Рішення № 104870822, 13.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2022Справа № 910/15065/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Безрадній А.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Громадської організації "Українська асоціація студентів"

до Шабріна Богдана Валентиновича

про стягнення 53 130,00 грн,

Представники сторін:

від позивача: Євстіфєєв М.І.,

від відповідача: Демянова Н.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Громадської організації "Українська асоціація студентів" до Шабріна Богдана Валентиновича про стягнення 53 130,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу (поставки) від 14.04.2016, укладеним у спрощений спосіб.

Ухвалою від 17.09.2021 суд постановив звернутися до Департаменту з питань реєстрації КМДА про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Шабріна Богдана Валентиновича .

На виконання вказаної ухвали судом направлено Департаменту з питань реєстрації КМДА запит щодо доступу до персональних даних від 17.09.2021.

30.03.2021 від Департаменту з питань реєстрації КМДА надійшла інформація про те, що Шабрін Богдан Валентинович 21.02.2018 знятий з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/15065/21, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

02.11.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд та вирішення справи за наявними матеріалами.

08.11.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з долученим до нього клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 справу № 910/15065/21 постановлено розглядати в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи призначити на 06.12.2021, зобов`язати Шабріна Богдана Валентиновича надати суду для огляду в судовому засіданні 06.12.2021 оригінал видаткової накладної № Ш0000000057 від 14.04.2016.

18.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

03.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про застосування ст. 238 ГПК України та клопотання про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду.

В судове засідання 06.12.2021 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання позивача про залишення відзиву без розгляду відмовити через необґрунтованість.

В судовому засіданні судом здійснено огляд оригіналу видаткової накладної № Ш0000000057 від 14.04.2016.

Представник позивача подав клопотання про витребування оригіналу письмового доказу у відповідача.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника позивача про витребування оригіналу письмового доказу у відповідача задовольнити; витребувати у відповідача оригінал письмового доказу - розписку Шаблюка О.В. від 29.04.2016; оголосити в судовому засідання перерву до 22.12.2021.

20.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

В судове засідання 22.12.2021 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 31.01.2022.

Однак, судове засідання 31.01.2022 не відбулося через перебування судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному.

У зв`язку з виходом судді Трофименко Т.Ю. з лікарняного, справа була призначена до розгляду на 02.03.2022.

Однак, судове засідання 02.03.2022 у справі №910/15207/21 не відбулося через введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та його подальше продовження у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

04.04.2022 від позивача до суду надійшло клопотання про забезпечення участі у судовому зсіданні 02.03.2022 в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

07.04.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про направлення процесуальних документів електронною поштою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2022 судове засідання у справі № 910/15065/21 призначено на 30.05.2022.

18.04.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про направлення процесуальних документів електронною поштою.

В судове засідання 30.05.2022 з`явилися представники сторін.

Суд не виходячи до нарадчої кімнати ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 13.06.2022.

В судовому засіданні 13.06.2022 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі, а представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 13.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.04.2016 Громадська організація "Українська асоціація студентів" за платіжним документом № 132 від 14.04.2016 перерахувала на рахунок ФОП Шабріна Богдана Валентиновича грошові кошти у розмірі 53 130,00 грн із призначенням платежу: «Оплата за моноблок згідно рахунку №ШБ00-000026 від 14.04.2016 Без ПДВ», що підтверджується випискою по рахунку позивача.

05.05.2020 позивач направив на адреси Шабріна Богдана Валентиновича ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ) вимогу про виконання зобов`язання за договором з передачі моноблоку Apple iMac27 with Retina 5K display (MK462) у семиденний строк з дня пред`явлення цієї вимоги, що підтверджується описами вкладення у цінний лист, накладними та фіскальними чеками.

У відповідь на вказану вимогу у листі від 04.06.2020 Шабрін Б.В. повідомив, що вказане майно було отримано ВМГО «Українська організація студентського самоврядування» у особі члена організації ОСОБА_3 на підставі видаткової накладної № Ш0000000057 від 14.04.2016.

11.06.2020 позивач направив на адреси Шабріна Богдана Валентиновича ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ) повідомлення про відмову віл договору купівлі-продажу (поставки), укладеного у спрощеній формі 14.04.2016, а також вимогу про повернення суми попередньої оплати за цим договором у розмірі 53 130,00 грн, що підтверджується описами вкладення у цінний лист, накладними та фіскальними чеками.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на момент пред`явлення цього позову відповідач не виконав зобов`язання із повернення суми попередньої оплати за договором купівлі-продажу (поставки), у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача попередню оплату за товар у розмірі 53 130,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що 14.04.2016 Шабрін Б.В. виконав обов`язок з передачі товару, що підтверджується видатковою накладною № Ш0000000057 від 14.04.2016, яка містить відтиск печатки позивача, що в свою чергу є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції. Крім того, у відзиві на позову відповідач заявив про застосування строку позовної давності у даному спорі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 ст. 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

Згідно норм ст. 181 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В ході розгляду справи суд встановив, що 14.04.2016 Громадська організація "Українська асоціація студентів" за платіжним документом № 132 від 14.04.2016 перерахувала на рахунок ФОП Шабріна Богдана Валентиновича грошові кошти у розмірі 53 130,00 грн із призначенням платежу: «Оплата за моноблок згідно рахунку №ШБ00-000026 від 14.04.2016 Без ПДВ», що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Враховуючи наведені норми законодавства та дії сторін, суд зазначає, що зобов`язальні правовідносини позивача та відповідача виникли шляхом укладення договору купівлі-продажу (поставки) у спрощений спосіб.

Зазначені обставини щодо виникнення зобов`язальних правовідносин обидві сторони спору визнають.

При цьому, вказаного рахунку №ШБ00-000026 від 14.04.2016 сторони суду не пред`явили, однак його існування на час оплати не заперечили.

Водночас, стверджуючи про виконання своїх зобов`язань з поставки відповідачу моноблоку 27'' with Retina 5K display (MK462), відповідач надав в матеріли справи копію видаткової накладної № Ш0000000057 від 14.04.2016, оригінал якої було досліджено судом в судовому засіданні.

Позивач в свою чергу отримання товару не визнає та зазначає, що вказана накладна не може вважатися ані правочином, вчиненим від імені позивача, ані первинним документом, оскільки не містить підпису особи, яка отримала товар.

Отже, з матеріалів справи та позиції сторін убачається, що спірним є питання саме поставки товару за вказаною видатковою накладною № Ш0000000057 від 14.04.2016.

Так, видаткова накладна № Ш0000000057 від 14.04.2016 містить підпис та відтиск печатки постачальника - ФОП Шабріна Богдана Валентиновича , в той час як у графі «Отримав (ла)» міститься відтиск печатки ВМГО «Українська організація студентського самоврядування», ім`я « ОСОБА_3 » та напис «За довіреністю №… від 14.04.2016».

Натомість, підпис (власноручний чи цифровий) особи отримувача на вказаній накладній відсутній.

Згідно із положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на дату складення спірної видаткової накладної):

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (частина друга статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1);- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (в редакції, чинній на дату складення спірної видаткової накладної):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. (абзац перший пункту 2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. (абзац перший пункту 2.4);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. (абзац перший пункту 2.5);

- відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи. (пункт 2.14).

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто, судам під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Вказана правова позиція підтверджена сталою судовою практикою, зокрема висновками Верховного Суду, що містяться у постановах від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18, від 27.07.2021 у справі № 927/924/19.

Суд зазначає, що інших доказів, в тому числі і довіреності на ім`я ОСОБА_3 від 14.04.2016, які б підтвердили факт поставки, окрім видаткової накладної № Ш0000000057 від 14.04.2016, відповідач суду не надав.

При цьому розписку ОСОБА_4 від 29.04.2016, надану відповідачем на підтвердження руху товару від позивача до вказаної особи, суд до уваги в якості належного та достовірного доказу у цій справі не приймає.

Дослідивши зміст наданої відповідачем на підтвердження його доводів видаткової накладної № Ш0000000057 від 14.04.2016, суд встановив, що ця накладна не відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню, оскільки не містить підпису уповноваженої особи покупця, внаслідок чого суд позбавлений можливості ідентифікувати особу, якій передавався товар від імені позивача, а тому ця видаткова накладна не може бути беззаперечним доказом факту поставки товару.

Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару відповідачу, тобто, не доведено факт здійснення господарської операції.

При цьому, наявність відбитку печатки ВМГО «Українська організація студентського самоврядування» на видатковій накладній № Ш0000000057 від 14.04.2016, за відсутності на ній підпису уповноваженої особи Громадської організації "Українська асоціація студентів", а також інших доказів в матеріалах справи, які б переконливо свідчили про фактичні обставини передачі товару відповідачем позивачу, не є підставою для визнання спірної господарської операції.

При цьому, практика Верховного Суду у справі № 927/833/18, на яку посилається у відзиві відповідач, не є релевантною для цієї справи, адже у цій справі Верховний Суд виходив з інших фактичних обставин справи, встановлених господарськими судами, ніж ті, що встановлені у цій справі.

Суд зазначає, що ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 21.05.2020 про закриття провадження у справі № 760/25912/18 не має преюдиційного значення для цієї справи в контексті встановлення фактів здійснення передачі товару, оскільки обставини належного оформлення та відповідності закону видаткової накладної № Ш0000000057 від 14.04.2016 у вказаній справі безпосередньо судом не досліджувалися і не встановлювалися.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. (п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

За ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.

Оскільки договірні відносини між сторонами склалися у спрощений спосіб, конкретного строку поставки товару, у т.ч. за відсутності письмового договору, узгоджено не було.

Однак, відповідно до наданих позивачем доказів, 31.05.2017 він звернувся з претензією № 025-17 від 30.05.2017 до Шабріна Богдана Валентиновича , у якій хоч і посилаючись на ст. 1212 ЦК України, проте вимагав повернути кошти, сплачені за товар у розмірі 53 150,00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 31.05.2017.

Позивач не надав доказів вручення вказаного відправлення або ж його повернення відправнику.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, строк пересилання рекомендованої кореспонденції в межах населеного пункту становить 3 дні + 1 день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відтак, зважаючи на нормативні строки пересилання поштових відправлень суд встановив можливість отримання відповідачем претензії 05.06.2017, з урахуванням того, що третій день пересилання припадає на вихідний день (суботу).

Отже, в порядку ст. 530 ЦК України відповідач повинен був повернути кошти у строк до 12.06.2017 включно.

Однак, оскільки доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 53 150,00 грн у вказаний строк матеріали справи не містять, з 13.06.2017 відповідач вважається таким, що прострочив.

За таких наведених обставин позовні вимоги про стягнення 53 150,00 грн з відповідача суд вважає обґрунтованими.

Водночас, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

За положеннями ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тому перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (аналогічний висновок викладений в п. 79 постанови Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №914/687/20).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Від визначення початкового моменту перебігу позовної давності залежить правильність обчислення позовної давності і захист порушеного права (постанова Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/9452/17).

Тому для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому враховуватись має не лише безпосередня обізнаність особи про факти порушення її прав, а й об`єктивна можливість особи знати про ці факти (подібні висновки викладені в пунктах 81 та 82 постанови Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №914/687/20).

Верховний Суд неодноразово наголошував, якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив (постанови Верховного Суду від 23.02.2021 у справі №910/5349/18, від 23.02.2021 у справі №910/5349/18, від 18.05.2021 у справі №922/4571/14, від 13.10.2021 у справі №914/687/20 тощо).

Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушено права (постанова Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/9452/17).

Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 у справі №910/13119/17 навів правовий висновок, за яким для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як встановлено вище, 31.05.2017 позивач завернувся з претензією № 025-17 від 30.05.2017 до Шабріна Богдана Валентиновича про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 53 150,00 грн.

Надалі, як встановлено судом у межах цієї справи, 08.10.2018 Громадська організація «Українська асоціація студентів» звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Шабріна Б.В. про стягнення з останнього грошових коштів у розмірі 53 130,00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 12.11.2018 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі № 760/25912/18 за позовом Громадської організації «Українська асоціація студентів» до Шабріна Богдана Валентиновича про стягнення коштів, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.05.2019 за результатами розгляду справи за позовом Громадської організації «Українська асоціація студентів» до Шабріна Богдана Валентиновича про стягнення коштів Солом`янським районним судом м. Києва було ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено, стягнуто з Шабріна Богдана Валентиновича на користь Громадської організації «Українська асоціація студентів» грошові кошти в розмірі 53 130,00 грн., судовий збір 1762,00 грн., а всього стягнуто 54892,00 грн.

15.01.2020 до суду від Шабріна Б.В. надійшла заява про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16.05.2019 у цивільній справі № 760/25912/18 за позовом Громадської організації «Українська асоціація студентів» до Шабріна Богдана Валентиновича про стягнення коштів, в якій відповідач просив скасувати заочне рішення суду від 16.05.2019 та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.03.2020 скасовано заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16.05.2019 року у справі за позовом Громадської організації «Українська асоціація студентів» до Шабріна Богдана Валентиновича про стягнення коштів, та призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21.05.2020 провадження у справі № 760/25912/18 за позовом Громадської організації «Українська асоціація студентів» до Шабріна Богдана Валентиновича про стягнення коштів закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки правовідносини виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, а тому позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, і належить до юрисдикції господарського суду, а відтак провадження у справі відкрите помилково і підлягає закриттю, відповідно на підставі ст. 255 ЦПК України.

За наслідками оцінки вказаних дій позивача суд дійшов висновку, що початок перебігу позовної давності у даному випадку слід визначати з 13.06.2017, оскільки саме з цього часу розпочалося прострочення відповідача з повернення грошових коштів та позивач набув права їх стягнення в примусовому порядку через суд.

Водночас, до Господарського суду міста Києва із позовом до Шабріна Богдана Валентиновича про стягнення 53 130,00 грн позивач звернувся лише 12.09.2021, тобто, після спливу строку позовної давності, останній день якого припадає на 13.06.2020.

У відповіді на відзив позивач зазначав про переривання строку позовної давності шляхом пред`явлення позову до Солом`янського районного суду м. Києва 08.10.2018. Крім того, у випадку встановлення судом пропуску позовної давності позивач просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності у зв`язку з тим, що позивач отримав можливість з`ясувати дійсний характер відносин між сторонами лише 13.01.2020.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 712/21651/12, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 29.12.2020 у справі № 909/1165/19.

Таким чином, враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду, а також те, що позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з порушенням правил підвідомчості і разом з тим визначив правовими підставами позову про стягнення з Шабріна Б.В. заборгованості у розмірі 53 130,00 грн саме норми статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (які регулюють кондикційні зобов`язання), подання зазначеного позову не перервало перебігу строку позовної давності за вимогами позивача у цій справі (які обґрунтовані порушенням відповідачем договірного зобов`язання), який закінчився 13.06.2020.

При цьому суд звертає увагу, що частиною п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, чинне законодавство не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

При цьому аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №902/326/16 та від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18.

Суд зазначає, що клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності через перебування справи № 760/25912/18 у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва позивачем не заявлено.

Натомість, названі позивачем причини пропуску строку позовної давності, а саме те, що позивач отримав можливість з`ясувати дійсний характер відносин між сторонами лише 13.01.2020, суд поважними та такими, що об`єктивно унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, не визнає, оскільки позивач як учасник зобов`язальних правовідносин, які винили між сторонами у квітні 2016 року, повинен був знати про їх існування, а відповідальність за таку необізнаність має нести сам позивач.

Водночас, суд звертає увагу, що провадження у справі № 760/25912/18 Солом`янським районним судом м. Києва було закрито ще 21.05.2020, а строк позовної давності спливав 13.06.2020, проте, ані в період 22.05.2020 по 13.06.2020, ані більше року після спливу позовної давності позивач до господарського суду не звертався, звернувшись натомість лише у вересні 2021 року.

Більше того, наведені вище причини в будь-якому разі не пояснюють неможливість подання позову у строк з 22.05.2020 по 12.09.2021.

Отже, за наведених обставин суд дійшов висновку, що у даному випадку порушене право позивача захисту не підлягає.

Таким чином, враховуючи встановлення судом обґрунтованості позовних вимог та подання відповідачем до ухвалення судом рішення по суті заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, вимоги позивача про стягнення з відповідача 53 130,00 грн боргу задоволенню не підлягають з огляду на пропуск строку позовної давності за вказаними вимогами.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22.06.2022

Суддя Т. Ю. Трофименко