Рішення № 104898609, 22.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2087/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2022 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.Желік розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2021 № Ф-88757-50.

Також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що 23.11.2021 отримала оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 9267,00 грн. Позивачка вважає вказану вимогу протиправною, оскільки вона є пенсіонером та отримує пенсію за вислугою років. Вказує, що відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Стверджує, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачці боргу із сплати ЄСВ оскільки вона досягла віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відтак позивачка на підставі частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ була звільнена від сплати за себе єдиного внеску. З огляду на викладені обставини, позивачка вважає дії відповідача щодо не зняття позивачки з обліку як платника єдиного внеску, нарахування єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 31.01.2022 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали від 31.01.2022 відповідач отримав засобами електронного зв`язку 15.02.2022, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа. Станом на день розгляду справи відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 з 25.05.1998 є пенсіонером по лінії ДКВС України та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується довідкою № 9180 від 23.11.2021.

Також, як зазначає позивачка зареєстрована фізичною особою-підприємцем і на момент такої реєстрації позивачці виповнилось 73 роки.

11.11.2021 відповідачем винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-88757-50, відповідно до якої позивачка повинна сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 9267,06 грн.

Позивачка звернулася до відповідача із скаргою від 01.12.2021 у якій просила скасувати спірну вимогу № Ф-88757-50 від 11.11.2021.

Листом від 16.12.2021 № 36515/6/13-01-24-07 відповідач відмовив у задоволенні скарги позивачки та вказав, що станом на 13.12.2021 за позивачкою рахується заборгованість по єдиному внеску в сумі 8448,00 грн за 2017 рік.

Позивачка вважає, дії відповідача щодо нарахування єдиного внеску та винесення оскаржуваної вимоги протиправними, тому звернулась до суд з цим позовом.

Нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VІ.)

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виключно Законом № 2464-VІ визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п. 2 ст. 2).

Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ч.1 ст. 12 Закону №2464-VІ).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 «Про Державну фіскальну службу України» (далі - постанова № 236) Державна фіскальна служба України (ДФС) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом.

В статтях 9, 10 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлений повний перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів, і в цьому переліку немає єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таким чином, сфера дії ПК України не поширюється на єдиний внесок. Тобто на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, поширюється тільки дія Закону № 2464-VІ.

Положеннями частини 4 статті 25 Закону № 2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пп. 3 п. 1 розділу ІІ наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 6 розділу VI наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

Відповідно до п. 5 розділу VI вищенаведеної Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

06.08.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 № 3609-VI. Даним Законом доповнено статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», частиною четвертою такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування".

03.10.2017 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зокрема до частини 4 статті 4, яка викладена в наступній редакції: «Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу".

Стаття 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає визначення поняття «пенсіонер» - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058, а саме досягнення віку за наявності страхового стажу тривалістю зазначеної у частинах першій - п`ятій статті 26 Закону № 1058.

Крім цього, законодавством передбачено призначення пенсій за віком раніше встановленого статтею 26 Закону № 1058 віку. Це пенсії за віком на пільгових умовах, дострокові пенсії за віком та пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Отже, звільнятимуться від сплати єдиного внеску фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени фермерського господарства, які: є особами з інвалідністю, незалежно від отримання пенсії або соціальної допомоги

Як встановив суд та не заперечується відповідачами, позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», проте, позивач досяг пенсійного віку та має право виходу на пенсію за віком. Вказана обставина відповідачами також не заперечується.

З системного аналізу норм діючого законодавства вбачається, що надання пільг щодо звільнення від сплати єдиного внеску не залежить від виду отримуваної пенсіонером пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років), визначальним критерієм надання вказаних пільг є досягнення фізичною особою - підприємцем пенсійного віку.

Таким чином, фізична особа - підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку отримує, має право на пільги, встановлені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Як вже зазначалось судом, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем. Вказані обставини також підтверджуються листом відповідача від 16.12.2021 № 36515/6/13-01-24-07. Позивачка досягла встановленого вказаним Законом пенсійного віку (станом на 2017 рік (рік за який позивачці нараховано заборгованість по сплаті ЄСВ) позивачці виповнилося 80 років), а тому на неї поширюються положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка підпадає під зазначену категорію осіб, оскільки досягла встановленого у статті 26 Закону № 1058 віку та отримує пенсію.

25.06.2019 Верховний Суд у справі № 1640/2837/18 в постанові зазначив, шо позивач не є пенсіонером за віком/або інвалідом, а отримує пенсію за вислугу років згідно Закону № 2262-ХІІ, на час виникнення спірних правовідносин не досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а відтак на нього не розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску, встановлена частиною четвертою статті 4 Закону 2464-VI.

З огляду на те, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років згідно Закону № 2262-ХІІ, на час виникнення спірних правовідносин досягла віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а відтак на позивачку розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску, встановлена частиною четвертою статті 4 Закону 2464-VI.

Таким чином, з наведеного слідує, що у відповідача були відсутні підстави нарахування позивачці єдиного внеску згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки на позивачку розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати такого внеску.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що податковим органом протиправно винесено позивачці податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2021 № Ф-88757-50 без урахування всіх обставин даної справи, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування боргу зі сплати єдиного внеску та скасування оскаржуваної вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваної податкової вимоги, відповідно до норм чинного законодавства, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, сума сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090), про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2021 № Ф-88757-50.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39462700), 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Желік О.М