Рішення № 104918167, 19.05.2022, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/343/22

Провадження № 2-о/604/25/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого суддіСташківа Н.Б.

з участю

секретаря судового засідання Стадніцької З.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Підволочиську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, про встановлення факту постійного проживання на території України, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Щербатюк О.Д., звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Закону України « Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Турівка Підволочиського району Тернопільської області, Україна. Батьками його є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . 08.10.1988 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис №8. Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 15.02.1990 року по 01.02.1996 року працював слюсарем-ремонтником Тернопільського науково-виробничого об`єднання "Ватра" (01.06.1994 р. реорганізовано в акціонерне товариство "Ватра"). Як вказано в акті, складеному 05.01.2022 р. старостою Іванівського старостинського округу Підволочиської селищної ради Тернопільської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживає без реєстрації з 1988 року по АДРЕСА_1 .

З моменту народження заявник постійно та безвиїзно проживав на території України. 15.02.1983 року ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина СРСР серії НОМЕР_2 , який він у грудні 2021 року здав до Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області, та до теперішнього часу він не може отримати паспорт громадянина України.

Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області листом від 29.12.2021 р. від №6110.1-3567/6110.01-21 повідомило ОСОБА_1 про те, що йому відмовлено в оформленні паспорта громадянина України, оскільки за результатами перевірки не встановлено належність до громадянства України. Враховуючи те, що ОСОБА_1 постійно проживав на території України, проте не має можливості документально підтвердити даний факт та отримати паспорт громадянина України, - просить заяву задовольнити.

В судове засідання представник заявника - адвокат Щербатюк О.Д. не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Заінтересована особа Управління Державноїміграційної службиУкраїни вТернопільській області подали суду заяву про розгляд справи у відсутності їх представника та письмові пояснення, у яких вказали, що законодавством встановлений порядок набуття громадянства України, передбачено перелік документів, які зобов`язані подавати. ОСОБА_1 не надав повного пакету документів, тому йому було відмовлено. За наявності належних доказів не заперечують щодо задоволення заяви про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року чи станом на 13 листопада 1991 року.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Турівка Підволочиського району Тернопільської області, про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 30 жовтня 1965 року, видане Турівською сільською радою, актовий запис № 28.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 08 жовтня 1988 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклав шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в Іванівській сільській раді Підволочиського району, актовий запис № 8 від 18 жовтня 1988 року.

У відповідності до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20 березня 1990 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 15.03.1990 року по 01.02.1996 року працював слюсарем-ремонтником Тернопільського науково-виробничого об`єднання"Ватра",яке 01.06.1994р.реорганізовано вакціонерне товариство"Ватра").

З акту, складеного 05.01.2022 р. старостою Іванівського старостинського округу Підволочиської селищної ради Тернопільської області на підставі опитування свідків-сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживає без реєстрації з 1988 року по АДРЕСА_1 .

Як убачається із повідомлення Управління ДМС України в Тернопільській області від 29 грудня 2021 року Тернопільським відділом № 1 розглянуто заяву ОСОБА_1 про оформлення паспорта громадянина України у зв`язку із закінченням строку дії паспорта громадянина колишнього СРСР взірця 1974 року. За результатами перевірки встановлено, що 15 лютого 1983 року Підволочиським райвиконкомом Тернопільської області видано паспорт громадянина колишнього СРСР взірця 1974 року серії НОМЕР_5 . Проте за результатами перевірки не встановлено належність останнього до громадянства України, у зв`язку з чим, відповідно до п.п.1 п.100 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення повернення державі, визнання недійним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, ОСОБА_1 відмовлено у задоволення заяви та роз`яснено право на повторне звернення із заявою у разі усунення обставин.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Згідно з частиною першою статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право за захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Наведений у ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законом передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ЦПК України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Вирішуючи питання встановлення належності до громадянства України, слід керуватися, крім Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року, також Указом Президента України від 27 березня 2001 року N 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Статтею 3 Закону України «Про громадянство України» регламентовані випадки належності до громадянства України.

Так, відповідно до ч. 1ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991.

При цьому, поняття постійного (безперервного) проживання на території України визначено статтею 1 Закону України "Про громадянство України", якою безперервним (постійним) проживанням в Україні визнається проживання на території України особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік 180 днів.

Пунктом другим цієї норми Закону встановлено, що особи, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав, також є громадянами України.

Відповідно до пункту 7 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.

Пунктом 44Порядку встановлено,що уразі відсутностідокументів,що підтверджуютьфакт постійногопроживання чинародження особидо 24серпня 1991року натериторії,яка сталатериторією Українивідповідно доЗакону України"Проправонаступництво України",або наінших територіях,що входилина моментїї народженнячи підчас їїпостійного проживаннядо складуУкраїнської НародноїРеспубліки,Західноукраїнської НародноїРеспубліки,Української Держави,Української СоціалістичноїРадянської Республіки,Закарпатської України,Української РадянськоїСоціалістичної Республіки(УРСР),або документів,що підтверджуютьвідповідні родинністосунки,для оформленнянабуття громадянстваУкраїни подаєтьсявідповідне рішеннясуду. Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироком суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Відповідно до пункту третього частини другої статті 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року № 5 із змінами і доповненнями, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються у судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Ураховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України "Про громадянство України" і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення. Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироком суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Згідно зістаттею 81ЦПК Україникожна стороназобов`язанадовести тіобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Докази подаютьсясторонами таіншими особами,які берутьучасть усправі.Доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях.пункту 1 частини першої статті 3 Закону "Про громадянство України", що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт "в" пункту 8 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи.

У своїх поясненнях представник заінтересованої особи вказував, що подані заявником докази самі по собі не є безспірними доказами на підтвердження факту постійного проживання на законних підставах на території України саном на 24 серпня 1991 року чи станом на 13 листопада 1991 року, заявник своєчасно, до 01 січня 2005 року, не звернувся до паспортної служби з метою обміну паспорта громадянина колишнього СРСР на паспорт громадянина України нового зразка. Окрім того зазначили, що за обліками територіальних органів Г(У)ДМС України в областях та ЦМУ в місті Києві та Київській області ОСОБА_1 з питання оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання не звертався, зареєстрованим/знятим з реєстраційного обліку місця проживання не значиться. В УДМС у Тернопільській області інформація про вихід з громадянства України відсутня.

Таким чином, суд, дослідивши зібрані у справі докази, приходить до висновку, що заявник ОСОБА_1 на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) дійсно постійно проживав на території України, а тому наявні підстави для задоволення заяви в порядку, передбаченому ст.ст. 315-319 ЦПК України.

Оскільки метою встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року і 13листопада 1991року є отримання ОСОБА_1 паспорта громадянина України, суд вважає, що наявні підстави для розгляду заяви в порядку окремого провадження.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 листопада 2020 року в справі № 521/21665/18 (провадження № 61-23379св19).

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що заявник у інший спосіб не може довести даний факт і зазначені обставини перешкоджають подальшій реалізації його прав у визначений законом спосіб, оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено Законом.

Відтак, сплачений при звернені до суду з заявою про встановлення фактів судовий збір не відшкодовується за рахунок іншої сторони.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 293, 294, 315-319 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ,адреса проживання АДРЕСА_1 ,заінтересована особа УправлінняДержавної міграційноїслужби Українив Тернопільськійобласті,юридична адреса:м.Тернопіль,бульвар Шевченка,10,про встановленняфакту постійногопроживання натериторії України,- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , уродженця с. Турівка Підволочиського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року).

Рішення суду може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя підпис

з оригіналом згідно:

Суддя Підволочиського районного суду

Тернопільської області Н.Б.Сташків