Ухвала суду № 104898250, 23.06.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про звернення рішення до негайного виконання

23 червня 2022 рокуСправа № 280/10871/21 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря судового засідання Прус Я.І,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про звернення рішення суду до негайного виконання у адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова Олександра, буд.29А, код ЄДРПОУ 02909973)

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

На адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. №22471) про звернення рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2022 по справі №280/10871/21 до негайного виконання і видачу виконавчих листів, що дорівнює різниці між загальною сумою присудженої з/п (35493,10 грн.) та суми стягнення за один місяць, що підлягає безумовному негайному виконанню на підставі п. 2) ч. 1 ст. 371 КАС України (5140,38 грн.).

На обґрунтування заяви зазначає, що поверховий аналіз ч. 1 та ч. 2 ст. 371 КАС України приводить до єдиного можливого висновку, що рішення суду про присудження виплати з/п у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню в силу закону і не потребує додаткового звернення до негайного виконання судом (ч. 1 ст. 371 КАС України). А вже рішення суду про присудження виплати з/п у разі стягнення всієї суми боргу може бути звернене до негайного виконання на підставі ухвали в порядку письмового провадження бо зазначаючи про це в рішенні. При цьому, розсуд суду щодо видачі виконавчого листа у межах суми стягнення за один місяць обмежений імперативною вимогою норми ч. 1 ст. 371 КАС України, тоді як питання звернення рішення суду у межах всієї суми боргу вирішується згідно з внутрішнім переконанням суді, зробленим на підставі оцінки фактичних обставин, якими заявник обґрунтовує необхідність звернення рішення суду до негайного виконання в межах повної суми стягнення. Таким чином, на думку заявника, рішення суду про стягнення з/п у межах суми стягнення за один місяць виконується негайно в силу закону, тому видача виконавчого листа в цьому випадку не потребує вчинення судом додаткових процесуальних дій щодо звернення рішення суду в цій частині до негайного виконання.

Для розгляду питання щодо звернення рішення до негайного виконання, судом було призначене судове засідання на 23 червня 2022 року, про що повідомлено заявника (позивача), відповідача.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , підтримав заявлене клопотання, просив суд його задовольнити посилаючись, що представником відповідача в запереченні не зазначено жодної обставини в обґрунтування заперечень у задоволенні заяви про звернення рішення до негайного виконання.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заяви про звернення рішення до негайного виконання з посиланням на ст. 381 КАС України, зазначивши що в разі скасування судового рішення у даній справі повернути виплачені позивачу Запорізькою обласною прокуратурою кошти на негайне виконання судового рішення буде неможливо.

Розглянувши наявні матеріали справи судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Тобто, даним положенням статті визначено категорії адміністративних справ, рішення у яких виконуються або можуть виконуватися негайно, тобто до набрання рішення законної сили.

Так, до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій з урахуванням уточнення позивач просив стягнути з Запорізької обласної прокуратури на свою користь середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період із 22 липня 2021 року по день винесення рішення суду (розмір якого станом на 22 жовтня 2021 року дорівнює 400472,32грн.) та 648000,00 грн. моральної шкоди в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків Запорізької обласної прокуратури, а в разі відсутності відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Рішенням суду від 17.02.2022 по справі №280/10871/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та моральної шкоди задоволено частково:

стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 23.07.2021 до 17.02.2022 включно в розмірі 35493,10 грн.;

стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

В решті позовних вимог вирішено відмовити.

Суд зазначає, що відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, визначає ст. 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) «Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника».

Положеннями ст. 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 25.07.2018 у справі № 552/3404/17 зазначив, що положення ст. 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Аналогічний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19.

Відповідно до положень п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100), середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку №100).

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 визначено в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №808/685/16, яка набрала законної сили, та становить 244,78 грн. Також, згідно з довідкою Прокуратури Запорізької області №18-115 вих.-16 від 03.03.2016 середньоденна заробітна плата позивача на час звільнення становила 244,78 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дослідивши мотиви поданої заяви, враховуючи обставини цієї справи, суд вважає за необхідне її задовольнити та допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за один місяць в розмірі 5140,38 грн. (244,78грн. х 21 робочий день).

За приписами ч. 4 ст. 371 КАС України ухвала суду за результатами розгляду заяви про звернення рішення до негайного виконання набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено у загальному порядку.

Керуючись ст. ст. 241-243, 248, 371 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про звернення рішення до негайного виконання задовольнити.

Допустити до негайного виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2022 по справі №280/10871/21 в частині стягнення з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за один місяць в розмірі 5140,38 (п`ять тисяч сто сорок гривень 38 копійок) грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

СуддяІ.В.Батрак