Рішення № 104852584, 20.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2022 року

справа №380/6185/22

провадження № П/380/6228/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними дій та скасування картки відмови, рішення, -

в с т а н о в и в :

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Львівської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;

- визнати протиправними дії Львівської митниці щодо відмови в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом 410 до Товару № 1 на підставі декларації - інвойсу № RЕ-28198 від 08.02.2022 .

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2022/000193, № UА209170/2022/000192:

- визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості № UА209000/2022/900034/2 від 15.02.2022.

Ухвалою від 13.04.2022 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.

Ухвалою від 21.04.2022 суддя перейшла із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи № 380/6185/22 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем подана до Львівської митниці електронна декларація від 14.02.2022 № UA209170/2022/011024 з пакетом супровідних документів. Митна вартість товару визначена за першим методом за ціною договору на рівні від 22,42 до 24,02 Євро шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 0,40 Євро/ кг. нетто). Загальна кількість товару, що заявлена до митного оформлення згідно декларації від 14.02.2022 № UA209170/2022/011024 - 299 штук, з них 266 одиниць (Товар № 1 ), є таким що походить з території Європейського союзу (ЕU), та заявлені із застосуванням преференції по ввізному миту за кодом « 410». На підтвердження преференційного походження товару № 1 Позивачем до митного оформлення була подана Декларація-інвойс (декларація походження) № RE -28198 від 08.02.2022, складена експортером. 15.02.2022 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів позивач надав додаткові документи. Проте відповідач всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої МД 14.02.2022 № UA209170/2022/011024 та документів виніс картку відмови у прийнятті митної декларації, відповідно до якої в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом « 410» до Товару № 1 було відмовлено. Не погоджуючись з відмовою в застосуванні преференції позивач подав до Митниці нову МД № UA 209170/2022/011307 від 14.02.2022 з метою випуску товару у вільний обіг без застосування преференції по ввізному миту за кодом « 410». Проте відповідач за результатами опрацювання поданої декларації та документів виніс картку відмови у прийнятті митної декларації № UA 209170/2022/000193 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900034/2 від 15.02.2022, яким митну вартість товару визначено за резервним (6) методом на рівні від 51,2105 до 85.0511 Євро/шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 1,08 Євро/ кг нетто).

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 29.04.2022 (вх. № 30836), у якому зазначає, що під час здійснення митного контролю, а саме правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією № 209170/2022/011307 від 14.02.2022, встановлено, що Розділ 3 Контракту від 11.05.2014 № GMBH-0102 передбачає, що оплата здійснюється протягом 30 днів з моменту отримання товару покупцем якщо інше не вказано в інвойсі, а також передбачена можливість предоплати. Оскільки контракт передбачає декілька методів здійснення оплати, у разі передоплати товару, декларант має надати відповідні банківські платіжні документи. Відповідно до п. 4.1 розділу 4 контракту від 11.05.2014 № GMBH-0102 поставка товару відбувається на умовах FCA (Spelle). Умови постачання «FCA», згідно «Інкотермс 2010», передбачають, зокрема, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.3 "а". Отже, витрати на транспортування товарів, які поставляються на умовах FCA до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, не включені у ціну товару, оскільки ці витрати покладаються на Покупця.

Позивач подав відповідь на відзив від 05.05.2022 (вх. № 32088), у якій вказує, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи. А рішення про зупинення дії тарифної преференції прийняте без обгрунтованих підстав.

Позивач у судове засідання не прибув, подав клопотання від 14.06.2022 (вх. № 8068ел) про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 15.06.2022 суд заслухав вступну промову представника відповідача, дослідив письмові докази та перейшов до письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та «Dikabo GMBH» (Німеччина), (Продавець) 11.05.2014 укладений зовнішньоекономічний договір № GMBH-0102, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання, у кількості та по цінам, вказаним у Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору.

Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у Інвойс, умови поставки визначаються на умовах FCA (Spelle ) Інкотермс 2010.

Відповідно до Інвойс № RE21-28198 від 08.02.2022 між Продавцем та Покупцем узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає 299 штук, загальна вартість товару умовах FCA (Spelle) - 5980,00 Євро.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення імпортованих товарів, позивачем подано електронну декларацію № UA209170/2022/0111024 від 14.02.2022, до якої було додано наступний пакет:

- Пакувальний лист (Packing list) від 08.02.2022;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) RE-28198 від 08.02.2022;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 378115 від 08.02.2022;

- Декларація про походження товару (Declaration of origin) RE-28198 від 08.02.2022;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 09.02.2022 № 09/02;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів GMBH-0102 від 11.05.2014;

- Договір про надання послуг митного брокера ЛТШ-4993 від 25.01.2021;

- Заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів 14/14-03/1567-21 від 04 .06.2021;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державами 8214743 від 12.02.2022;

- Декларація-інвойс, складена експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро RE-28198 від 08.02.2022;

- Прайс лист від 08.02.2022;

- Копія митної декларації країни відправлення 22DE5356714771735E0 від 08.02.2022.

Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена за першим методом, за ціною договору.

14.02.2022 позивач отримав повідомлення від митниці декларанту, в якому зазначено, що необхідно подати додаткові документи для митної вартості відповідно до ст.53 Митного кодексу України, а саме:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що « стять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ;

-якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

-каталоги, специфікації виробника товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації звезеного товару(посередницькі фактури);

-копію митної декларації країни відправлення;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

15.02.2022 на виконання отриманого повідомлення декларанту, позивачем додатково надано відповідачу пояснення.

Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості від UА209000/2022/900034/2 від 15.02.2022.

У графі 33 рішення про коригування, що містить назву "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" відповідач зазначив: за результатами опрацювання документів наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов , зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ не містять всіх відомостей щодо ціни,що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг декларантом не подано Таким чином, відомості щодо складових митної вартості транспортування та страхування не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 33 Митного кодексу. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які ґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах.

Неможливо застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 01.02.2022 № UA209170/2022/007290, від 07.02.2022 № UA 100430/2022/111497, від 23.22.2021 № UA500110/2021/215907.

На підставі рішення про коригування, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209171/2022/000193. У картці відмови визначено: "повідомляє про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, з таких причин: Неможливість завершення м/о по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45. 46, 43, 44 ЕМД (у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 15.02.2022 № UA 209000/2022/900034/2 ст. 54 п.6, ст. 55 МКУ, Постанова Кабінету міністрів від 21.05.2012 № 450 "Питання, пов`язані із застосуванням митних деклараиій". Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа", Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа. Роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Необхідно подати нову ЕМД із змінами у зазначених графах ЕМД відповідно до рішення про визначення митної вартості від 15.02.2022 № UA 209000/2022/900034/2.

Відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209171/2022/000192. У картці відмови визначено: "повідомляє про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, з таких причин: Неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв`язку із непідтвердженням походження митними органами країн ЄС відповідно до норм статті 32 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-евро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони від 27,06.2014, та, відповідно, відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів. Постанова Кабінету міністрів від 21.05.2012 № 450 "Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій"(зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа"(зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа". Роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання нової митної декларації з вірно заповненими графами.

Вважаючи відповідні дії митного органу щодо відмови у застосування митної вартості товару за першим методом митної оцінки та щодо відмови у застосуванні преференції по ввізному миту за кодом « 410» до товару № 1, а також прийняті у зв`язку цим рішення про коригування митної вартості та карток відмови - протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статті 1 Митного кодексу України ( далі Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Так, в оскарженому рішенні в обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, зазначено про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості умовам, оскільки подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов , зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ не містять всіх відомостей щодо ціни,що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг декларантом не подано

Разом з тим, відповідно до розділу III Правил заповнення декларацій митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

До митного оформлення позивачем представлено автотранспортну накладну (CMR) № 378115 від 02.08.2022 та довідку про транспортні витрати від 09.02.2022 № 09/02.

У наданій автотранспортній накладній (CMR) № 378115 від 02.08.2022 зазначено відомості про перевізника - ФОП ОСОБА_2 , що в повній мірі співпадає з іншими товаросупровідними документами.

Довідка про транспортні витрати від 09.02.2022 № 09/02 містить данні про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону (Spelle (Німеччина ) - п/п Рава-Руська (Кордон України), та містить номер автотранспортного засобу яким було здійснено перевезення (BC2358MM/BC2149XF), номер автотранспортної накладної (CMR) від 08.02.2022 № 378115, номер інвойс від 08.02.2022 № RE-28198.

Додатково витрати на транспортування підтверджує Договір - Заява від 01.02.2022 № 010222, який наданий відповідачу разом з листом поясненням б/н від 15.02.2022.

Аналіз вказаних документів (які, окрім рахунку на оплату перевезення № СФ-0000009 від 16.02.2022, акту № ОУ-0000009 від 16.02.2022, платіжного доручення про оплату перевезення від 18.02.2022 № 9296, були оформлені після завершення митного оформлення товарів згідно з умовами ведення позивачем господарської діяльності, а їх оформлення не залежало від самого позивача) вказує на те, що наведені документи підтверджують заявлену вартість перевезення товару.

Інших витрат, пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, позивачем не понесено. Отже, якщо за твердженням декларанта додаткових витрат, пов`язаних з транспортуванням (окрім наведених в довідці про транспортні від 09.02.2022 № 09/02), навантаженням, обробкою, не було, то декларант не повинен доводити цей факт. Декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що додаткові витрати все ж таки здійснювалися, то митниця повинна довести наявність цього факту.

Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Відповідно до оскарженого рішення, митний орган скоригував митну вартість товару із застосуванням резервного методу визначення її митної вартості та на підставі митної декларації від 01.02.2022 № UA209170/2022/007290, від 07.02.2022 № UA 100430/2022/111497, від 23.22.2021 № UA500110/2021/215907.

Проте в оскарженому рішенні відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру та дати взятої за основу митної декларації.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодекс якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо застосування тарифних преференцій зі сплати мита, суд вказує таке.

Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" №1678-VII від 16.09.2014, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію).

Відповідно до п.1 ст.16 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, декларації походження.

Аналогічне положення закріплено ч.1 ст.15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 14.04.2017, до якої Україна приєдналася 08.11.2017 (Закон України "Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження" від 08.11.2017 № 2187- дата набрання чинності для України 01.02.2018 (далі-Регіональна конвенція).

Так, відповідно до вказаної статті Регіональної конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-MED"), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.

Згідно з ч.1, 2, 6 ст. 36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Статтею 43 МК передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації (ч. 2 ст.43 МК України).

Так, позивачем до митного оформлення була подана декларація інвойс (декларація походження) RE-28198 від 08.02.2022, складена відповідно до Статті 21(1), Угоди, текст декларації в повній мірі відповідав наведеному у Додатку IV Протоколу І до Угоди, тобто є документом, який підтверджує статус преференційного походження товару.

При цьому жодних зауважень щодо форми та змісту декларації інвойс RE-28198 від 08.02.2022 чи її достовірності в митного органу не виникало.

Разом з тим, суд критично ставиться до доводів відповідача про необхідність перевірки преференційного походження товару .

За змістом ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Частинами 1-3, 5 ст.32 Доповнення І до Регіональної конвенції, подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Тобто, наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 23.04.2019 у справі № 817/4660/13-а.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для призупинення застосування тарифних преференцій зі сплати мита, оскільки обґрунтованих сумнівів щодо достовірності декларації інвойс № RE-28198 від 08.02.2022, а тому і щодо походження товару - відповідачем не наведено.

За наведених вище обставин суд доходить висновку, що дії відповідача щодо відмови в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом "410" до товару на підставі декларації - інвойс № RE-28198 від 08.02.2022 є протиправними, та, як наслідок, є протиправною і картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/000192.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської митниці ДМС України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними дій та скасування картки відмови, рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Львівської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Визнати протиправними дії Львівської митниці щодо відмови в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом 410 до Товару № 1 на підставі декларації - інвойсу № RЕ-28198 від 08.02.2022 .

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2022/000193, № UА209170/2022/000192.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці від 15.02.2022 № UА209000/2022/900034/2 про корегування митної вартості.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 8 921,50 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 20.06.2022.

Суддя Кедик М.В.