Рішення № 104853427, 08.06.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2022 року Справа № 480/9346/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П. ,

представника позивача - Солошенко Л.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення заробітної плати та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (т.2, а.с.63-64), просив:

1) стягнути з ГУ ДФС у Сумській області на його користь заробітну плату за період з червня 2013 року по серпень 2019 року включно в сумі 385147,98грн.;

2) стягнути з ГУ ДФС у Сумській області на його користь заробітну плату за час затримки розрахунку з 01.08.2019 року по день прийняття рішення судом, виходячи з середньоденної заробітної плати 489,74грн.;

3) зобов`язати ГУ ДФС у Сумській області подати до Пенсійного фонду персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 13 червня 2013року по 31 грудня 2016 року відносно ОСОБА_1 , що необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №770;

4) зобов`язати ГУ ДФС у Сумській області сплатити за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з червня 2013 року по серпень 2019 року в сумі 84732,56 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що по 31.07.2019 працював в органах податкової міліції. Під час звільнення позивачу не була виплачена в повному обсязі сума заробітної плати, зокрема, за роботу в понадурочний час, також позивач був залучений до роботи у нічний час та працював за позмінним графіком роботи. Кожна зміна тривала не менше 16 годин, а тому позивач мав право отримати заробітну плату за підсумованим обліком робочого часу, який визначається згідно з графіком виходу на роботу (змінності), за яким тривалість робочого часу за обліковий період, в даному випадку - місяць, не може перевищувати норми робочого часу, встановленого на такий період. При підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого ст. 50 та 51 КЗпП, про що зазначено в наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 №138 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу", в яких зазначено, що графіки роботи складаються на певний проміжок часу, на певний обліковий період, у рамках якого має бути додержана встановлена тривалість робочого тижня, у будь-якому разі має забезпечуватися додержання річного балансу робочого часу, розрахованого на шестиденний робочий тиждень. Такі графіки доводяться до відома працівників не пізніше ніж за місяць до введення їх в дію (п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС від 20 липня 1984 р.).

При підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно із статтею 106 КЗпП.

Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду або при звільненні працівника. Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період та визначається з урахуванням норми тривалості робочого часу за цей період, встановленої з дотриманням вимог статей 50, 51 та 53 КЗпП.

Як слідує з табелів обліку робочого часу та додатку №1 до листа ГУ ДФС №223/АДВ/18-97-03-03-16 від 29.06.2021 - позивачу виплачена заробітна плата, що не включає в себе нарахування надурочної роботи, яка згідно ст.65 КЗпП України не може перевищувати 120 год. за рік та згідно листа відповідача від 29.06.2021, яким повідомлено, що в Головному управлінні ДФС в Сумській області оплата праці здійснюється виходячи з посадового окладу, затвердженому в штатному розписі та фактично відпрацьованих робочих днів, а не погодинна оплата праці.

Таким чином, на думку позивача, відповідачем порушено норми Кодексу законів про працю, Закону України "Про оплату праці" та Методичних рекомендаціях щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Мінпраці від 19.04.2006 р. N 138, у зв`язку із чим відповідач зобов`язаний нарахувати посадовий оклад, установлений у трудовому договорі (штатному розписі) з дотриманням мінімальних гарантій щодо оплати праці, про що зазначено в листі Мінсоцполітики від 21.02.2017 № 242/0/102-17/282 "Щодо розміру мінімальної зарплати та оплати праці за підсумованого обліку робочого часу".

Також, позивач зазначає, що грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з червня 2013 року по липень 2019 року не відповідає вказаним вище нормам чинного законодавства, оскільки, позивачу визначено оклад, який є меншим, ніж мінімальний розмір заробітної плати.

Виходячи з того, що відповідачем було порушено встановлення розміру та нарахування заробітної плати, яка була меншою, ніж встановлено законодавством, то і наступні нарахування у вигляді доплати за військове звання, яка має дорівнювати з врахуванням коефіцієнту 0,68 (старший лейтенант - з 2011 по 10.11.2014р) та 0,72(капітан з 10.11.2014р. по 14.11,2017р.) та 0,76 (майор з 14.11.2017р. по 31.07.2019р.) відповідно згідно Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017р. №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 р. № 1038) та надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно Додатку 16 «Розмір надбавки, відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням» відповідно до Постанови КМУ №704 від 30 серпня 2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в розмірі 35 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням з 2013 року в розмірі 40% до 04.01.2017 та в розмірі 45% до 31.07.2019.

Враховуючи зазначене, позивач зазначає, що за роботу у понадурочний час відповідач повинен нарахувати за спірний період заробітну плату в сумі 385147,98 грн., а також в подальшому із розрахованої позивачем суми 385147,98грн. відповідач зобов`язаний сплатити за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з червня 2013 року по серпень 2019 року в сумі 84732,56 грн. Вказані порушення відповідача щодо належного обрахунку роботи у нічний час призвели до порушення прав позивача, щодо отримання в визначеному законодавством розмірі пенсії.

Крім того, позивач вважає, що затримка виплати при звільненні в повному обсязі коштів належних позивачу має бути проведена з 01.08.2019 по день постановлення судового рішення, з розрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача в 489,74грн., з вирахуванням податку з доходів громадян.

Ухвалою суду від 27.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою суду до участі у розгляді справи було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - третя особа, ГУ ПФУ В Сумській області), а також витребувано у відповідача додаткові докази у справі, для подання яких в подальшому відповідач просив продовжити встановлений строк та ухвалою суду від 13.10.2021 відповідачеві було продовжено строк для подання витребуваних ухвалою суду від 27.09.2021 доказів (т.1, а.с.108-109, 119).

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (т.1, а.с.126-136), в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що під час звільнення позивача було проведено повний розрахунок за виконану роботу та виплачено усі належні при звільненні суми у розмірі 145306,59грн. Зазначає, що виплата грошового забезпечення особам, що проходять службу в податкові міліції, в т. ч. і позивачу, здійснювалася відповідно до постанови КМУ від 09.03.2006 №268, з урахуванням Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499. В подальшому, з 01.03.2018 грошове забезпечення працівників податкової міліції розраховується згідно Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

За відпрацьовані години роботи, зокрема, у нічний час за спірний період, позивачу оплачені в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час відповідно до п.22 вказаної вище Інструкції.

З посиланням на норми вказаної Інструкції також наголосив, що позивачем взагалі безпідставно та необґрунтовано включено до робочого часу час перерви для відпочинку і харчування, що становить у робочу зміну 6,1 год., тобто при підрахунку робочого часу однієї зміни необхідно виключити зазначені перерви, у зв`язку з чим робочий час становитиме: 24-6,1 = 17,9 год. робочого часу за одну зміну.

Натомість доплата за нічний час позивачу нараховувалась та оплачувалась щомісячно відповідно до норм чинного законодавства.

А враховуючи спеціальне законодавство, яким визначено порядок та умови оплати праці посадовим особам податкової міліції, вважаємо безпідставною позовну вимогу Позивача про виплату йому грошового забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час.

Так, відмітив, що Порядок нарахування та виплата грошового забезпечення працівникам податкової міліції затверджено наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 №616 (далі - Порядок № 616), однак, даним порядком не визначено порядку розрахунку оплати роботи в надурочні часи.

При цьому наголошує, що позивач у спірний період отримував заробітну плату у більшому ніж мінімальний розмір заробітної плати. Враховуючи вище наведене, ГУ ДФС у Сумській області діючи в межах та на підставі Закону нараховувало та виплачувало заробітну плату в 2013-2019 роках Позивачу в установленому розмірі, а розрахунки позивача, що зазначені в тексті позовної заяви, з застосуванням розміру мінімальної заробітної плати не відповідають нормам чинного законодавства України.

Також відмічає, що грошова компенсації сум податку з доходів фізичних осіб не є складовою грошового забезпечення, винагородою чи іншою виплатою і не є основною чи додатковою заробітною платою, а тому вимога позивача щодо необхідності відраховувати ЄСВ з грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб не відповідає вимогам чинного законодавства.

З приводу позовної вимоги щодо стягнення на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, представник відповідача, вважаючи таку вимогу похідною від попередніх, також просив відмовити у її задоволенні.

Представник позивача, в свою чергу, подала відповідь на відзив (т.1, а.с.163-170), в якій вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Зокрема, вказала стосовно посилань відповідача, що у день звільнення позивача з ним проведено повний розрахунок сум, що підлягають виплаті, а саме 145306,59грн. Але, вказана відповідачем сума виплат не визначає того факту, що позивачу була виплачена заробітна плата, яка йому підлягала виплаті протягом всього періоду роботи та за відпрацьований час, а також зазначена сума не узгоджується з зазначеним в документах, які представлені самим відповідачем.

Також вказує, що відповідач у відзиві здійснив посилання на нормативно-правові акти, що втратили законну силу, а саме на Постанову КМУ "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 року №268, яка втратила чинність стосовно осіб рядового і начальницького складу податкової міліції на підставі Постанови КМ № 704 від 30.08.2017 з урахуванням змін, внесених Постановами КМ № 1052 від 27.12.2017, № 103 від 21.02.2018.

Також вказує, що відповідно до норм Кодексу законів про працю слідує, що у будь-якому випадку, за будь-якої системи оплати праці, робота в понадурочний час оплачується в подвійному розмірі, а за відрядною системою оплати праці у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника. Однак, відповідачем взагалі не зазначено у відзиві про те, яка є система оплати паці запроваджена в ГУ ДФС у Сумській області, тим більше, система оплати праці не може суперечити нормам Кодексу та чинному законодавству, що регулює порядок оплати праці.

Представник відповідача подав пояснення (т.2, а.с.5-16), в якому наголосив, що позивачем на власний розсуд, без будь-яких законодавчо визначених та документальних підстав здійснено розрахунок робочого часу, у т.ч. виведено незрозумілим способом понаднормові часи. Також, відмітив, що позивач ухиляється від визнання щодо надання йому під час чергування часу для відпочинку та харчування, який не включається до робочого часу та намагається відмежуватися від виконання посадових обов`язків чергового добового наряду та вкотре підкреслює обіймання посади заступника начальника відділу викриття кримінальних правопорушень у митній сфері. На вказану посаду позивач призначений лише перед звільненням - 24 червня 2019 року, з 24.06.2019 по 31.07.2019.

Зазначив, що п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 №268, передбачено виплату працівникам Державної фіскальної служби та її територіальних органів у межах затвердженого фонду оплати праці доплату за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу за кожну годину роботи з 22-ї години до 6-ї години наступного дня, що і було зроблено відповідачем в повному обсязі.

З 01 березня 2018 постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 установлено розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.

При розрахунку нічних, встановлено коефіцієнт 0,2, або 20 відсотків від окладу, як передбачено КЗпП.

При цьому, позивач навмисно не зазначає факти перебування у відпустках та лікарняних за спірний період, а відсутність на роботі намагається довести як робочий час.

Крім цього, позивач неправдиво зазначає відомості щодо розрахунку з 01.03.2018 його посадового окладу відповідно до Постанови №704 за тарифним коефіцієнтом 4,16.

Тарифний коефіцієнт 4,16 відповідає тарифному розряду 40, тобто згідно додатку 10 Постанови №704 - відповідає найменуванню посади «Заступник начальника штабу (відділу) у складі управління. Позивач був призначений на посаду заступника начальника відділу викриття кримінальних правопорушень у митній сфері перед звільненням - 24 червня 2019 року, тобто перебував на посаді всього 01 місяць та 07 днів - з 24.06.2019 по 31.07.2019, що вбачається з копії послужного списку, який перебуває в матеріалах справи. До призначення на зазначену посаду з 01.03.2018 по 24.06.2019 проходив службу на посаді старшого інспектора з особливих доручень, що відповідає тарифному розряду 27 та відповідно тарифному коефіцієнту 3,12.

Таким чином, твердження позивача щодо невиплати грошового забезпечення з 01.03.2018 за тарифним коефіцієнтом 4.16 є хибними та не відповідають дійсності.

Крім того, з 09.04.2015 по 16.07.2015 та з 15.10.2016 по 16.02.2017 - проходив службу в Головному управлінні ДФС у Донецькій області.

Ухвалою суду від 08.11.2021 ухвалено перейти із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.11.2021 (т.1, а.с.154), що було відкладено у зв`язку з першою неявкою позивача на 07.12.2021 (т.1, а.с.158), а засідання 07.12.2021 - відкладено на 01.02.2022 за клопотанням представника позивача та з метою надання відповідачу часу для подання додаткових доказів у справі (т.1, а.с.232-233).

18.01.2022 представник позивача подала заяву про зменшення позовних вимог (т.2 а.с.63-64).

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 01.02.2022, підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (т.2 а.с.79-80). Судове засідання призначено на 08.06.2022 (т.2 а.с.91).

Станом на сьогодні пояснення на позовну заяву від представника третьої особи до суду не надходило.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (т.2 а.с.92, 94), про причини неявки суд не повідомили. Відтак, суд вважав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові та у відповіді на відзив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним відмовити у задоволенні вимог, виходячи з наступного.

У судовому засіданні із копії послужного списку встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу ДПА в Сумській області від 28.10.2008 №342-о призначений на посаду помічника оперуповноваженого відділу фізичного захисту головного відділу податкової міліції ДПІ в м.Суми (т.1, а.с.20-30), крім того, у спірний період займав такі посади:

у період з 11.06.2013 по 15.08.2014 - посаду старшого інспектора сектору оперативних чергових митниць оперативного управління ГУ Міндоходів у Сумській області;

у період з 15.08.2014 по 06.03.2015 - оперуповноважений відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області;

з 06.03.2015 - 09.04.2015 - старший інспектор з особливих доручень штабу оперативного управління ГУ Міндоходів у Сумській області;

09.04.2015 - 17.04.2015 - старший інспектор з особливих доручень штабу оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області;

17.04.2015 - 16.07.2015 - старший оперуповноважений з особливо важливих справ відділу оперативного забезпечення по сектору "М" АТО управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області;

16.07.2015 - 15.10.2016 - старший інспектор з особливих доручень штабу оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області;

15.10.2016 - 16.02.2017 - старший оперуповноважений з особливо важливих справ другого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області;

16.02.2016 - 24.06.2019 старший інспектор з особливих доручень штабу оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області;

24.06.2019 - 31.07.2019 - заступник начальника відділу викриття кримінальних правопорушень у митній сфері оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області.

Згідно наказу ГУ ДФС від 24.07.2019 №232-о ОСОБА_1 звільнено 31 липня 2019 року з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "б" пункту 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114) (т.1, а.с.31).

При цьому, згідно грошового атестату №10 від 31.07.2019 року №196/05-19 ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_1 на час звільнення мав: посадовий оклад - 7330,00грн. до 01.08.2019, оклад за спеціальним званням 1340,00грн. до 01.08.2019, надбавка за вислугу років в розмірі 45% в сумі 3901,50грн. до 01.08.2019, індексація в сумі 209,72грн. до 01.08.2019, премія в сумі 346,22грн. до 01.08.2019, компенсація податку з доходів в сумі 22165,41грн. до 01.8.2019, вихідна допомога при звільненні в сумі 64107,50 грн. до 01.08.2019, грошова компенсація за невикористану відпустку в сумі 45909,24 грн. до 01.08.2019, всього - 145306,59 грн. по 31.07.2019 включно (т.1, а.с.32).

Як зазначає відповідач, при звільненні позивача, з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок та виплачено усі належні йому при звільненні суми, а саме, 145306,59грн.

Разом з тим, позивач не погоджується із тим, що під час проходження служби з червня 2013 року по серпень 2019 року йому вірно було розраховано та виплачено суму доплати за роботу в нічний час та надурочних годин, посадовий оклад за час служби, надбавка за вислугу та спеціальне звання, з якої відповідач зобов`язаний сплатити за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правові відносини регулюються нормами Податкового кодексу України, чинних на час виникнення спірних правовідносин, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» (далі - Постанова КМУ №1716 від 30.10.1998), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, а також, зокрема, у період до 01.03.2018 Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 року №268, Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", прийнятого на її виконання наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499, чинних до прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 30.08.2017 №704, та у період з 01.03.2018 - Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Порядком виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 №616.

Так, відповідно до п. 353.1. ст. 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу Органів внутрішніх справ.

Положеннями п. 356.1. ст. 356 та ст. 357 Податкового кодексу України передбачалося, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до п. 357.1 ст.357 Податкового кодексу України форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Постанови КМУ №1716 від 30.10.1998 установлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114.

Так, пунктом 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, визначено, що для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.

Внутрішній розпорядок в органах внутрішніх справ, а також у навчальних закладах (навчальних підрозділах), що здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації начальницького складу Міністерства внутрішніх справ, встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів.

При змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.

Особи рядового і начальницького складу зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 року №268 (далі - Постанова КМУ №268 від 09.03.2006) у період чинній стосовно осіб рядового і начальницького складу податкової міліції до 01.03.2018, затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної Ради України, апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Рахункової палати України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Вищої ради юстиції, секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Рахункової палати Автономної Республіки Крим, виборчої комісії Автономної Республіки Крим, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, згідно з додатками 1 - 47, 55, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання та окладів осіб рядового і начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання згідно, зокрема, з додатками 56 - 58.

Також, пунктом 3-1, яким доповнено вказану постанову Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 №597, зазначено "виплачувати працівникам Міністерства доходів і зборів (з квітня 2015р. - Державної фіскальної служби) та його територіальних органів у межах затвердженого фонду оплати праці доплату за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу за кожну годину роботи з 22-ї години до 6-ї години наступного дня".

Згідно із п.п.1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова КМУ від 07.11.2007 №1294) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

На виконання вказаної Постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 Міністерством внутрішніх справ України 31.12.2007 видано наказ №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція №499), яка діяла до 31 грудня 2016 року, серед іншого п.3.7 визначено особливості компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні.

Так, відповідно до п.3.7.1 при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Згідно з підпунктом 3.7.2,- 3.7.5 пункту 3.7 Інструкції № 499 передбачено, що годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.

Служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.

Підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є письмові накази керівників органів внутрішніх справ, графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ. Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов`язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.

Згідно з підпунктом 3.7.6 пункту 3.7 Інструкції № 499 визначено, що:

- службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00;

- особам, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в робочий час;

- особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі), яка не враховується в робочий час.

Тобто спеціальними нормами виокремлювався облік та порядок оплати праці за службу в понаднормовий час, святкові дні та службу у нічний час.

У свою чергу додатком 22 до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 "Додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (п.6) було передбачено, що оплата за службу в нічний час особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ становить 35 відсотків посадового окладу.

Крім іншого, наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.07.2013 №261 "Про затвердження інструкцій" (далі - Наказ №261) затверджено Інструкцію про організацію роботи відділу оперативного реагування штабу Головного оперативного управління Міндоходів (інспекторів - чергових штабу оперативних управлінь ГУ Міндоходів в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі і Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників) (далі - Додаток 1 наказу №261) (т.1, а.с.140-143).

Відповідно до п.2.16 Додатку 1 та розділу 1 Додатку 2 наказу №261 "Відділ забезпечується автотранспортом, зброєю, боєприпасами, спеціальними засобами зв`язку, засобами захисту та іншим майном згідно із штатною та табельною належністю, а також службовою документацією. Відділу виділяється спеціально обладнане приміщення для розташування добового наряду, схоронності озброєння, боєприпасів, технічних засобів та іншого майна, а також для відпочинку та вживання їжі". Пунктом 3.3 Додатку 1 наказу №261 до переліку службових приміщень входить кімната для відпочинку та вживання їжі. (т.1, а.с.141).

Пунктом 4.8 Наказу №261 передбачено, що добовий наряд може відлучатися з приміщення для вживання їжі та відпочинку (т.1, а.с.142).

Згідно розпорядку роботи добового наряду, затвердженого 12.01.2015 також передбачено години перерви як для обіднього та вечірнього вживання їжі, так і часи відпочинку (т.1, а.с.144, 147).

Матеріалами справи підтверджується, що ДФС України від 16.02.2016 за №140 видано наказ "Про затвердження Інструкції з організації внутрішнього розпорядку добового наряду". На виконання наказу ДФС України №140 ГУ ДФС розроблено та 10.03.2016 затверджено Інструкцію з організації внутрішнього розпорядку добового наряду, у якій також закріплено час для відпочинку та вживання їжі співробітниками добового наряду (т.1, а.с.147-149).

Також матеріалами справи підтверджується, що у свій час ГУ Міндоходів у Сумській області, та ГУ ДФС в Сумській області було забезпечено ведення обліку робочого часу позивача шляхом ведення у спірний період щомісячного табеля з обов`язковим відображенням в ньому кількості відпрацьованих годин, у т.ч. окремо понаднормових, службу позивача в нічний період, а також відпрацьовані години у святкові дні, складених відповідно до графіків чергувань (т.1, а.с.40-82,173-229, т.2, а.с.17-39).

Згідно вказаних табелів обліку робочого часу, позивачем були відпрацьовані святкові години у березні (т.2, а.с.27), травні 2014р. (т.2, а.с.29), січні (т.1, а.с.216), травні (т.1, а.с.221), серпні 2016р. (т.1, а.с.228), березні (т.1, а.с.212), травні (т.1, а.с.210), червні (т.1, а.с.209), жовтні (т.1, а.с.205), грудні 2017р. (т.1, а.с.203) та у квітні 2018р. (т.1, а.с.193), за які позивачу нарахована та виплачена доплата, зокрема, у період до 13.12.2016 - у порядку, визначеному спеціальним законодавством - п. 3.7.2,- 3.7.4 пункту 3.7 Інструкції № 499, а у період з 2017р. - у порядку, визначеному ст.107 Кодексу законів про працю України (т.1, а.с.40-41). Будь-яких зауважень до порядку оплату позивачу роботи у святкові дні у позові відсутні та представником позивача не наведено.

Поряд з цим, представник позивача, з посиланням на норми Кодексу законів про працю та на табелі обліку робочого часу, наголошує на не виплаті позивачу доплати за роботу у понадурочні години.

Водночас, як вже зазначалось вище, підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є письмові накази керівників органів внутрішніх справ, графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ (п.3.7.4 Інструкції №499). При цьому не прийняття наказів про залучення до служби у понаднормовий та нічний час чи не надання самих графіків чергувань, не може бути безумовною підставою для висновку про необґрунтованість заявлених вимог.

Втім, в матеріалах справи містяться щомісячні табелі з обов`язковим відображенням в ньому кількості відпрацьованих годин, у т.ч. окремо понаднормових, службу позивача в нічний період, а також відпрацьовані години у святкові дні, складених відповідно до графіків чергувань (т.1, а.с.40-82,173-229, т.2, а.с.17-39). Водночас, вказаними дослідженими матеріалами справи не підтверджено залучення позивача до служби у понаднормовий час. Згідно вказаних табелів, кількість понаднормових годин за весь спірний період вказано 0 годин.

Поряд з цим, матеріалами справи (т.1, а.с.40-82,173-229, т.2, а.с.17-39) підтверджується, що позивач був залучений у спірний період до служби у нічний час та з червня 2013р. по день звільнення йому за вказані години виплачувалась щомісячна доплата.

Така доплата у період до 01.03.2018 розраховувалась, виходячи із ставки 35 відсотків посадового окладу, передбаченої пунктом 6 додатку № 22 до Наказу № 499 та п.3-1 Постанови КМУ №268 від 09.03.2006 (т.1, а.с.40-41).

При цьому, як зазначав відповідач, доплата за службу в нічний час проведена без врахування перерви, а саме 4 год. для нічного відпочинку, передбаченого відповідними зазначеними вище наказами та здійснено повну оплату за 8 годин роботи в нічний час з 22-ї години до 6-ї години наступного дня, із розрахунку 40 годинного робочого тижня.

Перерва для відпочинку і харчування, що не включається в робочий час складає 6,1 год., тобто при підрахунку робочого часу однієї зміни відповідачем правомірно було виключено зазначені перерви, у зв`язку з чим робочий час позивача становив: 24-6,1 = 17,9 год. робочого часу за одну зміну.

Так, при повному графіку роботи працівники податкової міліції заступають у добовий наряд від 9 до 11 змін протягом місяця.

При 9-змінному графіку перебувають у наряді (9 змін * 24 год.) = 216 год.; відпочинок (9 змін * 6,1 год.) = 54,9 год.; 216- 54,9 = 161,1 год. - робочий час за місяць; нічні часи (оплачені) (9 змін * 8 год.) = 72 год.

При 10-змінному графіку: перебувають у наряді (10 змін * 24 год.) = 240 год.; відпочинок (10 змін * 6,1 год.) = 61 год.; 240 - 61 = 179 год. - робочий час за місяць; нічні часи (оплачені) (10 змін * 8 год.) = 80 год.;

При 11-змінному графіку: перебувають у наряді (11 змін * 24 год.) = 264 год.; відпочинок (11 змін * 6,1 год.) = 67,1 год.; 264 - 67,1 = 196,6 год. - робочий час за місяць; нічні часи (оплачені) (11 змін * 8 год.) = 88 год.

Так, матеріалами справи підтверджено (т.1, а.с.40-41), що у період до 01.03.2018 позивачу доплата за роботу в нічний час була розрахована та виплачена відповідачем виходячи із ставки 35 відсотків посадового окладу за години роботи у нічний час за формулою: (Посадовий оклад/норма робочого часу за відповідний період (місяць)) * кількість нічних годин) * 35 відсотків, або коефіцієнт 0,35.

У період з 11.06.2013 по листопад 2013р. включно оклад позивача становив 1147грн., з грудня 2013р. по 05.03.2015 - 1218грн., з 06.03.2015 по 17.04.2015 - 1253грн., з 16.07.2015 по 31.08.2015 - 1253грн., з 01.09.2015 по 30.04.2016 - 1378грн., з 01.05.2016 по 15.10.2016 - 1450грн., з 16.02.2017 по 31.12.2017 - 1600грн., з січня 2017р. по лютий 2017р. 1762грн.(т.1, а.с.34).

Таким чином за червень 2013р. ( з 11.06.2013) позивачу доплата за роботу в нічний час (16год (т.2, а.с.33) склала 42,54грн. (т.1, а.с.40).

За липень 2013р.:

оклад 1147грн.,

норма робочого часу, згідно листа Мінсоцполітики від 21.08.2012 №9050/0/14-12/13 за липень 2013р. - 184год,

відпрацьовано нічних годин (оплачених) 80 (т.2, а.с.34), оплачено по табелю 240,00,

отже, доплата за роботу в нічний час за липень 2013р. склала 174,54грн. = ((1147/184) * 80)*0,35, що і відображено у довідці, наданої відповідачем на запит представника позивача (т.1, а.с.40). При цьому, виплачена позивачу сума за цей місяць, є значно більшою за ту, яку представником позивача вказано в розрахунку позовних вимог - 110,08грн. (т.2, а.с.65).

У такий спосіб було розраховано доплату за роботу в нічний час за період до 01.03.2018 (т.1, а.с.40-41).

З урахуванням викладеного, матеріалами справи підтверджується, що позивач у вказаний спірний період ніс службу в нічний час, що підтверджується інформацією табелів обліку робочого часу, при цьому отримував за це відповідні доплати в розмірі, передбаченому спеціальним законодавством.

Так, відповідно до розрахунку грошового забезпечення відпрацьовані години роботи, в числі, у нічний час за спірний період до 01.03.2018, позивачу правомірно розраховано ГУ ДФС в Сумській області відповідно до норм законодавства, чинного до 01.03.2018, згідно якої за несення служби в нічний час передбачена виплата доплати в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Зазначений висновок суду щодо необхідності врахування під час оплати служби у нічний час ставки, визначеної спеціальним законодавством, зокрема у розмірі 35 відсотків, передбаченої пунктом 6 додатку №22 до Наказу №499, узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеному в постанові від 20.08.2020 по справі №2а-0870/8972/11 адміністративне провадження № К/9901/22953/18, який враховується судом при розгляді даної справи.

При цьому, відповідно до правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.

Щодо виплати надбавки за службу у нічний час, у період з 01.03.2018 суд відмічає що з 01 березня 2018 постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та інших осіб" (далі - Постанова КМУ №704 від 30.08.2017) установлено розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу. Згідно із ст.108 Кодексу законів про працю України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.03.2018 по день звільнення доплата за роботу у нічний час розраховувалась, виходячи з 20% від посадового окладу за кожну годину роботи у нічний час, (тобто як і наголошував представник позивача), за формулою: Посадовий оклад/норма робочого часу за відповідний період (місяць)) * кількість нічних годин) * 20 відсотків, або коефіцієнт 0,2 (т.1, а.с.40-41).

При цьому, загальна сума доплати за період з 01.03.2018 по червень 2019р., яка була виплачена позивачу - 7117грн. 54коп. (т.1, а.с.41), значно перевищує суму доплати, яку представником позивача вказано у розрахунку позовних вимог - 6453, 02коп. (т.2, а.с.70,71).

Поряд з цим, включення представником позивача у розрахунок доплати за службу у нічний час за липень 2015р. та липень 2019р. є безпідставним та необґрунтованим, оскільки матеріалами справи підтверджено, що у вказаний період позивач не заступав на службу у нічний час (т.1, а.с.181, т.2, а.с.19). З яких саме складових, у тому числі кількості годин, представник позивача виходив для обрахунку та включення такої надбавки за липень у розрахунок за 2015р. та 2019р., представником позивача не зазначено.

Стосовно не оплати відповідачем годин роботи у нічний час, тих же годин як надурочних, суд зауважує, що до правовідносин, які стосуються проходження служби слід застосовувати спеціальне законодавство, водночас, якщо спірні правовідносини не врегульовані спеціальним законодавством, підлягають застосуванню норми трудового законодавства.

З вищенаведених норм законодавства вбачається, що питання грошового забезпечення позивача за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час було врегульоване спеціальним законодавством.

Крім того, слід зазначити, що згідно із роз`ясненнями, викладеними в листі Міністерства соціальної політики України від 11.07.2018 року № 1217/0/101-18/28, у випадку оплати годин роботи у нічний час, оплата тих же годин як надурочних не здійснюється. Також, не вважається надурочною робота, яка, зокрема, виконується працівниками з ненормованим робочим днем. У цьому разі переробки понад нормальну тривалість обумовлені необхідністю виконання звичайних обов`язків, що випливають із трудової функції працівників, вони не мають виняткового характеру. В даному випадку, не передбачено подвійної оплати роботи в нічні години, як понаднормові, враховуючи характер служби позивача та функції позивача згідно посадових обов`язків. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач в спірні періоди виплачував позивачу грошове забезпечення відповідно до чинного законодавства.

Також є необґрунтованим включення представником позивача у розрахунок суми позову надбавки за службу у нічний час як за повний відпрацьований місяць період перебування позивача згідно табелів обліку робочого часу у відпустці та на лікуванні, а саме: за грудень 2013р. (т.2, а.с.39), січень, липень 2014р. (т.2, а.с.25,31), серпень, вересень, жовтень 2015р. (т.2, а.с.20-22), за червень 2016р. (т.1, а.с.222), травень та вересень 2017р. (т.1, а.с.58, а.с.206), липень, вересень, жовтень 2018р. (т.1, а.с.196,198,199), січень, лютий, травень, червень 2019р. (т.1, а.с.175,176,179,180).

Стосовно посилання позивача на те, що на картковий рахунок позивача надійшло менше коштів, ніж нараховано відповідачем у спірний період, суд зазначає, що такі обставини, зокрема нараховані, але невиплачені суми заробітної плати, не є предметом розгляду справи і позивач не позбавлений права звернення до суду для захисту порушеного права із окремим позовом.

У даному випадку, позивачем оспорюється бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати коштів позивачу за роботу в надурочний час, в сумі, яку взагалі не було нараховано відповідачем, що підтвердив в судовому засіданні представник позивача. Сума, заявлена позивачем до стягнення, є розміром самостійно розрахованої позивачем за роботу понаднормово з підстав, які судом визнано необґрунтованими.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача посилається також на те, що при розрахунку розміру посадового окладу відповідачем виплачено грошове забезпечення, виходячи з посадового окладу, який є меншим за розмір мінімальної заробітної сплати.

Вказані доводи суд вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 Постанови КМУ від 09.03.2006 №268, чинного для позивача до набрання чинності Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 було передбачено, що посадові оклади керівних працівників, спеціалістів територіальних органів центральних органів виконавчої влади, які є структурними підрозділами апарату центральних органів виконавчої влади, встановлюються на рівні відповідних категорій працівників інших територіальних органів центральних органів виконавчої влади.

Згідно із п.2,4 Постанови КМУ від 30.08.2015 №704 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, особи рядового і начальницького складу, які проходили службу у податковій міліції, до яких відносить і позивач, отримували не заробітну плату, а грошове забезпечення, до складу якого входить не лише посадовий оклад, а й оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення, а тому посилання представника позивача на виплату позивачу посадового окладу, розмір якого у деяких місяцях є меншим за мінімальну заробітну плату не приймається судом до уваги. Більше того, згідно п. 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Крім того, стверджуючи про виплату позивачу посадового окладу у розмірі меншому за мінімальну заробітну плату, у тому числі у червні, грудні 2013р., січні, травні, липні 2014р., серпні, , квітні, липні, серпні, жовтні 2015р., липні, жовтні 2016р., вересень 2017р., липень, вересень, жовтень 2018р., січень, лютий, червень 2019р., представником позивача не враховано ту обставину, що позивачем, який до органу ГУ Міндоходів у Сумській області був прийнятий лише 11.06.2013, вказані періоди були відпрацьовані не у повному обсязі, зокрема, у зв`язку з перебуванням у відпустці, на лікуванні, або ж відрядженні до іншого органу Міндоходів (ДФС), що вбачається з копій табелів обліку робочого часу (т.1, а.с.40-82,173-229, т.2, а.с.17-39).

При цьому, відповідно до п.1.7 Інструкції №499 (чинної до 13.12.2016) при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Згідно із п.1 Розділів VІ та VІІ Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 №616 за особами начальницького складу податкової міліції за час тимчасової непрацездатності зберігається грошове забезпечення в розмірі, встановленому на день початку хвороби, без урахування премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, але не більше чотирьох місяців поспіль, крім випадків, коли законодавством України передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні. Розмір виплат за кожний день відпустки визначається з розрахунку одноденного розміру грошового забезпечення на день початку відпустки.

Так, наприклад, у грудні 2013р. позивач перебував згідно табелю обліку робочого часу у відпустці (т.2, а.с.39), відпрацьовано було лише 10 днів. Відтак, відповідачем правомірно було обраховано посадовий оклад, виходячи із 10 відпрацьованих днів (1218грн.(посадовий оклад з 01.12.2013)/22(кількість робочих днів)*10робочих днів відпрацьованих позивачем)=553,64грн. (т.1, а.с.40). Також позивачу, крім цього оплачено відпустку в цьому місяці у розмірі 1795,47грн. (т.1, а.с.40).

Відтак, вказані вище доводи представника позивача є необґрунтованими.

Крім того, представником позивача необґрунтовано включено до розрахунку періоди з 17.04.2015 по 16.07.2015, та лютий 2017р., у той час, як позивача з 09.04.2015 по 16.07.2015 та з 15.10.2016 по 16.02.2017 - проходив службу в Головному управлінні ДФС у Донецькій області, що вбачається з копії послужного списку, наданого самим представником позивача (т.1, а.с.28-29). Будь-якого обґрунтування включення даного періоду до розрахунку представником позивача надано не було.

При цьому, згідно із п.п.1.10 та 1.17 Інструкції №499 при переведенні по службі, пов`язаному з переїздом до іншого населеного пункту, у тому числі при відбутті до вищих навчальних закладів МВС з увільненням від посади, грошове забезпечення за попереднім місцем служби виплачується до дня відбуття до нового місця служби (навчання), зазначеного в наказі про направлення до іншого підрозділу органу внутрішніх справ. Грошове забезпечення (заробітна плата) цим особам виплачується за місцем відрядження, служби (прикомандирування) у порядку та розмірах, визначених законодавством.

Включення до розрахунку суми надбавки за особливості проходження служби за весь спірний період є також необґрунтованим, оскільки надбавка за особливості проходження служби була передбачена вже Постановою КМУ від 30.08.2017 №704, пунктом 5 якої надано лише право керівникам державних органів і саме у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копії грошового атестату (т.1, а.с.32), копії довідки вихідної допомоги (т.1 а.с.33), розрахункового листа за липень 2019р. (т.1, а.с.83), копії довідки про додаткові види грошового забезпечення (т.1, а.с.84), така надбавка позивачу у спірний період та на день звільнення не встановлювалась та не виплачувалась. Доказів про встановлення такої надбавки працівникам ГУ ДФС у Сумській області, яка є лише правом керівника, саме у період з 01.03.2017 по 31.07.2019, суду надано не було.

Натомість згідно із п.2 Постанови КМУ від 09.03.2006 №268 чинної для позивача до набрання чинності Постановою КМУ від 30.08.2017 №704, було передбачено право керівників встановлювати надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що така надбавка була нарахована та виплачена позивачу у період з червня 2013р. по лютий 2018р. (т.1, а.с.40-41).

Крім іншого, як вбачається з наданих розрахунків (т.2, а.с.65-75), представник позивача за період з червня 2013р. по лютий 2018р. було обраховано надбавку за спеціальне звання, виходячи з коефіцієнтів 0,68; 0,72; 0,76 (т.2, а.с.65-70). Водночас, схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14 була затверджена лише Постановою КМУ від 30.08.2017 №704. Як вбачається з матеріалів справи, саме керуючись вказаною постановою, відповідачем, починаючи з березня 2018р. правомірно обраховувався розмір надбавки за спеціальне звання, виходячи з коефіцієнту за звання майор, присвоєного позивачу згідно наказу від 14.11.2017 - 0,76 (т.1, а.с.41).

Натомість до прийняття та набрання чинності Постановою КМУ від 30.08.2017 №704, порядок визначення надбавки за спеціальне звання було передбачено додатком 24 Постанови КМУ від 07.11.2007 №1294, додатком 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499, додатком 58 Постанови КМУ від 09.03.2006 №268, якими передбачено, що за звання старший лейтенант (звання позивачу присвоєно на підставі наказу від 10.11.2011 (т.1, а.с.20) передбачено оклад 115грн., за звання капітан (позивачу звання присвоєно на підставі наказу від 10.11.2014 (т.1, а.с.20) - 120грн., за звання майор (позивачу присвоєно звання на підставі наказу від 14.11.2017 (т.1, а.с.20) - 125грн. Саме у таких розмірах, як вбачається з матеріалів справи (т.1, а.с.40-41), в залежності від дати присвоєння звання позивачу і виплачувалась надбавка за спеціальне звання.

Відтак, обрахунок вказаної надбавки за спірний період представником позивача зроблено невірно та є необґрунтованим.

Крім іншого, як вбачається з наданих розрахунків, представник позивача за період з червня 2013р. по лютий 2018р. (т.2, а.с.65-70) було обраховано надбавку за вислугу років, виходячи з 40 та 45%.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що вислуги років в обсязі 20 повних років, позивач набув лише з липня 2015р.

При цьому, до прийняття та набрання чинності Постановою КМУ від 30.08.2017 №704, порядок визначення надбавки за вислугу років було передбачено додатком 29 Постанови КМУ від 07.11.2007 №1294, додатком 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499, п.3 Постанови КМУ від 09.03.2006 №268, якими передбачено, що розмір надбавки за вислугу років встановлюється у такому розмірі: від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 - 35%.

Саме у розмірі 30% від суми посадового окладу і спеціального звання по квітень 2015р. (місяць по який позивач проходив службу у ГУ ДФС у Сумській області) і було виплачено надбавка за вислугу років. Так, зокрема у квітні 2015р. за відпрацьовані 6 днів було виплачено надбавку 117,69грн.=(358+34,29)*30% (т.1, а.с.40). Та починаючи з липня 2015р. (коли позивач знову був переведений до ГУ ДФС у Сумській області (т.1, а.с.29), позивачу, у зв`язку з набуттям 20 років вислуги, надбавка почала виплачуватись вже у розмірі 35%, як це і було передбачено чинним на той час законодавством.

Лише з набранням чинності Постановою КМУ від 30.08.2017 №704 її додатком 16 було передбачено встановлення більших розмірів надбавки за вислугу років, зокрема, за вислугу років від 20 до 25 років - 45%. Саме в такому розмірі відповідачем і було обраховано вказану надбавку, починаючи з березня 2018р. - 3078грн.= (5500+1340)*45% (т.1, а.с.41).

Відтак, обрахунок вказаної надбавки за спірний період представником позивача також зроблено невірно та є необґрунтованим.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що позивачу у спірному періоді грошове забезпечення було нараховане та виплачена у порядку, встановленому чинному на той час законодавством, а відтак, позовні вимоги про стягнення з ГУ ДФС у Сумській області на його користь заробітну плату за період з червня 2013 року по серпень 2019 року включно в сумі 385147,98грн.

При цьому, враховуючи, що позовні вимоги про стягнення з ГУ ДФС у Сумській області на користь позивача заробітну плату за час затримки розрахунку з 01.08.2019 по день прийняття рішення судом, виходячи з середньоденної заробітної плати 489,74грн., а також зобов`язати ГУ ДФС у Сумській області сплатити за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з червня 2013 року по серпень 2019 року в сумі 84732,56 грн., які позивач обґрунтовує, у тому числі невірним обрахунком грошового забезпечення за спірний період, який судом визнано необґрунтованим, вказані позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Щодо доводів представника позивача щодо необхідності нарахування ЄСВ, виходячи із розміру грошового з урахуванням сум податку на доходи фізичних осіб, суд відмічає, що згідно із пп.1 п.2 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №178, на який посилається і представник позивача, єдиний внесок нараховується: 1) за осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 1 цього Порядку, - на суми грошового забезпечення, нарахованого особі за базовий звітній період.

У свою чергу, згідно із п.3 Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 №616 грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) складається з: 1) посадового окладу; 2) окладу за спеціальним званням; 3) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за спортивне звання, за почесне звання, за виконання функцій державного експерта з питань таємниць, за службу в умовах режимних обмежень; доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук; доплати за вчене звання; премій.

Згідно із п.п.1,4 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб не є складовою грошового забезпечення, а відтак, доводи представника позивача про нарахування єдиного соціального внеску на вказані суми є безпідставними.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання ГУ ДФС у Сумській області подати до Пенсійного фонду персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 13 червня 2013року по 31 грудня 2016 року відносно ОСОБА_1 , що необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №770, суд відмічає, що відповідно до п.3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Протягом п`яти років з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства, до Пенсійного фонду подаються, у разі їх відсутності, персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм, форму та строки подання до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - територіальні органи Пенсійного фонду України) необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р. у разі їх відсутності в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування установлює Порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р., необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.08.2019 №770.

Так, п.п.3 та 4 вказаного Порядку відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами № 8 ДР і № 1 ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС. При цьому Пенсійний фонд України обчислює щомісячні суми грошового забезпечення виходячи із середнього розміру сум доходу квартальної звітності за формами № 8 ДР і № 1 ДФ за період, за який подано інформацію.

У разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення (далі - страхувальники), або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи), до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком.

Страхувальники або уповноважені органи подають звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України у такі строки:

за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2003 р. - не пізніше ніж 1 грудня 2019 р.;

за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2007 р. - не пізніше ніж 1 травня 2020 р.;

за період з 1 січня 2008 р. по 31 грудня 2011 р. - не пізніше ніж 1 жовтня 2020 р.;

за період з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2015 р. - не пізніше ніж 1 жовтня 2021 р.;

за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2016 р. - не пізніше ніж 11 жовтня 2022 року.

Кінцеві строки подання страхувальниками або уповноваженими органами звіту до територіальних органів Пенсійного фонду України, зазначені у цьому пункті, можуть бути змінені відповідними державними органами за погодженням з Пенсійним фондом України, але не пізніше ніж до 11 жовтня 2022 року.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для о б ч и с л е н н я с т р а х о в о г о стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Тобто персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків необхідні пенсійному органу для обчислення страхового стажу та саме для призначення військовослужбовцю пенсії.

Поряд з цим, в судовому засіданні встановлено, та це визнається і позивачем у позові, ОСОБА_1 пенсія вже була призначена. При цьому, періоди червень 2013р.- грудень 2016р. були включені відповідачем до розрахунку вислуги років для призначення пенсії, у тому числі у пільговому обчисленні (т.1, а.с.85-86). Будь-яких доказів не врахування цього періоду при призначенні пенсії, представником позивача не надано.

Крім того, відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю порушені її права, свободи або законні інтереси. Таким чином, в судовому порядку підлягає захисту право, яке вже порушене.

При цьому, ні позов, ні відповідь на відзив, не містять жодного обґрунтування протиправності дій та порушення прав позивача в цій частині.

Як зазначив представник позивача в судовому засідання протиправність дій відповідача полягають саме у не направленні таких відомостей з урахуванням зробленого представником позивача розрахунку заробітної плати за спірний період. Водночас такий розрахунок судом визнано необґрунтованим.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, враховуючи, що захисту судом підлягають лише порушені права, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимоги і в цій частині.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат згідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) про стягнення заробітної плати та зобов`язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 20.06.2022.

Суддя І.Г. Шевченко