Рішення № 104896017, 22.06.2022, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2022 р. Справа № 924/101/22

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи - підприємця до Пугач В`ячеслава Володимировича

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Хмельницька область м. Нетішин,

про стягнення 52 455,59 грн.

Представники сторін: не з`явились

Відповідно до ст.240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява фізичної особи - підпиємця до Пугач Вячеслава Володимировичадо Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Хмельницька область м. Нетішин, про стягнення 52 455,59 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою від 10. 02.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання

Ухвалою від 06.04.2022р підготовче засідання у справі призначено на 05.05.2022р.

Ухвалою суду від 05.05.2022р. закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті на 22.06.2022року.

В судове засідання представники не з`явились.

Ухвала від 05.05.2022 надіслана на електронні адреси сторін зазначені у позовній заяві, що підтверджується штампом суду за вих. №05-16/3270/22 від 07.5.2022 та згідно з даними "Діловодство спеціалізованого суду" доставлена сторонам.

21.03.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де останній з-поміж іншого просить суд поновити строк для подання відзиву у справі. В обґрунтування пропуску строку зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 24.02.2022 року у зв`язку із збройною агресією російської федерації на території України введено режим воєнного стану. ВП ХАЕС, як стратегічне підприємство, невідкладно почало вживати заходи щодо переведення роботи підприємства на роботу в умовах воєнного стану. Невідкладність цих дій стало передумовою безпечної роботи АЕС в умовах збройної агресії. Зважаючи на вищевказане, відповідач не зміг скористатися правом на подання своїх заперечень проти позовної заяви у визначені ГПК строки.

Судом враховується, що відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене, враховуючи зазначену у клопотанні мотивацію, щодо пропуску встановленого законом строку на подання відзиву та принцип змагальності сторін господарського судочинства, суд визнає поважними причини пропуску процесуального строку та вважає за необхідне поновити пропущений процесуальний строк для подачі відзиву на позов та долучає останній до матеріалів справи.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 52 455,59 грн. заборгованості з оплати поставленого товару за договором №17637/53-124-13-21-14757 від 07.06.2021. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №17637/53-124-13-21-14757 від 07.06.2021 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 50 091 грн. Проте, відповідач умов договору не виконав, поставлений товар не оплатив, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем. Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути вказану заборгованість з відповідача, а також інфляційні витрати 1 775 грн. 85коп., 3% річних у сумі 588грн. 74 коп.

21.03.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо позовних вимог. Відповідач стверджує, що вживав усіх можливих дій та заходів для проведення оплати поставленого позивачем товару. Звертає увагу суду на те, що відповідач не мав можливості здійснити оплату отриманого товару в строки визначені умовами договору внаслідок дії об`єктивних та незалежних від відповідача обставин, які не пов`язані з господарською діяльністю підприємства та не є наслідком його неефективної роботи, а через те, що компанія опинилась в умовах, незалежних від її волі та намірів, а також на запровадження на території України карантину, у зв`язку з поширенням на території України коронавірусу COVID-19. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

07.06.2021 між Державним підприємством "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС") (Покупець) та ФОП Пугач В.В. (Постачальник) укладено Договір поставки №17637/53-124-13-21-14757, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною визначеною в специфікації №1 (додаток №1 до договору) та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 1.2. предметом поставки по даному договору є товар: 22450000-9 згідно ДК 021-2015 друкована продукція з елементами захисту.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору передбачено, що строк поставки товару становить протягом 30 календарних днів з дати укладення сторонами договору.

Поставка товару згідно специфікації здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад Вантажоотримувача за адресою: 30100, м. Нетішин, Хмельницька область, Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" склад № 6, вул. Енергетиків,36.

Постачальник за 2 дні до відвантаження направляє покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження на електронну пошту.

Відповідно до пункту 3.5. договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем.

Ціна товару по договору становить 50 091,00 грн., крім того ПДВ 20% 0,00 грн. Всього ціна договору: 50 091 грн. Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки Товару на склад Вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого Товару вимогам договору щодо його кількості та якості. Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Покупця (пункти 5.1., 5.2 договору).

Пунктами 7.1., 7.2. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 31.12.2021, а в частині виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків (пункт 11.1. договору). Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Додатками №1 та №2 до договору оформлено специфікацію №1 та технічну специфікацію, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару становить 50 091 грн. з ПДВ. Ялик на продукцію підписано відповідачем 13.07.21 року.

На виконання умов договору №17637/53-124-13-21-14757 ФОП Пугач В.В. поставив, а ДП "НАК"Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС" прийняло товар на загальну суму 50 091 грн., що підтверджується видатковою накладною №0707 від 07.07.2021.

Також позивачем надано у матеріали справи акт звірки між сторонами (підписаний та скріплений їх печатками) на суму 91 291,00 грн.

Оскільки, відповідач свої зобов`язання за договором №17637/53-124-13-21-14757 щодо оплати поставленого товару не виконав, позивач звернувся до суду про стягнення з останнього 50 091 грн. заборгованості.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.06.2021 між Державним підприємством "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС") (Покупець) та ФОП Пугач В.В. (Постачальник) укладено Договір поставки №17637/53-124-13-21-14757, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною визначеною в специфікації №1 (додаток №1 до договору) та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору та Специфікації №1 від 07.07.2021, позивач поставив, а уповноважена особа відповідача прийняла товар на загальну суму 50 091 грн., що підтверджується видатковою накладною №0707 від 07.07.2021 на суму 50 091 грн.

В свою чергу, згідно поданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, відповідач не оспорює отримання товару за договором поставки №17637/53-124-13-21-14757 від 07.06.2021 на загальну суму 50091 грн.

У ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

З п.п. 5.1., 5.2. договору вбачається, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки Товару на склад Вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого Товару вимогам договору щодо його кількості та якості. Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Покупця (пункти 5.1., 5.2 договору).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що на виконання умов договору №17637/53-124-13-21-14757 ФОП Пугач В.В. поставило, а ДП "НАК"Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС" прийняло товару на загальну суму 50 091 грн., що підтверджується видатковою накладною №0707 від 07.07.2021.

Таким чином, враховуючи положення п. 5.1 договору відповідач зобов`язаний був оплатити товар, отриманий за видатковою накладною №0707 від 07.07.2021 у строк по 10.09.2021.

Однак, в порушення умов договору поставки №17637/53-124-13-21-14757відповідач не здійснив оплати за отриманий товар.

Докази сплати відповідачем заборгованості у розмірі 50091 грн. за спірним договором поставки в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов`язання з оплати товару за договором поставки №17637/53-124-13-21-14757 від 07.06.2021, відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем 50091 грн., суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 50091 грн. основного боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є підставою для звільнення від виконання грошових зобов`язань за договором поставки.

Щодо посилань відповідача на запровадження на території України карантину, як на підставу невиконання зобов`язань за договором, судом враховується таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" до переліку форс-мажорних обставин, який міститься в ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", віднесено введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З аналізу наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

При цьому, сам факт встановлення карантину як форс-мажорної обставини не може бути самостійною підставою для невиконання зобов`язань у встановлений договором строк, оскільки повинен бути доведений причинно-наслідковий зв`язок між карантином та неможливістю виконання договору.

У пункті 7.1 договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У пункті 7.2. договору також передбачено, що наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.

Однак в матеріалах справи відсутні відповідні документи Торгово-промислової палати України, а також відсутні докази на підтвердження наміру його отримати відповідачем (листи, звернення, тощо).

Тому посилання відповідача на наявність карантину, як на форс-мажорну обставину, не є підставою для невиконання зобов`язань за договором поставки. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020р. у справі №918/289/19.

При цьому судом також приймається до уваги і те, що спірний договір поставки №17637/53-124-13-21-14757 від 07.06.2021 укладений після установлення на усій території України карантину, а тому вказане посилання відповідача суперечить пункту 7.1 договору, та не може бути підставою звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором поставки.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Щодо процентів річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Пунктом 8.4. договору від 07.06.2021р. передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми.

Як слідує із розрахунку, позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки від 07.06.2021р. нараховано 3% річних в розмірі 588,74 грн. за період з 11.09.2021р. по 01.02.2022р. на суму заборгованості в розмірі 50091 грн., яка підлягала сплаті до 10.09.2021р. При цьому, враховуючи п. 8.4. договору від 07.06.2021р. заявлені до стягнення відсотки річних підлягають задоволенню в розмірі 0,3% річних від простроченої суми в розмірі 58,87 грн. В решті річних належить відмовити.

Щодо інфляційних втрат.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 та від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду, викладеного у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).

Позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №17637/53-124-13-21-14757 від 07.06.2021. правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 1775,85 грн. за період з вересня 2021р. по грудень 2021р. із суми заборгованості в розмірі 50091 грн., яка підлягала сплаті до 10.09.2021р.

Тому заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача.

Відповідач вважає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України може здійснюватися лише на суму простроченого грошового зобов`язання з оплати вартості товару без врахування суму податку на додану вартість (ПДВ), що включена до вартості товару за договорами поставки.

Однак суд відхиляє такі доводи оскільки у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем з оплати вартості товару в загальній сумі 50091 грн. за договором №17637/53-124-13-21-14757 від 07.06.2021. Зазначена вартість товару визначена та погоджена сторонами з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 Цивільного кодексу України), а згідно з ст. 180 ГК України є однією з істотних умов договору.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає стягнення інфляційних втрат та 3% річних виходячи з простроченої суми боргу. Прострочена сума боргу, у свою чергу є погодженою сторонами договору на добровільних засадах і вже включає в себе ПДВ, оскільки цього вимагають положення Податкового кодексу України (по даній операції).

Враховуючи те, що предметом спору є стягнення коштів за невиконання господарського зобов`язання, що виникло на підставі господарського договору, то складові ціни договору не є предметом дослідження, так як вони в своїй сукупності є істотною умовою договору, узгодженою сторонами.

В силу положень чинного податкового законодавства, а також статей 625, 627, 629, 632 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних здійснюється на загальну суму заборгованості за договором, навіть за умови, що така заборгованість включає суму ПДВ.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок боржника сплатити інфляційні втрати та 3% річних поширюється на усю суму грошового зобов`язання, яке прострочив боржник. Даною статтею визначено наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а не окремих частин ціни договору.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ (01032, м. Київ, Назарівська, 3, код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20, код 21313677) на користь фізичної особи - підприємця до Пугач В`ячеслава Володимировича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 50091,00 грн. заборгованості за договором поставки, 1775,85 грн. інфляційних втрат, 58,87 грн. - 0,3% річних; 2455,93 грн. витрат по оплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 23.06.2022р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2- ФОП Пугач Вячеслав Володимирович

ІНФОРМАЦІЯ_1

3-ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "ХАЕС"

office@khnpp.atom.gov.ua

30100, Хмельницька область м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20 рекомендованим листом з повідомленням про вручення