Рішення № 104929874, 01.06.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2022 р. № 400/2136/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Шевченківський відділ державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Океанівська, 1-А,Миколаїв,54052,

про:визнання протиправною та скасування постанови від 07.12.2021 року ВП № 61301613,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - відповідач) з вимогами визнання протиправною та скасування постанови від 07.12.2021 року ВП № 61301613.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням ЗУ «Про виконавче провадження» виключно з метою поновлення відповідачем пропущеного строку на пред`явлення до примусового виконання, тому підлягає скасуванню. Також зазначає, що відповідачем вже була винесена постанова про стягнення виконавчого збору в лютому 2020 року, тобто на момент винесення оскаржуваної постанови вже існувала аналогічна постанова, тому дії відповідача є порушенням ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідач повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового засідання. Відзив на позовну заяву не надав, жодних заяв та клопотань до суду не надсилав.

Ухвалою суду від 21.02.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

Суд розглянув справу у порядку письмовому провадженні.

Дослідив докази, суд виходить з такого.

03.12.2018 року приватним нотаріусом видано виконавчий напис за №2096. Сума боргу за виконавчим написом становить 1 453 949,16 грн.

18.02.2020 року Шевченківським (Вітовським) відділом державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а саме: старшим державним виконавцем Назаренко Т.В., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61301613 з виконання виконавчого напису № 2096 від 03.12.2018 виданого приватним нотаріусом Бондар I.M. про звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - житловий будинок з всіма господарським та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк», за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, шляхом перерахування на рахунок АТ КБ «Приватбанк» коштів у сумі l 453 949, l6 грн.

18.02.2020 р. в рамках ВП № 61З01613 відповідач виніс постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 145 394,91 гривень.

24.11.2021 року на прилюдних торгах через ДП «Сетам» реалізоване заставне майно.

07.12.2021 р., Відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 61301613 у зв`язку з реалізацією заставного майна - житлового будинку, що належить на праві власності ОСОБА_1 , кошти отримані від реалізації заставного майна у розмірі 167 220,28 гривень було перераховано на рахунок стягувача АТ КБ «Приватбанк». Виконавчий збір стягнуло у розмірі 16722, 02 грн.

Того ж дня 07.12.2021 р. Відповідач в рамках ВП №61301613, виносить додаткову постанову про стягнення з Позивача виконавчого збору, про те, вже на суму 128 672, 89 грн на суму залишку виконавчого збору при примусовому виконанні постанови № 61301613, оскільки станом на 07.12.2021 рік виконавчий збір стягнуто частково у розмірі 16722,02 грн., залишок 128672,89 грн.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною оскільки, постанова від 18.02.2020 року є чинною та передбачає стягнення з позивача суми виконавчого збору у розмірі 10 % від суми, що підлягала примусовому стягненню, тобто 145 394,91 грн. Проте в порушення ч.2 ст.27 «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) відповідач виніс оскаржувану постанову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пункт 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості зі сплати аліментів.

З матеріалів справи встановлено, що виконавче провадження закінчено з підстав п.15 ч.1 ст. 39 Закону № 1404¬VІІІ, а саме якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.

За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Спір у цій справі виник у зв`язку з невизначеністю застосування частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Спірним в даному випадку є необхідність винесення нової постанови про стягнення виконавчого збору по стягненню виконавчого збору з залишкової частини, яка виникла між основною сумою боргу та отриманою частиною коштів, що надійшли від реалізації нерухомого заставного майна (1 453 949,16 167 220,28 = 1286728,88 грн.).

Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця на закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. .

При цьому пункт 22 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Аналіз вищевказаного свідчить про те, що зі змісту наведеної вище норми Інструкції в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу/закінченню виконавчого провадження виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Частиною 2 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено у разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернено стягнення на заставлене майно, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 15 частини першої статті 39 цього Закону.

За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Проте на переконання суду розмір виконавчого збору повинен відповідати реальним заходам, які вчиняються державним виконавцем на примусове виконання рішення та фактично стягнутій сумі.

Відтак судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, оскільки відзив на позовну заяву відповідач не надав, що при реалізації заставного майна вже було стягнуто виконавчий збір з сум, що безпосередньо (фактично) отримані від реалізації майна боржника. Таким чином, суд вважає, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII.

Дослідивши матеріали та встановивши фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що законодавство не передбачає винесення додаткової постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження у випадку коли така постанова була винесена під час відкриття виконавчого провадження, тому постанова від 07.12.2021 року ВП № 61301613 визнається такою, що винесена з порушенням норм законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем поза межами наданих повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 157, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Океанівська, 1-А, м. Миколаїв, 54052, ЄДРПОУ 3355510318) - задовольнити

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Назаренко Т.В. вiд 07.12.2021 року ВП№ 6130161З про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 128 672 (сто двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят дві ) гривні 89 копійок.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 992,40 грн., сплачений платіжним дорученням від 21.02.2022 року № 0.0.2469279480.1, за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Океанівська, 1-А, м. Миколаїв, 54052, ЄДРПОУ 3355510318).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І. А. Устинов