Рішення № 104865023, 16.06.2022, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/10570/21

н/п 2/336/2055/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2022 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю помічника судді, який виконує повноваження секретаря судового засідання, Бутенка О.В.,

представника позивача Рясної А.С. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну. Предметом діяльності підприємства э виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організації та її збут. Також позивач, посилаючись на те, що правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення і типового договору про надання послуг, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, вказував на те, що між концерном «Міські теплові мережі» (який є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання) та відповідачем ОСОБА_2 (який є споживачем цих послуг як власник квартири) склалися фактичні договірні відносини, оскільки споживач не з`явився для укладення типового договору, складеного підприємством. Як зазначено в позовній заяві, пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем. Виконавець послуг своєчасно надавав послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, проте споживач ОСОБА_2 та член його сім`ї ОСОБА_3 не в повному обсязі оплачували за надані послуги.

За період з 01.03.2019 року по 01.11.2021 року загальна сума заборгованості за комунальні послуги, надані Концерном «Міські теплові мережі» відповідачам на адресу надання послуг: АДРЕСА_1 складає 10397, 62 грн.

Також позивач вказав, що на адресу відповідачів неодноразово направлялися претензії стосовно наявної заборгованості за надані послуги з вимогою погасити суму боргу. Проте, відповідачі не оплатили суму боргу, тому позивач вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 10397, 62 грн. та судовий збір у розмірі 2270, 00 грн.

21.12.2021 р. ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя було відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 12-13).

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками направлені поштою рекомендованим відправленням за зареєстрованим місцем проживання останнього.

09.03.2022 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказав на те, що не погоджується з нарахуваннями в частині оплати послуг за постачання гарячої води, оскільки з моменту приватизації квартири і до теперішнього часу не користується гарячою водою. Показання лічильника гарячої води протягом всього періоду не змінювалися тому, що він воду нагріває водонагрівачем (бойлером). Також відповідач зазначав, що, не погоджуючись з нарахуванням, у 2020 році він звертався до менеджера «Міських теплових мереж». За вказівкою працівників «Міських теплових мереж» він оплатив перевірку лічильників води та надав відповідні документи (свідоцтва про повірку регульованого засобу вимірювальної техніки від 10.08.2020 року) до «Міських теплових мереж». У червні 2021 року ОСОБА_2 сплатив нараховану йому суму заборгованості у розмірі 5090, 25 грн. Після цього, як зазначив відповідача, рахунки на оплату гарячої води не стали надходити за його адресою. Проте, як видно з позову, йому продовжували нараховувати оплату за гарячу воду і тому утворилась заборгованість, з якою він не згодний.

15.06.2022 від представника позивача надійшли письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що позивач, посилаючись на приписи ст. 17 «Про метрологію та метрологічну діяльність», ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», на положення Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, вважає обґрунтованими свої позовні вимоги, оскільки споживачем не було своєчасно проведено планову державну повірку лічильника у вказаний строк в квартирі АДРЕСА_2 . Позивач вказує, що за таких обставин показники приладу обліку вважаються недостовірними, лічильник було знято з комерційного обліку з лютого 2019 року, а плата за послугу централізованого гарячого водопостачання нараховувалася за нормативами споживання - 0,143 м3 на 1 особу на добу (згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 474 від 28.11.2014 року). Також у письмових поясненнях зазначено, що у серпні 2020 року споживачем було проведено повірку лічильника і після отримання відповідних документів у червні 2021 року Концерном «Міські теплові мережі» було здійснено перерахунок заборгованості з серпня 2020 року по червень 2021 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, на питання суду щодо нарахування у відомостях по особистому рахунку в розмірі «-5090,25», пояснив, що це перерахунок з дати надання відповідачем відомостей по повірку приладу обліку, до дати, коли фактично було зроблено перерахунок.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що він відразу встановив прилади обліку на гарячу та холодну воду, а також водонагрівач, послугами гарячого водопостачання не користується, за послуги центрального опалення справно сплачує. Коли від працівників концерну дізнався, що треба здійснити повірку лічильників, виконав та надав відповідне свідоцтво. Пояснив, що другий відповідач не мешкає у квартирі тривалий проміжок часу, адже проживає за кордоном.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Статтею 67 Житлового Кодексу України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а статтею 68 цього кодексу визначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями статті 162 Житлового Кодексу України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

За змістом частини 3 цієї статті дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У частині 4 статті 17 «Про метрологію та метрологічну діяльність» вказано, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 2 статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором. Виконавець комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, забезпечує функціональну перевірку приладів - розподілювачів теплової енергії. Порядок, періодичність такої перевірки визначаються договором між споживачем та виконавцем послуги або іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг. Періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев`ять років для засобів інших типів.

Відповідно до чинного законодавства, повірку лічильників треба провести не пізніше закінчення терміну міжповірочного інтервалу, встановленого для даного лічильника. Як правило, для лічильників води міжповірочний інтервал встановлено терміном до 4 років. Міжповірочні інтервали відображені у паспорті лічильників (якщо це новий прилад) або у Свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (якщо прилад був в експлуатації і вже проходив повірку). Інформація про терміни повірки лічильників друкується у квитанціях на оплату послуг за водопостачання. Для абонентів, у яких міжповірочний інтервал закінчується/скінчився, додатково до квитанції надсилається повідомлення про повірку.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини, визначені відповідно до них правовідносини і положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Шевченківського району до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивачем за адресою реєстрації відповідачів - АДРЕСА_1 , було надано послугу з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Позивач, посилаючись на те, що відповідачі не оплачували вартість цих послуг, а тому виникла заборгованість за період з 01.03.2019 року по 01.11.2021 року в сумі 10397, 62 грн., на підтвердження позову надав суду відомість нарахувань за особистим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_2 , та довідку щодо загальної суми заборгованості (а.с. 4-5).

Позивач у своїх письмових поясненнях, отриманих судом 15.06.2022 року, вказує, що за умов несвоєчасної повірки лічильника води показники приладу обліку вважаються недостовірними, лічильник було знято з комерційного обліку з лютого 2019 року, а плата за послугу централізованого гарячого водопостачання нараховувалася за нормативами споживання - 0,143 м3 на 1 особу на добу (згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 474 від 28.11.2014 року).

Проте, суд не погоджується з такими доводами, виходячи з наступного.

Згідно з абз. 2 п. 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, яка була чинної на час виникнення спірних правовідносин, справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Відповідно до абз. 5 п. 15 Правил лише у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Матеріали справи містять докази проведення ОСОБА_2 повірки лічильника гарячої води 10 серпня 2020 року, що не заперечується позивачем, а отже відсутні дані, які свідчили б, що засіб обліку перебував у несправному стані, що є єдиною підставою, визначеною Правилами, нарахування плати за послуги за нормами споживання.

Твердження позивача, що за умов несвоєчасної повірки лічильника води показники приладу обліку вважаються недостовірними, лічильник мав бути знятий з комерційного обліку з лютого 2019 року, а плата за послугу централізованого гарячого водопостачання повинна нараховуватися за нормативами споживання не ґрунтується на приведених вище положеннях нормативно-правових актів, якими регулюється правовідносини між постачальником комунальних послуг та споживачами.

Крім того, суд додатково враховує, що позивачем на надано доказів того, що споживачу ОСОБА_2 надсилалося повідомлення про необхідність проведення повірки лічильника води (як-то передбачено пунктом 15 Постанови). ОСОБА_2 є людиною дуже похилого віку (1932 року народження), а тому якщо виконавець послуг не попередив його завчасно про необхідність проведення повірки лічильника, споживач ОСОБА_2 міг не усвідомлювати таку необхідність.

За умов пред`явлення відповідачем ОСОБА_2 працівникам «Міських теплових мереж» свідоцтв № 6992/В та № 7015/В про повірку регульованого засобу вимірювальної техніки від 10.08.2020 року та його звернення до них щодо не нарахування оплати за послугу постачання гарячої води, оскільки він взагалі не користувався гарячою водою, що постачається позивачем, а користувався водонагрівачем, нарахування оплати цих послуг повинно було припинитися в зв`язку з тим, що показання лічильника гарячої води було незмінним. Як видно зі змісту свідоцтв № 6992/В та № 7015/В про повірку регульованого засобу вимірювальної техніки від 10.08.2020 року лічильники води типу КВ-1,5 DN / 15 (заводські №№ 732108 та 735036) відповідають вимогам нормативної документації підприємства-виробника та ДСТУ 3580-97.

З огляду на те, що за результатами повірки лічильників вони є такими, що відповідають нормативно-технічним документам, безпідставно вважати неправильними надані відповідачем відомості про незмінні показання лічильника, оскільки послугами з централізованого постачання гарячої води споживач не користувався. За таких обставин підприємство позивача (виконавець таких послуг) повинно було здійснити перерахунок заборгованості за послугами з централізованого постачання гарячої води за весь період - з березня 2019 року по листопад 2021 року. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Концерну «Запорізькі теплові мережі, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не споживали гарячу воду, а показники лічильника води на протязі всього вказаного періоду часу були незмінними.

Керуючись ст. ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу України, ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 525, 526, 530, 543 ЦК України, ст. 17 «Про метрологію та метрологічну діяльність», ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пп 10, 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, ст.ст. 13, 18, 76, 81, 89, 95, 141, 265, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в позові повністю.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач - Концерн «Міські теплові мережі», знаходиться за адресою: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ЄДРПОУ 32121458.

Відповідач 1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ., РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ., РНОКПП НОМЕР_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.06.2022

Суддя Є.С. Боєв

16.06.22