Ухвала суду № 1048637, 01.10.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

УХВАЛА

01.10.2007

Справа №2-30/9123-2007А

З участю представників сторін:

Від позивача – Сітмамбетов, предст. за дов. від 13.02.2007р. №131 у справі.

Від відповідача – Козичова, предст. за дов. від 07.06.2007р. №8396/10/10 – 0.

розглянувши адміністративну справу

за позовом ЗАТ «Камиш -Бурун», м. Керч, вул. Орджонікідзе, 1-В.

до відповідача ДПІ у м. Керч, м. Керч, вул. Борзенко, 40.

Про визнання недійсною довідки №104/15-1/30411181 від 05.06.07р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ЗАТ «Камиш -Бурун», м. Керч звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Керченської ДПІ, м. Керч про визнання недійсною довідки №104/15-1/30411181 від 05.06.07р.

Свої вимоги позивач пояснює тим, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства виніс довідку про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності по податку на прибуток №104/15-1/30411181 від 05.06.07р.

Відповідач у відзиві від 03.09.2007р. №12675/10/10-0 проти позову заперечує посилаючись на те, що оскаржувана довідка є законною та обґрунтованою, є службовим документом, а тому даний спір не підвідомчий адміністративному суду, у зв’язку з чим просить у позові відмовити.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що провадження по справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Статтею 18 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з роз’ясненнями Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів» №02-5/35 від 26.01.2000р. акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язків характер для суб’єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України №327від 10.08.2005р. (надалі - Порядок).

Пунктом 1.3 Порядку закріплено, що довідка – це службовий документ, який підтверджує факт проведення невиїзної документальної перевірки, є носієм доказової інформації про виявлені порушення, що не приводять до зниження або завищення суми податкового зобов’язання суб’єктами господарювання при застосуванні податкового, валютного та іншого законодавства.

В даному випадку податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку податку на прибуток з урахуванням вимог Порядку та методичних рекомендацій по взаємодії між підрозділами органів податкової служби України при адмініструванні податку на прибуток, затверджених наказом ДПА України №766 від 11.12.06р. (далі - Методрекомендації).

Згідно метод рекомендаціями, при складанні довідки про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності по податку на прибуток фахівці підрозділу адміністрування податку на прибуток повинні керуватися розділом ІІІ «Організація і проведення камеральної перевірки податкової звітності по податку на прибуток».

Згідно з розділом 1 «Загальні положення і основні терміни» Методрекомендацій, довідка – це службовий документ, який підтверджує факт проведення невиїзної документальної перевірки, є носієм доказової інформації про виявлені порушення, що не приводять до заниження або завищення суми податкового зобов’язання суб’єктами господарювання при застуванні податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи Державної податкової служби.

Отже, довідка про результати перевірки є лише службовим документом, на підставі якого податковий орган приймає відповідне податкове повідомлення-рішення (п. 4.11 Порядку), а тому вона не носить обов’язків характер для суб’єктів господарювання та не породжує для платників податків жодних правових наслідків.

Згідно зі ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження по справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи, що даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю по п.1 ст. 157 КАС України.

Керуючись п. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі закрити

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Ловягіна Ю.Ю.