Ухвала суду № 104887210, 23.12.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55641/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В., за участю секретаря Галаган Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання адвоката Лєвєнтова Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні N 32017000000000253 від 16.11.2017, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2021 адвокат Лєвєнтов О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019 у справі № 757/31302/19-к на грошові кошти, в тому числі, які обліковуються на рахунку ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) N НОМЕР_2 (IBAN), відкритому в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299) (код ЄДРПОУ 14360570), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою слідчого судді від 18.06.2019 арешт на майно у вигляді грошових коштів ОСОБА_1 накладено безпідставно та необґрунтовано. Вказується про те, що слідчим суддею під час вирішення питання про накладення арешту на відповідне майно не було враховано співрозмірність накладеного обтяження із завданнями кримінального провадження та наслідки накладення такого арешту для ОСОБА_1 , що зумовлюють порушення її права на соціальний захист. Так, відзначається, що рахунок N НОМЕР_2 (IBAN), відкритий в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299) (код ЄДРПОУ 14360570) використовувався ОСОБА_1 для отримання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства.

Крім цього, одним із аргументів на користь необхідності скасування арешту майна відзначено, що стаття 205 КК України, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого якою внесено відомості до ЄРДР, була декриміналізована, що на думку, заявника, свідчить про відсутність законних підстав для дії арешту майна.

Власник майна, його представник у судове засідання не з`явилися, про місце і час розгляду клопотання повідомлені належним чином. Про причини своєї неявки не повідомили.

Прокурор, який здійснює процесуальне керівництво в межах зазначеного кримінального провадження, в судове засідання не з`явився, жодних заяв на адресу суду не направив. Офіс Генерального прокурора про місце, дату та час розгляду клопотання повідомлений завчасно та належним чином.

Головне слідче управління Національної поліції України як орган досудового розслідування в межах зазначеного кримінального провадження також належним чином та завчасно повідомлене про місце, дату та час розгляду клопотання. Слідчий в судове засідання не з`явився, жодних заяв чи заперечень проти вимог клопотання на адресу суду не направив.

Слідчий суддя, з урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, строків розгляду клопотань, не вбачає поважних підстав для відкладення розгляду клопотання та можливим провести його розгляд у відсутність сторін, на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінальному провадженні N 32017000000000253, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Процесуальне керівництво в межах зазначеного кримінального провадження здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019 у справі № 757/31302/19-к накладено арешт на грошові кошти, в тому числі, які обліковуються на рахунку ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) N НОМЕР_2 (IBAN), відкритому в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299) (код ЄДРПОУ 14360570), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

В ухвалі від 18.06.2019 слідчий суддя дійшов висновку про відповідність майна, зазначеного в клопотанні прокурора про накладення арешту на майно, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України. З урахування наведеного слідчий суддя, накладаючи арешт, в тому числі, на зазначене майно, керувався метою уникнення негативних наслідків в межах кримінального провадження, забезпечення збереження речових доказів та забезпечення можливої спеціальної конфіскації.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.97 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (наприклад, рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (наприклад, рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та рішення у справі «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що в клопотанні та доданих до нього матеріалах не було доведено, що арешт було накладено необґрунтовано. Доводи, викладені в клопотанні про скасування арешту майна не підтверджують необґрунтованість арешту майна.

Так, на підставі доданих до клопотання матеріалів заявником не доведено невідповідність грошових коштів, що знаходяться на відповідному банківському рахунку ОСОБА_1 , на які було накладено арешт, критеріям, визначеним статтею 98 КПК України. Крім цього, заявником не доведено неспіврозмірність накладеного обтяження на відповідні грошові кошти.

Щодо аргументу стосовно декриміналізації статті 205 КК України, за якою було відкрито відповідне кримінальне провадження, як підстави для скасування арешту майна, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Тобто, чинний КПК України передбачає виключно дві законні підстави скасування арешту на майно - доведення власником майна, що у застосуванні такого заходу відпала потреба або його було накладено необґрунтовано.

Так, арешт на майно ОСОБА_1 накладався ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019, тобто до декриміналізації відповідної норми КК України.

Крім цього, набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, відповідно до КПК України є підставою для прийняття уповноваженими суб`єктами рішення про закриття кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК України. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 174 КПК України прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Проте, як вбачається із листа прокурора відділу Київської міської прокуратури Дмитренка В. №11-7468-20 від 26.11.2021, на час розгляду даного клопотання досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за ч. 3 ст. 212, частинами 2, 3 ст. 209 КК України, що є чинними.

Виходячи з викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 170-174, 369, 371 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання адвоката Лєвєнтова Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному проваджені N 32017000000000253 від 16.11.2017 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя С.В. Шапутько