Ухвала суду № 104929497, 21.06.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАННЯ РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

21 червня 2022 року Справа № 0870/7283/12 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про розподіл судових витрат по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Запорізькій області), у якому із урахуванням уточнень позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000181502 від 13.01.2012 та №0000711502 від 25.05.2012.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, адміністративний позов задоволено:

визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ»:

№0000181502 від 13.01.2012, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 139129,00 грн.;

№0000711502 від 25.05.2012, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 769965,00 грн. за основним платежем та 192491,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Верховного Суду від 12.01.2021 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2016 та постанову (ухвалу) Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 - без змін.

21 квітня 2021 року представником позивача подано до суду заяву (вх. №22901) про розподіл судових витрат, у якій із посиланням на приписи ст. 132, 135, 139 КАС України просить здійснити розподіл судових витрат сплаченого позивачем судового збору, а також стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області компенсацію за відрив на протязі 9 років від звичайних занять у розмірі 3 мінімальних заробітних плат 18000,00 грн.

У зв`язку із припиненням здійснення повноважень судді Запорізького окружного адміністративного суду Матяш О.В. відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 12.09.2017 №2763/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Запорізького окружного адміністративного суду у відставку» та на підставі розпорядження керівника апарату суду від 21.04.2020 №84, проведено повторний розподіл додаткових матеріалів до справи, за результатами якого заява про розподіл судових витрат у справі №0870/7283/12 передана на розгляд судді Батрак І.В.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2021 заяву представника ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» про розподіл судових витрат залишено без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 апеляційну скаргу ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» задоволено частково, скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2021 та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

20 червня 2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення (вх. № 22640) на клопотання (заяву), у яких вказує, що жодних додаткових доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, представником позивача не було надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції. Звертає також увагу суду, що позивач не навів розрахунку такого виду судових витрат, як компенсація за відрив від звичайних занять, у грошовому вираженні, не розкриває яким чином на протязі 9 років здійснювався відрив від звичайних занять, а тому в заяві представника позивача про розподіл судових витрат слід відмовити.

Розглянувши наявні матеріали справи судом встановлено таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Тобто, за приписами ст. 132 КАС України судові витрати складаються не тільки із судового збору, але й інших витрат, що пов`язані з розглядом справи. Обов`язок подання доказів щодо розміру судових витрат, які сплачені або ж мають бути сплачені, покладається саме на сторону.

Порядок розподілу судових витрат врегульовано статтею 139 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При цьому, як слідує із постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2016, судом відповідно до статті 94 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення) вирішено питання про розподіл судових витрат понесених позивачем у зв`язку зі сплатою судового збору. Присуджено на користь ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 2204,00 грн. (платіжне доручення №126 від 23.07.2012.

Жодних додаткових доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору, зокрема, за подання апеляційної/касаційної скарг, суду надані не були та матеріали справи не мітять.

Водночас, щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління ДПС у Запорізькій області компенсації за відрив на протязі 9 років від звичайних занять у розмірі 3 мінімальних заробітних плат 18000,00 грн. суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.135 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення, підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов`язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. При цьому, сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов`язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.

Суд зазначає, що позивач у заяві лише констатував, що на протязі дев`яти років працівників позивача відривали від звичайних занять проведеною відповідачем перевіркою, підготовкою скарги і оскарженням результатів перевірки у досудовому порядку, підготовкою позову і зверненням до суду, участю у судових засіданнях, не навівши, який саме вид занять представники позивача позбавлені були виконувати у зв`язку з ініціюванням оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у судовому порядку.

При цьому, позивач не надав також доказів в обґрунтування компенсації за відрив від звичайних занять, тобто не надав доказів, які саме звичайні заняття були позивачем та не здійснені у зв`язку з явкою до суду та/або підготовкою процесуальних документів (підготовка, написання, друк, виготовлення копій та подача позовної заяви).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.01.2020 по справі №818/40/17, від 06.10.2021 по справі №520/18321/2020.

Таким чином, вимога позивача про компенсацію йому за відрив від звичайних занять не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ» про розподіл судових витрат по справі №0870/7283/12 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Батрак