Ухвала суду № 104868417, 30.03.2022, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/1212/21

Провадження № 1-кп/390/173/22

УХВАЛА

"30" березня 2022 р. Колегія суддів Кіровоградського районного суду Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Бойко І.А.,

суддів: Терещенка Д.В., Гершкула І.М.,

при секретарі - Пікущій І.М.,

за участю прокурора - Ткачук О.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Мельніченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження № 12021121040000285 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підгайці, Кіровоградського району, Кіровоградської області, громадянина України, з базової загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не маючого судимостей,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.309, ч.1 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

На розгляді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.309, ч.1 ст.263 КК України.

В судовому засіданні прокурор подала письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, яке обґрунтуване наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор вважає, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого - адвокат Мельніченко В.А. підтримав думку свого підзахисного та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, в межах заявленого клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Матеріали кримінального провадження свідчать, що під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою колегії суддів 02.02.2022 дію запобіжного заходу обвинуваченому продовжено до 02.04.2022.

Положеннями ст.183 КПК України регламентовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Стаття 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважує на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі, характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який, слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим, тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, в межах заявленого клопотання, колегія суддів вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, тяжкого злочину та кримінального проступку, наслідком одного з яких є смерть людини, до затримання не працював, не мав постійного джерела доходу, не одружений, не має утриманців, тобто не має сталих соціальних зв`язків. Дані обставини дають колегії суддів підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилитися від суду з метою уникнення покарання, матиме можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, а застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки та попередження ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене та обставини даного провадження, колегія суддів вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого. У той же час, суд оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_1 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів.

Крім того, відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.

На підставі ст.176, 177, 183, 184, 194, 196, 331 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Задовольнити клопотання прокурора.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з 10 год. 00 хв. 30 березня 2022 року до 10 год. 00 хв. 28 травня 2022 року.

Строк дії ухвали визначити до 10 год. 00 хв. 28 травня 2022 року.

Оголосити перерву в судовому засідання до 14 год. 00 хв. 04 травня 2022 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Судді: І.А. Бойко Д.В. Терещенко Гершкул І.М.