Рішення № 104873733, 22.06.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року Справа № 160/5653/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/5623/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

18.04.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 6.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) про коригування митної вартості товарів від 14.10.2021 №UА500500/2021/200144/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 6.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.10.2021 № UА500500/2021/00726.

Ухвалою суду від 25.04.2022 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також, ухвалою суду від 25.04.2022 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів, а саме:

- рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.10.2021 року №UА500500/2021/200144/2;

- картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.10.2021 № UА500500/2021/00726;

- декларації, подані товариством;

- відомості/інформацію, що послугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення та інші докази щодо суті спору.

11.05.2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов товариства.

13.05.2022 року відповідачем долучені витребувані судом докази по справі.

18.05.2022 року позивачем подана письмова відповідь на відзив відповідача.

31.05.2022 року відповідачем подані письмові заперечення на письмову відповідь позивача на відзив.

За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 22.06.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У позовній заяві, зазначено, що ТОВ "АТБ-маркет" з метою митного оформлення товарів подало до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію №UА500500/2021/217724 від 12.10.2021 року та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Під час декларування товарів за вказаною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, специфікацію, рахунок-фактуру (інвойс) та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій.

Вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу.

Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару.

З огляду на викладене товариство вважає, що оскаржувані ними рішення про коригування митної вартості товару та відповідно картка відмови є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що при перевірці поданої ТОВ "АТБ-маркет" митної декларації, а також документів, долучених до декларацій, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

У результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

Враховуючи, що декларантом не надано додаткові документи, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови є обґрунтованими, а підстави для задоволення позову відсутні.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 08 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (Покупець) та YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) (Продавець), було укладено контракт на поставку продукції № 3368-YM/CN, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у Контракті. Товар, що поставляється, повинен бути виготовлений і поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Додатках і Специфікаціях до Контракту, які є його невід`ємною частиною.

На виконання умов Контракту, згідно з інвойсом від 10.08.2021 року №ML2021108 та Специфікацією від 10.08.2021 року № 119 на умовах поставки CIF Odessa/ CIF Одеса (згідно з Incoterms 2010) на адресу Покупця була поставлена така продукція:

- товар № 1 - Капці жіночі в`язані, із твердою підошвою, артикул YMSP2003-07, у кількості 19 296 пар на загальну суму 39 556,80 доларів США (2, 05 дол. США за од.);

- товар № 2 - Капці кімнатні чоловічі закриті, артикул YMSP2003-09, у кількості 7 824 шт. на загальну суму 13 136,496 доларів США (1,679 дол. за од.);

- товар № 3 - Термос 350 мл., артикул NY192, у кількості 7 140 шт. на загальну суму 16 065,714 доларів США (2,25 дол. США за од.).

Ці товари розроблені та виготовлені YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD в Китаї.

Товар був поставлений у відповідності до умов Контракту.

Загальна вартість поставленої партії Товару склала 68 759,01 доларів США.

З метою митного оформлення поставленого позивачеві Товару, останній подав до Одеської митниці митну декларацію №UA500500/2021/217724 від 12.10.2021 року, разом із документами, які підтверджують заявлену митну вартість товару, зокрема:

- декларація митної вартості № UA500500/2021/217724 від 12.10.2021 р.;

- контракт на поставку продукції від 08.11.2019 №3368-YM/CN;

- специфікація від 10.08.2021 р. № 119;

- декларація про походження товару № ML2021108 від 10.08.2021;

- сертифікат якості № б/н від 10.08.2021;

- інвойс від 10.08.2021 № ML2021108;

- пакувальний лист б/н від 10.08.2021;

- swift № б/н від 22.09.2021 р. надавався разом з листом № 1310/21-1 від 13.10.2021 р. (до винесення оскаржуваного рішення);

- swift № б/н від 22.09.2021 р. надавався разом з листом № 1310/21-1 від 13.10.2021 р. (до винесення оскаржуваного рішення);

- коносамент від 12.10.2021 № 143159940770;

- автотранспортна накладна від 12.10.2021 №А№ 089381;

- страховий сертифікат № 12976003901359780198 від 18.08.2021 р. надавався разом з листом № 1310/21-1 від 13.10.2021 р. (до винесення оскаржуваного рішення).

Митна вартість товарів у поданій митній декларації №UA500500/2021/217724 від 12.10.2021 року була розрахована позивачем за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та у сукупності по товарам склала 68 759,01 доларів США.

Однак, під час митного оформлення товару, у митного органу виникли питання щодо складових митної вартості ввезеного товару, у зв`язку із чим 13.10.2021 року відповідачем було надіслано позивачеві повідомлення, в якому відповідач просив надати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, зокрема:

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, прейскуранти, (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно cm. 254 МКУ);

висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на це повідомлення позивачем 13.10.2021 року листом, вих. № 1310/21-1 від 13.10.2021 pоку, було надано пояснення з питань викладених у повідомленні та подані такі документи:

прайс-лист виробника товару б/н від 31.07.2021 p.;

комерційна пропозиція б/н від 01.08.2021 p.;

swift № б/н від 22.09.2021р;

страховий сертифікат №12976003901359780198 від 18.08.2021 р.

копія митної декларації країни відправлення № Е20210000684325337 від 10.08.2021р.

Однак, на думку митного органу, встановлені під час перевірки розбіжності усунуті так і не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України.

Також, відповідач вказує про те, що декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи.

Таким чином, декларант не скористався правом відповідно п.3 ст. 53 МКУ надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідач вказає, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення.

У зв`язку із наведеним, у відповідь на вказаний вище лист відповідачем надіслано позивачеві 14.10.2021 року повідомлення, яким митний орган повідомив про відмову в оформленні митної декларації та про обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару.

14.10.2021 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/200144/2, яким митну вартість Товару № 1 «Капці жіночі» визначено за резервним методом митної вартості згідно з ст.64 МК України на рівні 2,579 дол. США за пару (митна декларація від 30.09.2021 № UA209140/2021/100771), ніж заявлено декларантом 1,943 дол. США за пару.

В обґрунтування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив про те, що подані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до рішення митного органу від 14.10.2021 року відповідачем також було прийнято та надіслано позивачу картку відмови №UA500500/2021/00726 від 14.10.2021 року в прийнятті митної декларації №UA500500/2021/217724 від 12.10.2021 року.

Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є предметом позову у цій справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд приходить до такого.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Наказом Державної митної служби України № 689 від 11.09.2015 року затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до положень частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.

Так, відповідно до пункту першого частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно приписів 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Дослідивши докази по справі, встановлено, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що підставою для прийняття цього рішення були, зокрема обставини щодо ненадання позивачем достовірних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо доводів відповідача про те, що: «відповідно до пп.в) п.2 ч.10 cm.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019р. № 3368-YM/CN ціна товару включає вартість упаковки та маркування товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару», слід зазначити таке.

Згідно з пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 передбачено, що у Графі 16 додаткового аркуша «А» до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати, понесені покупцем, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(a)), тобто не включені продавцем до рахунку-фактури, виставленого покупцеві, але мали місце у зв`язку з увезенням оцінюваних товарів на митну територію України та були сплачені або підлягають сплаті покупцем. У Пункт "в" Графи 16 додаткового аркуша «А» до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати, понесені покупцем, на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Як вже було зазначено вище, поставка Товару здійснювалася на підставі Контракту на поставку продукції від 08.11.2019 року № 3368-YM/CN з YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай).

Згідно п. 2.3. Контракту ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-NINGBO, Китай (у відповідності до «Інкотермс - 2010»), якщо інше не зазначено в специфікаціях, та включає в себе вартість навантаження товару у Продавця, вартість усіх митних формальностей у країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.

Отже, умовами Контракту від 08.11.2019 року №3368-YM/CN визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за Товар, при визначені митної вартості Товару.

Таким чином, вищенаведені твердження митного органу є передчасними, оскільки ціна на товар включає в себе вартість пакування та маркування у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки, або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни, що фактично сплачена за Товар, при визначені митної вартості Товару.

Також, відповідач мав можливість перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів на підставі поданих позивачем документів.

Наведені доводи відповідача не є підставою для твердження про розбіжність у поданих позивачем документах, а відповідно для сумнівів у правильності визначення Позивачем митної вартості Товару.

Слід зазначити, що розглядаючи подібний спір Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.03.2018 року у справі №815/4132/17 (К/9901/11263/18) зазначив про таке:

«Постання контролюючого органу на відсутність у наданих до митного оформлення документах даних щодо такої складової митної вартості як вартість пакування є також необґрунтованими, з огляду на п. 4.1 контракту від 14 грудня 2016 року №14-12/2016, відповідно до якого вартість упаковки та маркування входить у ціну товару, а отже вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем (позивачем), у зв`язку з чим не є такими, що включаються до митної вартості товару».

Розглядаючи подібний спір Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.03.2018 року у справі №815/3142/17 (К79901/789/18) та Постанові №160/8773/19 зазначив:

«Звідси витікає, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, пунктами 3.2, 5.1. контракту №2015/10/28 від 28.10.2015 року між позивачем та «FOSHN FORTUNE IMPORT&EXPORT TRADE CO., LTD» (КНР) передбачають включення до ціни товару вартості тари, упаковки, птетів та маркування, а також те, що, вказана в інвойсах ціна товару включає вартість піддонів.

Цим спростовується твердження відповідача про відсутність у наданих до митного оформлення документах (зокрема контракті) будь-якої інформації щодо включення до складових ціни, що була фактично сплачена або підлягає статі за товари вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Законодавство не містить вимог щодо обов`язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат.

Крім того, з наведеного слідує, що у даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням».

Аналогічний висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду міститься у постанові від 05.03.2019 року у справі № 815/5791/17: «Постання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив з огляду на те, що відповідно до умов Контракту пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а вартість упаковки входить до ціни товару».

Враховуючи наведене, вказані вище твердження митного органу не знайшли свого підтвердження.

Щодо доводів відповідача, що «відповідно до ч. 10 cт. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає статі. Згідно поданих до митного оформлення документів поставка товарів здійснюється на умовах CІF Odessa. Згідно ч.2 cт. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо здійснювалося страхування, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування», слід зазначити таке.

У відповідності до специфікації від 10.08.2021 р. № 119 Сторонами погоджено продаж товару на умовах поставки CIF Odessa/ CIF Одеса (Інкотермс 2010).

Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2010 умови поставки товару CIF Odessa означають Cost, Insurance and Freight / Вартість, Страхування, Фрахт (та вказівкою на порт призначення), що означає: товар страхується та доставляється до порту замовника (без вивантаження).

Тобто, "Cost, Insurance and Freight" ("Вартість, страхуванню та фрахт") означає, що Продавець укладає договір страхування товару під час його перевезення. Продавець зобов`язаний забезпечити страхування тільки з мінімальним покриттям. Продавець зобов`язаний укласти договір та оплачувати всі витрати та фрахт, що необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.

Таким чином, на умовах поставки CIF обов`язок страхування лежить на відправнику.

Слід вказати, що позивач ТОВ «АТБ-маркет» не впливає на отримання страхового сертифікату відправником.

Разом з цим, позивачем ТОВ «АТБ-маркет» надалі митниці страховий сертифікат №12976003901359780198 від 18.08.2021 pоку, що був наданий відправником (до винесення рішення про корегування, разом з листом, вих. №1310/21-1 від 13.10.2021 pоку).

Страхова сума вже є включеною в суму інвойсу, тому висновки митного органу щодо розбіжності є передчасними.

Відповідач у рішенні також вказує про ненадання зазначених у п.3 cт.53 МК України документів, та про відмову декларанта надати інші додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме:

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення(з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ);

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З цього приводу слід зазначити таке.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - жодних договорів із третіми особами не укладалося;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) - платежі третім особам на користь продавця не здійснювалися;

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту)- оплата комісійних винагород не здійснювалася;

виписку з бухгалтерської документації - виписка з бухгалтерії № 63.2 від 16.11.2021р. надана додатково відповідно до заяви від 29.12.2021 року № М-2021-5637 (вх. № 357/13 від 06.01.2022 року);

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів - жодних інших договорів, крім наданого під час митного оформлення контракту на поставку товару не укладалося;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару - прайс-лист б/н від 26.07.2021р. та комерційна пропозиція б/н від 27.07.2021р. від продавця оцінюваних товарів була надана разом з листом № 1310/21-1 від 13.10.2021р. (до винесення оскаржуваного Рішення);

копію митної декларації країни відправлення - копія митної декларації країни відправлення була надана двічі: разом з листом № 1310/21-1 від 13.10.2021р. (до винесення оскаржуваного рішення) та згідно з заявою від 29.12.2021 № М-2021-5637 (вх. № 357/13 від 06.01.2022).

Зазначене вище також не заперечується відповідачем.

Згідно положень п. 5 ч.5 ст. 54 Митного кодексу закріплено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Слід вказати, що відповідачем не було надано листів, повідомлень, довідок, тощо від органів доходів і зборів Китайської Народної Республіки (країна відправлення), що підтверджували б невідповідність митної вартості у наданих документах Позивача.

Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини - Експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-2088/2 від 28.12.2021р. надано відповідно до заяви від 29.12.2021 року № М-2021-5637 (вх. № 357/13 від

06.01.2022 року), цей документ є додатковим документом в розумінні ч.3 ст. 53 МК України, і надається декларантом за вимогою митного органу, за його наявності.

Як вказує позивач, надати такий документ під час митного оформлення не було можливості. На вимогу митного органу щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, декларантом було проведено експертизу, проведення, якої займає певний проміжок часу та після її проведення, надано експертний висновок Відповідачу, тому зазначенні відповідачем про ненадання такого документа, є неналежними.

Таким чином, слід дійти висновку, що відповідач належним чином не обґрунтував підстави витребування у Позивача додаткових документів.

Не вказав на розбіжності або ознаки підробки у наданих декларантом документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо доводів відповідача про те, що: «у додатково надісланій, в прайс-листі виробника від 02.07.2021 року б/н не зазначено термін його дії», слід зазначити таке.

Встановлено, що у прайс-листі - вказана ціна товару, яка зазначена в інших документах (специфікації, інвойсі), тобто вона відповідає ціні договору.

Не має законодавчої вимоги зазначати в прайс-листі терміну закінчення його дії.

Такий висновок також підтверджується судовою практикою (Постановою Верховного Суду від 16.04.2021 року у справі № 804/2857/17), в якій ВС зазначив наступне:

«Суди першої та апеляційної інстанції відхиляючи доводи відповідача зазначили, що згідно зі статтею 53 Митного кодексу України прайс-лист не є документом, який обов"язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення. Зазначаючи про те, що наданий декларантом прайс-лист від 01.10.2016 містить цінову інформацію виключно щодо позицій інвойсу від 20.10.2016 №АТВ047 відповідачем не вказано, яким нормам чинного законодавства це суперечить.

Досліджуваний прайс-лист від 01.10.2016 оформлювався виробником товару у довільній формі, з його змісту вбачається, що ціни, вказані в ньому відповідають цінам, зазначеним у специфікації до контракту, інвойсу, митній декларації країни відправлення, а тому відсутні будь-які розбіжності».

Враховуючи наведене вище, доводи відповідача щодо таких розбіжностей є передчасними.

Щодо доводів відповідача що: «у банківському платіжному документі від 22.09.2021 б/н зазначено суму оплати, яка значно перевищує суму по рахунку-фактурі (інвойсі) від 10.08.2021 року № М12021108», слід зазначити таке.

Платіжним дорученням (Swift) від 22.09.2021 р. на загальну суму 1 298 383, 85 дол. США було сплачено за контрактом № 3368-YM/CN від 08.11.2019 року не тільки за даною поставкою, яка складала відповідно до інвойсу та специфікації 68 759,01 доларів США, але і по іншим поставкам.

Розшифровкою цієї суми є виписка із бухгалтерської документації №63.2 від 16.11.2021 p., надана Відповідачу з листом від 29.12.2021 № М-2021-5637 на загальну суму 1 298 383, 85 дол. США.

У цій бухгалтерській виписці від 16.11.2021 року в таблиці у строчці 2 зазначено, що сума 68 759,01 доларів США сплачена відповідно до митної декларації №UA500500/2021/218172 від 14.10.2021 року - це відкоригована митна декларація, за якою було ввезено товар.

Отже, такі посилання митного органу є неналежними.

Щодо доводів відповідача, що: «копія митної декларації країни відправлення (без перекладу на українську мову у відповідності до вимог статті 254 МКУ) від 10.08.2021р. №20210000684352337».

Так, з відповідно до умов ч.3 ст.53 МК України надання копії митної декларації країни відправлення не є обов`язковим.

Між тим, позивач надав відповідачу такі декларації, які в наявності у позивача (мовою оригіналу).

Відповідач належно не обґрунтував необхідність здійснення перекладу митної декларацію країни відправлення на українську мову.

Отже, враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору.

Додаткових аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином, слід дійти висновку, що подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

На підставі встановлених судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішенням про коригування митної вартості товарів від 13.05.2021 року.

Щодо коригування митної вартості товару відповідно до cт. 64 МК України за резервним методом визначення митної вартості товару.

Так, відповідно до частин другої, третьої статті 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, зазначаються причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, методів на основі додавання та віднімання, тобто, зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.03.2017 р. №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зазначено:

«Вищий адміністративний суд України напрацював правову позицію, відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу».

Так, у справі № 808/212/15 суд касаційної інстанції підтримав суди першої та апеляційної інстанцій, які «враховуючи вимоги Митного кодексу України та посилаючись на те, що позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару подано всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, та в повному обсязі виконано всі вимоги митного органу щодо надання додаткових документів, дійшли висновку, що Запорізькою митницею у графі 33 спірних рішень, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Таким чином, суди правильно вказали на те, що митним органом неправомірно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000276/1 від 17.07.2014 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення N 112050000/2014/00465 від 17.01.2014р." (ухвала від 3 липня 2015 року, ЄДРСР - 46545474)».

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року (ЄДРСР - 42495140), підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 4 червня 2015 року (ЄДРСР - 44834420). Так само Полтавський окружний адміністративний суд у справі №816/2913/14 дійшов висновку, що "саме лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості не може вважатися належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості без дослідження митної декларації іншого митного оформлення з доданими до неї документами" (від 12 вересня 2014 року, ЄДРСР - 40557368). Наведена позиція була підтримана Вищим адміністративним судом (ухвала від 10 листопада 2014 року, ЄДРСР -41392078).

Такий підхід суду касаційної інстанції узгоджується з положеннями пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МКУ про те, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, суди повинні мати на увазі, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

У п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.03.2017 р. № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зазначено:

«Таким чином, судам варто мати на увазі, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС Міндоходів інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом».

У п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.03.2017р. №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зазначено:

«Для усунення наведеної розбіжності, на нашу думку, варто зважити на таку вимогу до діяльності суб`єктів владних повноважень, як обов`язок діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України). Необхідність наводити обставини як підстави прийняття рішення, у тому числі зумовлена тим, що уможливлює контроль за таким рішення, зокрема судовий контроль. При цьому, обґрунтувати рішенням, очевидно, означає не лише ствердити про наявність відповідних обставин, але й зазначити докази, які доводять їх наявність.

Отже, у ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Отже, суди повинні мати на увазі, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів».

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, у постанові від 27.06.2019 у справі №803/667/17, у постанові від 14.04.2021 року у справі № 820/4849/16.

Так, наприклад, в постанові від 14.04.2021 року у справі № 820/4849/16 Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду зробив наступний висновок:

«46. Аналіз наведених норм свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари При цьому, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. У разі ненадання витребуваних документів або недоведеності декларантом в ході проведення консультацій правильності визначення митної вартості, достовірності та належності митний орган уповноважений прийняти рішення про коригування митної вартості».

Проте, відповідачем в оскаржуваному рішенні не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, та не конкретизовано підстави незастосування методів щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.

Таким чином, лише зазначення у Рішенні про відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, про відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів не є належним обґрунтуванням застосування резервного методу та неможливості застосування методів визначення митної вартості щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.

Митним органом в рішенні зазначено, що декларант не надав всіх відомостей на підтвердження митної вартості товару, тому митним органом було здійснено аналіз баз даних ЄАІС ДФС, та встановлено, що рівень митної вартості: по Товару № 1 Капці жіночі» визначено за резервним методом митної вартості згідно з ст. 64 МК України на рівні 2,579 дол. США за пару (митна декларація від 30.09.2021р. №UА209140/2021/100771), ніж заявлено декларантом 1,943 дол. США за пару.

Однак, відповідач не надав митну декларацію від 30.09.2021 року №UА209140/2021/100771, яка була ним взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару.

Окрім цього, позивач не заявляв по товару № 1 митну вартість у розмірі 1,943 дол. США за пару. По товару № 1 «Капці жіночі в`язані, із твердою підошвою» була заявлена митна вартість 2,05 дол. США за пару.

Відповідач не надав доказів того, що товар за митною декларацією від 30.09.2021 року № UА209140/2021/100771 дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржено до суду та не скасоване судом.

Враховуючи наведене, відповідачем не обґрунтовано застосування резервного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано неможливість застосування методів визначення митної вартості щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.

Наказом міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів, правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. У відповідності із зазначеним порядком, в графі 33 рішення «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), а також перелік документів, що повинні підтвердити ті обставини, що викликали сумнів у достовірності наданої інформації.

У Рішенні від 14.10.2021 року №UА500500/2021/200144/2 не зазначені джерела інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості не зазначений перелік документів, що повинні підтвердити ті обставини, що викликали сумнів у достовірності наданої інформації.

За відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, застосування відповідачем коригування митної вартості є неналежним.

З огляду на викладене, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови прийняті відповідачем протиправно, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" підлягає задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування.

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v.Turkey №48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria №30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що митним органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятих рішень.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо розплоду судових витрат, а саме судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4962,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу, слід зазначити про таке.

Згідно ч.1,3 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом між позивачем «АТБ-МАРКЕТ» та адвокатським об`єднанням «АЛЬЯНС» було укладено договір про надання правничої допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 року.

Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі 820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що позивач станом на момент подання позову, не сформовані між позивачем та адвокатським об`єднанням та не оформлені акти приймання-передачі наданих послуг.

Квитанція про сплату витрат на правничу допомогу, до суду не надавалась.

У Практичній рекомендації «Вимоги щодо справедливої сатисфакції», яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов`язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов`язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.

Враховуючи наведене вище, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.10.2021 року №UА500500/2021/200144/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.10.2021 року №UА500500/2021/00726.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4962,00 гривень.

В частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (пр-т. Олександра Поля, 40, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 30487219).

Відповідач: Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 22.06.2022 року.

Суддя В.В. Ільков