Вирок № 104935155, 24.06.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9422/20

Провадження № 1-кп/344/476/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Хоростіля Р.В.,

з участю секретарів судового засідання Басюк С.Р., Черепій Н.П.,

Василик І.М.,

прокурорів Гриніва М.М.,

Данищука Д.М.,

Шутка Л.І.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Дзундзи О.П.,

обвинуваченої ОСОБА_2

захисників Кузів Л.В.,

Гричинського А.В.

Дмитрович Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Микитинці Івано-Франківської міської ради, проживаючої по АДРЕСА_1 , приватного підприємця, вдови, із вищою освітою, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимої, РНОКПП суду не відомий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 заподіяла умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я за наступних обставин.

Протягом тривалого часу ОСОБА_2 перебуває у неприязних відносинах з ОСОБА_1 у зв`язку з чим у них неодноразово виникали конфлікти. 04 березня 2020 року близько 11год. ОСОБА_2 , знаходячись в приміщенні кабінету НОМЕР_1 комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативної діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради № 2», що по АДРЕСА_3, розпочала конфлікт із потерпілою, яка знаходилась на своєму робочому місці. Під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підійшла до потерпілої, яка знаходилась за робочим столом, та діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких негативних наслідків щодо здоров`я потерпілої, розуміючи, що потерпіла ОСОБА_1 не чинить їй опору, рукою нанесла останній два удари в ділянку голови. Вказані неправомірні дії ОСОБА_2 були припинені ОСОБА_3 , яка також знаходилась в приміщенні кабінету НОМЕР_1 КНП «ЦПМКДД № 2», що по АДРЕСА_3. В результаті неправомірних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та синцем в ділянці правої щоки, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 157 від 26 березня 2020 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнала та пояснила, що з потерпілою ОСОБА_1 вона знайома певний час, остання раніше виконувала роботу в її приватній клініці, за що отримувала грошові кошти. 04 березня 2020 року близько 11год. вона прийшла в комунальну поліклініку в кабінет до ОСОБА_1 , для того, щоб зробити їй зауваження, оскільки остання розповсюджувала про неї плітки. В той час в кабінеті стояла ОСОБА_1 , а за столом сиділа ОСОБА_3 . Під час розмови між нею та ОСОБА_1 виник словесний конфлікт, який тривав до 5 хвилин, в ході конфлікту вона жодних ударів потерпілій не наносила і жодних рухів в її сторону не робила. ОСОБА_1 хотіла зняти відео конфлікту на телефон, однак вона лівою рукою забрала його зі столу, а в правій руці тримала свою сумку. Телефон повернула потерпілій одразу після конфлікту. Відеозапис події на свій телефон зробила свідок ОСОБА_3 , яка також просила їх припинити сваритися. ОСОБА_1 крикнула, що нібито вона її вдарила, на що вона могла емоційно відповісти: «Так, вдарила», після чого вийшла з кабінету і пішла до головного лікаря поліклініки написати заяву щодо неналежної поведінки ОСОБА_1 . Обвинувачена також пояснила, що ОСОБА_1 наговорює на неї неправду, оскільки знає, що в неї є грошові кошти, які хоче в такий спосіб отримати. Просила її виправдати.

Незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_2 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнала, її вина повністю доведена сукупністю зібраних в кримінальному провадженні та досліджених в судовому засіданні доказів, які суд вважає належними та допустимими.

Так, потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що вона працює лікарем лором в КНП «Центр первинної медичної і консультативної діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради № 2», що по АДРЕСА_3. Вона знайома з обвинуваченою ОСОБА_2 , оскільки інколи працювала в неї в приватній клініці. В березні 2020 року, точної дати вона не пам`ятає, вона перебувала в робочому кабінеті НОМЕР_1 і до неї прийшла лікар ОСОБА_3 готувати звіт. Того ж дня до неї в робочий кабінет зайшла ОСОБА_2 і почала кричати, погрожувати та ображати її, висловлюючись нецензурно. Обзивала її та її батьків, на зауваження остання не реагувала. ОСОБА_3 почала шукати номер телефону охоронця, а вона в свою чергу почала знімати ОСОБА_2 на відео та попередила, що викладе запис в інтернет. Однак остання несподівано вихопила телефон, кинула і вдарила її правою рукою по обличчі. Один удар був сильніший, інший - легший. ОСОБА_3 телефон забрала. Їй стало погано, піднявся тиск і погіршився зір, а згодом з`явилась гематома та синці. Була ушкоджена права та верхня частина голови, обличчя. Вночі почала боліти голова. Тиск не збивався. Вона зверталась до лікаря кардіолога, також консультувалась в лікаря нейрохірурга. Лікувалась спочатку амбулаторно, так як доглядала батька, якому 90 років, тай місця в лікарні не було, бо почався карантин. Однак її стан не покращувався і вона з гіпертонічним кризом почала лікувалась стаціонарно в «Пульмоцентрі» на вул. І. Франка, там було місце. В лікарні також захворіла на вірусну хворобу. Під час лікування вона здавала аналізи, робила кардіограму та УЗД, консультувалась з спеціалістами. Лікувалась в стаціонарі 14 днів, а після виписки ще доліковувалась. Частину ліків їй купували хворі з палати, частину вона сама. Десь через 5 днів після події її оглядав судово-медичний експерт. Раніше з тиском в неї проблем не було, в кардіолога на обліку не перебувала, гіпертонічної хвороби не мала. З приводу конфлікту вона звернулась в поліцію. Заявлений цивільний позов підтримала в повному обсязі, а щодо покарання ОСОБА_2 , - то поклалась на думку суду.

Свідок ОСОБА_3 , будучи допитаною в судовому засіданні, пояснила, що вона працює лікарем хірургом в КНП «Центр первинної медичної і консультативної діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради № 2», що по АДРЕСА_3. 04 березня 2020 року вона перебувала в робочому кабінеті НОМЕР_1 з лікарем лором ОСОБА_1 , готували звіт, вона сиділа навпроти останньої. Відносини з потерпілою нормальні, товариські. Того ж дня близько 12год., точного часу не пам`ятає, до кабінету зайшла ОСОБА_2 , яка поводила себе неадекватно, ненормально, почала з криком висловлювати до ОСОБА_1 претензії, погрожувала їй, бігала по кабінеті та кричала, висловлюючись нецензурно, вимагала, щоб остання йшла з нею до директора. Вона намагалась ОСОБА_2 заспокоїти, однак на зауваження остання не реагувала, тому вона попередила її, що викличе охоронця. ОСОБА_1 була здивована, встала і намагалась зняти подію конфлікту на відео мобільного телефону, а ОСОБА_2 підійшла до неї, вирвала телефон, кинула його і цілеспрямовано вдарила ОСОБА_1 кулаком швидше за все правої руки по обличчі, після чого вибігла з кабінету. Потерпіла від удару присіла. Обличчя, щока у ОСОБА_1 почервоніли, їй стало погано, вона була в стресі, говорила, що схватило серце і підвищився тиск, після чого звернулась до лікаря невропатолога. Сам конфлікт тривав близько 15хв. Чи зверталась потерпіла до травматолога, їй не відомо. Знає, що ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з струсом головного мозку, була на стаціонарному лікуванні.

Крім цього, відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 04 березня 2020 року (а.п.141 т.1), старшим слідчим СВ Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області прийняв усну заяву від ОСОБА_1 про нанесення їй тілесних ушкоджень громадянкою ОСОБА_2 .

Згідно з висновком експерта №157 від 26 березня 2020 року (а.п.142 т.1), на підставі постанови слідчого від 12 березня 2020 року у кримінальному провадженні № 12020090010000682 від 05 березня 2020 року, та даних судово-медичної експертизи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданих медичних документів: 1-2 у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку та синцем в ділянці правої щоки, утворилась від дії тупого твердого предмета, могла утворитись як при нанесення удару тупим твердим предметом в вище вказану ділянку тіла, так і при ударі цією ділянкою до тупого твердого предмета, може відповідати терміну вказаному у постанові і відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 12 березня 2020 року (а.п.143 т.1), остання добровільно надала працівникам поліції відеозапис зі свого мобільного телефону щодо події, яка мала місце 04 березня 2020 року близько 11год. по АДРЕСА_3.

Відповідно до протоколу огляду від 19 березня 2020 року (а.п.144-146 т.1), слідчим СВ Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області проведено огляд відеозапису з мобільного телефону потерпілої. Предметом огляду являється оптичний-диск марки MAN TEX із відеозаписом, який надано УПП в Івано-Франківській області по запиту слідчого в порядку ст. 93 КПК України. під час перегляду відеозаписів використовується стаціонарний комп`ютер моделі LG. Компакт-диск, кий поміщений у паперовий конверт: при перегляді вказаного диску на стаціонарному комп`ютері встановлено, що на ньому міститься відеозапис під назвою «002ad03b8ac50bed1cff90591faeaabeff76cfaed936197c95c79ddba75a866d539d_9aa6f95c». При перегляді відеофайлу під назвою «0-02-0a-d03b8ac50bed1cff90591faeaabeff76cfaed936197c95c79ddba75a866d539d_9aa6f95c» встановлено, що запис ведеться із мобільного телефону потерпілої. Будь-яких записів із наявними датою та часом немає. На початку відеозапису зафіксовано жінку (згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 ), яка стоїть в приміщенні кабінету та конфліктує з потерпілою. При перегляді відеозапису зафіксовано, що за столом сидить жінка (згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 ), яка просить ОСОБА_2 припинити свої неправомірні дії. В подальшому при перегляді відеозапису зафіксовано розмову між ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1 , при розмові ОСОБА_2 ображає потерпілу «Відьмою», після чого ОСОБА_1 повідомляє ОСОБА_3 , що ОСОБА_2 вдарила її, в свою чергу ОСОБА_2 відповідає «Так, вдарила!» та підходить до потерпілої і вихоплює мобільний телефон з рук. При перегляді відеозапису зафіксовано, що ОСОБА_2 вихопивши телефон направилась до дверей кабінету, при цьому відео зйомка відбувається в хаотичному порядку. На відео записі голоси, про те, щоб ОСОБА_2 повернула мобільний телефон. На цьому відео запис завершується. Компакт диск упаковано в паперовий конверт та прикріплено до аркушу білого кольору формату А-4 на якому проставлено печатки «для пакетів Івано-Франківського ВП ГУ НП». Огляд проводився в денну пору при штучному освітленні в службовому кабінеті № 9 Івано-Франківського ВП ГУ НП в області.

Відтворення та демонстрація зазначеного вище відеозапису учасникам судового провадження була проведена відповідно до вимог ст. 359 КПК України в залі судового засідання під час судового розгляду даного кримінального провадження, після чого заслухано доводи учасників з цього приводу.

Згідно з протоколом пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 13 березня 2020 року (а.п.147-148, 149 т.1), свідок ОСОБА_3 за загальними рисами впізнала особу на фото № 1 ( ОСОБА_2 ), яка 04 березня 2020 року близько 11год. спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_1 .

В той же час суд критично оцінює покази обвинуваченої ОСОБА_2 , оскільки вважає їх такими, що виключно спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальне правопорушення.

Зокрема покази ОСОБА_2 повністю спростовані зазначеними вище доказами, в тому числі показами потерпілої ОСОБА_1 , які в свою чергу узгоджуються з показами свідка ОСОБА_3 та відповідають події кримінального правопорушення, яка зафіксована на відео мобільного телефону. При цьому суд зазначає, що покази потерпілої та свідка є зрозумілими, чіткими, послідовними і будь-яких сумнівів у суду не викликають, а покази обвинуваченої ОСОБА_2 не відповідають встановленим обставинам події кримінального правопорушення, про які йшлося вище.

Суд також зазначає, що на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_2 під час словесного конфлікту з ОСОБА_1 здійснює раптові, швидкі та активні рухи в сторону останньої, наносить їй удари, після чого ОСОБА_2 на звинувачення потерпілої на місці вчинення правопорушення про те, що вона її вдарила, вигукнула: «Так, вдарила», фактично визнавши під час конфлікту завдання самого удару.

Відтак суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованому їй кримінальному правопорушенні знайшла своє підтвердження та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченій суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком; дані про особу винної; її вік; стан здоров`я та її майновий стан; вона працює - є приватним підприємцем; вдова; має на утриманні одну неповнолітню дитину; на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває; раніше не судима, а також наявність претензій у потерпілої.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

Тому, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити покарання у виді штрафу та задовольнити цивільний позов, потерпілої, яка в своїй заяві позов підтримала, а щодо покарання, - то поклалась на думку суду, обвинуваченої та її захисників, які просили виправдати обвинувачену і в позові відмовити, суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що обвинуваченій ОСОБА_2 слід призначити основне покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України, і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.

Крім цього, відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Так, цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням слід задовольнити в повному обсязі, оскільки розмір підтверджується матеріалами кримінального провадження, в тому числі наданими потерпілою копіями квитанцій та чеків.

Щодо стягнення з обвинуваченої в користь потерпілої моральної шкоди в сумі 50000грн., то суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

В той же час від протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_2 потерпіла ОСОБА_1 зазнала певних душевних страждань, пережитих у зв`язку із самим фактом побиття, які в подальшому проявилися на стані її здоров`я, вона спокійно не спала та відчувала тривогу.

Однак розмір моральної шкоди, який вона в своєму позові просить стягнути з обвинуваченої, є суттєво завищений і такий, що не відповідає реально спричиненій шкоді та наслідкам, які настали. Тому, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині слід задоволити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000грн. моральної шкоди.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_2 не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 381, 382, 394 Кримінального процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 , проживаючої по АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 , - 4231 (чотири тисячі двісті тридцять одну) гривню 74коп. на відшкодування матеріальних збитків та 5000 (п`ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог - відмовити.

Речовий доказ: оптичний диск із відеозаписами (постанова слідчого від 12 березня 2020 року) - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку вручити обвинуваченій та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники мають право отримати його копію в суді.

Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий-суддя Роман ХОРОСТІЛЬ