Рішення № 104910542, 23.06.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6349/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судових засідань Івашко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна, відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Петюшка Роман Васильович, звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №603 від 06.03.2019, про звернення стягнення на нерухоме майноквартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що такий вчинено за відсутність документів, які підтверджують безспірність стягуваної заборгованості, з порушенням вимог ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат».

Ухвалою суду від 27.05.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.05.2022 забезпечено позов. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №603 від 06.03.2019, що вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, яким пропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , на підставі якого відкрито виконавче провадження №67288115.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, від представника позивача- адвоката Петюшки Р.В. надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача. Просить задоволити позов у повному обсязі, не заперечує проти постановлення заочного рішення.

Представник відповідача АТ КБ Приватбанк в судове засідання не з`явився про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд вважає, що представник відповідача вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки, відзив на позовну заяву не подав, позивач не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення, тому суд, з урахуванням вимог ст. 280 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою учасників провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи в їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Згідно вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» в особі Закарпатського РУ AT КБ «Приватбанк», (відповідачем) та ОСОБА_1 (позивачем), 03 вересня 2007 року укладено Кредитний договір.

04 вересня 2007 року між сторонами на забезпечення вказаних кредитних зобов`язань укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку придбану за кредитні кошти квартиру АДРЕСА_2 . Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. і зареєстрований у реєстрі за №2127.

06 березня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною видано виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №603 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна задовольнити вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у розмірі:

- Заборгованість за кредитом - 29110,06 доларів США;

- Заборгованість за відсотками - 19 232,18 доларів США;

- Комісія - 462,00 долари США;

- Пеня - 15 011,37 доларів США, що всього становить 63 815,61 доларів США, що за курсом НБУ на 13.12.2018 року становить 1 774 593,10 грн.

Строк за який проводиться стягнення, - одинадцять років три місяці десять днів, а саме з 03.09.2007 року по 13.12.2018 року.

27 жовтня 2021 року Відділом державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження №67288115 про примусове виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса.

Як стверджує позивач, про наявність вказаного виконавчого напису нотаріуса йому стало відомо 19 травня 2022 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №67288115.

Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного.

У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат» ).

Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» , постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року.

Так, відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи: підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), який містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 1 цього Переліку стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

1 -1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Згідно з пп. 3.1, 3.2, 3.4 п. 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Аналіз вказаних норм свідчить, що для вчинення виконавчого напису про звернення стягнення за іпотечним договором, нотаріусу обов`язково подається письмова вимога про усунення порушення виконання зобов`язання із доказами їх відправки іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Для одержання виконавчого напису за іншими нотаріально посвідченими договорами, зокрема позики та кредиту, нотаріусу подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Також ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків:

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).

Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Тому, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу. Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18), яка хоча і стосувалася кредитного договору, проте згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, а також у подібній до договору позики справи у постанові від 25 березня 2019 року, у справі № 629/3881/16-ц, провадження № 61-31187св18, у справі №554/6777/17-ц, провадження № 61-17750св20 від 13.10.2021.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З виконавчого напису вбачається, що стягнення проводиться за одинадцять років три місяці десять днів, а саме з 03.09.2007 року по 13.12.2018 року.

Як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви документів, зокрема, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2017р, у справі №201/14866/16-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року та постановою Верховного Суд від 18 листопада 2019 року, вказаним рішенням AT КБ «Приватбанк» зобов`язано здійснити перерахунок платежів за Кредитним договором №MKMOGL00000249 від 03 вересня 2007 року з 06.12.2011 з урахуванням відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 1% на місяць (12% річних).

Разом з тим, у березні 2016 року AT КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором станом на 18.12.2015. Під час розгляду вказаної справи Закарпатським апеляційним судом, AT КБ «Приватбанк» 14.01.2019 було надано до суду розрахунок заборгованості за Кредитним договором, станом на 23.06.2018 року, згідно якого заборгованість по кредиту становила 17 434,84 доларів США, прострочена заборгованість відсутня.

З врахуванням наданого розрахунку постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у справі №308/2789/16 було встановлено, що на момент пред`явлення позову у ОСОБА_1 не було простроченої заборгованості перед Банком по кредиту, виходячи із відсоткової ставки 12% річних, у зв`язку з чим у позові про стягнення заборгованості було відмовлено.

Суд зазначає, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості, ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17 та від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. по справі № 305/2082/14-ц, яка відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 з подібних правовідносин, відступати від яких суд підстав не вбачає.

Відтак звернення стягнення на предмет іпотеки житлову квартиру шляхом вчинення виконавчого напису унеможливлює встановлення обставин, наявності безспірної заборгованості, дотримання житлових та майнових прав іпотекодавця в умовах, коли сторони іпотечного договору не дійшли згоди щодо добровільного вирішення питання про звернення стягнення шляхом вчинення виконавчого напису.

Такі питання можуть бути вирішені в судовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази направлення листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником та іпотекодавцем ОСОБА_1 такого листа. І такі докази відповідачем на час розгляду справи не надано.

Таким чином, суд вважає, що встановлена законом процедура звернення стягнення за нотаріально посвідченим договором іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Суд також звертає увагу та те, що предметом іпотеки, на який звернене стягнення є квартира, а відтак при зверненні стягнення на неї шляхом вчинення виконавчого напису порушуватимуться житлові права її мешканців.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку нотаріус всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, вчинив виконавчий напис без дотримання умов його вчинення, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, тому на підставіст. 141 ЦПК Україниіз відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1488,60грн. судового збору, які підтвердженні квитанціями про сплату судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.8,41,124,129Конституції України, ст.ст.2,3,10,12,13,76-81,89,258,259,263-265,273,279,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна, відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №603 від 06.03.2019, що вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, яким пропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , на підставі якого відкрито виконавче провадження №67288115 .

Після набрання чинності даним рішенням суду скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 30.05.2022, якою зупинено стягнення на підставівиконавчого напису№603від 06.03.2019,що вчиненийприватним нотаріусомДніпровського міськогонотаріального округуБондар ІриноюМихайлівною,яким пропонованозвернути стягненняна нерухомемайно -квартиру,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,та належить ОСОБА_1 ,на підставіякого відкритовиконавче провадження№67288115.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на користь ОСОБА_1 суму 1489 (одну тисячу чотириста вісімдесят дев`ять)гривень 60коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Закарпатського апеляційного суду до або через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк , юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна Свідоцтво №3938. Адреса: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Центральна, буд.6/9

Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ). Адреса: 88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Заньковецької, буд.10)

Повне судоверішення складено 23 червня 2022 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник