Рішення № 104917451, 21.02.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Дата ухвалення
21.02.2022
Номер справи
761/13410/21
Номер документу
104917451
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 761/13410/21

Провадження № 2/761/1046/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

при секретарі: Корнійчук Є.Т.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: Київський національний університет імені Тараса Шевченка (код ЄДРПОУ: 02070944, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60),

предмет позову: визнання відомостей, які внесено у розрахунково-платіжну відомість завідомо неправдивими,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, про визнання відомостей, які внесено у розрахунково-платіжну відомість завідомо неправдивими.

Предметом спору є визнання, що відомості, які містить розрахунково-платіжна відомість, складена 31.01.2017 року заступником головного бухгалтера КНУ Малечою Г.П. виданої Київським національним університетом ім. Тараса Шевченка, відносно заробітної плати за січень 2017 року працівника ОСОБА_1 , є завідома неправдивою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 19.04.2021 року відкрито провадження у справі.

Позивач обґрунтовує позов тим, що він у 2017 році працював у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка (далі КНУ) на посаді техніка І категорії сантехнічної служби корпусу Інституту міжнародних відносин. 21.05.2018р. до Шевченківського районного суду м. Києва вх. № 47242 у справу № 761/1337/18, у вигляді доказу була надана розрахунково-платіжна відомість позивача за січень 2017 року. Відповідно цього документа який був штучно створений, для введення в оману суду, позивачу було нараховано і утримано 7264,33 грн. Тобто, розрахунково-платіжна відомість ОСОБА_1 за січень 2017 року (дата складання 31 січня 2017 року) свідчить, що працівнику ОСОБА_1 в січні 2017 року було нараховано і виплачено 7264,33 грн. Але це не відповідає дійсності. За роботу в січні 2017 року йому нарахована заробітна плата в розмірі 6854,71 грн., що підтверджено довідкою про доходи №535 від 07.02.2017р. та розрахунково-платіжним листом за січень 2017р. Вважає, що заступник головного бухгалтера КНУ Малеча Г.П., використовуючи своє службове положення, штучно створила, для введення в оману суду, розрахунково-платіжну відомість працівника ОСОБА_1 за січень 2017 року, в яку внесла завідомо недостовірні відомості про розмір заробітної плати позивача в сумі 7264,33 грн. В зв`язку із вищевикладеним, вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідач з вимогами позовної заяви не погодився, подав до суду відзив в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи їх надуманими та безпідставними. Зазначивши, що ОСОБА_1 в позові не вказав, яким чином відомості, внесені в розрахунково-платіжну відомість за січень 2017 року порушують його права станом на 2021 рік.

Позивач в судовому засіданні, яке відбулось 21.02.2022 року, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач в судове засідання, яке відбулось 21.02.2022 року, не з`явився з невідомих суду причин, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із копії розрахунково-платіжної відомості виданої КНУ ім. Тараса Шевченка, за січень 2017 року (дата складання 31 січня 2017 року) свідчить, що працівнику ОСОБА_1 в січні 2017 року було нараховано і виплачено 7264,33 грн.

Як вбачається із копії розрахунку за січень 2017 року, ОСОБА_1 нараховано разом 6854,71 грн.

Як вбачається із копії довідки про доходи №535 від 07.02.2017 року, нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за січень 2017 року становить 6854,71 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статі 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 3, 15 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ст.4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 року №18-рп/2004 дів визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що : а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д)означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглибленням в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватись (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитись щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства або обставини впливають на їх становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також, у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свобод чи інтересів інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або ос порені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові ВП ВС від 02.02.2021 №925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатом розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду і змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і вид характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05.06.2018 №338/180/17; від 11.09.2018 року №905/1926/16; від 30.01.2019 року №569/17272/15-ц; від 11.09.2019 року №487/10132/14-ц; від 16.06.2020 року №145/2047/16-ц.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року №916/1415/19.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У даній справі позивачем не доведено, які, чим саме та ким порушені його права, не підтверджено позивачем й того, що дійсно існують певні перешкоди для реалізації ним особистих немайнових чи майнових прав, хоча судовому захисту підлягають лише порушені права, яких у даному випадку, судом не встановлено, в зв`язку із чим, суд приходить висновку про відмов у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання відомостей, які внесено у розрахунково-платіжну відомість завідомо неправдивими - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя:

Часті запитання

Який тип судового документу № 104917451 ?

Документ № 104917451 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 104917451 ?

Дата ухвалення - 21.02.2022

Яка форма судочинства по судовому документу № 104917451 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 104917451 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 104917451, Шевченківський районний суд міста Києва

Судове рішення № 104917451, Шевченківський районний суд міста Києва було прийнято 21.02.2022. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 104917451 відноситься до справи № 761/13410/21

Це рішення відноситься до справи № 761/13410/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 104917448
Наступний документ : 104917454