Рішення № 104921189, 20.06.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2022 Справа № 914/3598/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Альфатекс, м. Кременчук

до відповідача: Комунального підприємства Комунальник Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область

про стягнення заборгованості.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Дзюби М.Р.

Представники сторін:

від позивача: Дашко М.В.- адвокат

від відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Альфатекс до Дочірнього підприємства Комунальник Комунального підприємства Комбінат міського господарства про стягнення 2 274 313, 46 грн.

Ухвалою суду від 01.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.12.2021.

Ухвалами суду від 20.12.2021 та від 10.01.2022 підготовче засідання відкладено у зв`язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою суду від 24.01.2022 замінено первісного відповідача - Дочірнє підприємство Комунальник КП Комбінат міського господарства на належного відповідача - Комунальне підприємство Комунальник Дрогобицької міської ради та підготовче засідання відкладено на 21.02.2022.

Ухвалою суду від 21.02.2022 заяву позивача щодо збільшення позовних вимог в загальному розмірі 2 932 208, 88 грн прийнято до розгляду та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.03.2022.

Подальший розгляд справи описано у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 12.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 30.05.2022. Ухвалою суду від 30.05.2022 розгляд справи відкладено на 20.06.2022 у зв`язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

В судове засідання, 20.06.2022, яке відбулося в режимі відеоконференції, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

В судове засідання, 20.06.2022, представник відповідача в черговий раз не з`явився, у раніше поданому відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні. Після закінчення судового засідання, яке відбулося 20.06.2022, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 20.06.2022 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Альфатекс (надалі позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства Комунальник Комунального підприємства Комбінат міського господарства, правонаступником якого є Комунальне підприємство Комунальник Дрогобицької міської ради (надалі відповідач) про стягнення заборгованості (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) в розмірі 2 932 208, 88 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 23.02.2021 між сторонами у справі був укладений договір про закупівлю № 230221/01 (надалі договір), на поставку сміттєвоза із заднім завантаженням АТ-2041 на шасі автомобіля МАЗ-5340С2 на загальну суму 2 598 000,00 грн. Позивач відповідно до акту приймання-передачі від 24 лютого 2021 року передав відповідачу обумовлений договором товар - сміттєвоз із заднім завантаженням АТ-2041 на шасі автомобіля МАЗ-5340С2 на загальну суму 2 598 000,00 грн. Поставка товару підтверджується видатковою накладною від 24.02.2021 № 6 та товарно-транспортною накладною від 24.02.2021 № Р6. Таким чином, позивачем своєчасно та в повному обсязі виконані умови даного договору перед відповідачем.

Відповідачем 02.03.2021 було сплачено частину авансу за товар в розмірі 100 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 02.03.2021 № 434.

25.05.2021 позивач на адресу відповідача надіслав претензію з вимогою в строк до 01 липня 2021 року перерахувати існуючу заборгованість за товар на поточний рахунок позивача та увійти до графіку платежів з 01.07.2021. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 2 498 000, 00 грн (419 600, 00 грн решта частини авансу та 2 078 400, 00 грн решта частини основного боргу). Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь, на підставі ст. 625 ЦК України, 145 685, 27 грн 3 % річних та 288 523, 61 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що станом на день подання позовної заяви у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 2 078 400, 00 грн, оскільки закінчення встановленого договором строку для оплати за поставлений товар припадає на 24.11.2021, а не 10.11.2021, а відтак і нарахування інфляційних втрат та 3 % річних є безпідставним. Крім того, при проведенні розрахунку 3 % річних позивачем завищено кількість днів у кожному із розрахункових періодів на 1 день, що призвело до неправомірного збільшення суми 3 % річних, що заявлена до стягнення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 23.02.2021 між позивачем та ДП «Комунальник» КП «Комбінат міського господарства», правонаступником якого є відповідач, був укладений договір про закупівлю № 230221/01 на поставку сміттєвоза із заднім завантаженням АТ-2041 на шасі автомобіля МАЗ-5340С2 на загальну суму 2 598 000,00 грн.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2 договору, постачальник зобов`язується поставити замовнику товари, зазначені в п. 1.2. договору, а постачальник прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару - код національного класифікатора України ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник - 34140000-0 - великовантажні мототранспортні засоби (сміттєвоз). Детальний опис - згідно специфікації (додаток 1 до договору).

Згідно п. 3.1. договору, загальна вартість договору з ПДВ: 2 598 000,00 грн, у т.ч. ПДВ: 433 000, 00 грн.

Позивач, відповідно до акту приймання-передачі від 24 лютого 2021 року, передав відповідачеві обумовлений договором товар - сміттєвоз із заднім завантаженням АТ-2041 на шасі автомобіля МАЗ-5340С2 на загальну суму 2 598 000,00 грн. Поставка товару підтверджується видатковою накладною від 24.02.2021 № 6 та товарно-транспортною накладною від 24.02.2021 № Р6. Таким чином, позивачем своєчасно та в повному обсязі виконані умови даного договору перед відповідачем.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що замовник перераховує постачальнику аванс в розмірі 20 % вартості товару в 5-денний термін з моменту надання постачальником рахунку, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 4.2. договору, остаточні розрахунки за поставлений товар здійснюються з розтермінуванням платежів рівними частинами, протягом 9 місяців з моменту отримання замовником товару та належно оформлених товаросупровідних документів (накладної, рахунку-фактури тощо.)

ДП «Комунальник» КП «Комбінат міського господарства» 02.03.2021 сплатило лише частину авансу за товар в розмірі 100 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 02.03.2021 № 434.

25.05.2021 позивач на адресу відповідача надіслав претензію з вимогою в строк до 01 липня 2021 року перерахувати існуючу заборгованість за товар на поточний рахунок позивача та увійти до графіку платежів з 01.07.2021. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Представник відповідача на адресу господарського суду доказів сплати основного боргу не надав.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 498 000, 00 грн (419 600, 00 грн решта частини авансу та 2 078 400, 00 грн решта частини основного боргу) є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 145 685, 27 грн 3% річних та 288 523, 61 грн інфляційних втрат.

Щодо проведеного позивачем розрахунку інфляційних в сумі 288 523, 61 грн, то він відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення повністю.

Суд, перевіривши проведений позивачем розрахунок 3 % річних, вважає, що останнім завищено кількість днів у кожному із розрахункових періодів на 1 день, що призвело до неправомірного збільшення суми 3 % річних, оскільки згідно п. 4.2. договору, остаточні розрахунки за поставлений товар здійснюються з розтермінуванням платежів рівними частинами, протягом 9 місяців з моменту отримання замовником товару та належно оформлених товаросупровідних документів (накладної, рахунку-фактури тощо, товар поставлений відповідачу 24 лютого 2021 року, відтак нарахування за кожен період потрібно було починати не з 24, а з 25 числа відповідного місяця.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 144 831, 18 грнє

Відшкодування витрат позивача, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В позовній заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 27 000, 00 грн, понесені на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 08.11.2021.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що вимоги позивача про відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу є безпідставними, оскільки позивачем не надано договору про надання правової допомоги, у якій було б погоджено порядок, умови сплати та розмір гонорару адвоката, його розрахунок залежно від обсягів наданої правової допомоги, не надано акт про надання послуг, жодними доказами не підтверджено сплату гонорару.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем 14.02.2022 додано до матеріалів справи: договір про надання професійної правничої допомоги від 08.11.2021 № 672; розрахунок суми гонорару за договором; акт про надані послуги до договору; платіжне доручення від 08.11.2022 № 1922.

Варто зазначити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Також, на думку відповідача, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 27 000, 00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дослідивши подані позивачем, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений час та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (попереднє опрацювання матеріалів, підготовка правової позиції, підготовка позовної заяви підготовка до участі у розгляді справи в суді I інстанції, участь у судових засіданнях (7 засідань), суд дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу є обґрунтовані, а відтак підлягають задоволенню в розмірі 27 000, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Комунальник Дрогобицької міської ради (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул. Пилипа Орлика, буд. 15, код ЄДРПОУ 32300117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Альфатекс (39600, м. Кременчук Полтавської області, бульвар Автокразівський, буд. 19, код ЄДРПОУ 42775998) суму в розмірі 3 002 324, 60 грн, з яких:

- 2 498 000, 00 грн заборгованості;

- 288 523, 11 грн інфляційних втрат;

- 144 831, 18 грн 3% річних;

- 43 970, 31 грн судового збору;

- 27 000, 00 грн витрат на правовому допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 24 червня 2022 року.

Суддя Манюк П.Т.