Рішення № 104898603, 22.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5957/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2022 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.Желік розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру, з 01.12.2019;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 з належних йому 80 % грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше проведених пенсійних виплат;

- зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 заборговану суму пенсійних нарахувань згідно проведеного нового перерахунку починаючи з 01.12.2019.

Також просить зобов`язати відповідача подати до суду у 10-ти денний термін, з моменту набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену в порядку та на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992. Головним управлінням ПФУ у Львівській області на підставі рішення суду від 03.09.2021 у справі № 380/12824/21 відповідачем з 01.12.2019 здійснено перерахунок основного розміру пенсії позивача. Однак при такому перерахунку відповідачем протиправно, на думку позивача, обмежено пенсію позивача максимальним розміром, оскільки п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано неконституційними положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ та . Вказане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою від 05.04.2022 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні); відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали від 05.04.2021 відповідачу доставлено 05.04.2022 у його електронний кабінет Електронного суду, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа. Станом на день розгляду справи відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило. Відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсію позивачу призначено з 23.07.2013, виходячи з 80 % сум грошового забезпечення.

Головне управління МВС України у Львівській області підготувало та відправило до ГУ ПФУ у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) від 21.03.2018 № 91-02806, видану відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови № 988, Постанови № 103, наказу МВС від 06.04.2016 № 260 про розмір грошового забезпечення позивача за нормами, чинними на січень 2016 року, за прирівняною посадою поліцейського, яке складалося з таких сум:

- посадовий оклад - 3 100 грн;

- оклад за спеціальним званням «підполковник» - 2 200 грн;

- надбавка за стаж служби 30% - 1 590 грн;

- надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 465 грн;

- премія - 10.79% - 793 грн 60 к.

Всього: 8 148 грн.

ДУ ТМО МВСУ по Л/о, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 та рішення Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19, підготовлено довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 07.06.2021 № 1034 станом на листопад 2019 року згідно із постановою № 908, яке складається із таких сум грошового забезпечення:

- посадовий оклад - 3 100 грн;

- оклад за спеціальним званням «підполковник» - 2 200 грн;

- надбавка за стаж служби в поліції 30% - 1 590 грн;

- надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції 65,40% - 4 506 грн;

- надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 465 грн;

- премія 60,96% - 7 230 грн 50 к.

Всього: 19 091 грн 56 к.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 07.07.2021 про проведення перерахунку пенсії на підставі нової довідки про грошове забезпечення.

ГУ ПФУ у Львівській області листом 30.07.2021 № 9973-9094/М-52/8-1300/21 повідомило про відсутність підстав для перерахунку пенсії відповідно до оновленої довідки, оскільки після визнання нечинним та скасування пункту 3 Постанови №103 Урядом не приймалося інших рішень про умови та порядок проведення перерахунку пенсії.

Вказані обставини встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 у справі № 380/12824/21, яке набрало законної сили 24.12.2021, відтак такі відповідно до положень ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

Головним управлінням ПФУ у Львівській області на виконання рішення суду від 03.09.2021 у справі № 380/12824/21 здійснено з 01.12.2019 перерахунок пенсії позивачу згідно з довідкою Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» № 1034 від 07.06.2021, що підтверджується перерахунком пенсії у пенсійній справі № 1303009810 - МВС.

З долученої до матеріалів справи копії перерахунку пенсії позивачем встановлено, що при проведенні такого перерахунку Головним управлінням ПФУ у Львівській області обмежено його пенсію максимальним розміром.

На запит позивача від 07.02.2022 щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 у справі № 380/12824/21 Головне управління ПФУ у Львівській області листом № 1300-5308-8/16085 від 11.02.2022 повідомило позивача про те, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 (положення якої неконституційними не визнавалися) тимчасового, до 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262-ХІІ, не може перевищувати 10740 гривень. З огляду на що відповідач вказав про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019 без обмеження максимального розміру пенсії.

Позивач не погоджується із такими діями Головного управління ПФУ у Львівській області, відтак він звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Положення ст. 43 Закону № 2262-ХІІ про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 у справі № 1-38/2016, зокрема, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 гривень.

У пункті 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2017, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати про те, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, на яку посилається відповідач, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачено положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2017 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Вказаний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, а тому суд відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України враховує такі при вирішенні цієї справи.

Отже, суд дійшов висновку про те, що з 20.12.2016, протягом 2017 року та в подальшому обмеження максимальним розміром пенсії є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Ураховуючи те, що ч. 7 ст. 43 Закону України № 2262, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 за № 7-рп/2016, суд вважає, що дії відповідача щодо застосування обмежень при здійсненні перерахунку та виплати позивачу пенсії з 01.12.2019 максимальним розміром є протиправним. Відтак відповідача належить зобов`язати здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат.

Водночас позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.12.2019 з належних йому 80 % грошового забезпечення задоволенню не підлягають, оскільки перерахунок пенсійної виплати станом на момент розгляду справи не здійснено. При цьому суд виходить з того, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.12.2019 з належних йому 80 % грошового забезпечення заявлена позивачем передчасно, оскільки оцінка розміру щомісячних виплат пенсії позивачу може бути надана лише після проведення пенсійним органом перерахунку пенсії.

Крім того, суд зазначає, що доказів зменшення або того, що основний розмір пенсії позивача буде зменшено, останнім не надано.

На підставі аналізу наведених вище норм з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при здійсненні її перерахунку з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» про розмір грошового забезпечення № 1034 від 07.06.2021 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» про розмір грошового забезпечення № 1034 від 07.06.2021 з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, премія), без обмеження максимальним розміром пенсії та з урахуванням раніше виплачених коштів.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту відповідачем суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми слідує, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись залежно від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що саме рішення суду у цій справі не буде виконано відповідачем, у зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому така вимога позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку діям відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що дії відповідача в цілому не відповідають визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушують право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, тому такі дії слід визнати протиправними, задовольнивши позовні вимоги частково в частині їх оскарження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, які є предметом оскарження.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи відхиляються судом.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат, останнім не надано, відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при здійсненні її перерахунку з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» про розмір грошового забезпечення № 1034 від 07.06.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м.Львів вул.Митрополита Андрея 10; код за ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» про розмір грошового забезпечення № 1034 від 07.06.2021 з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, премія), без обмеження максимальним розміром пенсії та з урахуванням раніше виплачених коштів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не проводиться.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Желік О.М