Рішення № 104854212, 20.06.2022, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1305/22

Провадження № 2-а/159/51/22

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

45008, м. Ковель, вул. Незалежності, 15, тел.: (03352) 5-90-66,

e-mail:inbox@kv.vl.court.gov.ua, веб-адреса: http://court.gov.ua/sud0306/

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2022 рокум.Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

07.04.2022 ОСОБА_1 звернувся із позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ДП18 №461358 від 18.02.2022 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

1. Стислий виклад позиції сторін

1.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що за змістом оскаржуваної постанови від18.02.2022 ОСОБА_1 05.02.2022 о 18:09 год. кер ував транспортним засобом Citroen, д.р.н. НОМЕР_1 (далі - ТЗ) по автодорозі Київ-Ковель-Ягодин (487 км), номерний знак на якому не освітлювався.

Вказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки перед початком експлуатації ТЗ він переконався у справності усіх пристроїв і агрегатів автомобіля; допустив, що освітлювальна лампочка заднього номерного знака могла вийти з ладу під час руху; відразу після виявлення несправності усунув її, про що повідомив поліцейського.

Керуючись наведеним, вважає, що складу адміністративного правопорушення за частиною шостою статті 121 КпАП у його діях немає.

1.2. У відзиві на позов від 09.06.2022 відповідач - Департамент патрульної поліції позовних вимог не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтував тим, що оскаржена постанова відповідає вимогам чинного законодавства, прийнята у межах і у спосіб, визначений законом. При цьому позивачем не надано доказів на спростування обставин щодо порушення вимог пункту 2.9. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).

2. Заяви клопотання учасників справи

Позивач подав заяву від 21.04.2022 про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявив.

З огляду на встановлені обставини, розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу (частина третя статті 194, частина четверта статті 229 КАС України).

3. Рух справи у суді; інші процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до суду 07.04.2022; провадження в адміністративній справі відкрите 12.04.2022, розгляд якої постановлено проводити із особливостями, передбаченими статтею 286 КАС України. Судовий розгляд справи призначено на 21.04.2022, відкладено на 23.05.2022, 20.06.2022.

Інші процесуальні дії у справі судом не вчинялись.

4. Встановлені судом обставини.

За змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 461358 від 18.02.20221, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною шостою статті 121 КпАП та зазначено, що 05.02.2022 о 18:09 год. водій ОСОБА_1 керував ТЗ з номерним знаком, що не освітлювався у темну пору доби, чим порушив вимоги підпункту «в» пункту 2.9 ПДР, та накладено штраф у розмірі 850 грн.

5. Застосовані норми права; мотиви їх застосування.

5.1. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законом.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (рішення у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007) особа, яка володіє чи керує автомобілем підпадає під дію спеціальних правил, оскільки використання транспортного засобу є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізував своє право володіти автомобілем, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Диспозиція частини шостої статті 121 Кодексу передбачає відповідальність за експлуатацію транспортного засобу з неосвітленим номерним знаком.

Контроль за дотриманням Правил дорожнього руху в силу статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» покладено на органи поліції.

У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративне правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративного стягнення та забезпечує їх виконання.

Відповідно до статті 222 Кодексу розгляд справ про адміністративні правопорушення за частиною шостою статті 121 Кодексу віднесені до повноважень органів Національної поліції.

Згідно із статтею 258 Кодексу та пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджені наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, поліцейський виносить постанову у справі на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 251 Кодексу є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

5.2. Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV Кодексу.

Відповідно до статті 280Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 23 цього ж Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, частиною другою статті 283 Кодексу визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 Кодексу, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 Кодексу встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 Кодексу закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

5.3. В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283, 284 Кодексу. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

5.4. Як установлено, оскаржена постанова № 461358 у графі «до постанови додаються» містить посилання на відео з реєстратора, відео з нагрудної камери 475405, пояснення водія.

В межах розгляду справи про скасування постанови № 461358 відповідач не надав суду відео з реєстратора, відео з нагрудної камери 475405 (у відзиві зазначив про сплив місячного строку зберігання відео); також суду не надано пояснень водія, відібраних в останнього.

При цьому, оскаржувана постанова є рішенням суб`єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 121 КпАП України та сама по собі не може вважатися належним доказом вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення.Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

5.5. Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Виходячи з положень статей 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням статті 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

У даному контексті суд звертає увагу на стандарт доведення поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, орган має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

На переконання суду, суб`єкт владних повноважень не довів (із дотриманням принципу поза розумним сумнівом) наявності складу адміністративного правопорушення за частиною шостою статті 121 КпАП у діях ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням останнім підпункту «в» пункту 2.9. ПДР.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржена постанова про притягнення до адміністративної відповідальностіпозивача підлягає скасуванню.

Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

5. Щодо судових витрат.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при подачі адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 496 грн 20 коп, задовольняючи позовні вимоги, суд стягує з відповідача в користь позивача понесені судові витрати у вказаній сумі. Питання щодо повернення надмірно сплаченої суми судового збору може бути вирішене судом за заявою платника.

Керуючись пунктом 3 частини першої статті 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 19, 139, 205, 241-246, 286 КАС України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №461358 від 18.02.2022 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною шостою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 850 грн, та провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліціїна користь ОСОБА_1 496 грн 20 коп. (чотириста дев`яносто шість грн 20 коп.) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його отримання.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Департамент патрульної поліції, ідентифікаційний код юридичної особи 40108646, адреса: 03048, вулиця Федора Ернста, 3, місто Київ.

Повний текст рішення складено 20.06.2022.

Головуючий:Ю. Ф. Волкова