Рішення № 104921360, 14.06.2022, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/1017/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІЗ"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АКВАТОН"

про стягнення заборгованості в сумі 1 659 869, 13 грн.

Секретар судового засіданні Мамчур А.Ю.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІЗ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АКВАТОН" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 716 574, 88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №03-01/2020 від 03.01.2020.

Ухвалою суду від 19.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, засідання призначено на 07.12.2021.

07.12.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 11.01.2022.

07.12.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема останнім вказано, що відповідач виконав свій обов`язок, товар на суму 2 895 000, 00 грн поставив, та на підтвердження надав видаткові накладні: - №237/з-2 від 31.08.2020 на суму 235 000, 00 грн; - №271/З-2 від 30.09.2020 на суму 250 000, 00 грн; - №287/З-2 від 15.10.2020 на суму 250 000, 00 грн; - №306/з -2 від 30.10.2020 на суму 735 000, 00 грн; - №337/з-2 від 30.11.2020 на суму 1 425 000, 00 грн. Також відповідачем подано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.06.2020 - 18.11.2021, відповідно до якої відсутня кредиторська заборгованість перед позивачем. Окрім того, представник просив відмовити у стягненні пені, 3% річних та інфляційних витрат за відсутністю правових підстав та вказав на пропуск строку позовної давності за платіжними дорученнями №2346 та 3670 (а.с. 121 - 129).

28.12.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказано, що зобов`язання з поставки відповідачем не виконано, надані відповідачем копії видаткових накладних є підробленими, оскільки наявний в них підпис повіреної особи - ОСОБА_1 не є його особистим підписом, їм власноруч не виконувався. На видаткових накладних відсутня печатка ТОВ "Еліз", на відмінну від видаткових накладних, копії яких надано позивачем до суду. Вказано, що 30.09.2020 та 15.10.2020, тобто у дати, вказані у видаткових накладних, водій-експедитор ОСОБА_1 знаходився у відрядженні, що підтверджується посвідченнями про відрядження й наказами. Також зазначено, що вказаний обсяг партії продукції останнім ніколи не перевозився, бо максимально допустима до навантаження на бортовий малотоннажний автомобіль "ГАЗ", який закріплений за ОСОБА_1 , вага, враховуючи, що автомобіль 2007 року випуску, з навареним металевим каркасом, становить не більше ніж 1000 кг., а тому є підстави вважати, що надані представником відповідача видаткові накладні - сфальсифіковані. Окрім того, представник вважає правомірним нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з того, що постачання за підробленими видатковими накладними не здійснювалося, продукцію ТОВ "Еліз" не отримував. Щодо пропусків строків позовної давності представник зазначив, що 30.03.2020 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положенння" Цивільного кодексу України, згідно якому його доповнено пунктами 12-14 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину." (а.с. 153-170).

31.12.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог та надано уточнений розрахунок пені, інфляційних збитків та 3% річних станом на 22.12.2021. Таким чином, загальна сума заборгованості становить 1 659 869, 13 грн, у тому числі: 1 291 571, 62 - основна заборгованість за непоставлену продукцію, 177 962, 09 грн - пеня, 141 776, 19 грн - інфляційні збитки та 48 559, 23 - 3% річних (а.с. 171 - 177).

грн - інфляційні збитки та 48 559, 23 - 3% річних (а.с. 171 - 177).10.01.2022 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості свідка ОСОБА_1 , долучення до матеріалів справи нотаріально засвідчену заяву від 30.12.2021 свідка ОСОБА_1 , прохання витребувати у відповідача оригінали видаткових накладних, долучених до відзиву та призначення почеркознавчої експертизи, для встановлення справжності підпису представника ТОВ "Еліз" Зубенка П.О. на видатквих накладних (а.с. 183 -190).

Ухвалою суду від 11.01.2022 заяву про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду, провадження у справі в частині стягнення в сумі 56 705, 75 грн - закрито, повернуто позивачу надмірно сплачений судовий збір в розмірі 850, 00 грн, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 18 лютого 2022 року включно, підготовче засідання відкладено на 27.01.2022. Зобов`язано ТОВ "ВП "АКВАТОН" надати оригінали видаткових накладних, долучених до відзиву та довіреностей №1224 від 01.06.2020 та №1225 від 01.06.2020.

Ухвалою суду від 27.01.2022 підготовче засідання відкладено на 08.02.2022. Повторно зобов`язано ТОВ "ВП "АКВАТОН" надати оригінали видаткових накладних, долучених до відзиву та довіреностей №1224 від 01.06.2020 та №1225 від 01.06.2020.

Ухвалою суду від 08.02.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості свідка ОСОБА_1 . Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті 22.02.2022.

Ухвалою суду від 22.02.2022 розгляд справи відкладено на 03.03.2022.

Ухвалою суду від 03.03.2022 розгляд справи відкладено до завершення військової агресії Російської Федерації проти України.

Ухвалою суду від 25.05.2022 розгляд справи по суті призначено на 14.06.2022.

14.06.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання.

У судове засідання 14.06.2022 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд розглянувши заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, на прохання відповідача, вже неодноразово відкладав розгляд справи для можливості виконати вимоги ухвали суду від 11.01.2022 та 27.01.2022, однак представник не скористався можливістю подати будь які докази.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд відхиляє заяву про відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Явка представників сторін у судове засідання з розгляду справи по суті 14.06.2022 обов`язковою не визнавалася.

За таких обставин, зважаючи на обмеженість процесуального строку розгляду справи по суті, господарський суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Cуд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи та вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

3 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АКВАТОН" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІЗ" (покупець) укладено договір поставки №03-01/2020 (далі Договір, а.с. 11 - 12).

Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцю у встановлений строк, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити у встановлений строк мідний емальований провід (далі - товар), в кількості та на умовах, які передбачені цим Договором.

Загальна кількість товару, що постачається за цим договором складає: - ПЕТ - 155, ПЕТД2-200- 20000 кг; - ПЕЕА12 - Д 200А - 60 000 кг. Товар протягом строку дії цього договору постачається окремими партіями. Безпосередня кількість і асортимент товару, що підлягає поставці в межах партії, визначається сторонами додатково і вказується в Спецтфікаціях, які укладаються Сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору, або вказується в погодженій сторонами відповідно до умов цього Договору заявці (п. 1.3. Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору ціна товару на кожну партію товару вказується в рахунку, що виставляється постачальником або в Специфікації. Ціна дійсна до оплати до останнього робочого дня місяця в якому виставлено рахунок або ж підписано специфікацію, якщо інше окремо не вказане в рахунку чи специфікації, якщо інше не передбачено Сторонами.

Розрахунки по Договору проводяться шляхом безготівкового перерахунку на розрахунковий рахунок постачальника у обсязі 100% вартості товару.

Покупець зобов`язаний повністю оплатити товар (вартість партії товару) до моменту його передачі (100 % попередня оплата).

Датою поставки є дата приймання - передачі товару, що вказана в накладній чи інших документах.

Пунктом 3.3. Договору строк поставки партії товару складає 10 - 14 днів з дня зарахування 100% вартості партії товару на рахунок постачальника та за умови своєчасного отримання заявки на партію товару, якщо інше не передбачено сторонами окремо в Специфікації.

Поставка товару здійснюється зі складу за місцезнаходженням постачальника, що відповідає умовам ЕХW склад постачальника у м. Запоріжжя, відповідно до "Інкотермс - 2010". Враховуючи місцезнаходження покупця, сторони можуть домовитися про поставку товару зі складу постачальника в іншому регіоні. Розподіл витрат, що виникають при цьому здійснюється за домовленістю сторін. Транспортування товару здійснюється автомобільним транспортом (п. 3.6. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку прострочення поставки товару, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленої партії товару за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2020 (п.7.1. Договору).

Вказаний Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх. На час розгляду справи доказів розірвання або недійсності договору сторонами не надано.

На виконання умов Договору позивачем здійснено попередню оплату у розмірі 100% по рахунках: - №190/З-2 від 23.07.2020 на суму 735 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ;- №261/З-2 від 08.10.2020 на суму 735 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ;- №298/З-2 від 25.11.2020 на суму 1 425 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ (а.с. 13-15).

Сума попередньої оплати за вказаними рахунками склала 2 895 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями №2345 від 23.07.2020; №3670 від 23.10.2020 та №4109 від 25.11.2020 (а.с. 16-18).

Однак, відповідачем лише частково виконано свої зобов`язання щодо поставки, що підтверджується видатковими накладними (по рахунку №190/З-2 від 23.07.2020): - №388/З-2 від 07.12.2020 на суму 20 048, 05 грн; - №12/З-2 від 28.01.2021 на суму 24 579, 88 грн; - №16/З-3 від 02.02.2021 на суму 32 581, 09 грн; - №38/З-2 від 17.02.2021 на суму 15 064, 56 грн; - №46/З-2 від 25.02.2021 на суму 40 128, 08 грн; - №61/З-2 від 12.03.2021 на суму 50 387, 21 грн; - №70/З-2 від 19.03.2021 на суму 50 450,40 грн; - №85/З-2 від 06.04.2021 на суму 13 785, 66 грн; - №97/З-2 від 20.04.2021 на суму 42 549, 17 грн; - №129/З-2 від 30.04.2021 на суму 163 946, 17 грн; - №140/З-2 від 20.05.2021 на суму 61 457, 76 грн; - №161/З-2 від 08.06.2021 на суму 30 577, 48 грн; - №178/З-2 від 30.06.2021 на суму 10 106, 26 грн; - №201/З-2 від 13.07.2021 на суму 49 270, 00 грн; - №206/З-2 від 15.07.2021 на суму 15 801, 04 грн; - №177 від 16.08.2021 на суму 22 468, 69 грн. Загальна вартість - 643 201, 77 грн.

По рахунку №298/З-2 від 25.11.2020: - №69/З-2 від 19.03.2021 на суму 33 419, 11 грн; - №73/З-2 від 22.03.2021 на суму 17 385, 00 грн; - №84/З-2 від 06.04.2021 на суму 29 665, 67 грн; - №90/З-2 від 13.04.2021 на суму 38 913, 91 грн; - №96/З-2 від 20.04.2021 на суму 51 396, 91 грн; - №102/З-3 від 23.04.2021 на суму 46 278, 30 грн; - №135/З-2 від 13.05.2021 на суму 11 636, 56 грн; - №141/З-2 від 20.05.2021 на суму 34 502, 10 грн; - №148/З-2 від 26.05.2021 на суму 3 420, 00 грн; - №151/З-2 від 02.06.2021 на суму 59 071, 97 грн; - №162/З-2 від 08.06.2021 на суму 61 052, 71 грн; - №179/З-2 від 30.06.2021 на суму 35 223, 17 грн; - №196/З-2 від 12.07.2021 на суму 91 849, 81 грн; - №205/З-3 від 15.07.2021 на суму 143 511, 77 грн; - №225/З-2 від 07.08.2021 на суму 85 753, 66 грн; - №179 від 17.08.2021 на суму 90 920, 70 грн; - №190 від 26.08.2021 на суму 118 725, 31 грн. Загальна вартість - 952 726, 67 грн.

По рахунку №261/З-2 від 08.10.2020: - №178 від 16.08.2021 на суму 7 499, 94 грн.

Вказані видаткові накладні (а.с. 19 - 52), які долучені позивачем до матеріалів справи, підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток останніх.

Таким чином, залишок непоставленого товару становить - 1 291 571, 62 грн (2 895 000, 00 - 643 201, 77 - 952 726, 67 - 7 499, 94 грн).

Стосовно доводів відповідача, що останнім виконано умови договору в частині поставки товару на суму 2 895 000, 00 грн не знайшли свого підтвердження, оскільки ухвалами суду від 11.01.2022 та 27.01.2022 зобов`язано ТОВ "ВП "АКВАТОН" надати оригінали видаткових накладних, однак жодних пояснень чи доказів відповідачем не надано.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 81 ГПК України встановлено, що будь - яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Частиною 9 ст. 81 ГПК України встановлено, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 91 ГПК якщо подано копію (електронну копію) письмово доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, суд може не брати до уваги копію документа, якщо сторона не подала її оригіналу, а у суду або у учасника сторони є обґрунтовані сумніви щодо відповідності поданої копії оригіналу, а тому дані докази не приймаються судом.

Також відповідачем подано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.06.2020 - 18.11.2021 (а.с. 127), згідно якого останній зазначає про відсутність кредиторської заборгованість перед позивачем, однак суд також не приймає даний доказ, оскільки акт звірки здійснений за договором №001/01 від 07.01.2012, а не за договором, що є предметом даної справи.

Окрім того, в матеріалах справи наявна заява свідка ОСОБА_1 (а.с. 185 - 186), яка засвідчена нотаріусом та долучена судом до матеріалів справи. В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 свідчить, що всі надані у відзиві відповідачем видаткові накладні містять підроблені (сфальсифіковані) підписи, які він сам не виконував й цю продукцію не отримував. Окрім того, протягом 2020 року, отримуючи продукцію на складі ТОВ "ВП "Акватон", жодного разу не приїжджав іншим транспортом, ніж вантажний бортовий малотоннажний автомобіль "ГАЗ" 33023 414, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 й не отримував заявки для транспортування продукції у таких обсягах. На інших водіїв, працюючих на ТОВ "ЕЛІЗ" у 2020 році, довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей й транспортування продукції ТОВ "ВП "АКВАТОН" не видавалися.

Суд вважає за необхідне зазначити, що заява свідка є доказом, який за умови дотримання вимог процесуального закону щодо її форми, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі відповідно до статті 86 ГПК України (Постанова КГС ВС від 24.03.2020 у справі №904/1975/19).

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах (ст. 87 ГПК України).

Тобто, обставини поставки товару повинні підтверджуватись письмовими доказами. А саме належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку.

Представником відповідача не надано жодних документів, заперечень, пояснень на спростування обставин, зазначених у заяві свідка та не подані будь - які інші докази, що підтверджують поставку товару.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зазначені в заяві свідка обставини, разом з наявними в матеріалах справи доказами є такими, що дозволяють суду встановити відсутність здійсненої поставки за видатковими накладними, на які посилається відповідач у своєму відзиві.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Відповідачем у визначеному ГПК України порядку не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань з поставки товару, так як і повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 1 291 571, 62 грн попередньої оплати підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім стягнення попередньої оплати, позивач просить стягнути з відповідача 48 559, 23 грн - 3 % річних, 141 776, 19 грн - інфляційних втрат та 177 962, 09 грн - пені (розрахунки здійснені станом на 22.12.2021, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з нормами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частини 4 статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку прострочення поставки товару, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленої партії товару за кожен день прострочення.

З огляду на недоведеність відповідачем існування об`єктивних причин неможливості поставити товар, суд вважає, що вимоги про стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору, з урахуванням встановленого судами строку виконання зобов`язання.

Щодо тверджень відповідача стосовно пропуску строку позовної давності в частині стягнення штрафних санкцій за поставками, які були оплачені платіжними дорученнями №2345 від 23.07.2020 на суму 735 000, 00 грн та №3670 від 23.10.2020 на суму 735 000 ,00 грн суд встановив наступне.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Однак, 11.03.2020 у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020 по 03.04.2020. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22.09.2021 №981 карантин неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України №981 від 22.09.2021 року строк дії карантину продовжено до 31.12.2021 року.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020 року.

Таким чином, вищевказаним законом строк позовної давності, встановлений ст.ст. 257, 258 ЦК України, продовжено на строк дії карантину.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що розмір пені становить 177 941, 57 грн, при заявленому - 177 962, 09 грн.

Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня, яка за розрахунком суду складає 177 941, 57 грн. У решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 20, 52 грн слід відмовити.

Щодо нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, а тому суд вважає наявність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання покладених на нього згідно договору поставки зобов`язань.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат встановив, що розмір становить 146 681, 00 грн, при заявленому та обрахованому позивачем - 146 677, 41 грн (а.с. 173).

Згідно з частиною другою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 146 677, 41 грн втрат від інфляції за розрахунком позивача.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с 173), встановив, що розмір становить 42 962, 01 грн, при заявленому - 42 962, 01 грн. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 42 962, 01 грн 3% річних за розрахунком позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відтак, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають вимоги в сумі 1 291 571, 62 - основної заборгованості, 177 941, 57 грн - пені, 146 677, 41 грн - інфляційних збитків та 42 962, 01 - 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 24 887, 28 грн покладається на відповідача, решта - на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АКВАТОН" (33027, Рівненська обл., м. Рівне, бульвар Б. Хмельницького, буд 50, ЄДРПОУ 13970259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз" (69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, 9, ЄДРПОУ 13608660) 1 291 571 (один мільйон двісті дев`яносто одна тисяча п`ятсот сімдесят одна) грн 62 коп. - основна заборгованість, 177 941 (сто сімдесят сім тисяч дев`ятсот сорок одна) грн 57 коп. - пеня, 146 677 (сто сорок шість тисяч шістсот сімдесят сім) грн 41 коп. - інфляційних втрат, 42 962 (сорок дві тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 01 коп. - 3% річних та 24 887 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн 28 коп. - судового збору.

3. У решті позовних вимог слід відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 24 червня 2022 року.

Суддя А.М. Горплюк