Рішення № 104930019, 24.06.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2022 р. № 400/240/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідача:Державної екологічної інспекції України, пров. Новопечерський, буд.3, копус 2, м. Київ 42,01042,

треті особи:Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032,

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції України, третя особа ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом. В позові просив суд визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекціі України, яка полягає у : - не зверненні до суду про припинення та заборони провадження планованої діяльності Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" щодо завершення будівництва Ташлицької ГАЕС у складі гідроагрегатів 3-6 з поетапним підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р.Південний Буг до позначки +20.7 м. яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності; - не зверненні до суду про припинення та заборону пуску гідроагрегату №3 Ташлицької гідроакумулювальної електростанціі, яка входить до складу Южно-Українського енергокомплексу ДП "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"; - не зверненні до відповідних державних органів з метою притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про оцінку впливу на довкілля, у зв`язку з провадженням планованої діяльності ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" щодо завершення будівництва Ташлицької ГАЕС у складі гідроагрегатів 3-6 з поетапним підвищенням підпірного рівня Олександрівського водосховища на р.Південний Буг до позначки +20.7 м. яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності; зобов`язати Державну екологічну інспекцію України вчинити такі діі: звернутися до суду про припинення та заборони провадження планованої діяльності Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"; щодо завершення будівництва Ташлицької

ГАЕС у складі гігрегатів 3-6 з поетапним підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р.Південний Буг до позначки +20.7 м. яка підлягає оцінці впливу надовкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності; звернутися до суду про припинення та заборону пуску гідроагрегату №3 Ташлицької гідроакумулювальної електростанціі, яка входить до складу Южно-Українського енергокомплексу ДП "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"; звернутися до відповідних державних органів з метою притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про оцінку впливу на довкілля, у зв`язку з провадженням планованої діяльності ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"; щодо завершення будівництва Ташлицької ГАЕС у складі гідроагрегатів 3-6 з поетапним підвищенням підпірного рівня Олександрівського водосховища на р.Південний Буг до позначки +20.7 м. яка підлягає оцінці впливу на довкілля,без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Суд, в зв`язку з дією Указу Президента України №341/2022 "Про продовження діі строку воєнного стану" розглянув справу в письмовому провадженні, без виклику сторін.

Відповідач відзив до суду не надав, - зважаючи на те, що відповідач зареєстрований в системі електронний суд і отримав позов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву, так як відповідач обізнаний про слухання даної справи та знайомий з її матеріалами, не скористався своїм правом надання відзиву до суду.

Розглянувши матеріали справі, проаналізувавши діюче законодавство, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, зважаючи на наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно- правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно- правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно- правових відносин і стосується саме цих відносин.

Стосовно правильності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремихйого положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними тазобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першої та другою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У цій справі позивач просив суд - зобов`язати Державну екологічну інспекцію України вчинити такі діі:

- звернутися до суду про припинення та заборони провадження Планованої діяльності Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"щодо завершення будівництва Ташлицької ГАЕС у складі гідроагрегатів 3-6 з поетапним підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р.Південний Буг до позначки +20.7 м. яка підлягає оцінці впливу на довкілля,без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності;

- звернутися до суду про припинення та заборону пуску гідроагрегату №3 Ташлицької гідроакумулювальної електростанціі, яка входить до складу Южно-Українського енергокомплексу ДП "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";

- звернутися до відповідних державних органів з метою притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про оцінку впливу на довкілля, у зв`язку з провадженням планованої діяльності ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" щодо завершення будівництва Ташлицької ГАЕС у складі гідроагрегатів 3-6 з поетапним підвищенням підпірного рівня Олександрівського водосховища на р.Південний Буг до позначки +20.7 м. яка підлягає оцінці впливу на довкілля,без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права призведе до втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Зокрема, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може";.

При цьому згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі N 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі N 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа N 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі N 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі N 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справа N 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження відповідача у спірних правовідносинах визначені, зокрема Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017р. №275.

Відповідно до п 5 ч.4 даного Положення №275 Державна екологічна інспекція відповідно до покладених на неї завдань звертається до суду з позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності субєктів господарювання і обєктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів. Також звертається з позовом про визнання неправомірними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, органів місцевого самоврядування органів державної влади, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або кремих їх частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства, звертається з поданням про зупинення діі спеціальних дозволів, вносить у втановленому порядку центральним органам влади, їх територіальним органам, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядуваннявимоги щодо приведення у відповідність їз законодавством прийнятих ними рішень. Також законодавством передбачено ще перелік функцій Державної екологічної інспекціі, заходів впливу направлених на усунення порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Таким чином у відповідача великих спектр дій, можливостей реагувати на порушення законодавства про охорону навколишнього середовища. І

Такий спектр передбачає алгоритми певних дій з боку органу державної влади, необхідність наявності певних видів документаціі, перевірок, тощо. В даному випадку не існує два можливих варіанта дій з боку відповідача, варіантів багато і це виключає можливість втручання суду у діяльність Державної екологічної інспекціі.

Зважаючи на вищезазначене, забов`язання відповідача звернутись до суду з позовом про припинення та заборону провадження планованої діяльності ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", про припинення та заборону використання гідроагрегату, зобов`язання звернутись до відповідних державних органів (без конкретизаціі яких саме органів) з метою притягнення до відповідальності є втручання в діяльність органу державної влади, що виключає можливіть задоволення даного позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позивних вимог.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції України (пров. Новопечерський, буд.3, копус 2, м. Київ 42,01042 код ЄДРПОУ 37508533) -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя А. П. Фульга