Рішення № 104893808, 14.06.2022, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1151/22

Провадження № 2-а/216/39/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2022 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю:секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

в с т а н о в и в:

05квітня 2022року позивачзвернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Позовна заява мотивована тим, що постановою Дніпровської митниці від 29.03.2022 у справі про порушення митних правил № 0471/11000/21 позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 16582,83 грн. Сканкопію даної постанови направлено Дніпровською митницею на адресу електронної пошти позивача.

Зі змісту спірної постанови встановлено, що позивачем 22.12.2021 (як декларантом) на митний пост «Кривий Ріг» Дніпровської митниці подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA110080/2021/004625 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг товару: «автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався, марки Renauit, модель Koleos, номер кузова/vin НОМЕР_1 , тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів 1995 см3, потужність двигуна 110 квт, номер двигуна: немає даних, рік виготовлення: 2009 рік, колір чорний, показник одометра 233703 км, реєстраційний номер: НОМЕР_2 . Транспортний засіб відповідає екологічним нормам євро 4. Пошкодження: КТЗ має забруднення обшивки салону (даху, стійок боковин, підлоги, дверей), забруднення, потертості, розриви обшивки сидінь, сколи та царапини лакофарбового покриття кузова».

Відповідачем встановлено, що у графі 47 «Нарахування мита та інших платежів» митної декларації ІМ40ДЕ № UA110080/2021/004625 розраховано митні платежі з урахуванням календарного року виготовлення транспортного засобу 2009 рік, за ставкою акцизного податку, відповідно до якого застосовано коефіцієнт «11» в сумі: ввізне мито 9743,76 грн, акцизний податок 50669,74 грн, та ПДВ 31570,22 грн. Також в постанові зазначено, що під час митного огляду встановлено, що на бокових вікнах наявні ознаки, що можуть свідчити про інший календарний рік виготовлення транспортного засобу, ніж заявлено в митній декларації № UA110080/2021/004625 від 22.12.2021.

На сторінці 2 (абз.1) постанови зазначено, що під час здійснення митного контролю та митного оформлення, митницею отримано лист АТ «Рено Україна» № 335 від 29.12.2021, в якому значиться, що авто маркиRenauit, модель «Koleos», ідентифікаційний номер кузова/vin НОМЕР_1 виготовлений заводом виробником Renauit у травні 2008 року для продажу на ринку Бельгії. На стор. 2 (останній абз.) зазначається, що при розрахунку митних платежів позивач повинен був врахувати календарний рік виготовлення транспортного засобу 2008, та застосувати коефіцієнт «12» для визначення ставки акцизного податку у відповідності до підпункту 215.3.5, пункту 215.3 статті 215 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» від 08.11.2018 № 2611-VII передбачено, що ставка податку для відповідного транспортного засобу визначається за формулою, відповідно до якої коефіцієнт, що дорівнює кількості повних років з року, наступного за роком виробництва відповідного транспортного засобу до року визначення ставки податку.

При цьому, відповідач не вказує за яких підставав (правове обґрунтування), та які документи могли бути підставою для заявлення позивачем в митній декларації № UA110080/2021/004625 від 22.12.2021 даних про рік виготовлення 2008, лише зазначається, що незважаючи на вищевказане, ОСОБА_1 заявив у митній декларації № UA110080/2021/004625 календарний рік виготовлення транспортного засобу 2009 рік, відповідно до якого розрахував митні платежі, що призвело до їх несплати у розмірі 5527, 61 грн, в тому числі: акцизний податок 4606,34 грн та ПДВ 921,27 грн, тобто дійшов висновку, що позивач з метою зменшення розміру митних платежів заявив у митній декларації неправдиві відомості стосовно календарного року виготовлення автомобіля, що призвело до зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 5527,61 грн, чим вчинив порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України.

Спірну постанову позивач вважає незаконною та упередженою, з огляду на те, що лист АТ «Рено Україна» № 335 від 29.12.2021, на підставі інформації якого відповідач дійшов висновку про інший рік виготовлення автомобілю, датований пізніше, ніж подана митна декларація № UA110080/2021/004625 від 22.12.2021, тому вказані АТ «Рено Україна» дані не були відомі станом на день подання митної декларації; застосування даних та надання правового пріоритету даним, вказаним в листі АТ «Рено Україна» № 335 від 29.12.2021 свідчить про грубе порушення відповідачем норм матеріального права, що регулюють порядок визначення відповідного року виготовлення автомобілю для митних цілей. Так, Положеннями пункту 8 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженихнаказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118(зі змінами), передбачено, що «визначення року виготовлення ТЗ здійснюється на основі даних його виробника, що містяться в ідентифікаційному номері ТЗ. Міжнародною організацією стандартизації (ISO) запроваджено з 1976 року міжнародний стандарт ідентифікаційних позначень автомобіля - ISO 3779-1983, гармонізований з державним стандартом України ДСТУ 3525-97 обов`язкового застосування в Україні, які складаються з міжнародного коду виробника ТЗ (перші три символи), описової частини (подальші шість символів) і розпізнавальної частини (останні вісім символів), за яким визначається ідентифікаційний номер ТЗ. Ідентифікаційний номер індивідуальний для кожного ТЗ.

У разі визначення року виготовлення ТЗ необхідно враховувати те, що за міжнародним стандартом ISO 3779-1983 виробники ТЗ зазначають в ідентифікаційному номері або календарний, або модельний рік виготовлення ТЗ, тобто наступний модельний рік починається після 1 липня поточного календарного року.

Стандартом ISO 3779-1983 для кодування модельних років виготовлення ТЗ рекомендовано використання 10-го символу в 17-значному ідентифікаційному номері та символів, наведених у табл. 4.4 додатка 4 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092z1074-03, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за N 1074/8395.

Календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною ідентифікаційного номера (останні 8 знаків).

Більшість виробників ТЗ зазначають рік виготовлення 10-м символом у 17-значному ідентифікаційному номері. Разом з тим існують виробники ТЗ, що зазначають рік виготовлення знаком, розміщеним в іншому місці ідентифікаційного номера ТЗ. Деякі виробники формують ідентифікаційний номер ТЗ, у якому рік виготовлення взагалі не зазначається.

За рік виготовлення ТЗ приймається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік).

Якщо в ідентифікаційному номері нового ТЗ не міститься повна інформація про календарну дату його виготовлення, то такою датою вважається дата виготовлення, зазначена в технічних документах виробника ТЗ.

Якщо календарну дату виготовлення ТЗ, який перебував у користуванні, визначити за його ідентифікаційним номером неможливо, то за основу береться рік виготовлення, визначений за його ідентифікаційним номером, з урахуванням календарної дати першої реєстрації ТЗ.

Датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

У разі відсутності даних про дату першої реєстрації, коли модельний чи календарний рік виготовлення ТЗ, зазначений в ідентифікаційному номері, збігається з роком початку його експлуатації, датою виготовлення вважати 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ.

Якщо встановлений за ідентифікаційним номером модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, й перевищує його, датою виготовлення вважати 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року.

Якщо встановлений за ідентифікаційним номером календарний або модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, і є меншим за нього, датою виготовлення вважати 1 січня календарного року, зазначеного в ідентифікаційному номері.

У разі неможливості визначення року виготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером роком виготовлення вважати рік, що значиться в реєстраційних і технічних документах на ТЗ.

При цьому в разі відсутності в реєстраційних і технічних документах на ТЗ календарної дати виготовлення ТЗ такою датою вважати 1 січня року, зазначеного в реєстраційних і технічних документах на ТЗ.

Нормами матеріального права не передбачено визначення року виготовлення транспортного засобу шляхом листування, чи на підставі листів підприємств резидентів України, навіть якщо вони є офіційними діллерами.

Позивачем разом з митною декларацією № UA110080/2021/004625 від 22.12.2021 було надано всі документи, необхідні для здійснення митного оформлення та випуску у вільний обіг вищевказаного автомобілю, в тому числі документи, які містять інформацію про рік виготовлення (виробництва) 2009, зокрема:свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 від 26.11.2021;паспорт транспортного засобу (Karta pojazou) серія НОМЕР_4 від 21.10.2016;договір продажу автомобілю (Umowa sprzedazy samochodu) від 26.11.2021;копію митної декларації країни відправлення від 20.12.2021 № 21PL301010E1448069;акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу Волинської митниці №UA205020/2021/113141 від 20.12.2021,інформація з Інтернет ресурсу (HistorialPojazd.gov.pl безкоштовна довідка з Центрального реєстру транспортних засобів) від 17.12.2021.

Крім цього, при розгляді справи про порушення митних правил відповідач також не врахував, що ідентифікаційний номер автомобілів марки Renault не містить дані про рік виготовлення автомобілю та проігнорував відповідні пояснення позивача з цього приводу, а саме: згідно з інформацією, отриманою в мережі Інтернет VIN код автомобілів марки Renault, в т.ч. vin НОМЕР_1 , не містить інформацію про дату виготовлення, а містить лише дані про країну виробництва, тип кузову, модельный ряд, тип коробки передач (копія даних з Інтернет ресурсу HistoriaPojazd.gov.pl.

Позивач вважає, що в його діях відсутні ознаки субєктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Крім того, декларування автомобіля за митною декларацією № UA110080/2021/004625 від 22.12.2021 здійснювалося позивачем на підставі договору про надання митно-брокерських послуг № 17/12-21-2, укладеного з власником автотранспортного засобу ОСОБА_2 , та згідно п. 6.2. цього договору замовник, тобто ОСОБА_2 , несе повну відповідальність за достовірність відомостей та справжність наданих документів, що надаються виконавцю та митним органам відповідно до чинного законодавства України.

Оформлення вищевказаного автотранспортного засобу за митною декларацією від 31.12.2021 № UA110080/2021/004754 було здійснено за рішенням власника автомобілю, оскільки оформлення цього автомобілю в 2022 році потягло б нарахування митних платежів з додаванням ще одного календарного року. Посилаючись на вищеоговорені обставини позивач просив суд задовольнити позов.

04 травня 2022 року представник відповідача Герега К. звернулася до суду з відзивом на позов. Як на підставу заперечень посилається на те, що 22.12.2021 ОСОБА_1 на митний пост «Кривий Ріг» Дніпровської митниці було подано митну декларацію у режимі ІМ 40 ДЕ, що була зареєстрована за № UA № 110080/2021/004625 та задекларовано з метою випуску у вільний обіг товарів: автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марки Renault, модель Koleos, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів 1995 см3, потужність двигуна 110 квт, номер двигуна: нема даних, рік виготовлення 2009 рік, колір чорний, показник одометра 233703 км, реєстраційний номер: НОМЕР_2 . Транспортний засіб відповідає екологічним нормам євро-4. Пошкодження: ктз має забруднення обшивки салону (даху, стійок боковин, підлоги, дверей), збудження, потертості, розриви обшивки сидінь, сколи та царапини лакофарбового покриття кузова. У графі 47 «Нарахування мита та митних платежів» митної декларації ІМ40ДЕ № UA 110080/2021/004625 ОСОБА_1 розрахував митні декларації з урахуванням календарного року виготовлення транспортного засобу 2009 року, за ставкою акцизного податку, відповідно до якого застосовано коефіцієнт «11» в сумі: ввізне мито 9743,76 грн, акцизний податок 50669,74 грн та ПДВ 31570,22 грн. Під час митного огляду було встановлено, що на бокових вікнах наявні ознаки, що можуть свідчити про інший календарний рік виготовлення транспортного засобу, ніж заявлено в митній декларації № UA 110080/2021/004625 від 22.12.2021. Також під час здійснення митного контролю та митного оформлення, митницею отримано лист АТ «Рено Україна» № 335 від 29.12.2021 в якому значиться, що марки Renault, модель Koleos, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 виготовлені заводом виробником Renault у травні 2008 року для продажу на ринку Бельгії. У подальшому вказаний вище товар був оформлений ОСОБА_1 за митною декларацією від 31.12.2021 № UA110080/2021/004754 з урахуванням року випуску 2008 рік, зі сплатою всіх необхідних митних платежів. При розрахунку митних платежів позивач повинен був врахувати календарний рік виготовлення транспортного засобу 2008 та застосувати коефіцієнт «12» для визначення ставки акцизного податку у відповідності до п.п. 215.3.5 п. 215.3 ст. 215 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» від 08.11.2018 № 2611-VІІІ. Незважаючи на вищевказане, позивач зазначив у митній декларації № UA 110080/2021/004625 календарний рік виготовлення транспортного засобу 2009 рік, відповідно до якого розрахував митні платежі, що призвело до їх несплати у розмірі 5527,61 грн, в тому числі: акцизний податок 4606,34 грн, та ПДВ 921,27 грн. У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що жодний документ на транспортний засіб немає даних про рік виготовлення 2008, однак згідно вимог Митного кодексу України зобов`язаний зазначити у митній декларації точні відомості про товари та відомості, необхідні для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Окрім того, представник відповідача також вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат, оскільки судовий збір не сплачується при оскарженні постанови у справі про адміністративне правопорушення. Договір про надання правничої допомоги є загальним, не укладеним на конкретну справу, також у акті № 1 приймання-передачі наданих послуг до вказаного договору визначено загальні послуги на суму 7000 грн, та можуть стосуватися правничої допомоги в різних галузях права та не містить підтвердження того, що ці послуги були надані замовнику у конкретній справі. Посилаючись на вказані обставини, просила суд відмовити позивачу в позові.

20 травня 2022 року позивач надав суду відповідь на відзив із посиланням на безпідставність заперечень відповідача щодо вимог позовної заяви.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, про час, день та місце слухання справи повідомлялася належним чином.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що постановою Дніпровської митниці Державної митної служби України в справі про порушення митних правил № 0471/11000/21 від 29 березня 2022 року ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 16582,83 грн, у звязку із заявленням у митній декларації неправдивих відомостей стосовно календарного року виготовлення автомобіля. В обґрунтування підстав прийнятої постанови відповідачем зазначено, що під час здійснення митного контролю та митного оформлення, митницею отримано лист АТ «Рено Україна» № 335 від 29.12.2021 в якому значиться, що марки Renault, модель Koleos, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 виготовлені заводом виробником Renault у травні 2008 року для продажу на ринку Бельгії. Також, під час митного огляду встановлено, що на бокових вікнах наявні ознаки, що можуть свідчити про інший календарний рік виготовлення транспортного засобу ніж зазначений в митній декларації. У графі 47 «Нархування мита та митних платежів» митної декларації ІМ40ДЕ № UA 110080/2021/004625 ОСОБА_1 розрахував митні платежі з урахуванням календарного року виготовлення транспортного засобу 2009 рік, за ставкою акцизного податку, відповідно до якого застосовано коефіцієнт «11» в сумі: ввізне мито 9743,76 грн, акцизний податок 50669,74 грн та ПДВ 31570,22 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого те, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості. Отже, зовнішній прояв винного, протиправного діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин, зокрема, встановлений законом порядок сплати податків та зборів.

Вищевикладене узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 564/530/17.

Пунктом 190.1 ст. 190 ПК України передбачено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Тобто, визначення року випуску транспортного засобу впливає на його оподаткування акцизним податком та, відповідно, податком на додану вартість. Положеннями пункту 8 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118, передбачено, що якщо календарну дату виготовлення ТЗ, який перебував у користуванні, визначити за його ідентифікаційним номером неможливо, то за основу береться рік виготовлення, визначений за його ідентифікаційним номером, з урахуванням календарної дати першої реєстрації ТЗ. Датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію). У разі неможливості визначення року виготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером роком виготовлення вважати рік, що значиться в реєстраційних і технічних документах на ТЗ. Датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані вповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. Датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

Таким чином, відповідно до змісту наведених норм, належним доказом дати виготовлення транспортного засобу, який був у користуваннi та ввозиться на митну територiю України, є дата його першої реєстрацiї, вказана в реєстрацiйних документах, виданих уповноваженими державними органами країни, в якій така реєстрація була здійснена.

22.12.2021 декларантом ОСОБА_1 разом з поданням митної декларації UA 110080/2021/004625 було надано всі документи, необхідні для здійснення митного офомлення та випуску у вільний обіг автомобіля, в тому числі і документи, які містять інформацію про рік виготовлення (виробництва) 2009, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 від 26.11.2021; паспорт транспортного засобу (Karta pojazou) серія НОМЕР_4 від 21.10.2016; договір продажу автомобілю (Umowa sprzedazy samochodu) від 26.11.2021; копію митної декларації країни відправлення від 20.12.2021 № 21PL301010E1448069; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу Волинської митниці № UA205020/2021/113141 від 20.12.2021, інформацію з Інтернет ресурсу (HistorialPojazd.gov.pl безкоштовна довідка з Центрального реєстру транспортних засобів) від 17.12.2021. Жоден документ на транспортний засіб не містив даних про рік виробництва 2008, усі документи на автомобіль, а саме: марки Renauit, модель Koleos, номер кузова/vin НОМЕР_1 , тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів 1995 см3, потужність двигуна 110 квт, номер двигуна: немає даних, рік виготовлення 2009 рік, колір чорний, показник одометра 233703 км, реєстраційний номер: W77850», зокрема заявлення відомостей про рік виготовлення 2009.

Вказані документи є дійсними та були прийняті митним органом під час митного оформлення автомобіля, зауваження до поданих документів, в тому числі щодо не підтвердження кількісних і якісних характеристик автомобіля, у контролюючого органу були відсутні. Доказів протилежного відповідачем не надано. Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що висновки про зазначення неправдивої інформації щодо року виготовлення транспортного засобу уповноваженої особою митного органу ґрунтуються на отриманій від АТ «Рено Україна» інформації щодо автомобіля Renauit, модель Koleos, номер кузова/vin НОМЕР_1 , про виготовлення заводом виробником вказаного автомобіля у травні 2008 року, що не відповідає відомостям, заявленим у митній декларації. Разом з тим, наявність таких відомостей не свідчить про умисність внесення неправдивої інформації до митної декларації щодо року виготовлення автомобіля 2009, оскільки на момент заповнення декларації такої інформації у розпорядженні позивача не було та, як вже зазначено судом, наявні документи на автомобіль містили інформацію про рік виготовлення автомобіля 2009, що правомірно взято до уваги позивачем. Зазначення декларантом у митній декларації відомостей, які чітко відповідають документам, що подаються митному органу, за відсутності у митного органу сумнівів у їх достовірності під час митного оформлення товару, а також відсутності інших даних, які б підтверджували інші кількісні і якісні характеристики товару, аніж ті, що вказані у документах декларанта, не можуть свідчити про внесення неправдивих відомостей (у даному випадку щодо календарного року виготовлення автомобіля) з метою ухилення від сплати митних платежів або їх зменшення.

Таким чином, під час декларування автомобіля за митною декларацією № UA205020/2021/113141 від 20.12.2021, позивачем зазначено всю інформацію з наявних у нього документів у відповідності до пункту 8 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженихнаказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118.

Відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 486 МК України щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно зі ст. 489 МК України зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не довів правомірність свого рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 485 МК України та вчинення останнім умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, тобто відсутні ознаки суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України не доведена, а тому позов в частині скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання в частині закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно допункту 1частини 1статті 19КАС Україниюрисдикція адміністративнихсудів поширюєтьсяна справиу публічно-правовихспорах,зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

До правих актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб`єктами владних повноважень (крім суду).

Згідно статті 248 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Статтею 221 глави 17 КУпАП «Підвідомчість справ про адміністративне правопорушення» закріплено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають судді районних, районний у місті, міських чи міськрайонних судів.

Системний аналіз норм КУпАП та КАС України щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення дозволяє суду дійти висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених статтею 221 КУпАП випадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесеного суб`єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому позов в частині закриття провадження у справі задоволення не підлягає.

Вказаний висновок узгоджений з постановою Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 490/843/15-а.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Статтею 135 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Крім того, як вбачається з договору про надання правничої допомоги № 15/03 від 15.03.2022, протоколу погодження договірної ціни до договору № 15/03 про надання правової допомоги від 15.03.2022, акту приймання-передачі наданих послуг, позивачу надано наступні послуги правової допомоги: попереднє надання консультації, аналіз документів, формування позиції правничої допомоги, підбір необхідної нормативно-правової бази, підготовка позовної заяви. Вартість наданих послуг склала 7000 грн.

З огляду на те, що ціна наданих адвокатом послуг була доведена належним чином, та з урахуванням критерію розумності, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги під час розгляду справи, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 15, 77, 139, 241-244, 246, 255, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 доДніпровської митниціпро скасуванняпостанови усправі пропорушення митнихправил задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпровської митниці Державної митної служби України від 29 березня 2022 року № 0471/11000/21 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України у вигляді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 16582,83 грн (шістнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні вісімдесят три копійки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 992,40 грн, та витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн, а всього 7992,40 грн (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Дніпровська митниця, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22.

Суддя Ю.В.Онопченко