Рішення № 104880500, 22.06.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9590/19

2/212/61/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого Дехти Р.В., за участю секретаря судового засідання Зюркевич В.В., у відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядкуст.247 ЦПК України, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

14.11.2019 року Акціонерне Товариство «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» звернулося Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення. Мотивуючи свою заяву тим, що позивач є постачальником теплової енергії за адресою проживання та реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 . Відповідачка ОСОБА_1 не здійснює оплату за отриману теплову енергію, у зв`язку із чим виникла заборгованість за період з 01 жовтня 2013 року по 01 вересня 2019 року у розмірі 35 113 грн. 24 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача, також у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку щодо сплати заборгованості просить стягнути з нього суму індексу інфляції у розмірі 12 975,90 грн., 3% річних у розмірі 2 771,75 грн., а також відшкодувати судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 1921,00 грн..

Ухвалою суду від 02.12.2019 року позовну заяву було прийнято до розгляду відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2020 року позовні вимоги задоволені.

Ухвалою суду від 14.07.2020 року заочне рішення від 27 березня 2020 року скасовано за заявою відповідача, та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, до початку розгляду справи надала письмове клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причина неявки суду невідома.

Представник відповідача після скасування заочного рішення неодноразово надсилав до суду заяви про відкладення розгляду справи з різних підстав, в тому числі 24.12.2021 року, 07.02.2022 року.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи положення ч.4ст.10 ЦПК України,ст.17Закону України "Провиконання рішень та застосування практики Європейськогосуду з прав людини"при розгляді справи, ч.1ст.6 Конвенції про захист правлюдини іосновоположних свободпередбачає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу,та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A.v.Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Згідно ч.8ст.178ЦПК України- у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч.1ст.81ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимогист.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на обслуговуванні у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ», на яку відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги централізованого опалення, квартира є приватною власністю.

Між позивачем та відповідачкою виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень статті 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу України зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс15.

Пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21липня 2005 року № 630 (із змінами) (надалі - Правила надання послуг) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлений ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Приписами частини першої статті 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу.

Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти б, 7, 8 частини першої статті 31).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 01 жовтня 2013 року по 01 вересня 2019 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 за послуги з опалення та гарячого водопостачання, заборгованість станом на 01.09.2019 року складає 35 113,24 гривень.

Доказів погашення заборгованості та спростування розрахунку заборгованості до суду відповідачкою та її представником не надано.

Нормою частини третьоїстатті 267 ЦК Українивстановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. До суду заяв про застосування позовної давності не надходило.

Без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки внаслідок невиконання боржниками грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписистатті 625ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, згідно з розрахунку доданого до позову, з відповідача підлягають стягненню заборгованість по оплаті за централізоване опалення в розмірі 35 113, 24 гривень, сума індексу інфляції у розмірі 12 975, 90 гривень, 3 % річних у розмірі 2771, 75 гривень, а всього 50 860 гривень 89 копійок.

Приписамист.141ЦПК України визначено, що зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 921 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України,ст. ст. 525, 625, 901, 903 ЦК України, ЗУ «Про теплопостачання», ст. ст. 16, 20, 21, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 жовтня 2013 року по 01 вересня 2019 року у розмірі 35 113, 24 гривень, сума індексу інфляції у розмірі 12 975, 90 гривень, 3 % річних у розмірі 2771, 75 гривень, а всього 50 860 (п`ятдесят тисяч вісімсот шістдесят) гривень 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 921 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ», код ЄДРПОУ 00130850, місцезнаходження: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Електрична,1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 22 червня 2022 року.

Суддя: Р. В. Дехта