Ухвала суду № 104867177, 15.06.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2741/22

Провадження № 1-кс/202/2173/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Логвіненко Т.Г. за участю секретаря Васьковської А.Ю., прокурора Малишка Д.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Рум`янцева Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в залі Індустріального районного суду м.Дніпропетровська клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Риженка Д.С., погоджене прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій і оборонній сфері об`єднаних сил Бичковим М.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 13.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420220521200000315 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Щетово, Луганської області, громадянина України, працює на посаді керівника магазину ТОВ «ВФ Ритейл», військовослужбовця Збройних Сил України за мобілізацією, водій 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО), у військовому званні «солдат», одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, групи інвалідностіне має,на облікаху лікарівнарколога тапсихіатра неперебуває,статусу учасникабойових дійта державнихнагород немає,депутатом неявляється, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшло зазначене клопотання..

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що у провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, перебувають матеріали кримінального провадження №420220521200000315 від 13.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Донецької та Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил.

Старшим групи слідчих у кримінальному провадженні визначеного старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську Риженко Дениса Сергійович, якого наказом №13-09/18дск від 16.03.2021 відряджено до Першого слідчого відділу в зв`язку з необхідністю проведення слідчих дій у кримінальних провадженнях, у яких досудове розслідування проводиться Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську).

Досудовим розслідування встановлено, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

08.03.2022 громадянин ОСОБА_1 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) для постановки на військовий облік, при цьому усвідомлював, що в Україні введений з 24.02.2022 воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та можливість за потреби бути призваним по мобілізації до лав Збройних Сил України.

В той же день громадянина ОСОБА_1 направлено на військово-лікарську комісію (далі ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку останній пройшов впродовж дня та отримав довідку ВЛК про те, що він за станом здоров`я придатний до військової служби.

09.03.2022 Берегівським ТРЦК та СП солдата ОСОБА_1 направлено для подальшого проходження військової служби у розпорядження військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО) від 09.03.2022 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду водія 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО) та солдат ОСОБА_1 вважається таким, що з 09.03.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків за посадою.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, з моменту призову на військову службу та відправлення до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО), тобто з 09.03.2022 солдат ОСОБА_2 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.

У період з 10.03.2022 по 26.04.2022 солдат військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО) ОСОБА_1 пройшов базову вогневу підготовку.

13.03.2022 солдат військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО) ОСОБА_1 прийняв присягу на вірність народу України

Вимогами статей 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначають, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці постійно повинні свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрими, дисциплінованими, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України Про Збройні Сили України, Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

З`єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров`я громадян та об`єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи в будь-якому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам.

Відповідно до частин 4-7, 11 статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України», Головнокомандувач Збройних Сил України є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України.

Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.

Безпосереднє військове керівництво діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.

Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України підпорядковуються Головнокомандувачу Збройних Сил України та відповідають за розвиток підпорядкованих їм військ (сил), їх технічне оснащення та всебічне забезпечення, підготовку та готовність до виконання покладених завдань.

Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України здійснюють передачу визначеного Головнокомандувачем Збройних Сил України комплекту боєздатних сил і засобів Командувачу об`єднаних сил, який здійснює оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей та управління їх застосуванням.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту;

-збройна агресія застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України.

-особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

-воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно статті 11 Закону України Про оборону України, Генеральний штаб Збройних Сил України є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України; визначає потреби в особовому складі, озброєнні, військовій техніці, матеріально-технічних, енергетичних, фінансових, інформаційних ресурсах, продовольстві, земельних і водних ділянках, комунікаціях, фондах та майні, необхідних для належного виконання завдань Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, контролює повноту і якість їх отримання; організовує стратегічне розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 17 Закону України Про оборону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Військове командування, військовослужбовці, добровольці Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівники правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, особи, визначені Законом України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), зобов`язані дотримуватися законів та звичаїв війни та застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно пункту 1 Питань Головнокомандувача Збройних Сил України, затверджених Указом Президента України від 27 березня 2020 року № 123/2020, Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України; здійснює управління застосуванням Збройних Сил України, а також переданих в його підпорядкування сил і засобів інших складових сил оборони; видає з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання у 3бройних Силах України та інших складових сил оборони накази та директиви; виконує інші повноваження відповідно до законів України та виданих на їх основі нормативна-правових актів.

За приписами ст. 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Статтею 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Відповідно до ст. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

У відповідності до ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи національного спротиву» з метою нарощування сил і засобів для стабілізації обстановки, а також у випадку визначення відповідної зони територіальної оборони районом ведення воєнних (бойових) дій, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони поза межами своєї зони територіальної оборони.

На виконання вищевказаних повноважень, діючи в межах своєї компетенції, з метою нарощування сил і засобів для стабілізації обстановки в відповідному районі ведення воєнних (бойових) дій Головнокомандувач Збройних Сил України видав бойове розпорядження №2508 від 23.04.2022 про переміщення військових частин ІНФОРМАЦІЯ_5 для виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, яке направлено до виконання.

Відповідно до вимог ст. 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир 3 роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО) капітан ОСОБА_3 за посадою та військовим званням являється начальником стосовно солдата водія 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО) ОСОБА_1 , який в силу приписів ст.ст. 29, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний неухильно виконувати відданий йому наказ у зазначений начальником термін.

Незважаючи на викладене, військовослужбовець Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО) солдат ОСОБА_1 вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин:

08.05.2022 у період часу з 10 год. 00 хв. до 10 год. 10 хв. під час шикування особового складу 2 та 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони (далі 73 об ТрО 101 обр ТрО) за місцем тимчасового розташування військової частини у місті Костянтинівка Донецької області командиром 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО) капітаном ОСОБА_3 , який є начальником за посадою та військовим званням відносно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО) солдата ОСОБА_1 , доведено для виконання письмовий наказ № 20 ДСК від 05.05.2022 командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО) підполковника ОСОБА_4 здійснити марш за маршрутом Костянтинівка-Бахмут-Бахмутське та зайняти оборону у визначеному місці Донецької області в другому ешелоні 1 механізованого батальйону 24 окремої механізованої бригади військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України з завданням недопущення прориву противником та нанесення йому максимальних втрат в живій силі та техніці противника.

В подальшому 08.05.2022 солдат ОСОБА_1 як водій вивіз частину підрозділу яка дала згоду на виконання наказу до н.п. Бахмутське, Донецької області за допомогою пасажирського автобусу.

Вранці 09.05.2022 командир 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_3 віддав усний наказ ОСОБА_1 взяли автобус та доставити до м. Костянтинівка майора ОСОБА_5 та військовослужбовця ОСОБА_6 , а потім повернутися з вказаним автобусом до населеного пункту Бахмутське, Донецької області.

О 8.00 годині 09.05.2022 солдат ОСОБА_1 повіз майора ОСОБА_5 та військовослужбовця ОСОБА_6 , до м. Костянтинівка, в той же день після обідній час ОСОБА_1 зателефонував капітану ОСОБА_3 та повідомив, що він відмовляється повертатися до н.п. Бахмутського відмовляється виконувати наказ та залишається у м. Костянтинівка разом з військовослужбовцями, які раніше відмовилися виконати бойовий наказ та здає зброю.

Однак, військовослужбовець ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації на посаду водія 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО), будучи обізнаним із порядком проходження, несення внутрішньої служби, порядком віддання, виконання наказів військовослужбовцями, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 11, 29, 35, 37, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи національного спротиву», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 09.05.2022 після обідній період перебуваючи у м. Костянтинівка Донецької області, відкрито відмовився виконати наказ начальника командира 3 роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО) капітаном ОСОБА_3 , повернутися до н.п. Бахмутське, Донецької області, для продовження виконання наказу командира 73 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_4 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО) підполковника ОСОБА_4 № 20 ДСК від 05.05.2022 здійснити марш за маршрутом Костянтинівка-Бахмут-Бахмутське та зайняти оборону у визначеному місці Донецької області в другому ешелоні 1 механізованого батальйону 24 окремої механізованої бригади військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України з завданням недопущення прориву противником та нанесення йому максимальних втрат в живій силі та техніці противника, про що особисто повідомив командира 3 роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об Тро) ОСОБА_3 .

Таким чином, солдат ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.

13.06.2022 військовослужбовцю ОСОБА_1 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, останній в порядку ст. 208 КПК України не затримувався.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами у їх сукупності.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено обставини, які вказують на вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за яким останньому повідомлено про підозру.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатися на волі.

У зв`язку з повідомленням ОСОБА_1 про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливати на свідків кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчините інше кримінальне правопорушення, потребується застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1 покладається необхідність запобігання спробам:

Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_1 є мешканцем іншої області, що прямо вказує на існування в нього обґрунтованого підґрунтя та можливості там переховуватись,

Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовець, який наразі проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 ЗСУ, зважаючи на характер кримінального правопорушення яке було пов`язане порушенням встановленого порядку несення служби може здійснити вплив на свідків, маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді.

Знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може будь-яким іншим чином сфальсифікувати документи щодо свого хворобливого стану, знищити або викрасти документи щодо його проходження військово-лікарської комісії та інше.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за мобілізацією, може вчинити інший злочин, а саме самовільне залишення місця служби за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, у вчиненні якого останньому повідомлено про підозру.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

-тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному провадженні, у вчиненні якого він обвинувачується - відповідно до ч. 4 ст. 402 КК України даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, так як міра покарання за вчинення даного злочину становить від п`яти до десяти років позбавлення волі,

-вік та стан здоров`я підозрюваного - вік підозрюваного становить 36 років. Стан здоров`я підозрюваного дозволяє обрати йому будь який запобіжний захід.

В умовах воєнного стану на території України застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Збройних Сил України та не створить ілюзії безкарності серед осіб, що в умовах збройного конфлікту нехтують свої конституційним обов`язком захисту територіальної цілісності держави.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що обрання відносно нього іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, створить передумови для переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування або суду, оскільки він отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу вимогу.

Зазначені ризики та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів підтверджується показаннями свідків та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З метою запобігання переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, необхідно останньому обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_1 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування або суду, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може здійснити вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, схильний продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його вік, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_1 для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є обрання щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

Враховуючи вищенаведені обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що санкція статті за інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачає покарання до 10 років, також ті обставини, що ОСОБА_1 може здійснити вплив на свідків, вважаю не можливо застосувати більш м`який запобіжний.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, знищити та сховати будь-які речі та документи, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

За останній місяць ОСОБА_1 отримав заробітну плату майже 80 тис. грн., перебуває на повному державному утриманні.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

У виключних випадках, якщо застава у визначених межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму до працездатних осіб не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму до працездатних осіб.

Враховуючи майновий стан ОСОБА_1 та значну суспільну небезпеку застава у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити належне виконання останньою покладених на нього обов`язків, а тому ОСОБА_1 необхідно визначити заставу у розмірі 240 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 504 480 гривень.

На підставі викладеного слідчий, за погодженням з прокурором, звернулися до суду з відповідним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та доводи викладені в ньому та пояснив, що підозра пред`явлена ОСОБА_1 обґрунтована і підтверджується належними доказами. З метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням застави застава у 240 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а застава у вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання покладених на нього обов`язків.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав обставин, викладених у клопотанні та надав письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що на його думку підозра, вручена йому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України є необґрунтованою, а ризики відсутні, з огляду на викладене просив повністю відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив, що з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення ним кримінального правопорушення, тобто з 13.05.2022 до 15.06.2022 він перебував у розташуванні військової частини та належним чином виконував покладені на нього службові обов`язки та накази керівництва не вчиняючи ніяких дій, які б свідчили по наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Крім того, він добровільно та за своєю ініціативою здав вогнепальну зброю. Також зазначив, що у період з 01.03.2022 по 15.06.2022 отримав у якості грошового забезпечення військовослужбовця грошову винагороду у сумі близько 80 тисяч гривень. Має вищу освіту та тривалий час працював на посаді завідуючого кафедри вищого навчального закладу. Станом на 24.02.2022 мав постійну роботу на керівній посаді у телекомунікаційній компанії. Одружений та має на утриманні неповнолітню дитину. На момент розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прибув для розгляду самостійно без супроводу. Викладені ним обставини у судовому засіданні прокурором не оскаржувались.

Захисник вважав клопотання не обґрунтованим підтримав позицію свого підзахисного з вищевикладених підстав, просив відмовити у задоволенні клопотання, а у разі його задоволення застосувати відносно підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі та межах, визначених ст.182 КПК України для тяжких злочинів, а саме від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст.177КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст.178КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що подане прокурором клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст.278КПК України та ч. 2 ст.184КПК України відповідно.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Так, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 178 КПК України слідчий суддя перевіряє вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

13.06.2022, відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Наявність обґрунтованоїпідозри ОСОБА_1 у вчиненніінкримінованого йомукримінального правопорушенняповністю підтверджуєтьсязібраними укримінальному провадженнідоказами,а саме:

- протоколами допиту свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , які показали, що наказ командира батальну в/ч НОМЕР_1 про передислокацію роти військовослужбовцям 3 роти військової частини НОМЕР_1 у м. Костянтинівка за місцем тимчасового розташування підрозділу, був присутній весь підрозділ. Після оголошення наказу військовослужбовці почали висловлювати вголос свою незгоду з ним та небажання його виконувати, але ОСОБА_1 після поїздки до м. Костянтинівка, подзвонив командиру 3 роти, та повідомив що повертатися до н.п. Бахмутське та виконувати наказ не буду, а він здає зброю з військовослужбовцями, які також відмовилися виконувати наказ.

- довідкою військово-лікарської комісії про те, що ОСОБА_1 за станом здоров`я придатний до військової служби,

- військовим квитком ОСОБА_1 щодо його призову за мобілізацією на військову службу до лав ЗСУ,

- наказом командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО), яким солдата ОСОБА_1 призначено на посаду та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО),

- повідомленням про вчинення військовослужбовцем ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

- наказом начальника командира 73 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО) № 1 ДСК від 01.05.2022,

Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні прокурором надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме непокори, тобто відкритої відмову виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану, а надані слідчому судді докази є вагомими та достатніми для визначення обґрунтованості підозри в контексті практики Європейського суду з прав людини.

При цьому слідчий суддя враховує, що на даній стадії кримінального провадження судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому докази, які є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри, не обов`язково мають бути настільки ж переконливими та повними, як докази на стадії висунення особі обвинувачення у вчиненні злочину або на стадії судового розгляду такого обвинувачення.

Так, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 178 КПК України слідчий суддя пересвідчився у тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, оскільки санкція ч. 4 ст. 402 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя зауважує, що підозрюваний має середній вік та стан його здоров`я є задовільним, відповідно да наданих слідчому судді довідок, групи інвалідності останній не має, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя встановив, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, а саме одружений, має на утриманні неповнолітню дитину та постійне місце проживання.

Встановлюючи обставини, передбачені п.5 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя визначив, що підозрюваний має постійне місце роботи, зокрема з травня 2019 року працює на посаді керівника магазину ТОВ «ВФ Ритейл». Нині є військовослужбовцем Збройних Сил України за мобілізацією, водій 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (73 об ТрО 101 обр ТрО), у військовому званні «солдат».

Щодо репутації підозрюваного, відповідно до вимог п. 6 ч.1 ст.178 КПК України встановлено, що ОСОБА_1 має вищу освіту та задовільну характеристику з місця роботи. Даних щодо негативної репутації підозрюваного в ході судового розгляду клопотання слідчому судді не надано.

Щодо майнового стану підозрюваного, в дотримання вимог п. 7 ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя відзначає, що органом досудового розслідування до матеріалів клопотання долучено витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від про призначення від 09.03.2022 № 11, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 встановлено грошовий оклад за посадою 2730 гривень на місяць із виплатою щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 289 % місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років. У судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 у період з 09.03.2022 до 15.06.2022 отримав грошове забезпечення військовослужбовця у сумі приблизно 80000 гривень. Отже матеріальне становище підозрюваного є підстави вважати задовільним.

На виконання вимог п. 8, 9, 10 ч.1 ст.178 КПК України в ході розгляду клопотання відомостей про наявність у підозрюваного судимостей не встановлено. Даних про застосування до підозрюваного запобіжних заходів не надано, як і відомостей про наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Відомості щодо розміру майнової шкоди у даному кримінальному провадженні у матеріалах кримінального провадження відсутні, відповідно до вимог, визначених п. 11 ч. 1 ст.178 КПК України.

Ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї, відповідно до п.12 ч.1 ст. 178 КПК України є мінімальним, оскільки підозрюваний добровільно та з власної ініціативи здав вогнепальну зброю, що за ним закріплена та ці обставини учасниками досудового розслідування не спростовувались.

Крім того, стороною обвинувачення доведено існування ризику, передбаченого п. п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років; характер інкримінованого злочину, який вчинено в умовах воєнного стану.

Разом зтим,слідчий суддявважає,що стороноюобвинувачення недоведеним існуванняризиків,передбачених п.3,4,5ч.1ст.177КПК України, асаме перешкоджатикримінальному провадженнюіншим чином, знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення;незаконно впливатина потерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні;вчинити іншекримінальне правопорушеннячи продовжитикримінальне правопорушення,у якомупідозрюється,оскільки вказаніризики належнимчином необґрунтовані уклопотанні,не знайшлиоб`єктивного підтвердженняу судовомузасіданні таґрунтуються наприпущеннях слідчого,прокурора.

Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_1 але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання доведеним під час розгляду ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен забезпечити належної поведінки підозрюваного в умовах воєнного стану, у зв`язку з чим вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню.

Разом з цим, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, тому виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно доч.5ст.182КПК Українирозмір заставищодо особи,підозрюваної увчиненні тяжкогозлочину визначаєтьсявід двадцятидо вісімдесятирозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Законом України«Про Державнийбюджет Українина 2022рік» встановлено,що прожитковиймінімум наодну особув розрахункуна місяцьу розміріз 1січня 2022року для працездатних осіб складає 2481 гривня.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально спів ставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного та тяжкістю вчиненого злочину.

Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_12 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, особу підозрюваного та його репутацію, вік, стан здоров`я, матеріальний стан та поведінку підозрюваного, а також те, що підозрюваний працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, факт добровільної здачі зброї та добровільної явки у судове засідання, мінімальні ризики продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризику летальності, той факт, що підозрюваний тривалий час перебував у розташуванні військової частини, знаючи про наявність порушеної за фактом вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України кримінальної справи, самостійно, добровільно без стороннього супроводу з`явився для розгляду клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя не вбачає виключності випадку задля виходу за межі визначеного ч. 5 ст. 182 КПК України розміру застави, навіть не вбачаючи на воєнний стан.

З оглядуна викладене,слідчий суддявважає,що заставав межах,передбачених ч.2ст.182КПК Українидля категоріїтяжких злочиніву розмірі, щовдвічі перевищуємінімальний,а саме40(сорок)прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що становить992400(дев`яностодев`ять тисячдвісті сорок)грн.00коп.,здатна забезпечитивиконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених нанього обов`язківі належнупроцесуальну поведінкупідозрюваного тавиконання метита цілейзастосування запобіжного заходу,визначених ч.1ч.177КПК України.

За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, встановлені у судовому засіданні обставини та ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 визначити заставу у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 2400 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп, яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ) по 13 серпня 2022 року включно.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99 2400 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738 , Код банку отримувача (МФО) 820172

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому дислокується військова частина у якій він проходить військову службу, без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді діє по 13 серпня 2022 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровський апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.

Слідчий суддя Т. Г. Логвіненко