Ухвала суду № 104918746, 22.06.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/265/22

Провадження № 1-кс/202/2258/2022

УХВАЛА

Іменем України

22 червня 2022 року слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській ОСОБА_3 ,

розглянуто клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42021040000000614 від 28 жовтня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч. 1 ст. 365-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42021040000000614 від 28 жовтня 2021 року.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2022 року дане клопотання повернуто прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин, оскільки в клопотанні не зазначено підстави накладення арешту на нерухоме майно, відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту даного майна.

В подальшому, після усунення недоліків, слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , повторно звернувся до слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про арешт майна.

В своєму клопотанні слідчий з метою збереження речових доказів просить накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, а саме: об`єкт нерухомого майна: приміщення, 111,112,113, Загальна площа (кв.м): 34.6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 97893112101; об`єкт нерухомого майна: приміщення, №202,203,204, Загальна площа (кв.м): 85.3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 97819812101;. об`єкт нерухомого майна: приміщення, 301-315, Загальна площа (кв.м): 346.1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 95924812101; об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення поз. 101-105,114,115, 205-210, Загальна площа (кв.м): 407.9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 259156512101; об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення, в адміністративній будівлі торгового центру літ.Д-4,5 нежитлові приміщення четвертого поверху поз. 401-415; IV-1 - IV-3 загальною площею 389,4 кв.м; нежитлові приміщення п`ятого поверху 501-513; V-1-V-4 загальною площею 352,4 кв.м; над Д-4,5 надбудова з нежитловими приміщеннями поз.601-603; VI-1 загальною площею 75,7 кв.м. всього загальна площа приміщень 817,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 954127912101, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ), шляхом заборони користування та розпорядженням вказаним майном, також прошу заборонити державним реєстратором вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно вказаного майна.

Слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, що у відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України, не є перешкодою для розгляду клопотання.

З метою забезпечення арешту майна, яке не має статусу тимчасово вилученого, на підставі ч. 2ст. 172 КПК Україниклопотання розглядається без повідомлення власників майна.

Заслухавши думку слідчого, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань провадження № 42021040000000614 від 28 жовтня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч. 1 ст. 365-2 КК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Як визначено у ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2,3ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Згідно ч. 10ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Частиною 11ст. 170 КПК Українивстановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим у клопотанні зазначено, що об`єкти нерухомого майна на які він просит накласти арешт визнано речовми доказами у кримінальному провадженні, а тому з метою їх збереження виникла необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий не доведено, що вказані у клопотанні об`єкти нерухомого майна визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки не надано доказів на підтвердження визнання вказаного майна речовими доказами у кримінальному провадженні № 42021040000000614.

Також у клопотанні не зазначено, та в ході розгляду клопотання слідчим не наведено підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт об`єктів нерухомого майна із забороною права розпорядження та користування, а відтак й не доведено наявності обставин, які підтверджують, що незастосування заборони розпорядження та користування майном призведе до зникнення, втрати, перетворення чи передачі цього майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що сторона обвинувачення просить накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, шляхом заборони користування та розпорядження. Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за фактом шахрайського набуття права власності на майно, шляхом проведення за допомогою підроблених документів, реєстраційних дій щодо оформлення права власності. Разом з тим, сторона обвинувачення не просить накласти арешт, шляхом заборони права відчуження нерухомого майна.

Окрім відсутності підтверджень щодо визнання нерухомого майна речовими доказами у кримінальному провадженні, а також зазначення підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, клопотанням також не містить й відповідного обґрунтування арешту майна.

На підставі викладеного, слідчий суддя доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майно, оскільки воно є необґрунтованим та слідчим під час розгляду клопотання, не наведено достатніх правових і фактичних підстав для необхідності накладення арешту на майно.

Керуючись ст. ст.98,110,131,132,167-168,170-175,309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42021040000000614 від 28 жовтня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч. 1 ст. 365-2 КК України відмовити.

Повний текст ухвали проголошено о 10 годині 15 хвилин 24 червня 2022 року.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1