Рішення № 104923791, 14.06.2022, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 344/11717/21

Провадження №2/603/21/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2022 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Томина С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Томин С. В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у шлюбі з відповідачем у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12.03.2014 року шлюб між ними розірвано. Однак відповідач ще до досягнення сином однорічного віку покинув сім`ю і з того часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у виховані сина, не спілкується з ним, не цікавиться його фізичним і духовним розвитком, не надає жодної матеріальної допомоги, аліменти почав сплачувати тільки за рішенням суду. З липня 2013 року вихованням та утриманням сина вона займається самостійно, а малолітній ОСОБА_3 не знає батька. Окрім того, відповідач неодноразово відмовляв у наданні дозволу на виїзд сина за кордон на оздоровлення та відпочинок.

У відзиві на позов представник відповідача заперечила проти заявлених вимог, просить відмовити у задоволенні позову. Заперечення мотивує тим, що відповідач тривалий час проживає в іншій країні і у нього не має можливості навідуватись до сина. Проте відносно сина ОСОБА_3 відповідач виконує роль батька в тій мірі, наскільки дозволяє позивач. Для того, щоб не травмувати сина, не спричинити йому психологічну травму, оскільки колишня дружина відмовляється показувати сина, він не хоче, щоб син був свідком розмов, які б запам`яталися на все життя, йому доводиться знаходити шляхи для того, щоб передати подарунок чи будь-яку передачу йому. Проти виїзду сина на відпочинок за кордон ніколи не заперечував, однак у зв`язку з пандемічними обмеженнями у нього не завжди є можливість вчасно звернутися до консульської установи для надання відповідного дозволу. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені у ньому, та суду пояснила, що відповідач майже десять років не цікавиться життям дитини, що призвело до того, що син не знає свого батька. Також відповідач не цікавиться його здоров`ям, не дарує подарунки, не допомагає фінансово, не телефонує, не надає дозвіл на виїзд дитини за кордон на відпочинок, а тому, щоб не травмувати психіку дитини, щоб дитина росла у нормальній сім`ї її чоловік має намір усиновити ОСОБА_3 . З цією метою, а також, щоб змінити прізвище сина бажає позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини, що відповідатиме інтересам сина ОСОБА_3 . Вказала, що не погоджується з доводами, наведеними у відзиві на позов, так як вона не чинила перешкод у побаченнях із сином.

Представник позивача - адвокат Томин С. В. позов підтримав, просить його задовольнити, пояснив суду, що висновок органу опіки та піклування вважає недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам малолітнього ОСОБА_3 . Вважає, що задоволення позову відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Гнатишин В. В. в судове засідання не з`явилися, проте представник відповідача подала суду письмову заяву про розгляд справи у їхній відсутності, просить суд взяти до уваги висновок Служби у справах дітей виконкому Івано-Франківської міської ради про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради не забезпечили явку представників у судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, суду надано висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 10.11.2021 року клопотання представника позивача - адвоката Лютана З. Й. задоволено та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.

Судом установлено такі обставини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 23.01.2013 року).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.03.2014 року, яке набрало законної сили 02.04.2014 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , неповнолітнього сина ОСОБА_3 залишено проживати з матір`ю ОСОБА_1 , позивачу відновлено її дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 24.11.2018 року Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 24.11.2018 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , при укладенні якого позивач змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

Згідно довідки № 143 від 15.07.2021 року, виданої ТОВ «НОВЕКС КОМФОРТ», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Як убачається із характеристики № 17 від 15.07.2021 року, виданої ТОВ «НОВЕКС КОМФОРТ», ОСОБА_1 зареєстрована та з 2012 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем проживання характеризується позитивно.

Згідно висновку, затвердженого рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради № 154 від 17.02.2022 року, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як убачається із висновку, згідно письмових пояснень ОСОБА_1 відповідач з 2013 року з ОСОБА_3 не спілкується, останній вважає своїм батьком вітчима, між ними склалися дуже теплі стосунки. Разом із чоловіком вони хочуть, щоб у ОСОБА_3 формувалася правильна модель сім`ї, чоловік має намір усиновити хлопчинка. Відповідно до психодіагностованого обстеження, проведеного психологом навчального закладу, емоційний стан дитини задовільний, психологічний мікроклімат у сім`ї позитивний, дитина виховується у повній сім`ї, своїм батьком ОСОБА_3 вважає вітчима. Під час бесіди дитина вказує на значимість для нього обох батьків (матері та вітчима). Емоційно позитивно сприймає батька (вітчима). Про біологічного тата хлопчик не згадує.

Також, як слідує з висновку, під час розмови з начальником Служби у справах дітей Монастириської міської ради та працівниками Служби у справах дітей виконкому Івано-Франківської міської ради ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні та неодноразово відмовляла йому у побаченнях з сином. До органу опіки та піклування щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з сином не звертався, оскільки не бажає розголошення стосунків із колишньою дружиною, а також у зв`язку з тим, що з 2013 року їздить на заробітки за кордон, що унеможливлює спілкування з сином за графіком. Аліменти на утримання дитини, призначені судом, впродовж останніх трьох років сплачує, заборгованості не має, проти позбавлення його батьківських прав заперечує.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У силу п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно роз`яснень, викладених у п. п. 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У постанові від 29.04.2020 року (справа № 522/10703/18) Верховний Суд зазначив, що права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

У постанові від 17.06.2021 року (справа № 466/9380/17) Верховний Суд зазначив, що, аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 76 - 81 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Суд, враховуючи вищевказане, оцінивши зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов висновку, що ОСОБА_1 не надано суду беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно ОСОБА_3 , котрі слугували б підставою для позбавлення його батьківських прав. Позивачем також не надано суду доказів негативної характеристики відповідача чи вчинення ним неправомірних дій. Суд не мав можливості заслухати думку дитини, жодних клопотань про допит свідків позивач не заявляла.

При цьому суд ураховує, що відповідач категорично заперечив щодо позбавлення його батьківських прав, про що подав письмові заперечення, належно виконує зобов`язання зі сплати аліментів, що не заперечила позивач у судовому засіданні, зазначив, що виконує роль батька в тій мірі, що дозволяється позивачем.

Що ж стосується тверджень представника позивача про недостатню обґрунтованість висновку органу опіки та піклування, то суд вважає за необхідне зазначити, що орган опіки та піклування - виконком Івано-Франківської міської ради, діючи у межах своїх повноважень, врахувавши пояснення сторін, дослідив обставини, що мають істотне значення, склав відповідний висновок, який підлягає оцінці судом у сукупності і взаємозв`язку з іншими зібраними у справі доказами. При цьому суд не вбачає підстав для визнання висновку таким, що не відповідає інтересам дитини.

Проаналізувавши конкретні обставини даної справи, суд прийшов висновку, що у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав слід відмовити, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 19, 141, 164 СК України, суд,

у х в а л и в :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на орган опіки та піклування за місцем проживання дитини контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, місцезнаходження: вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 36498179; орган опіки та піклування - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, місцезнаходження: вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 04054346.

Повне судове рішення виготовлено 23.06.2022 року.

Головуюча суддя Ю. Г. Гудкова

Суддя Ю. Г. Гудкова