Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А
про залишення позову без розгляду
24 червня 2022 року Київ Справа №320/1212/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
- зобов`язати здійснити перерахунок основної пенсії за період з 01.01.2000 по 01.01.2008 в розмірі не менше 4 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність та виплатити різницю;
- зобов`язати перерахувати підвищення до пенсії як інваліду війни І групи за період з 01.01.2000 по 29.04.2006 в розмірі 4 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність та виплатити різницю;
- зобов`язати здійснити перерахунок допомоги по догляду за інвалідом за період з 01.01.2000 по 29.04.2006 в розмірі 2 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність та виплатити різницю;
- зобов`язати перерахувати додаткову пенсію особі, що постраждала в наслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії за період з 01.01.2000 по 06.03.2010 в розмірі 15% прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність та виплатити різницю;
- зобов`язати здійснити перерахунок компенсації за проживання в забрудненій зоні в період з 01.01.2000 по 16.03.2010 в розмірі мінімальної заробітної плати, що втратили працездатність та виплатити різницю;
- зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію інфляції вищезазначених сум, станом на 01.01.2021;
- стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 02.07.2021 позовну заяву, відповідно до частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження існування обставин, що об`єктивно перешкоджали особисто позивачеві з`ясувати стан справ починаючи з 2000 року при отриманні щомісячних пенсійних виплат у розмірі, що відповідно до тверджень позивача, є меншим за законодавчо встановлений, та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст. 122 КАС України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у адміністративній справі відмовлено, закрито провадження в адміністративній справі №320/1212/21 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, на підставі п.5 ч.1 ст. 238 КАС України, у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року - скасовано, а справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року зобов`язано ОСОБА_1 надати суду належним чином засвідчені докази того, що вона є правонаступником позивача у спірних правовідносинах.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року у справі №320/1212/21 та на підставі ст. 52 КАС України, судом здійснено заміну померлого позивача у адміністративній справі №320/1212/21 ОСОБА_3 на його правонаступників: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Згідно з ст. 52 КАС України, усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Ухвалою суду від 20 січня 2022 судом встановлено позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду додаткових документів, а саме: обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження існування обставин, що об`єктивно перешкоджали особисто позивачеві - ОСОБА_3 з`ясувати стан справ починаючи з 2000 року при отриманні щомісячних пенсійних виплат у розмірі, що відповідно до тверджень позивача, є меншим за законодавчо встановлений, та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст. 122 КАС України.
Від позивача ОСОБА_1 до суду 14 лютого 2022 надійшла заява, в якій зазначено, що її батько - ОСОБА_3 був дуже чесною та порядною людиною, то, навіть, в страшному сні не міг уявити, що Держава в особі органу ПФУ може його обманювати. Він повністю "сліпо" довіряв своїй Батьківщині. Адже, так його виховували змалечку - Держава завжди права і ніколи не помиляється.
Однак, літом 2020р. по телебаченню, якому він також привик вірити (адже це голос Держави), побачив виступ адвоката, який розповідав як органи ГІФУ не доплачують пенсію інвалідам війни, користуючись їх незнанням та довірою, що є не дивним та дуже розповсюдженим явищем.
Тому, витребувавши в органі ПФУ відповідні довідки про структуру своєї пенсії за попередні роки (копії містяться в матеріалах справи), та зробивши певні математичні підрахунки, він виявив певні на його думку неточності між виплаченими сумами та тими, що підлягали до виплати згідно діючого законодавства.
Після чого, він звернувся до ПФУ з проханням зробити відповідний перерахунок, однак отримав відмову (копії документів в матеріалах справи).
Не маючи іншого виходу він змушений був звернутися за захистом своїх прав до суду. Тому, на її думку, він не пропустив строк звернення до суду, адже з дати отримання відповіді від органу ПФУ 6 місяців не минуло.
16 червня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 , в якій вона зазначає, що ними не пропущено строки позовної давності звернення до суду, а значить надавати інші додаткові докази немає сенсу. Зазначає, що основним доказом на підтвердження існування обставин, чому її батько своєчасно, а саме з 2000 року при отриманні щомісячних пенсійних виплат у розмірі, що є меншим за законодавчо встановлений, не звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області є те, що її батько, як і вона особисто всіх законів і змін до них по пенсійних справах не знають, є УПФУ в якому працюють відповідні фахівці, які нараховують пенсії, слідують за всіма змінами в нарахуванні і вони надіялись на їх чесність, знання, справедливість.
Дізнавшись в 2020 році з телеканалу про те, що були зміни в нарахуванні пенсії, відразу звернулись до пенсійного органу щоб перевірити правильність нарахування розміру пенсії та інших доплат батькові та про усунення недоліків в нарахуванні пенсійних виплат, але отримали відмову, після чого звернулись до суду за справедливістю.
Розглянувши заяви позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про необхідність залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі "Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).
Суд зауважує, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується з принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Також Судова палата, з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, зазначила, що норми, зокрема, статі 87 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
На підставі викладеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав визнала за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження №К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що:
- за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі (п.45 постанови);
- поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами (п.48 постанови);
- чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (п.49 постанови).
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, вищевказані правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, підлягають обов`язковому врахуванню.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду у лютому 2021 року, тобто через більше ніж 6 місяців з моменту виникнення підстав для перерахунку, а саме: за період 01.01.2000 по 01.01.2008, з 01.01.2000 по 29.04.2006, з 01.01.2000 по 06.03.2010, з 01.01.2000 по 16.03.2010, не навів при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.
Обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження існування обставин, що об`єктивно перешкоджали ОСОБА_3 з`ясувати стан справ починаючи з 2000 року при отриманні щомісячних пенсійних виплат у розмірі, що відповідно до тверджень позивача, є меншим за законодавчо встановлений, та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст. 122 КАС України, так як це зазначено в ухвалі суду від 2 липня 2021 року та ухвалі від 20 січня 2022 року не надали суду і позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Викладені позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у заявах, що надійшла до суду 14 лютого 2022 року та 16 червня 2022 року твердження спростовуються вищевикладеною позицією, наведеною у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а. При цьому суд звертає увагу позивачів на зміну судової практики розгляду подібних спорів.
ОСОБА_3 та його правонаступниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час розгляду справи не було надано обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення з позовною заявою до суду.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так частиною третьою зазначеної статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У відповідності до частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. При цьому, як вже зазначалося вище, відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, дана позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд звертає увагу позивачів, що зі змісту свідоцтва про право на спадщину за Законом НРМ 631537, зареєстроване в реєстрі за №855, випливає, що до складу спадщини не входять пенсійні платежі, будь-яких доказів того, що до складу спадщини входять пенсійні виплати ОСОБА_3 матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
у х в а л и в:
Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві ОСОБА_1 від 14 лютого 2022 року та у заяві ОСОБА_2 від 16 червня 2022 року на виконання вимог ухвали від 20 січня 2022 року по справі №320/1212/21 - визнати неповажними.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
СуддяБасай О.В.
Судове рішення № 104929647, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 24.06.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 320/1212/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: