Рішення № 104852868, 21.06.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2022 р. № 400/2330/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, вул. Федора Ернеста, 3, м. Київ, 03048,

про:стягнення середнього грошового забезпечення в сумі 120 606,54 грн, стягнення недоданого грошового забезпечення в сумі 10 998,60 грн, стягнення моральної шкоди в сумі 60 000 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (надалі - Департамент або відповідач):

суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 23.04.2020 по 20.01.2021 в розмірі 120 606,54 грн;

недодану суму грошового забезпечення за січень-лютий 2020 року в розмірі 10 998,60 грн;

суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000 грн;

суму послуг адвоката в розмірі 6 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідач, незважаючи на рішення суду про поновлення її на посаді, не виплатив суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу (263 календарних дні). Крім того, на думку ОСОБА_1 , Департамент протиправно занизив на 10 998,60 грн розмір грошового забезпечення позивача за період відсторонення її від виконання службових обов`язків (січень і лютий 2020 року). Вимагаючи стягнення 60 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 послалася упереджене розслідування, що його провів відповідач, та незаконне звільнення позивача, що спричинило приниження її честі та ділової репутації, призвело до моральних страждань та погіршення стану здоров`я.

Департамент у відзиві (арк. 47-54) просив відмовити у задоволенні позову. При цьому, як зазначив відповідач, кількість днів вимушеного прогулу складає 272 календарних дні, а не 263, як вказала позивач, середньоденна заробітна плата дорівнює 277,93 грн (проти 458,58 грн заявлених у позові), тому виплаті за на користь ОСОБА_1 підлягає сума 75 596,96 грн (проти 120 606,54 грн заявлених у позові). Відповідач заперечив доводи позову про заниження розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за період відсторонення її від виконання службових обов`язків і пояснив, що підстав для нарахування премії за вказаний період не було. Департамент вказав на недоведеність факту заподіяння позивачу моральної шкоди та на «суттєве завищення» розміру відшкодування. Також відповідач зазначив, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу не підтверджена відповідними доказами, а сума цих витрат є надмірною.

Представник позивача подав відповідь на відзив (арк. 106-109), до якої, зокрема, додав ордер на надання правничої (правової) допомоги та договір про надання правової допомоги від 17.12.2020, що був укладений з ОСОБА_1 (надалі - Договір).

Правом подати заперечення відповідач не скористався.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Як встановлено судом, 03.01.2020 керівник Департаменту видав наказ № 10 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» (надалі - Наказ № 10, арк. 55-56). Згідно з пунктом 2 цього наказу, на час проведення службового розслідування інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту капрал поліції ОСОБА_1 була відсторонена від виконання службових обов`язків.

03.03.2020 керівник Департаменту видав наказ № 155 «Про застосування до працівників УПП в Миколаївській області ДПП дисциплінарних стягнень» (надалі - Наказ № 155, арк. 57-62). Згідно з пунктом 3 цього наказу, до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

22.04.2020 керівник Департаменту видав наказ № 285 о/с «Про особовий склад» (надалі - Наказ № 285, арк. 63), яким ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580 -VIII «Про Національну поліцію» (надалі - Закон) - у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Постановою від 16.12.2020 у справі № 400/2148/20 (надалі - Постанова суду, арк. 5-14) П`ятий апеляційний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 до Департаменту - визнав протиправними та скасував Наказ № 155 (у частині, що стосується позивача), визнав протиправним та скасував Наказ № 285, поновив ОСОБА_1 на службі в поліції на відповідній посаді.

Питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах справи № 400/2148/20 не розглядалось.

20.01.2021 керівник Департаменту видав наказ № 40 о/с «Про особовий склад» (арк. 19), яким поновив ОСОБА_1 на посаді інспектору взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту з 23.04.2020.

Незважаючи на те, що у заяві від 18.12.2020, що була адресована керівнику Департаменту (арк. 15), ОСОБА_1 просила виплатити їй грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, відповідач середній заробіток не нарахував та, відповідно, не виплатив.

Як вказано вище, від виконання службових обов`язків ОСОБА_1 була відсторонена 03.01.2020. Згідно з наданими відповідачем розрахунковими листами (арк. 65, 66), за січень 2020 року позивачу була нарахована щомісячна премія за 2 дні (1-2 січня, до Наказу № 10) в сумі 344,65 грн, загальна сума за місяць - 5 967,10 грн.

У лютому 2020 року Департамент премію ОСОБА_1 не нарахував, загальна сума нарахованого грошового забезпечення за місяць - 5 409,50 грн. Проте, у березні 2020 року, крім премії за 31 день березня 2020 року, позивачу було виплачено премію за 2 дні (28-29) лютого 2020 року - 302 грн.

Таким чином, за січень 2020 року ОСОБА_1 отримала грошове забезпечення в сумі 5 967,10 грн, за лютий 2020 року - в сумі 5 711,50 грн (5 409,50+302), а не 5 967,10 грн, як вказано у позові.

У позові ОСОБА_1 зазначила, що за січень-лютий 2020 року їй було виплачено грошове забезпечення в сумі 11 934,20 грн (5 967,10х2), що, згідно з викладеним вище, не відповідає дійсності. На думку позивача, відповідач за січень-лютий 2020 року мав виплатити їй грошове забезпечення в сумі 22 932,80 грн. Вказана у позові сума - 10 998,60 грн є різницею між 22 932,80 грн та 11 934,20 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з частинами першою та другою статті 94 Закону, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Обґрунтовуючи те, що за січень-лютий 2020 року відповідач мав нарахувати їй 22 932,80 грн, позивач послалася на видану Департаментом 25.02.2020 довідку про доходи № 354 (арк. 22).

У цій довідці міститься інформація про суму доходу ОСОБА_1 за 31 день грудня 2019 року - 16 965,69 грн, про суму доходу за 31 день січня 2020 року - 5 967,10 грн, про загальну суму доходу за ці 2 місяці - 22 932,79 грн (16 965,69+5 967,10), про середньоденну заробітну плату - 369,88 грн (22 932,79:62), про середньомісячну заробітну плату - 11 466,40 грн (22 932,79:2).

Суд дійшов висновку про хибність доводів ОСОБА_1 .

У частині п`ятій статті 70 Закону вказано, що за особою, відстороненою від виконання службових обов`язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії.

Аналогічне положення міститься в абзаці першому пункту 5 розділу ІІІ затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 «Порядку та умовах виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (надалі - Порядок № 260).

Отже, на період відсторонення від виконання службових обов`язків особа отримує всі види грошового забезпечення (крім премії), а не середній заробіток, сума якого обчислюється відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» (надалі - Порядок № 100).

Як зазначено у Постанові суду, висновок за результатами службового розслідування був складений та затверджений 27.02.2020 (є датою закінчення службового розслідування), це дозволяє стверджувати, що період відсторонення ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків, згідно з Наказом № 10, тривав з 03.01.2020 по 27.02.2020.

Саме тому Департамент нарахував премію за 2 дні січня 2020 року та за 2 дні лютого 2020 року, що підтверджується розрахунковими листами.

З урахуванням наведеного, суд визнав безпідставною вимогу про стягнення з Департаменту «недоданої суми грошового забезпечення за січень-лютий 2020 року в розмірі 10 998,60 грн».

Оскільки нормами Закону не врегульовані питання виплати грошового забезпечення за час, що минув з незаконного звільнення поліцейського, застосуванню підлягають норми Кодексу законів про працю України, відповідно до частини другої статті 235 якого при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В даному випадку тривалість вимушеного прогулу з 23.04.2020 по 19.01.2021 - 272 календарні дні, а не 264, як вказала позивач.

Середня заробітна плата (середній заробіток) за час вимушеного прогулу, згідно з пунктом 2 Порядку № 100, обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 100, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Департамент надав довідку (від 31.05.2021 № 868, арк. 64) про доходи ОСОБА_1 за лютий та березень 2020 року (два місяця, що передували місяцю, в якому позивач була незаконно звільнена). Сума склала 16 675,97 грн.

Виходячи із зазначеної довідки та розрахункових листів, Департамент, як це передбачено пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260, при обчисленні середньої заробітної плати врахував всі види грошового забезпечення ОСОБА_1 (в тому числі премію у відповідному розмірі, з урахуванням дії Наказу № 10).

У пункті 8 Порядку № 100 зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих протягом двох місяців робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Сума середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , що була обчислена відповідачем згідно з наведеними нормами, дорівнює 277,93 грн. (16 675,97:60).

Відповідно, стягненню з Департаменту за час вимушеного прогулу підлягає сума 75 596,96 грн (277,93х272), при цьому твердження ОСОБА_1 про те що сума середньоденної заробітної плати складає 458,88 грн, є безпідставними.

Згідно зі статтею 2371 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вказано вище, ОСОБА_1 відповідну вимогу обґрунтувала тим, що протиправне звільнення спричинило погіршення у 2020 році стану її здоров`я (арк. 145-147), призвело до приниження честі та ділової репутації позивача та завдало їй моральних страждань.

У Постанові суду питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не було вирішено, тому Департамент, відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 260, після видання наказу про поновлення позивача на посаді (січень 2021 року) та на підставі цього наказу, був зобов`язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. Невиконання цієї норми обумовило звернення позивача до суду.

Отже, бездіяльність, що її допустив відповідач у січні 2021 року (а саме ця бездіяльність є предметом даного публічно-правового спору), не могла заподіяти позивачу моральну шкоду у 2020 році.

Будь-яких доказів заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди фактом невиплати Департаментом грошового забезпечення за час вимушеного прогулу матеріали справи не містять, доводи про те, що страждання та немайнові втрати позивача були спричинені такою невиплатою, у позові відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Департаменту «суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000 грн».

За таких обставин суд визнав, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати відсутні, оскільки сплачена позивачем сума судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди підлягає поверненню позивачу як надмірно сплачена (пункт 13 частини другої статті 3 Закону України від 08.07.2011

№ 3674-VI «Про судовий збір»).

Суд вважає безпідставним вимогу про відшкодування на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 6 000 грн. Єдиним доказом, що його надала ОСОБА_1 на підтвердження факту понесення цих витрат, як вказано вище, є Договір.

Як зазначено у пункті 1.1 Договору, правова допомога ОСОБА_1 (Клієнт) надається адвокатом в зв`язку з тим, що позивачу протиправними діями відповідача (незаконним звільненням) були «… спричинені значні матеріальні та моральні збитки, від відшкодування яких керівництво ДПП НП України ухиляється …».

У пунктах 1.2 та 1.3 Договору вказано, що правова допомога «… пов`язана з захистом прав та представництвом інтересів … при розгляді правових питань, які відносяться до предмету даної угоди …» надається шляхом представлення інтересів позивача в усіх державних та громадських установах та організаціях, судових органах, правоохоронних органах, у виконавчій службі тощо «… перед фізичними та юридичними особами при вирішенні будь-яких питань, що стосуватимуться Клієнта …»; забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у кримінальному провадженні; подання різного роду заяв; участі у судових засіданнях; захисту інтересів Клієнта в господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних справах; надання консультації з правових питань, що виникають у Клієнта з приводу представлення його інтересів.

У пункті 4.1 Договору зазначена вартість послуг: консультація - 500 грн, вивчення документів - 1 000 грн, підготовка заяв та звернень - 1000 грн, підготовка адміністративного позову - 2 000 грн, підготовка відповіді на відзив - 1 500 грн, «винагорода за виконання вимог даної угоди 5% від загальної суми вимог Клієнта», а підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Договору Клієнт, зокрема, зобов`язаний «сплатити Виконавцю винагороду, в порядку і в розмірах, передбачених Додатковою угодою до цього Договору та витрати, понесені останнім в зв`язку з виконанням даного Договору».

Додаткова угода до Договору ані позивачем, ані її представником не надана.

Згідно з частинами першою - п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд визнав, що Договір не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом. У справі відсутні докази на підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті позивачем, власне, як і відсутній будь-який документ, що підтверджує факт надання адвокатом послуг і виконання робіт, пов`язаних з цією справою.

Позивач не подала детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Заявлені ОСОБА_1 6 000 грн є сумою всіх послуг, вартість яких визначена Договором (500+ 1 000+1 000+2 000+1 500), проте, як вказано вище, предмет Договору та всі передбачені ним види правової допомоги не обмежуються цією справою.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що факт понесення ОСОБА_1 , в зв`язку з вирішенням цього спору, витрат на правову допомогу в сумі 6 000 грн не є доведеним.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернеста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код: 40108646) задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки податків: НОМЕР_1 ) середній заробіток, без утримання податків та обов`язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 23.04.2020 по 22.05.2020 в сумі 8 337,90 грн (вісім тисяч триста тридцять сім гривень 90 копійок).

3. Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки податків: НОМЕР_1 ) середній заробіток, без утримання податків та обов`язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 23.05.2020 по 19.01.2021 в сумі 67 259,06 грн (шістдесят сім тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 06 копійок).

4. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 8 337,90 грн (вісім тисяч триста тридцять сім гривень 90 копійок) у межах загальної суми стягнення 75 596,96 грн (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто шість гривень 96 копійок) підлягає негайному виконанню.

5. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна