Рішення № 104857221, 20.06.2022, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/329/22

Провадження № 2/177/412/22

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

20 червня 2022 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, державний виконавець Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куценко Катерина Сергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 21.03.2022 звернувся до суду з указаним позовом та просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., зареєстрований у реєстрі за № 51630, про стягнення з нього на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості у розмірі 17181,00 грн. Також, просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що у лютому 2022 року позивачу стало відомо про те, що 17.06.2021 відносно нього державним виконавцем Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куценко К.С. відкрито виконавче провадження № 65842962 про стягнення заборгованості на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», за виконавчим написом вчиненим 24.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., який зареєстрований у реєстрі за № 51630. Підставою для вчинення виконавчого напису нотаріусом та стягнення боргу у розмірі 17181,00 грн, слугував договір позики № 678929 від 27.12.2018, укладений з ТОВ «ВЕЛЛФІН».

Оскільки позивач вважав, що виконавчий напис вчинено з порушеннями, тому звернувся до суду з вище вказаним позовом та просив визнати виконавчий напис нотаріуса № 51630 від 24.05.2021 таким, що не підлягає виконанню.

Позивач та його представник правом на участь у судовому засіданні не скористалися. Від представника позивача Павленко В.В. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позові та просив їх задовольнити (а.с.92-93).

Відповідач ТОВ «ВЕЛЛФІН» про розгляд справи повідомлявся належним чином, однак участі представника не забезпечив, заяв, клопотань з процесуальних питань, а також відзиву на позовну заяву не подано (а.с.57).

Треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., державний виконавець Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куценко К.С до суду не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.Державний виконавець Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куценко К.С. надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.27,41а,42,91).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, судовий розгляд справи проведено за відсутності учасників процесу, на підставі наявних у ній матеріалів.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення відповідача, неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд постановив, у силу ст. 280 ЦПК України, ухвалити в справі заочне рішення на підставі наявних доказів та за відсутності заперечень з боку представника позивача проти заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, надавши оцінку доказам, суд дійшов до наступного висновку.

Суд установив, що 27.12.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «ВЕЛЛФІН» укладено договір позики № 678929, за умовами якого ТОВ «ВЕЛЛФІН» надало ОСОБА_1 позику у розмірі 1000,00 грн на строк 1 місяць до 07.01.2019 (а.с. 80).

На підставі заяви ТОВ «ВЕЛЛФІН» 24.05.2021 приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинила виконавчий напис та звернула стягнення з ОСОБА_1 як боржника за договором позики від 27.12.2018, укладеним з ТОВ «ВЕЛЛФІН». Зазначала, що строк платежу настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 27.12.2018 по 01.03.2020. Сума заборгованості складає 17181,00 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 1000,00 грн, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 16181,00 грн. За вчинення виконавчого напису стягнута плата 750,00 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса, державним виконавцем Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куценко К.С. 17.06.2021 відкрито виконавче провадження № 65842962 (а.с.63).

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Окрім того, пп. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до п. 2 зазначеного Переліку документів, для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, стягувач подає нотаріусу оригінал кредитного договору та засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц.

Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., у порядку витребування доказів, не надано на адресу суду документи на підставі яких нею видавався оскаржуваний виконавчий напис, тому не можливо встановити, які саме документи подавалися заявником для вчинення виконавчого напису та яким розрахунком підтверджується сума заборгованості, щоб спростовували доводи позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглянувши зміст договору позики, виконавчого напису нотаріуса від 24.05.2021, суд приходить до висновку про те, що вимоги стягувача не є безпірними.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, розрахунок заборгованості, розмір невиконання зобов`язань за кредитом у виконавчому написі зроблено одноособово відповідачем.

Зазначаючи у виконавчому написі інформацію про те, що стягнення провадиться за період з 27.12.2018 по 01.03.2020 не зрозуміло, що за дата «01.03.2020», яка не є датою укладання кредитного договору та датою виникнення заборгованості, а окреслений цими датами період не є періодом існування заборгованості.

За який період нараховані відсотки у сумі 16181,00 грн встановити неможливо і, відповідно, не є зрозумілим, яким чином нотаріус визначився з питанням про те, чи має він право вчиняти виконавчий напис щодо цього зобов`язання, чи відведений для цього законодавством термін вже сплив.Розмір нарахованих відсотків не відповідає вимогам закону та перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки в кредитному договорі (п. 1.3) визначено строк повернення кредиту до 07.01.2019, тому до 07.01.2019 ОСОБА_1 мав сплатити всю суму боргу за вказаним договором. Нарахування процентів за користування кредитом та комісії після вказаної дати не узгоджується з положеннями ст. 526, 530, 1048, 1054 ЦК України.

До заяви про вчинення виконавчого напису не долучено виписки оформленої належним чином по розрахунку, де було б зазначено про рух коштів на рахунку та з якого моменту утворилась заборгованість. Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли б бути первинні документи, які суду не надані.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 54 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що вимоги ТОВ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 , за якими видано виконавчий напис нотаріусом, не були безспірними, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню з визнанням виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Як зазначено у позовній заяві та заяві від 20.06.2022 (а.с.91) позивач та його представник просили стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, а саме, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини визначені ч.3 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як слідує з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Павленко В.В. укладено договір про надання правничої допомоги від 18.02.2022 № 18/02/22/3 (а.с.15).

При поданні до суду позову, позивач вказав у ньому попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме: 992,40 грн судовий збір за подання позовної заяви, 496,20 грн за подання заяви про забезпечення позову та 15000,00 грн витрат на правничу допомогу (а.с. 3).

До суду надано копію ордеру серії АЕ № 1129634 від 18.02.2022 на надання правничої (правової допомоги) в Криворізькому районному суді (а.с.16) та акт виконаних робіт, як доказ виконання договору на суму 15000,00 грн (а.с.18)

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача не заперечив, доводів про його необгрунтованість чи неспівмірність не заявив. Беручи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 137, 141 ЦПК України, виходячи з обґрунтованості розміру витрат позивача на правничу допомогу, не доведення відповідачем перед судом їх неспівмірності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд, керуючись ст. 141 ЦПК України, п. 31постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10, беручи до уваги, що ухвалою суду від 23.03.2022 за клопотанням представника позивача відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 1488,60 грн, у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

У порядку забезпечення позову по даному провадженню, ухвалою суду від 23.03.2022 зупинено стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису.

Приймаючи до уваги задоволення позову та відсутності клопотань учасників справи про інше, керуючись ч. 7 ст. 158 ЦПК України, суд вважає за необхідне зберегти дію вжитих заходів забезпечення позову протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням у справі законної сили.

Керуючись ст. ст. 2, 4-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, державний виконавець Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куценко Катерина Сергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 24.05.2021 № 51630, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 17181 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят одна) гривня 00 копійок, які є боргом за договором від 27.12.2018 № 678929, укладеним між ним та ТОВ «ВЕЛЛФІН».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (місце знаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 47, ЄДРПОУ 39952398) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (місце знаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 47, ЄДРПОУ 39952398) на користь держави 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок, у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 65842962, відкритому на підставі виконавчого напису № 51630 від 24.05.2021, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованості у розмірі 17181,00 грн, який знаходиться на примусовому виконанні у державного виконавця Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куценко Катерини Сергіївни, до ухвалення судом рішення за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, державний виконавець Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куценко Катерина Сергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (справа №177/329/22; провадження 2/177/412//22) продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням суду законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: