Рішення № 104935031, 23.06.2022, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/674/22

Провадження №2-а/190/9/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року м.П"ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.

за участю

секретаря судового засідання Пронської Т.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_5

представника відповідача Борця В.А.

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та рішення про примусове повернення до країни походження,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову серії ПН МДН №003342 від 27.05.2022 року, винесену П`ятихатським сектором Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про накладення адміністративного стягнення на громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за частиною 1 статті 203 КУпАП; скасувати рішення П`ятихатського сектору Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області від 31.05.2022 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтовування позовних вимог зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.П`ятихатки Дніпропетровської області і до 1996 постійно проживала на території України; 05.12.1996 року вона уклала шлюб з громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 , в зв`язку з чим в 1997 році отримала громадянство Російської Федерації; її матір - ОСОБА_3 залишилась проживати в м.П`ятихатки і тому вона разом з членами своєї родини часто приїздила до матері. Оскільки останнім часом стан здоров`я матері погіршився і вона потребує стороннього догляду, позивач разом з сім`єю вирішили переїхати на постійне місце проживання в Україну. За запрошенням ОСОБА_3 позивач разом з членами своєї сім`ї - чоловіком ОСОБА_2 та сином ОСОБА_4 прибули 30.12.2021 року в Україну, попередньо знявшись з реєстрації в РФ. 21.01.2022 року позивач та члени її сім`ї отримали реєстраційні номери облікової картки платника податку; 27.01.2022 року придбали житловий будинок та земельну ділянку. У січні 2022 року їхня родина звернулась до П`ятихатського сектору ГУ ДМС в Дніпропетровській області для відновлення громадянства позивачу та оформлення посвідки на тимчасове проживання на території України її чоловіку та сину, з метою отримання ними в подальшому громадянства України; всі наявні у них документи вони передали особисто начальнику П`ятихатського сектору ГУ ДМС в Дніпропетровській області, які ним були оглянуті та за його словами, прийняті до роботи. В лютому 2022 року начальник П`ятихатського сектору ГУ ДМС в Дніпропетровській області, викликав їх та повідомив, що вони мають подати довідку від Генерального консульства Росії в Україні про те, що вони не перебувають на обліку у вказаному консульстві. 22.02.2022 року вони отримали необхідні довідки та невідкладно передали їх начальнику П`ятихатського сектору ГУ ДМС. Починаючи з часу введення в Україні військового стану, вони постійно в телефонному режимі підтримували зв`язок з начальником П`ятихатського сектору ГУ ДМС, який повідомляв їм, що через введення військового стану всі строки автоматично продовжуються і пропонував їм чекати подальшого врегулювання їхнього питання. В середині березня 2022 року під час особистого прийому начальник П`ятихатського сектору ГУ ДМС, на вимогу позивача та членів її родини надати хоча б які-небудь офіційні документи, відповів, що під час війни бази не працюють, всі документи знаходяться у сховищах, тому потрібно просто заспокоїтися та чекати. Протягом квітня-травня 2022 року вони також неодноразово телефонували до начальника П`ятихатського сектору ГУ ДМС, який повідомляв, що потрібно чекати, все буде добре. 26.05.2022 року позивач та її чоловік і син з`явились за викликом до начальника П`ятихатського сектору ГУ ДМС, який повідомив їх про те, що стосовно них буде складено протоколи та постанови, після чого їм потрібно виїхати за межі України для перетину кордону, так як їхні міграційні карти вже прострочені. 27.05.2022 року П`ятихатським сектором ГУ ДМС складено протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП, з яким позивач не погоджується, оскільки в січні 2022 року нею особисто були подані документи начальнику П`ятихатського сектору ГУ ДМС для відновлення громадянства України, про що нею було зазначено в протоколі про адмінправопорушення. В цей же день стосовно неї було винесено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн. 31.05.2022 року П`ятихатським сектором ГУ ДМС позивача було ознайомлено з рішенням про примусове повернення до Російської Федерації та зобов`язано в термін до 27.06.2022 року залишити територію України. Позивач вважає винесені стосовно неї рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернулась до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 08.06.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано до початку розгляду справи надати відзив на позов.

На адресу суду 20 червня 2022 року від представника відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, на обгрунтування чого зазначив наступне.

Позивач прибула на територію України 30.12.2021 року через пункт пропуску «Юнаківка» за паспортним документом громадянина російської федерації, що підтверджується штампом про перетин кордону у закордонному паспорті позивача. Отже, позивач прибула на територію України на законних підставах і вважалася такою, що тимчасово перебуває на території України, а відтак мала право тимчасово перебувати на території України не бульше як 90 днів протягом 180 днів. Тобто, гранічний термін перебування позивача на території України сплив 29 березня 2022 року.

В січні 2022 року під час візиту позивача та членів її сім`ї до П`ятихатського сектору ГУ ДМС, позивачем було надано завідувачу сектору для огляду копії паспортних документів та копії документів про купівлю житлового будинку і земельної ділянки, на що їм було повідомлено про те, що для поновлення громадянства України, позивачу необхідно надати документи, перелік яких доведено до її відома, а підстави для оформлення посвідок на тимчасове проживання членів сім`ї позивача - чоловіка та сина, з`являться лише після поновлення позивачу громадянства України. Під час консультації начальником П`ятихатського сектору ГУ ДМС наголошувалось про строки дозволеного перебування іноземців на території України та запропоновано позивачу для відновлення громадянства України звернутися до сектору знову, надавши необхідний перелік документів. Однак, позивачем не було подано заяви та необхідних документів на поновлення громадянства України відповідно до вимог діючого законодавства.

20.05.2022 року на адресу П`ятихатського сектору ГУ ДМС в Дніпропетровській області надійшло подання від Жовтоводського відділення Служби Безпеки України про порушення громадянкою російської федерації ОСОБА_1 , правил перебування іноземців в Україні, в зв`язку з чим в її діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.203 КУпАП. В поданні висунуто вимогу про здійснення перевірки та прийняття рішення згідно чинного законодавства. Завідувачем П`ятихатського сектору ГУ ДМС було викликано позивача та її чоловіка і сина, для розгляду справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з порушенням міграційного законодавства. 27.05.2022 року стосовно позивача складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.203 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. З метою забезпечення виконання положень ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 31.05.2022 року, стосовно позивача було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, відповідно до якого позивача зобов`язано у термін до 27.06.2022 року залишити територію України.

Представник відповідача вважає, що рішення від 31.05.2022 року про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, та постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача, були прийняті П`ятихатським сектором ГУ ДМС у Дніпропетровській області з дотриманням вимог діючого законодавства, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування, - відсутні.

В судовому засіданні позивач та її представник - адвокат Сербін Б.О. підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позові та просили їх задовольнити. Позивач зазначила, що вона зверталася до П`ятихатського сектору ГУ ДМС із заявою про поновлення громадянства України і завідувачем даної установи їй було надано перелік документів, які слід додати. Вона збирала документи, але в зв`язку з введенням в Україні військового стану, рух по справі зупинився. В березні 2022 року розуміючи, що термін її перебування в Україні збігає, вона телефонувала до начальника П`ятихатського сектору ГУ ДМС, який заспокоїв її та повідомив, що під час військового стану, всі терміни автоматично продовжуються. Крім того вказала, шо перетнути кордон взагалі не було можливості, оскільки по всій його довжині проходила лінія фронту та тривали бойові дії.

Представник відповідача Борець В.А. просив відмовити в задоволені позову та зазначав, що позивач прострочила термін перебування в Україні, а відтак зобов`язана залишити територію України; всі доводи позивача зводяться до того, що вона зверталася до П`ятихатського сектору ГУ ДМС з документами для відновлення громадянства України, але як стверджує представник відповідача, - ОСОБА_1 не було надано необхідний обсяг документів, тому робота в цьому напрямку не проводилася. Вислухавши сторони, дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, - позивачка ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації (а.с.10) та з 30 грудня 2021 року перебуває на території України.

При цьому, позивач ОСОБА_1 (Дідик) народилася в м.П`ятихатки Пятихатського району Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про її народження (а.с.17) та станом на вересень 1996 року проживала на території України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.19); її матір - ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

З пояснень позивачки ОСОБА_1 , які надані нею в судовому засіданні вбачається, що на територію України вона прибула за запрошенням своєї матері ОСОБА_3 , що підтверджується заявою останньої, яка міститься в матеріалах справи (а.с.21).

Відповідно до постанови серії ПН МДН №003342 від 27.05.2022 року, яка винесена завідувачем П`ятихатського сектору Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, - на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП, у виді штрафу в сумі 1700 гривень (а.с.27).

Згідно рішення П`ятихатського сектору Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (а.с.28), - громадянку російської федерації ОСОБА_1 зобов`язано у термін до 27.06.2022 року покинути територію України.

Відтак, предметом спору у даній справі є постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача та рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки російської федерації ОСОБА_1 .

Тобто, перевірці судом підлягає правомірність прийнятих міграційним органом рішень про накладення адміністративного стягнення та про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.

Відповідно до статті 222-2 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, про транзитний проїзд через територію України, а також питання щодо реєстрації місця проживання (статті 197-201, ч. 1 статті 203, статті 204, 205, 206).

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, в розумінні частини першої статті 203 КУпАП, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні підлягає: у проживанні без документів на право проживання в Україні; у проживанні за недійсними документами; у проживанні за документами, термін дії яких закінчився; у працевлаштуванні без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України; у недодержанні встановленого порядку пересування і зміни місця проживання; в ухиленні від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування; у неприбутті без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк; у порушенні правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом складеної відносно позивачки постанови про адміністративне правопорушення, суть інкримінованого їй адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 КУпАП, полягає у проживанні на території України з порушенням терміну перебування, понад 90 діб.

Так, з матеріалів справи слідує, що позивачка, прибула в Україну 30.12.2021 року, кордон України перетнула через пункт пропуску.

Судом установлено, що на час прийняття оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, позивач дійсно не мала документів на право проживання в Україні.

Водночас, 18 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнята Постанова № 259 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину».

Відповідно до п. 2 зазначеної Постанови (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що: тимчасово, на період установлення на всій території України карантину та протягом 30 днів з дня його відміни, до іноземців та осіб без громадянства, які порушили законодавство у сфері міграції в частині недотримання ними строку перебування на території України чи оформлення, обміну посвідки на постійне або тимчасове проживання, якщо такі порушення настали в період або внаслідок установлення карантину, не застосовуються заходи адміністративного впливу; іноземці та особи без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або в установленому порядку звернутися до територіальних органів/підрозділів Державної міграційної служби із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про оформлення, обмін посвідки на постійне або тимчасове проживання у зв`язку із установленням карантину, якщо строк звернення для оформлення таких документів настав у період установлення на всій території України карантину, у строк до 30 днів з дня відміни карантину звертаються в установленому порядку до територіальних органів/підрозділів Державної міграційної служби для продовження строку перебування на території України чи оформлення, обміну посвідки на постійне або тимчасове проживання.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року, - на всій території України встановлено карантин, який продовжено до 31.08.2022 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова серії ПН МДН №003342 від 27.05.2022 року про накладення адміністративного стягнення на громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за частиною 1 статті 203 КУпАП, була прийнята П`ятихатським сектором Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області всупереч вимогам діючого законодавства, а відтак підлягає скасуванню.

Варто зазначити, що в своєму відзиві представником відповідача заперечень щодо заявлених позивачем позовних вимог в цій частині, не висловлено. Факт неправомірності прийняття постанови, не спростовано представником відповідача і в судовому засіданні під час розгляду справи та не доведено протилежного.

Що стосується правомірності прийняття рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, суд зазначає наступне.

Для правильного вирішення публічно-правого спору, предметом оскарження в якому є рішення суб`єкта владних повноважень, обов`язковим є перевірка такого рішення на відповідність критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС Україні, а саме чи прийняте (вчинене) таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в`їзду та виїзду з України визначені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI).

Стаття 3 ЗУ № 3773-VI передбачає, що іноземці, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Іноземці в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України (ч.1 ст.9 ЗУ № 3773-VI).

Відповідно до статті 1 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16.01.97 року, яка набрала чинності 10.03.97 року (далі Угода), громадяни держави однієї Сторони можуть в`їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування, що діють в цій державі, по документах, що посвідчують особу і підтверджують громадянство, зазначених у Додатках 1 та 2 до цієї Угоди. Громадяни держави однієї Сторони на основі взаємності звільняються від реєстрації у компетентних органах за місцем їхнього перебування на території держави іншої Сторони, якщо термін такого перебування не перевищує 90 днів з моменту в`їзду на територію держави цієї іншої Сторони, за наявності у них міграційної картки з позначкою органів прикордонного контролю, проставленої при в`їзді на територію держави перебування.

Постановою КМУ «Про зупинення дії окремих положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації» від 30 січня 2015 р. № 23, зупинено з 1 березня 2015 р. дію пунктів 1 і 5 переліку документів громадян Російської Федерації для в`їзду, виїзду, перебування і пересування територією України, визначеного додатком 1 до Угоди, у частині можливості громадян Російської Федерації в`їжджати, прямувати транзитом, перебувати і пересуватися територією України на підставі паспорта громадянина Російської Федерації або свідоцтва про народження (для дітей віком до 14 років) із зазначенням належності до громадянства Російської Федерації. Вказана постанова КМУ діє з 04.02.2015 року та залишається чинною до прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про припинення існування умов, передбачених статтею 6 Угоди.

З наведених норм вбачається, що громадяни Російської Федерації мали право з 10.03.97 року в`їжджати, перебувати і пересуватися територією України без віз з дотриманням правил перебування, що діють в Україні.

В період з 10.03.1997 року по 04.02.2015 року громадяни РФ мали право перебувати і пересуватися територією України на підставі паспорта громадянина Російської Федерації.

З 04.02.2015 року право перебування і пересування територією України громадян РФ регулюється діючим законодавством України, а саме ЗУ № 3773-VI.

Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону (ст.16 ЗУ № 3773-VI).

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України (ч.3 ст.9 ЗУ № 3773-VI).

Згідно Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15 лютого 2012 р. № 150 (далі Порядок № 150), іноземці, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України (пп.2 п.2).

Іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України(ст.17 ЗУ № 3773-VI).

Статтею 4 ЗУ ЗУ № 3773-VI передбачені підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Відповідно до ч.14 ст.4 ЗУ № 3773-VI (в редакції, що діяла на момент винесення відповідачем оскаржуваного рішення) підставою для перебування іноземців на території України є прибуття іноземця в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Враховуючи наведене законодавство вбачається, що факт законного перебування на території України громадянина РФ підтверджує посвідка на тимчасове проживання або посвідка на постійне проживання.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

За приписами частини 1 статті 31 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, вимоги діючого законодавства України, суд приходить до висновку, що дійсно - позивач ОСОБА_1 фактично без належних на те законних підстав протягом тривалого часу перебуває на території України.

Водночас, порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція).

Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Відповідно до п. 10 Інструкції після оголошення іноземцю рішення про примусове повернення посадові особи з`ясовують у іноземця намір оскаржити згадане рішення. У разі висловлення іноземцем наміру оскаржити це рішення негайно повідомляється центр надання правової допомоги, якщо іноземець самостійно не уклав угоду з адвокатом.

З матеріалів, що маються у розпорядженні суду не вбачається, що посадовою особою, якою прийнято рішення, з`ясовувався намір ОСОБА_1 щодо оскарження рішення, не роз`яснювалось право мати захисника, відсутні дані про повідомлення центр надання правової допомоги, а отже порушено право особи на захист.

Слід зазначити, що згідно з приписамич.1 ст.11 Закону України «Про засади державної мовної політики», основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова, отже згідно вимог чинного законодавства, розгляд справи та складання рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни здійснюється виключно українською мовою, а у разі, якщо особа не володіє нею - за участю перекладача.

В матеріалах справи жодних доказів, які б підтверджували що при складанні протоколу, винесенні постанови та прийнятті оскаржуваного рішення про примусове повернення був залучений належний перекладач, не міститься, як не міститься і взагалі роз`яснення іноземцю права на залучення перекладача.

Таким чином, рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС Україні, а відтак підлягає скасуванню.

При цьому, суд не вдається до оцінки обгрунтованості прийнятого з порушенням діючого законодавства, оскаржуваного рішення.

Питання щодо розподілу судових витрат суд здійснює у відповідності до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.268,272,288 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та рішення про примусове повернення до країни походження, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ПН МДН №003342 від 27.05.2022 року, яка була винесена П`ятихатським сектором Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про накладення адміністративного стягнення на громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за частиною 1 статті 203 КУпАП.

Визнати протиправним та скасувати рішення П`ятихатського сектору Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області від 31.05.2022 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

Судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп, сплачений на розрахунковий рахунок ГУК у Дніпропетровській області/м.П`ятихатки/22030101, ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA5189999803131212060000064623, за квитанцією № 91 від 07.06.2022 року,- повернути ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37806243, юридична адреса: м.Дніпро, вул.Липинського,7.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27 червня 2022 року.

Суддя Ю.В.Кудрявцева