Рішення № 104873746, 22.06.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року Справа № 160/6466/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,26, код ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови у здійсненні перерахунку раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 ) за заявою від 19.08.2021 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2017 р.р. з виплатою нарахованої пенсії за останні три роки з дня звернення із заявою про здійснення перерахунку 19.08.2021 р., з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 2018 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Однак, на момент призначення пенсії за віком пенсійним органом, на думку позивача, зокрема, застосований не вірний показник середньої заробітної плати, тому, пенсія виплачується у зменшеному розмірі.

Позивач, вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.05.2022 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідач надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими.

Відповідач зазначає, що відповідно до приписів ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при обрахунку пенсії, за призначенням якої ОСОБА_1 звернувся у 2018 році, було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 та 2017 роки у розмірі 5377,90 грн.

В подальшому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22.02.2021 року № 127 для розрахунку пенсії з 01.03.2021 року було застосовано середню заробітну плату 5426,60 грн.

Відповідач посилається на те, що позивачем були надані відповідні підтверджуючі документи з метою зарахування до стажу періоду навчання в Дніпропетровському металургійному інституті з 01.09.1976 року по 05.09.1981 року та роботи на заводі «Дніпротяжмаш» з 29.09.1975 року по 23.08.1976 року.

Означені періоди були зараховані до стажу роботи та на підставі заяви ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії з 01.05.2021 року, в результаті чого загальний розмір пенсії збільшився та становить 2461,27 грн.

За вказаних обставин, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 2018 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримуває пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Позивачем було встановлено, що пенсійним органом під час призначення пенсії не було враховано до стажу період роботи на заводі «Дніпротяжмаш» з 29.09.1975 року по 23.08.1976 року та період навчання в Дніпропетровському металургійному інституті з 01.09.1976 року по 05.09.1981 року, а також застосовано неналежний показник середньомісячної заробітної плати для обрахунку пенсії.

29.04.2021 року та 19.08.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявами щодо зарахування до стажу вказаного періоду роботи та навчання, а також обрахунку пенсії із застосуванням належного показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки, тобто за два попередні роки, що передували року призначення пенсії.

Однак, своїми листами від 26.05.2021 року № 17386-13137/С-01/8-0400/21 та від 28.08.2021 року № 29788-26595/С-01/8-0400/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що відповідно при первинному призначенні пенсію було розраховано із середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2016 та 2017 роки 5377,90 грн. При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22.02.2021 року № 127 для розрахунку пенсії з 01.03.2021 року було застосовано середню заробітну плату 5426,60 грн. З огляду на документи, надані позивачем на підтвердження періоду навчання в Дніпропетровському металургійному інституті та періоду роботи на заводі «Дніпротяжмаш», а саме, довідку від 26.04.2021 року №55 та довідку від 05.05.2021 року №20/10-148, ОСОБА_1 було зараховано означені періоди до стажу та проведено відповідний перерахунок пенсії з 01.05.2021 року.

Крім того, в означеному листі пенсійний орган зазначив, що страховий стаж позивача наразі складає 35 років 10 місяців 20 днів.

Також посилається на те, що індивідуальний коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,35833.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії розрахований за період з 01.03.1988 року по 28.02.1993 року та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 року по 30.06.2015 року складає 6868,72 грн. (5426,60грн.х1,26575 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації). Таким чином, загальний розмір пенсії станом на 01.05.2021 року становить 2461,27 грн.

Однак, позивач стверджує, що відповідач застосував при обрахунку його пенсії показник середньої заробітної плати за попередні два роки, а саме, 2016-2017 роки у розмірі 3764,40 грн.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Тож, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності відповідача щодо застосування неналежного (заниженого) показника середньомісячної заробітної плати за 2016-2017 роки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 09 липня 2003 року.

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Пенсійні виплати - це грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.

Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно частини 2 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Згідно Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (який набрав чинності 11.10.2017 року) розділ XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 4-4, згідно з яким з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

З урахуванням того, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 29.10.2018 року, пенсійний орган застосовував положення частини 2 статті 40 Закону №1058-IV щодо визначення показника середньої заробітної плати із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Інформація щодо затверджених показників середньої заробітної плати розміщена, зокрема, на офіційному сайті Пенсійного фонду України, а саме, у 2016 році - 4482,35 грн., у 2017 році - 6273,45 грн.

Таким чином, усереднений показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки складає 5377,90 грн. (4482,35 грн. + 6273,45 грн.) / 2 = 5377,90 грн.)

Так, з матеріалів справи слідує, що при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідач застосував середній заробіток за попередні два роки, а саме, за 2016-2017 роки 5377,90 грн. Означене підтверджується відповідними розрахунками, які містяться в пенсійній справі позивача та надані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Суд відхиляє як безпідставні аргументи позивача щодо порушення пенсійним органом вимог статті статті 40 Закону №1058-IV, оскільки показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та який застосований при обрахунку пенсії ОСОБА_1 , визначений відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства.

З огляду на те, що пенсійний орган довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій, а також їх відповідність критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Судові витрати у справі не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22.06.2022 року.

Суддя І.О. Лозицька