Рішення № 104896074, 22.06.2022, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

22 червня 2022 року Справа № 926/1978/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. за участю секретаря судового засідання Герман Я.І. розглянувши справу №926/1978/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІВЦЕЦЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (58000, м.Чернівці, вул. Л. Українки, буд.5)

До ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (58000, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 24)

Про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 374838,51 грн

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІВЦЕЦЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 374838,51 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.02.2021 року між ним та відповідачем був укладений договір №15 про постачання електричної енергії споживачу. На виконання умов якого позивачем у лютому 2022 року було поставлено відповідачу електричну енергію на 94378 кВт*год на загальну суму 374838,51 грн. Оскільки, оплата за спожиту електричну енергію не була здійснена у встановлені договором строки, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення наявної заборгованості.

31.05.2022 року позовні матеріали зареєстровані відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду за вх.№1978.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу №926/1978/22 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 01.06.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 22.06.2022 року.

До початку судового засідання, 22.06.2022 року відповідачем через відділ документального та інформаційного забезпечення подано заяву про визнання позовних вимог (вх.№2304).

Позивач свою чергу, 22.06.2022 року через відділ документального та інформаційного забезпечення подав клопотання (2307), відповідно якого, з урахуванням заяви про визнання позову, позивач просить суд застосувати положення статті 130 Господарського процесуального кодексу України та вирішити питання про повернення з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову. Також позивач просить розглянути справу без його участі.

Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 ст.191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно з ч. 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що позов визнаний відповідачем. При цьому, визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (далі - TзOB "ЧОЕК") надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.

Частиною 1 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з частиною 6 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Пунктом 3.1.1. Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - НКРЕКП №312), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії".

Відповідно до приписів частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу та інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

15.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІВЦЕЦЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" та ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ було укладено договір №15 про постачання електричної енергії споживачу та в той же день відповідачем було підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є додатком №1 до договору №15 від 15.02.2021 року.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році (ДК 021:2015 - 0930000-5 - Електрична енергія "Електрична енергія") електричну енергію в обсязі 1561643,36 кВт/год., а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію на умовах цього договору.

Строк (термін) поставки (передачі) товарів або надання послуг встановлений до 31 грудня 2021 року (п.3.1. договору).

Вартість договору та ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором визначені в розділі 5 договору.

Відповідно до п.5.1 договору загальна сума договору становить - 3173259,31 грн, в т.ч. ПДВ 528 876,55 грн.

Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 1,6933 грн без ПДВ/ у тому числі ГТДВ 0,3386 грн, та складається з: закупівельної ціни на ринку електричної енергії; регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку тарифу (маржі) постачальника електричної енергії. Ціна за 1 кВт/год не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, які оплачуються споживачем самостійно оператору системи розподілу. Постачальник є стороною, відповідальною за баланс своїх споживачів відповідно до положень "Правил ринку", витрати на врегулювання небалансів на балансуючому ринку електричної енергії покладаються на постачальника та окремо споживачем не оплачуються (п.5.2. договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.10 договору).

Оплата за електричної енергії здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Загальна вартість договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання електричної енергії споживачу (п.п. 5.11., 5.12. договору).

Відповідно до пункту 5.13. договору оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Розрахунки проводяться протягом 14 робочих днів місяця, наступного за звітним, шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний у договорі, протягом бюджетного періоду. Підставою для проведення розрахунків є акт наданих послуг (п.5.14. договору).

Відповідно пп. 6.2.1. п. 6.2. договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату за спожиту електричну енергію згідно з умовами цього договору.

Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками та діє в частині постачання електроенергії (з моменту завершення процедури зміни Постачальника) до "31" грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків та виконання інших зобов`язань - до повного їх виконання (п.13.1. договору).

Як свідчать матеріали справи, в подальшому до договору №15 від 15.02.2021 року вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод до нього.

Додатковою угодою №11 від 29.12.2021 року сторони погодили продовжити дію договору №15 від 15.02.2021 року на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році.

Пункт 13.1 договору №15 від 15.02.2021 року викладено в наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками та діє в частині постачання електроенергії (з моменту завершення процедури зміни постачальника) до 31 березня 2022 року, а в частині проведення розрахунків та виконання інших зобов`язань - до повного їх виконання".

Додатковою угодою №13 від 31.01.2022 року сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару - Код СРУ за ДК 021:2015 "09310000-5 "Електрична енергія", у зв`язку із зміною регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" (Постанова НКРЕКП №2454 від 01.12.2021 року) на 2022 рік, без збільшення загальної вартості договору. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У зв`язку із застосуванням п. 1 цієї додаткової угоди сторони домовились викласти п. 2.1. та п. 5.2 договору у наступній редакції:

"2.1. Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2022 році ДК 021:2Ш5-09310000-5- Електрична енергія "Електрична енергія" (ділі - Електрична енергія) в обсязі 127168 кВт/год, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити електричну енергію, на умовах цього договору".

"5.2. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить - 3,971672 грн. (три грн. 971672 коп.) у т.ч. ПДВ - 0,661945 грн".

Сторони також погодили, що дана додаткова угода, згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.01.2022 року.

На виконання умов договору у лютому 2022 році позивач поставив електричну енергію в повному обсязі, виконавши свої зобов`язання перед відповідачем відповідно до умов договору.

У відповідності до відповідно до п. 4.12 Постанови НКРЕКП №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", споживач зобов`язаний протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку сплатити за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, але не пізніше 20 календарного дня наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Так, відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року, акту звірки взаємних розрахунків №145 та рахунку №16579 позивач у лютому 2022 року поставив споживачу електричну енергію у загальній кількості 94378 кВт/год. на загальну суму 374838,51 грн.

Даний акт приймання-передачі визнаний відповідачем. В матеріалах справи є докази направлення актів і рахунків споживачу.

Станом на день звернення з позовом за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 374838,51 грн, яка також зафіксована в акті звірки розрахунків.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

11.06.2017 року набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії" №2019-VIII від 13.04.2017 року (далі - ЗУ "Про ринок електричної енергії"), пунктом 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме: суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії; упродовж трьох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання; фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії постачання електричної енергії споживачам" здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодпксу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було визнано в повному обсязі заявлені позивачем позовні вимоги, про що зазначено у заяві за вх.№2304 від 22.06.2022 року, яка підписана керівником ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ Р.М. Дударець, повноваження якого підтверджуються наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованого судом.

Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову суд не вбачає.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 374838,51 грн заборгованості.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

В зв`язку з тим, що відповідачем було визнано позов до початку розгляду справи по суті, то позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір повертається лише за клопотанням особи.

Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання не допускається.

Враховуючи, той факт, що в матеріалах справи є клопотання позивача про повернення останньому 50 % судового збору у зв`язку із визнанням позову відповідачем, суд вважає за необхідне заяву позивача за вх.№3506 від 26.05.2022 року про повернення судового збору задовольнити та повернути позивачу з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору, що становить 2811,29 грн, який ним оплачений платіжним дорученням №3506 від 26.05.2022 року на суму 5622,58 грн при поданні позову у даній справі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73-79, 86, 129, 130, 185, 191, 222, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІВЦЕЦЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 374838,51 грн задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (58000, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 24, код 40109079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІВЦЕЦЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (58000, м.Чернівці, вул. Л. Українки, буд.5, код 42102122) заборгованість за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року в сумі 374838,51 грн (триста сімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять вісім гривень п`ятдесят одна копійка) та 2811,29 грн (дві тисячі вісімсот одинадцять гривень двадцять дев`ять копійок) судового збору.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІВЦЕЦЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (58000, м.Чернівці, вул. Л. Українки, буд.5, код 42102122) з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору, що становить 2811,29, який оплачений платіжним дорученням № 3506 від 26.05.2022 року на загальну суму 5622,58 грн.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2022 року.

Суддя Гушилик С.М.