вживати у зв`язку із сильними головними болями, з 2011 року знаходиться під наркологічним диспансерним динамічним наглядом у лікаря-нарколога, неодноразово проходив лікування, пов`язане з вживанням наркотиків, знаходився на метадоновій замісній терапії. Просив суд врахувати, що він є несудимим, має місце реєстрації та постійне місце проживання, де проживає разом батьками, кожен з яких є інвалідом ІІ групи та потребує постійного догляду, батько має онкологічне захворювання, за межі квартири не виходить, а він ( ОСОБА_1 ) є єдиною дитиною у сім`ї.

Висловивши самозасудження своїх дій та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність за вчинені злочини, просив суд врахувати дані про його особу, незадовільний стан здоров`я та те, що він на сьогодні не вживає наркотичних засобів, пройшов лікування, з метою влаштуватися на роботу став на облік Оболонської районній філії Київського міського центру зайнятості, та суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин вчинення злочинів.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненому, враховуючи те, що учасники кримінального провадження не оспорюють обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, й судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, а також процесуальних рішень, що стосуються застосованих заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів й інших документів та доказів, які мають істотне значення для вирішення обвинувачення по суті, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому, судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 в межах пред`явленого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши долучені сторонами матеріали провадження, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, інші документи та докази, які мають істотне значення для прийняття рішення по суті обвинувачення, приходить до висновку, що за результатами судового розгляду повністю доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує:

- за ч. 1 ст. 307 КК України, як «незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів»;

- за ч. 2 ст. 307 КК України, як «незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, вчинене повторно, а також у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту наркотичних засобів, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби у великих розмірах».

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості злочинів, що відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, характер, мотиви та обставини вчинення злочинів, особу винного, його вік та соціальні зв`язки, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Вирішуючи питання про наявність у кримінальному провадженні обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд приходить до наступного висновку.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим.

Судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, вину у вчиненні злочинів визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, добровільно сприяв органу досудового розслідування в установленні обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, на сьогодні став на шлях виправлення (наркотичні засоби не вживає, докладає зусиль для пошуку роботи), що свідчить про наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи безстроково, отримує пенсію по інвалідності, протягом тривалого часу (з дитинства) хворіє на ряд тяжких захворювань, які потребують постійного контролю лікарів та систематичного вживання лікарських засобів з метою недопущення загострення та утруднення цих захворювань, серед іншого: енурез, енкопрез, артеріовенозний свищ пахових областей, трофічна язва в області лівого голеностопного суглобу, посттромбфлебітичний синдром нижніх кінцівок змішана форма, хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок ІІІ ступеня, постін`єкційні нориці пахових ділянок, хронічний гепатит С, органічне ураження білої речовини головного мозку, туберкулома правої легені.

З огляду на викладене, суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, - незадовільний стан здоров`я обвинуваченого відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України.

Зважив суд і на дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він в силу ст. 89 КК України несудимий, на час вчинення злочинів хоч і неофіційно, але працював (зі слів), перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом «розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності» та не перебуває на обліку у лікаря психіатра, що свідчить про його осудність, має місце реєстрації та постійне місце проживання, де проживає разом з батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожен з яких, відповідно до відомостей, що містяться у матеріалах кримінального провадження, є інвалідами ІІ групи безстроково, батько має онкологічне захворювання та може пересуватись лише в межах квартири, обвинувачений є єдиною дитиною у сім`ї.

Крім того, призначаючи покарання обвинуваченому та встановлюючи ступінь його вини у вчиненому, суд повинен дати оцінку не лише кримінально караним діянням, а й обставинам кримінального провадження у сукупності з даними про особу обвинуваченого, зокрема, відомостями про схильність такої особи до вчинення кримінальних правопорушень та відомостями про поведінку до вчинення злочинних дій, про його соціальні зв`язки, спосіб життя та інші обставини, які впливають на прийняття рішення.

Так, суд враховує, що злочини вчинені обвинуваченим ОСОБА_1 є суспільно небезпечними, що призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, що спричиняє шкоду здоров`ю населення. Водночас, даючи оцінку особистості обвинуваченого, суд виходить з того, що ОСОБА_1 в силу ст. 89 КК України судимості немає, відомостей про притягнення обвинуваченого до юридичної відповідальності під час судового провадження прокурором не надано, обвинувачений постійно мешкає з батьками, за якими доглядає, офіційно непрацевлаштований з огляду на стан здоров`я, однак отримує пенсію по інвалідності та з метою можливого працевлаштування перебуває на обліку Оболонської районній філії Київського міського центру зайнятості, за період кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 жодного разу не порушив покладені на нього процесуальні обов`язки, при цьому загальний стан здоров`я обвинуваченого візуально погіршився (пересування, певні рухи, мова, хворобливий зовнішній вигляд).

Отже, за результатами судового розгляду суд приходить до переконання, що незадовільний стан здоров`я як обвинуваченого ОСОБА_1 так і його батьків, спонукало останнього до вчинення злочинів з корисливого мотиву, водночас суд вважає, що особистість обвинуваченого не свідчить про схильність до систематичного вчинення правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, з огляду на відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність у кримінальному провадженні обставин, що пом`якшують покарання, - щире каяття та незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, дані про особу останнього суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі відповідно до санкцій ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України. При цьому, обставини, що пом`якшують покарання, - щире каяття та незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, суд визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, які у сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого, свідчать про можливість призначення основного покарання у виді позбавлення волі, нижчого від найнижчої межі за санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки, на переконання суду, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень відповідно до мети покарання, визначеної ч. 2 ст. 50 КК України, при цьому остаточне покарання за сукупністю злочинів слід визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим на підставі ст. 70 КК України.

Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності з відомостями про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , зокрема з відомостями про наявність в останнього захворювань, які значно впливають на його спосіб життя, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12» зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

В даному випадку, на переконання суду, вид та розмір покарання зі звільненням від його відбування відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (рішення у справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Тобто, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання, суд виходить з того, що у даному випадку застосування реального покарання у виді позбавлення свободи, на думку суду, буде жорстоким поводженням з обвинуваченим, оскільки призведе не лише до позбавлення можливості отримувати належне лікування та медичний захист, а й до неможливості забезпечити себе, у зв`язку з незадовільним станом здоров`я, необхідними речами, які відсутні в умовах ізоляції (спеціальне харчування, сторонній догляд, медикаментозне лікування та ін.)

Суд не призначає обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації майна за ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки ст. 77 КК України визначено види додаткових покарань, які вправі суд призначити в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Вирішуючи долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вважає, що слід зазначити про таке.

Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

У судовому засіданні встановлено, що 21.07.2021 за місцем проживання ОСОБА_1 було проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено, серед іншого, кошти, що використовувалися для проведення оперативної закупки - 2 купюри номіналом по 50 грн (УР6723429, ФВ6226192) та 2 купюри номіналом по 200 грн (СЗ6016101, ТГ9899503), які було поміщено в конверт білого кольору, та постановою слідчого від 22.07.2021 визнано речовими доказами й приєднано до матеріалів кримінального провадження, а тому ці грошові кошти слід залишити при матеріалах кримінального провадження.

Крім того, в ході проведення вказаного обшуку було вилучено і інші грошові кошти, а саме:

3 грошові купюри номіналом по 1000 грн (АБ6257001, АВ5327838, АБ0808423);

30 грошових купюр номіналом по 500 грн (ЛД5481224, ХД7605882, ЛБ8149270, ББ4750054, ВЄ5869799, ВЕ2779523, ХИ9235396, УД2998313, ФЗ0690234, ЛЗ5320928, АЗ0099080, АД5768086, БА2044381, ХГ6983667, ВЖ1477009, ВЖ1477007, ХЖ9900551, УЖ0138457, ВИ5741545, БА8108346, АА4780881, ВХ7369979, ФД5164140, ВВ5389976, УЖ0696374, ЛЗ2458261, ВИ5708373, АГ2559652, АЕ8888715, ХЕ2143342);

35 грошових купюри номіналом по 200 грн (СЛ4817382, ТЕ7851068, СН5434997, ЗД9473505, ХВ4008611, СЛ5842095, ХА1329957, СЛ5177139, УМ5343184, ХГ8994973, ПЕ8339344, УИ1383610, УИ0143654, УА4894752, ХЕ3927343, ВИ5242223, СН2371678, ЄБ7795288, ГВ5297473, ГЗ7458718, УЖ5417517, УТ6902531, ВЧ2609283, СН7015640, УР5990463, СГ3221011, СМ9743443, ХЕ3331692, ДВ4455669, ВИ3484486, ВЕ9918992, ВЕ8075199, СЗ6317261, УС8819605, ВД0705297);

6 грошових купюр номіналом по 1000 грн (АА9090043, АЄ7955499, АД1892609, АА2175624, АА5073358, АЄ7516678);

13 грошових купюр номіналом по 500 грн (АД3748751, ВЗ2153472, ВА6364414, МВ2653627, ББ0935290, УИ9155374, ЦА0680937, ХЕ3053762, ВЗ7518470, АД3748748, АД3748749, АД3748750, УГ9090506);

7 грошових купюри номіналом по 200 грн (ХВ8411282, УК1823709, УК8847344, ХД9827096, ПГ1096006, ТА3131846, ТЗ5458833);

7 грошових купюри номіналом по 100 грн (МВ8497519, МР6063055, МБ3439373, СЖ4851416, КТ3526065, УХ8836811, АА6163232);

11 грошових купюри номіналом по 50 грн (СР1753103, ФЗ4366186, СЙ3688807, СТ2598003, УЄ4707384, ТЄ7716961, УБ2851440, УЕ0393117, УР9681093, ТИ8708226, АА3394238);

1 грошова купюра номіналом 20 грн (ЮБ7340103);

2 грошових купюри номіналом по 10 грн (СЗ7027781, ЦЗ4886377);

2 грошових купюри номіналом по 5 грн (ЮЗ6196035, ЮЄ0523421);

1 грошова купюра номіналом 2 грн (СГ3186742);

1 грошова купюра номіналом 1 грн (МЗ6604479);

70 грошових купюр номіналом по 20 грн (ЮГ3754649, ЧА7602126, ЮЕ7777566, ЧА8521609, ЮЕ5166849, ЮБ4388131, ЮЕ9732100, ТА3459404, ЮА4510494, ЮВ0495847, ЮБ1536231, ЮД1766693, ЮД7740979, ЮБ5844649, ЧД4749160, ЧГ2849630, ТИ0877952, ЧБ4829007, ЮД0598828, ЮЕ3912359, ЮЕ4135112, ЮЄ9190678, ТЄ9174539, ТБ1409686, ТИ1797484, ЮЕ8276755, ТВ9389127, ЮД9654310, ТЙ8779006, ЮВ9544547, ТИ7505050, ТБ3811144, ТБ5372294, ЮБ9940752, ЧБ3795516, ТИ2819346, ТЙ1617841, ЮГ4972315, ЮГ9101613, ТЕ1675583, ТЕ2454902, ЮЄ2894028, ЧД3204724, ЮД9587474, ЮВ2526245, ЮГ2196374, ЮД4839674, ЮВ2248784, ЧВ5994351, ЮБ4948983, ЧА3966634, ЮБ6859724, ЮБ8786040, ЮГ1316584, ЧД7987366, ЮБ6342016, ТЗ2639256, ЧБ3395528, СЕ2763167, ЮЕ1825300, ЮЄ1249759, ЧА4234545, ЮА5272275, ЮЕ1073697, ЧД7400255, ЮЕ6159678, ЮЕ1145355, ЮЛ1877023, ЧЕ2200540, ЮД7793481);

5 грошових купюр номіналом по 50 грн (СП1806756, СК0320462, СЛ6476002, СН6298632, УЕ7838194);

31 грошових купюри номіналом по 100 грн (УН4673043, УЙ2737963, АД2996962УФ9848046, УХ9955884, УШ7536505, СБ1943102, МЄ4158185, АЕ5805950, МЗ8510725, СД0702638, СЗ4146410, АД8050907, УЗ6933023, УМ2556312, АД0268633, УР2924692, УЖ0792961, УЦ1381041, МЕ0544734, АЄ5322744, СИ3940029, ГЕ1084516, СЄ3272891, УП9930463, УЄ5321934, АВ7860574, АБ4506188, МН8405849, СГ4992975, ГГ0246211);

29 грошових купюр номіналом по 200 грн (СМ5998294, ХД0343650, СГ3433152, УК1346561, СЖ2092035, СЖ1809875, КИ1504968, ГЖ6689946, ТИ9214049, ГБ0021295, КК2140656, ГГ4938594, ГА0021898, ГБ2527099, ГБ1324793, ГЖ9646534, ТА4609704, ВЗ2925216, ДБ6728357, ДБ2229137, ГА1029971, УС4909562, ВА4166238, ВБ8481921, УБ6624762, УТ7066378, УХ2153007, ГД0154373, ДГ2034157);

18 грошових купюр номіналом по 500 грн (ФЖ9626467, ЗЗ5012090; АВ8506634, АЗ6917799, ГА2171195, ГА2171180, ХГ4726468, ЦА9451212, БВ5833649, ХИ1089150, ЛИ6363557, СД8016127, ЛИ2931555, ХЕ6530557, АЖ5004844, ЄВ8109702, МБ4343607, АЖ2352881),

на загальну суму 59 753 грн, які постановою слідчого від 22.07.2021 визнано речовими доказами та передано на відповідальне зберігання до сейфу №0035 Солом`янського відділення АБ «Укргазбанк» (м. Київ, вул. Єреванська, 1).

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 28.07.2021 №758/10285/21 на вищевказані грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), накладено арешт з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні та забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Водночас у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 показав, що дійсно в ході обшуку за його місцем постійного проживання працівники поліції виявили та вилучили гроші, серед яких були гроші, належні його батькам, які його матір ОСОБА_3 , хворіючи, передала йому з метою їх використання на випадок смерті, на підтвердження цього долучив заяву на видачу готівки №7715662611 на загальну суму 54 200 грн, де отримувачем вказана ОСОБА_3 , та довідки про доходи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (батьків пенсіонерів), що свідчать про отримання останніми пенсій за період липень-грудень 2021 у розмірі 30 166,56 та 49 633,68 грн відповідно.

Вирішуючи долю вказаних речових доказів (грошових коштів на загальну суму 59 753 грн), з огляду на те, що під час судового провадження кримінального провадження стороною обвинувачення не доведено та не надано доказів на підтвердження того, що вказані грошові кошти обвинувачений ОСОБА_1 отримав внаслідок вчинення інкримінованих йому злочинів, обвинувачення в цій частині йому не пред`являлося, суд приходить до висновку, що вилучені під час обшуку грошові кошти на загальну суму 59 753 грн не відповідають критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.

Крім цього, враховуючи те, що за результатами судового провадження суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки в разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням закон виключає можливість призначення такого додаткового покарання як конфіскація майна, при цьому спеціальна конфіскація не є покаранням, а належить до інших заходів кримінально-правового характеру, водночас в цьому кримінальному провадженні при застосуванні заходу забезпечення щодо вказаних коштів метою застосування такого заходу забезпечення як арешт майна не слугувало забезпечення спеціальної конфіскації, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування спеціальної конфіскації до грошових коштів на загальну суму 59 753 грн, а відтак вказані гроші підлягають поверненню власнику (законному володільцю).

Питання інших речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Приймаючи рішення щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, суд враховує, що під час судового провадження стосовно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого сплив, однак, незважаючи на відсутність клопотання сторони обвинувачення з цього приводу, з огляду на те, що суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 основного покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком, а тому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд вважає правильним до набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 28.07.2021 (справа №758/10136/21), після набрання вироком законної сили, підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

До набрання вироком законної сили обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, зобов`язавши останнього прибувати за кожною вимогою суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Речові докази:

- 2 купюри номіналом по 50 грн (УР6723429, ФВ6226192) та 2 купюри номіналом по 200 грн (СЗ6016101, ТГ9899503), які виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та які постановою слідчого від 22.07.2021 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні й поміщено в конверт білого кольору та приєднано до матеріалів кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- грошові кошти, а саме: