Рішення № 104899636, 23.06.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1863/22

23 червня 2022 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Скалатської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Скалатської міської ради, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Скалатської міської ради №1565 від 26.11.2021 "Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ";

зобов`язати Скалатську міську раду прийняти на пленарному засіданні Скалатської міської ради рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,000 га для особистого селянського господарства, що розташована в м. Скалат Тернопільського району.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Скалатської міської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: м. Скалат Підволочиського району Тернопільської області. Проте, рішенням Скалатської міської ради від 30.03.2021 №522 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Скалатської міської ради. Позивач звертає увагу суду на те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №500/3069/21 зобов`язано Скалатську міську раду Підволочиського району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.02.2021 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. На виконання вказаного судового рішення відповідачем 26.11.2021 повторно розглянуто заяву позивача та прийнято рішення №1565, про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Скалатської міської ради.

На думку позивача, така підстава відмови вказана відповідачем у рішенні, як те, що земельна ділянка, представлена у викопіюванні до заяви про бажане місце розташування, належить до земель, сільськогосподарського призначення (пасовище) згідно генерального плану міста Скалат (1994 року) суперечить положенням ст. 118 Земельного кодексу України, а також не відповідають дійсним обставинам.

Згідно витягу із Генерального плану м. Скалат станом на 1994 року, вбачається, що бажана для позивача земельна ділянка відноситься до «пашні». Позивач акцентує увагу суду на тому, що пашня - сільськогосподарське угіддя, яке систематично обробляється і використовується під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари. Отже, бажана для позивача земельна ділянка відноситься до земель, які безпосередньо призначенні для систематичного обробітку і використання під посіви сільськогосподарських культур, тобто є сільськогосподарськими землями для особистого селянського господарства, і не може використовуватись як пасовище. А тому, посилання в оскаржуваному рішенні на те, що бажана ділянка належить до пасовища, суперечить Генеральному плану м. Скалат (1994 рік), на який посилається відповідач у своєму рішенні.

Позивач зазначає, що рішення відповідача №1565 від 26.11.2021 не відповідає вимогам ст. 19 Конституції та ст. 118 ЗК України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Ухвалою від 21.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 21.04.2022 відповідач отримав 21.04.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідач відзив на позов у строк встановлений судом (п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав, як і будь-яких доказів спростування позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 02 лютого 2021 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в м. Скалат Тернопільської області. До вказаної заяви було долучено відповідні графічні матеріали та копії документів, які посвідчували його особу та підтверджували статус учасника бойових дій (аркуш справи 18).

Рішенням №522, прийнятим Скалатською міською радою на третьому пленарному засіданні другої сесії сьомого скликання 30.03.2022 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Скалатської міської ради (аркуш справи 17).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №500/3069/21 визнано протиправним та скасовано рішення Скалатської міської ради Тернопільської області №522 від 30.03.2021 "Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 , учасника АТО"; зобов`язано Скалатську міську раду Підволочиського району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.02.2021 та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На виконання цього судового рішення Скалатською міською радою 26 листопада 2021 року на першому пленарному засіданні шостої сесії восьмого скликання повторно розглянуто заяву позивача та прийнято рішення №1565 «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 », яким вирішено відмовити громадянину ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Скалатської міської ради (аркуш справи 8).

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин першої - третьої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місце розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказану норму Конституції України суд зазначає, що неправомірною є відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших, ніж передбачено законом, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до оскаржуваного в даній справі рішення відповідача, позивачу було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Скалатської міської ради з посиланням на те, що земельна ділянка, представлена у викопіюванні до заяви про бажане місце розташування, належить до земель сільськогосподарського призначення (пасовище) згідно генерального плану міста Скалат (1994 року).

Згідно із витягом із Генерального плану м. Скалат станом на 1994 року, який міститься в матеріалах справи, бажана для позивача земельна ділянка відноситься до «пашні».

Відповідно до визначення терміну «пашня», яке наведено у п. 25 ГОСТу 26640-85 «Землі. Терміни і визначення», затвердженому постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 28.10.1985 №3453, який був чинним на момент розроблення Генерального плану м. Скалат в 1994 році, та перестав застосовуватись на території України з 17.03.2017 року згідно постанови і Кабінет Міністрів України №1066 від 23.11.2016, «пашня» - сільськогосподарське угіддя, яке систематично обробляється і використовується під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари.

При цьому згідно примітки до п. 25 ГОСТу 26640-85 до пашні не належать ділянки сінокосів і пасовищ, зайняті посівами сільськогосподарських культур не більше 2-3 років, розорані з метою докорінного поліпшення, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

3 наведеного вбачається, що відповідно до Генерального плану м. Скалат 1994 року, на який посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, бажана для позивача земельна ділянка відноситься до земель, які безпосередньо призначенні для систематичного обробітку і використання під посіви сільськогосподарських культур, тобто є сільськогосподарськими землями для особистого селянського господарства, і не може використовуватись як пасовище.

Відтак, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що бажана для позивача земельна ділянка належить до пасовища, суперечить Генеральному плану м. Скалат (1994 рік), на який і посилається відповідач у своєму рішенні.

Водночас, суд погоджується з твердженням позивача, що згідно з Генеральним планом м. Скалат 1994 року бажана для позивача земельна ділянка відноситься до земель, які безпосередньо призначені для систематичного обробітку і використання під посіви сільськогосподарських культур, тобто є сільськогосподарськими землями для особистого селянського господарства, і не може використовуватись як пасовище.

Також суд звертає увагу, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо в тому випадку, коли рішення є несприятливим для особи.

Отже відповідачем, при розгляді заяви позивача не надана оцінка обставинам на предмет відповідності її клопотання вимогам статті 118 Земельного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправною, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то такі також підлягають задоволенню, оскільки є фактично похідними від попередніх та, на переконання суду, є належним й ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Так, згідно частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, задовольняючи позов в указаній частині, суд в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує правову позицію Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладену, зокрема, у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №819/570/18, постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17.

Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Крім цього, суд звертає увагу, що аналогічна позиція щодо вимог зобов`язального характеру та належного способу захисту порушеного права особи у даній категорії справ викладена і у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі №825/2228/18. У цій справі суд касаційної інстанції дійшов висновку про правомірність зобов`язання орган місцевого самоврядування надати особі дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також суд застосовує правову позицію Верховного Суду у постанові від 03 березня 2021 року (справа №320/4182/20), згідно з якою у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, наявні підстави для зобов`язання відповідача прийняти на пленарному засіданні Скалатської міської ради рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,000 га для особистого селянського господарства, що розташована в м. Скалат Тернопільського району.

Разом з тим, відповідно до п.5) ч.1 ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" №2145-IX від 24.03.2022 року, - під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Відповідно до ч.1 ст.372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Таким чином, позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом зобов`язання Скалатську міську раду, в місячний термін після припинення дії воєнного стану в Україні або в даній місцевості, чи відповідних змін у законодавстві, прийняти на пленарному засіданні рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваного рішення та наявність правових підстав для задоволення заявленого позову. Натомість доводи відповідача, з огляду на викладене, є безпідставними.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Скалатської міської ради №1565 від 26.11.2021 "Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ";

Зобов`язати Скалатську міську раду, в місячний термін після припинення дії воєнного стану в Україні або в даній місцевості, чи відповідних змін у законодавстві, прийняти на пленарному засіданні Скалатської міської ради рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,000 га для особистого селянського господарства, що розташована в м. Скалат Тернопільського району.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Скалатська міська рада (місцезнаходження: вул. Грушевського, 2, м. Скалат, Тернопільська область, 47851; код ЄДРПОУ: 04058445).

Головуючий суддяБаб`юк П.М.