Рішення № 104929856, 23.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/20244/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2022 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/20244/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДП «Національні інформаційні системи», в якій із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:

- визнати протиправними та скасувати пункти 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 03.11.2021р. за №3928/5 «Про задоволення скарги»;

- визнати протиправними та скасувати пункти 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021р. за №4086/5 «Про задоволення скарги».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні накази було прийнято відповідачем на підставі висновків центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції вiд 05.10.2021 року за результатами розгляду скарг.

Пунктом 3 спірних наказів, анульовано доступ державному реєстратору Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.3 Наказу);

Пунктом 6 спірних наказів, Виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Позивач зазначає, що спірний наказ від 03.11.2021 року за №3928/5 видано на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 05.10.2021р., за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 13.09.2021р. (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.09.2021р. за №СК-1625-21).

Позивач не був повідомлений в жодний належний спосіб, як наслідок, позивач був позбавлений можливості та свого права на подання письмових пояснень по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

Розміщення відомостей про дату, час та місце засідання колегії на офіційному сайті МЮУ не є належним способом повідомлення позивача.

Також, Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування. Однак, у спірному наказі не зазначено мотиви, за яких державному реєстратору анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не застосовано інший вид відповідальності менш суровий.

Вказане свідчить про порушення відповідачем принципів обґрунтованості прийнятого рішення. Зокрема, принцип обґрунтованості прийнятого рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

При прийнятті рішення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для застосування саме такого дисциплінарного стягнення як, зокрема, анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не дотримано таких вимог.

Тому, визначаючи вид стягнення у вигляді анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення. Вказане на думку позивача свідчить про те, що наказ прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.

Аналогічні аргументи позивача і щодо іншого спірного наказу від 15.11.2021 року за №4086/5, яким також анульовано доступ, позивач зазначає, що такий видано на підставі Висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 05.10.2021 року, за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 від 13.09.2021 року.

На переконання позивача, скарги подані до Міністерства юстиції України, як і прийняті за наслідками їхнього розгляду Висновки Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції та Накази Міністерства юстиції України є взаємопов`язаними, оскільки:

- стосуються приміщень розташованих в одному і тому ж місці знаходженні ( АДРЕСА_1 різниця лише в буквах цих приміщень) на одній і тій самій земельній ділянці;

- право власності на ці приміщення позивачем було зареєстровано за однією і тією ж фізичною особою ОСОБА_4 ;

- скарги в Міністерство юстиції України були подані в один і той самий день (13.09.2021р.) і в один і той самий день (14.09.2021р.) були зареєстрованими в Міністерстві юстиції України;

- Висновки Центральної Колегії Міністерства юстиції України по двом скаргам були датованими також в один і той самий день (05.10.2021р.);

- Практично всі рішення, що були прийняті позивачем та згадані в одному і в другому Наказах датовані однією датою (17.02.2021р. та 23.03.2021р.);

- Як Наказом від 03.11.2021р. за №3928/5, так і Наказом від 15.11.2021р. за №4086/5 Міністерством юстиції України було скасоване одне і теж саме рішення позивача від 23.03.2021р. за №57240485;

- Предмет скарг і реєстраційних дій позивача пов`язані між собою.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку, зокрема, перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Відповідач зазначає, що конструкція вищезазначеного припису законодавства має імперативний характер про те, що за наявності підстав, визначених законом державний реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації прав, зокрема у разі, коли подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження та наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Тобто, під час проведення реєстраційних дій закон зобов`язує державного реєстратора перевірити документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

За результатами розгляду скарг колегія встановила відповідні порушення, які позивач жодним чином не спростовує.

Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, що є контрольною функцією відповідача, яка застосовується виключно за наслідками розгляду скарги та у випадку вчинення державними реєстраторами порушень в процесі вчинення реєстраційних дій.

Прийняття відповідних рішень відноситься до дискреційних повноважень Міністерства юстиції України. Під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган мас можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 03.12.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

03.11.2021 року відповідачем прийнято наказ № 3928 «Про задоволення скарги», в якому зазначено наступне:

«Вiдповiдно до частини третьої статтi 26, підпунктів «а», «ґ» пункту 2 частини шостої статтi 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їx обтяжень»

НАКАЗУЮ:

1. Скаргу ОСОБА_2 вiд 13.09.2021 №80896 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення вiд 12.02.2021 №№ 56584703, 56584625, 56585358, від 17.02.2021 №№ 56654478, 56654442, 56654951, від 23.03.2021 №№ 57240485, прийняті державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Назаром-Павлом Андрійовичем.

3. Анулювати доступ державному реєстратору Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. В іншій частинi вимог відмовити у зв`язку з тим, що рішення від 24.03.2021 №№ 5727439, 57274488, 57274278, 57274390, від 06.04.2021 №№.57485407, 57484027, 57489070, 57489254, 57488482, 57488871, від 15.07.2021 №№ 59284497, 59285011 прийнято приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер Оленою Любомирівною та Державним реєстратором Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області Левандовською Інною Чеславівною відповідно до законодавства.

5. Виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.

6. Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Нацiональнi iнформацiйнi системи».

Пiдстава: висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 05.10.2021р., за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 13.09.2021. зареєстрованної в Міністерстві юстиції України 14.09.2021. за №СК-1625-21».

15.11.2021 року відповідачем прийнято наказ № 4086 «Про задоволення скарги», в якому зазначено наступне:

«Вiдповiдно до частини третьої статтi 26, підпунктів «а», «ґ» пункту 2 частини шостої статтi 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їx обтяжень»

НАКАЗУЮ:

1. Скаргу ОСОБА_3 вiд 13.09.2021 №80896 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення вiд 17.02.2021 №№ 56653735, 56653151, 56653174, 56653696, 56654023, 56653421, від 23.03.2021 №№ 56654478, 56654442, 56654951, від 23.03.2021 №№ 57240485, прийняті державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Назаром-Павлом Андрійовичем.

3. Анулювати доступ державному реєстратору Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. В іншій частинi вимог відмовити у зв`язку з тим, що рішення від 24.03.2021 №№ 57274557, 57274569, 57274578, 57274584, від 06.04.2021 №№ 57485407, 57487125, 57486598, 57489380, 57489523, 57489667, 57489797 від 15.07.2021 №№ 59285612, 59283942 прийнято приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер Оленою Любомирівною та Державним реєстратором Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області Левандовською Інною Чеславівною відповідно до законодавства.

5. Виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.

6. Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Нацiональнi iнформацiйнi системи».

Пiдстава: висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 05.10.2021р., за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 від 13.09.2021 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.09.2021. за №СК-1624-21».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні накази протиправним та таким, що підлягає скасуванню лише в частині пунктах 3 та 6.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних частин вказаних наказів з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Судом встановлено, що підставою для прийняття в тому числі і спірних частин вищевказаних наказів відповідачем були ч. 3 ст. 26, п.п. «а», «ґ» п.2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В спірний частинах вищевказаних наказів відповідачем зазначено лише:

« 3. Анулювати доступ державному реєстратору Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

6. Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Нацiональнi iнформацiйнi системи».

Згідно із ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Згідно із п.п. «а», «ґ» п.2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Отже, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги або про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про зокрема анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Разом з цим, для прийняття рішення відповідно до вказаного підставою для прийняття якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Мін`юст має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що, в свою чергу, і є мотивом для прийняття рішення про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Водночас, законодавством чітко передбачено вимоги щодо зазначення мотивів у рішенні Мін`юсту, прийнятого за результатами проведення перевірок державних реєстраторів у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав такими державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав, оскільки законодавець, наділяючи Мін`юст функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів як контролюючий орган, також зобов`язав його мотивувати таке рішення.

Мотивоване рішення - це рішення, прийняте на підставі належної оцінки фактів та доказів, з урахуванням усіх заявлених аргументів сторін, із подальшим застосуванням відповідних норм законодавства.

Тобто уповноважений орган має оцінити зміст порушень, виявлених колегією під час проведення перевірки відповідної скарги, зафіксованих у висновку за результатами її проведення.

Отже, Мін`юст зобов`язаний навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу та обґрунтувати строки його застосування.

Однак в оспорюваних частинах вищевказаних наказів взагалі не зазначено підстави та мотиви, за яких до позивача застосовано саме такий вид стягнення як анулювання доступу до Державного реєстру речових прав.

Згідно із норми Закону не визначають мінімальних і максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Проте застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

Отже, визначаючи вид стягнення, як анулювання доступу до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірній частині цього ж наказу.

Такий висновок по суті узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду від 23 грудня 2021 року по справі № 820/2850/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №826/12480/17; від 28.07.2020 у справі №420/1065/19, від 21.11.2019 у справі №826/9263/17; від 11.09.2020 у справі №824/902/19-а, від 03.11.2021 у справі №820/4216/17.

З цих по суті підстав судом враховуються аргументи позивача про те, що зі змісту спірної частини наказу взагалі не вбачається, які його мотиви в цьому аспекті, а у висновку колегії, який не є рішенням в розумінні закону, не зазначено будь-яких аргументів на користь прийняття чи відхилення доводів позивача, які він надавав у своїх поясненнях та прийняття саме такого рішення у вигляді притягнення до відповідальності у спосіб анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Не зазначено жодних доводів щодо не застосування до такого виду відповідальності за наявності тієї обставини, що позивача раніше до такого виду відповідальності не притягався. Наведене свідчить про порушення відповідачем принципу пропорційності, а також, всупереч принципу обґрунтованості рішення комісія не навела мотиви, з яких виходить, обираючи саме такий вид покарання позивача.

Також судом враховуються аргументи позивача щодо неповідомлення його у належний спосіб про розгляд вищевказаних скарг.

Суд встановлено, що скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами згідно Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Судом не враховуються аргументи відповідача про розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту, оскільки неодноразово висловлена Верховним Судом правова позиція щодо відсутності обов`язку особи здійснювати моніторинг сайту Міністерства юстиції України щодо розміщення на ньому інформації (постанова від 14 листопада 2018 року у справі №814/2229/17, від 17 липня 2019 року у справі №420/5711/18, від 8 серпня 2019 року у справі №813/2632/18, від 12 грудня 2019 року у справі №540/15/19, від 30 квітня 2020 року у справі № 820/5458/17, від 8 липня 2021 року у справі № 640/25601/19).

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 520/7596/19 зазначав, що участь позивача на засіданні комісії спрямована на забезпечення права особи почути інформацію, яка розглядається стосовно нього і впливає на результати прийнятого рішення, та висловити свої аргументи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на підтвердження своїх аргументів.

Резолюцією (77) 31 Про захист особи відносно актів адміністративних органів, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 28 вересня 1977 року, було визначено п`ять основних принципів, у тому числі серед них й право бути вислуханим. Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене насамперед у справах, де передбачається прийняття «несприятливих» адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи.

Також Верховний Суд у постанові від 28 березня 2018 року у справі №826/19452/16 висловив думку, відповідно до якої посилання на те, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування спірного наказу, є необґрунтованими, оскільки важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов`язана із забезпеченням права суб`єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб`єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

Відповідно у цій справі відповідач ухвалюючи спірні п. 3 та п. 6 згаданих наказів діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, а також необґрунтовано, у зв`язку із чим такі підлягають скасуванню.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4) про визнання протиправним та скасування наказу, - задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункти 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 03.11.2021р. за №3928/5 «Про задоволення скарги»;

Визнати протиправними та скасувати пункти 3 та 6 наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021р. за №4086/5 «Про задоволення скарги».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1816,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 23.06.2022 року.

Суддя Гавдик З.В.