Рішення № 104934940, 22.06.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11987/21

2/212/1536/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Власенко М.Д.,

за участі секретаря судового засідання: Машошиної Ю.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Стойка Р.В.,

представника відповідача - Григорівой О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" структурний підрозділ "Криворізька дистанція електропостачання" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

встановив:

У грудні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, неодноразово уточнював свої позовні вимоги, в останній редакції яких від 02.05.2022 року просив визнати незаконним та скасувати наказ № 173/ОС вiд 09.12.2021 року Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного Товариства «Укрзалізниця» про відсторонення його від роботи електромеханіка дільниці другої групи Саксаганського куща тягових підстанцій структурного підрозділу «Криворізької дистанції електропостачання»; стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн., витрати на правову допомогу 1300 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн.; стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з моменту відсторонення 09.12.2021 року до фактичного допуску до роботи 01.03.2022 року; зобов`язати відповідача сплатити страховий внесок на соціальне страхування та зарахувати період відсторонення від роботи до страхового стажу (стажу роботи) позивачу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працює електромеханіком дільниці другої групи Саксаганського куща тягових підстанцій структурного підрозділу «Криворізької дистанції електропостачання» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного Товариства «Укрзалізниця». Приблизно 07 грудня 2021 року позивача було повідомлено, що 09 грудня 2021 року його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, якщо він не надасть сертифікат про вакцинацію проти COVID-19 або висновок лікаря щодо наявності противопоказань до проведення профілактичного щеплення проти COVID-19. Позивач був незгодний з таким повідомленням про відсторонення та 07 грудня 2021 року подав заяву про свою незгоду до начальника дільниці ОСОБА_2 , в якій висловив незгоду проти відсторонення та запропонував керівництву AT «Укрзалізниця» особі Регiональної філії «Придніпровської залізниці» структурного підрозділу «Криворізької дистанції електропостачання» Акціонерного Товариства «Укрзалізниця» забезпечити йому безкоштовне проходження ПЛР-тестування, на що позивач отримав відмову. 09 грудня 2021 року позивачу вручено наказ про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати №173/ОС від 09.12.2021 року. Позивачем не було вчинено жодних дій, які визначені ст. 46 КЗпП за якою передбачено відсторонення працівника від роботи. Вакцинація від COVID-19 не внесена до календаря профілактичних щеплень, який затверджений МОЗ України, не є обов`язковою відповідно до ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та є добровільною для всіх груп населення. Незгоду позивачу з наказом про відсторонення було проігноровано відповідачем, позивач вважає дії відповідача неправомірними і протиправними, оскільки є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства, а також порушують його конституційні права на працю. Позивач жодного разу не порушував ст.46 КЗпП і відсторонення його від роботи саме на підставі цієї статті є незаконним, оскільки за змістом ст.46 КЗпП відсутність вакцинації від COVID-19 не є підставою для відсторонення працівника від роботи. У зв`язку із незаконними діями відповідача, позивач зазнав приниження, морального страждання, залишився без заробітної плати. Відсторонення від роботи відбувалося практично протягом місяця і весь цей час позивач перебував в напруженому стані. Крім того, до відсторонення від роботи, на позивача винився натиск та дискримінація на робочому місці, велись розмови про відсторонення не вакцинованих працівників і тому позивач перебував в очікуванні вирішення його подальшої роботи на підприємстві відповідача, побоюючись звільнення з роботи. Вважаючи дії відповідача незаконними, позивач змушнний був звернутись із вказаним позовом до суду.

Ухвалою суду від 04 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 19 січня 2022 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04 травня 2022 року до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача позовні вимоги не визнав. В обґрунтування вказано, що Постановою КМУ від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходiв з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було встановлено карантин. За вказаною постановою на керiвникiв державних органiв покладено обов`язок щодо здійснення контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID та відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники, які підлягають обов`язковим профілактичним щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19 працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економiки i безпеки держави. Серед підприємств транспортної галузі до цього списку включено і АТ "Українська залізниця". У зв`язку із цим, відповідач письмово, під підпис, повідомив своїх працівників про необхідність обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. У листі-ознайомлення також зазначено, про те, що відмова або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення проти COVID-19 може бути підставою для відсторонення від роботи з 09.12.2021 року. Із вказаним документом позивача ознайомлено 08 грудня 2021 року, але позивач від підпису відмовився, про що було складено вiдповiдний акт. Того ж дня, позивач подав заяву, у якій зазначив, що доступні вакцини не пройшли повний цикл медичних випробувань, щеплення від COVID-19 Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не визнано обов`яковим, профілактичні щеплення можливі тiльки за згодою громадян, будь-яка дискримінація у сфері працi залежно від стану здоров я не допускається. На підставі цього позивач зажадав від роботодавця забезпечити йому безкоштовне проходження ПЛР-тестування кожні 72 години, або перевести його на дистанційний режим роботи, або оплатити час простою не з вини працівника на період оголошеного карантину. У зв`язку з тим, що у встановлений строк позивач не надав документу, який підтверджує вакцинацію або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, було видано наказ № 173/ОС від 09.12.2021 року про відсторонення позивача від роботи без збереження заробiтної плати. Через військову агресію Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Украiнi введено воєнний стан, у зв`язку з чим, дію наказу МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та органiзацiй, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» було зупинено до завершення воєнного стану. Тому наказом № 36/ОС від 01.03.2022 року позивача допущено до роботи. Доводи позивача про порушення його прав є безпідставними, оскільки він не був позбавлений права на працю, з роботи не був звільнений, а лише відсторонений через відсутність щеплення, в той час як в силу професійної діяльності таке щеплення є обов`язковим для позивача. Твердження позивача про відшкодування йому моральної шкоди також є безпідставними, оскільки відсторонення позивача від роботи було здійснено роботодавцем відповідно до вимог законодавства у сфері охорони здоров`я, дії роботодавця не мають протиправного характеру, опасіння позивача про те, що його може бути звільнено з роботи під час відсторонення є надуманими та не підтверджуються доказами.

06 травня 2022 року позивачем подано відповідь на відзив, у якому наполягали на задоволенні позову, вказуючи, що організацію профілактичних щеплень врегульовано Положеннями про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженими наказом МОЗ України від 16.09.2011 року № 595 за якими факт відмови від щеплень оформлюється за формою № 063-2/о, підписується особою та медичним працівником. Так, позивача було повідомлено про те, що відмова або ухилення від щеплення проти COVID-19, буде підставою для відсторонення від роботи працівника, але позивач не відмовлявся та не ухилявся від щеплення. Натомість відповідачем не надано жодного доказу, який свідчить про те, що позивач у встановленому законом порядку відмовився від щеплення проти COVID-19, натомість всі обов`язкові профілактичні щеплення, які внесені в календар щеплень, затверджених МОЗ України позивачем зроблено. В оскаржуваному наказі відсутні відомості, про те, що позивач станом на день видачi спірного наказу відмовився або ухилявся від проходження щеплення проти COVID-19 та не надано докази (документи), що підтверджують факт відмови чи ухилення від щеплення. Таку підставу для відсторонення позивача від роботи, як відмова або ухилення від щеплення СOVID-19 у наказі, що оскаржується, не зазначено. Зі змісту наказу слідує, що позивача фактично відсторонили від виконання посадових обов`язків на весь час відсутності вакцинації проти COVID-19 або надання відповідного документа щодо протипоказань вакцинації. Позивач вважає, що наказ про відсторонення його від роботи істотно порушує його право на працю, оскільки вакцинація проти COVID-19 відповідно до чинного законодавства є добровільною для всіх груп населення та професійних груп, будь-які обмеження у правах не вакцинованих осіб неприпустимі, щеплення не передбачено ані трудовим договором, ані наказом про прийняття на роботу, ані посадовою інструкцією, а також відсутнє у календарі обов`язкових профілактичних щеплень. Відсторонення позивача від роботи, а в подальшому не отримання заробітної плати, відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, протиправні дії роботодавця призвели до моральних страждань позивача, стресу, тривожності, порушення звичайного порядку життя, погіршення майнового становища.

17 червня 2022 року представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив в яких вказано, що Всесвітньою організацією охорони здоров`я у світі було оголошено пандемію гострої респіраторної хвороби СOVID-19, державою вживалися заходи задля мінімізації летальності та смертності від цієї хвороби серед населення країни, запобігання зростання додаткового навантаження на систему охорони здоров`я. При цьому, оформлення лікарем подання на кожного громадянина, який ухиляється від обов`язкового щеплення від СOVID-19 є нереальним. Відповідачем прийнято рішення про відсторонення позивача від роботи на підставі законодавства, права позивача не порушено, а отже позов задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Стойка Р.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, просили позов задовольнити. Позивач також пояснив, що він дійсно не зробив щеплення від СOVID-19, в тому числі і станом на момент розгляду справи в суді. Робити таке щеплення він не має наміру, оскільки вважає, що всі вакцини від СOVID-19 не пройшли необхідних клінічних досліджень. Позивач також підтвердив, що приблизно за тиждень до відсторонення від роботи його та всіх інших працівників повідомили про необхідність зробити щеплення від СOVID-19 та надати відповідний сертифікат адміністрації, або інший документ, що підтверджує неможливість щеплення за станом здоров`я. Він до лікаря з метою проведення щеплення не звертався, обстеження на предмет наявності протипоказань до щеплення не проходив, відмову від щеплення у лікаря не підписував. 07.12.2021 року він подав заяву до свого начальника, в який виклав сою позицію і вказав, що він не відмовляється від щеплення, а лише тимчасово утримається від щеплення. Крім того, він вважає, що всі його колеги вже зробили щеплення, а отже він не несе для них загрози, до того ж його робота в цеху не передбачає скупчення людей.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позову, просила відмовити з підстав викладених у відзиві та запереченнях. Також пояснила суду, що підприємством було належним чином доведено до відома всіх працівників про необхідність щеплення, або надання документів про неможливість щеплення за станом здоров`я, в тому числі і позивача. Крім того, підприємством було створено всі умови для щеплення працівників без відриву від роботи, оскільки були запрошені мобільні медичні бригади з вакцинації безпосередньо до підприємства.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у Акціонерному товаристві «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді електромеханіка дільниці другої групи Саксаганського куща тягових підстанцій структурного підрозділу «Криворізької дистанції електропостачання», що підтверджується трудовою книжкою (а.с. 14-15).

Судом також встановлено та не заперечувалось сторонами, що орієнтовно на початку грудня 2021 року листом-ознайомлення № 5 працівників ЕЧЕ-27 структурного підрозділу "Криворізька дистанція електропостачання" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", в тому числі і позивача, повідомлено про необхідність отримання ним обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 та попереджено, що його відмова або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 може бути підставою для відсторонення його від роботи з 09 грудня 2021 року. Роз`яснено про необхідність пред`явлення не пізніше 08 грудня 2021 року безпосередньому керівнику, документу, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19. Також, зазначено про список пунктів щеплення та центрів масової вакцинації, який доступний за посиланням http://list.covid19.gov.ua (а.с. 109).

Сторонами також не заперечувалось, що 08.12.2021 року позивач відмовився від підпису у вказаному листі-ознайомленні, про що складено відповідний акт (а.с.108).

В цей же день 08.12.2021 року позивач надав начальнику ЕЧ-6 Тетервак С.В. заяву за Вх.№5536, в якій вказав, що у зв`язку з тим, що вакцини проти COVID-19, які наразі застосовуються в Україні, не пройшли повний цикл клінічних випробувань в частині виявлення побічних ефектів та довгострокових наслідків вакцини ним прийнято рішення тимчасово утриматися (не відмовитися і не ухилитися) від щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. У своїй заяві позивач наголошує, що щеплення проти COVID-19 відсутнє у переліку обов`язкових щеплень, визначених ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", профілактичні щеплення проводяться громадянам за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Також, позивач просить відповідача забезпечити йому безкоштовне проходження ПЛР-тестування кожні 72 години або перевести на дистанційний режим роботи або сплатити йому час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину. Крім того, позивач вказує, що будь-яка дискримінація у сфері праці, пряме або непряме обмеження прав працівників, зокрема від стану здоров`я чи з інших етичних причин не допускається (а.с. 17).

Відповідно до наказу начальника структурного підрозділу «Криворізька дистанція електропостачання» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Тетервак С.В. № 173/ОС від 09 грудня 2021 року, виданого на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року, наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 4 жовтня 2021 року № 2153, пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 № 1236, наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 01.11.2021 року № 2393 та листа-ознайомлення № 5, ОСОБА_1 , електромеханіка дільниці Саксаганського куща тягових підстанцій відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19. З наказом позивач був ознайомлений 9 грудня 2021 року, про що свідчить його підпис (а.с. 15).

Відповідно до копії наказу начальника структурного підрозділу «Криворізька дистанція електропостачання» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Тетервак С.В. № 36/ОС від 01 березня 2022 року, виданого на підставі наказу МОЗ «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153» від 25.02.2022 року № 380 та особистої заяви ОСОБА_1 від 28.02.2022 року, ОСОБА_1 , електромеханіка дільниці Саксаганського куща тягових підстанцій допущено до роботи з 01 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні. З наказом позивач був ознайомлений 01 березня 2022 року, про що свідчить його підпис (а.с. 74).

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч.1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За змістом ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 зроблено висновок про те, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я (стаття 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Відповідно до статті 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно із пунктами б, г статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані: у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частини 1, 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року, МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

При цьому, накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Так, наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153), який доповнено наказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року.

Відповідно до Переліку № 2153 з доповненнями, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, серед іншого, підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, до якого включено серед підприємств транспортної галузі АТ «Українська залізниця».

В примітці до Переліку № 2153 зазначено, що обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу) встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України діє карантин, продовживши дію карантину.

Таким чином, позивач, будучи працівником підприємства АТ «Укрзалізниця», яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, за відсутності абсолютних медичних протипоказань, підлягав обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на період дії карантину. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача протипоказань до проведення профілактичного щеплення суду не надано.

Суд відхиляє посилання представника позивача на не доведення відповідачем факту відмови працівника від проведення щеплення та ненадання до суду належним чином оформленої відмови за формою № 063-2/о, оскільки оформлення такої згоди відбувається виключно медичним працівником як фіксація вільного волевиявлення громадянина щодо відмови від щеплення, і будь-яка участь у даному процесі сторонніх осіб, в тому числі роботодавця - законом не передбачена.

Так, відповідно до п.19 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 № 55), факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

Судом встановлено та підтверджено самим позивачем, що він не звертався до медичного закладу ані з метою проведення профілактичного щеплення від COVID-19, ані задля виявлення протипоказань від такого щеплення, ані з метою оформлення відмови від щеплення за формою № 063-2/о, а отже у відповідача не могли та не можуть бути в наявності зазначені документи, оскільки вони не були надані працівником.

Вирішуючи питання щодо правомірності дій відповідача по відстороненню позивача від роботи, суд також зазначає наступне.

Пунктом 41-6 Постанови Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу) визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відстороняються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівника від роботи - один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

У справі «Соломахін проти України (рішення від 15 березня 2012 року) ЄСПЛ зробив правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.

Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини визначаються найвищою соціальною цінністю. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущеною до занять, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином саму дитину, яка не отримала профілактичні щеплення. З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) дитини від занять не призвело до порушення конституційного права дитини на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

З огляду на викладені правові позиції наявні підстави вважати, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законодавстві, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Отже, держава, встановивши правило про те, що працівники які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відстороняються від роботи, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників навчального закладу, а й захищає таким чином самого працівника, який не отримав щеплення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 зазначено, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Таким чином, суд вважає правомірними дії адміністрації АТ «Українська залізниця» як підприємства, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, згідно Переліку Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, що полягали у відстороненні позивача від роботи наказом № 173/06 від 09 грудня 2021 року, а вимога про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 позивача була законною та виправданою з огляду на принцип превалювання суспільних інтересів над особистими правами окремо особи.

Отже суд вважає необґрунтованими посилання позивача на порушення його конституційного права на працю та дискримінацію за ознакою стану здоров`я роботодавцем, оскільки відсторонення позивача від роботи було здійснено у відповідності до норм чинного законодавства, при цьому трудові відносини з ОСОБА_1 не були припинені, наказу про його звільнення не видавалось, а обмеження допуску до роботи позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки суспільства, тому підстави для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу відсутні.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині скасування наказу № 173/06 від 09 грудня 2021 року про відсторонення позивача від роботи є безпідставними та задоволенню не підлягають, у іншій частині похідних позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов`язання відповідача сплатити страховий внесок на соціальне страхування, зарахувати період відсторонення від роботи до страхового стажу позивачу, стягнення моральної шкоди слід також відмовити.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи результат вирішення спору, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 4, 13, 19, 23, 76-80, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" структурний підрозділ "Криворізька дистанція електропостачання" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" структурний підрозділ "Криворізька дистанція електропостачання", ЄДРПОУ: 40081237, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Тягова підстанція, 8.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду на протязі тридцяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27 червня 2022 року, відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Суддя: М.Д.Власенко