Постанова № 1048519, 28.08.2007, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1429/07

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2007 р. 14:45 м.Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Перцової Т.С.

при секретарі - Вертій О.М.

за участю представників сторін :

позивача : ОСОБА_1

представника позивача : ОСОБА_2.( дов. від 08.08.2007р., без № )

відповідача: Варича Б.В. (дов. від 21.02.2007р. № 586/9/10-035), Пойді Н.В. (дов. від 15.08.2007р. № 3129/9/10-026)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московскому районі м.Харкова від 04.06.2007р., № 0001741702/1,-

ВСТАНОВИВ :

 Позивач, ФО-П ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московскому районі м.Харкова від 04.06.2007 року №0001741702/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 339516,00 грн., у тому числі: основний платіж - 226344,00 грн., штрафні санкції - 113172,00 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м.Харкова у своїх запереченнях на адміністративний позов від 10.08.2006 р. №3042/9110-026, позовні вимоги не визнає, посилаючись на приписи Закону України „Про податок на додану вартість” , а також на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 02.06.2005 р., ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 05.04.2005 р. та акт №6241 від 12.05.2006 р. ДПІ у Печерського району м.Києва.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскарженого рішення є акт перевірки №1406/172/2739300601 від 19.03.2007р.

За висновками вищезазначеного акту ДПІ у Московському районі винесла податкове повідомлення-рішення від 27.03.2007р. №0001741702/0 по податку на додану вартість на загальну суму 339516,00 грн., у тому числі основний платіж у сумі 226344,00 грн. та штрафна санкція 113172,00 грн., яке було оскаржене позивачем до ДПІ у Московському районі м.Харкова. Згідно рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова термін розгляду скарги було продовжено до 05.06.2007р. (лист від 26.04.2007р. №3946/Л/25-009).

Рішенням начальника ДПІ у Московському районі м.Харкова за результатами розгляду первинної скарги (лист від 04.06.2007р. №5337/10/25-009) оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга без задоволення. За наслідками розгляду скарги відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 04.06.2007р. №0001741702/1 по податку на додану вартість на загальну суму 339516,00 грн., яке є предметом позову у цій справі.

Рішенням заступника начальника ДПА у Харківській області за результатами розгляду повторної скарги (лист від 06.08.2007р. № 10545/7/25-203 також скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.06.2007р. №0001741702/1 винесено, на думку відповідача, за порушення п.п.7.4.5 ст.7, п.п.7.2.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Позивачем відповідачу на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у січні - квітні 2005 року були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Відповідач не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних ТОВ ПТФ „Антрацид” з підстав того, що рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 02.06.2005р. та Ухвалою районного суду м.Києва від 05.04.2006р. визнано недійсним статут ТОВ ПТФ «Антрацид», з моменту його реєстрації та анульовано свідоцтво платника ПДВ №37661799 з 02.08.2004 р.

Суд зазначає, що відповідно до п.25.3 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість”, затвердженого Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 р., за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, орган державної податкової служби здійснює таке анулювання на дату подання заяви або затвердження акта про анулювання реєстрації, якщо не визначений граничний термін дії Свідоцтва або дата втрати особою статусу платника ПДВ, або коли є підстави для анулювання до закінчення терміну дії Свідоцтва.

Зазначене Положення не передбачає підстав для анулювання свідоцтва платника ПДВ датою його виписки. Акт анулювання свідоцтва платника ПДВ №6241, на який посилається відповідач, виписаний 12.05.2006 р., тобто датою після проведення операцій між позивачем та ТОВ ПТФ „Антрацид”, які відбувались у січні - квітні 2006 року. За таких обставин, у січні - квітні 2006 року свідоцтво платника ПДВ у ТОВ ПТФ „Антрацид” було наявне та дійсне, податкові накладні виписувались ним на законних підставах та у позивача не було підстав не включати вказані суми до податкового кредиту.

Суд вважає правомірними та обґрунтованими доводи позивача про те, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи само по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Ст.59 Господарського кодексу закріплює, що скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Позивачем до справи надані витяг з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації стосовно ТОВ ПТФ «Антрацид», отримані на його запит.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру ТОВ ПТФ «Антрацид» провадить господарську діяльність зі сформованим статутним фондом.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру (ЄДР) відсутній запис про судове рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством, а також інші відповідні записи.

Судом взято до уваги те, що на час розгляду справи ТОВ ПТФ «Антрацид» відповідно до вказаних підтверджуючих документів є суб'єктом господарювання з повною цивільною правоздатністю, оскільки воно не є таким, що припинило свою діяльність.

Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи передбачений ст.38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” № 755 від 15.05.2003р.(надалі Закон № 755).

Згідно цієї статті суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Державний реєстратор повинен внести до єдиного державного реєстру запис про судове рішення та повідомити у встановлений термін відповідні органи.

Також Державний реєстратор повинен провести припинення (ліквідацію) юридичної особи, згідно вимог діючого законодавства та ст.36 та 37 Закону № 755.

Згідно ст.36 Закону № 755 дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Згідно ст.40 Закону № 755 повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі рішення суду щодо ліквідації юридичної особи є підставою для зняття юридичної особи з обліку державної податкової служби.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідно до норм чинного законодавства, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків контрагентами за договорами, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності позивача щодо такої.

Судом враховані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту, сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, підтверджується тим, що контрагент був в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Чинним на момент розгляду справи Законом № 755 встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст.18 Закону № 755).

Суд звертає увагу на те, що на момент розгляду справи, угоди, по яким позивачем зроблено включення сум до податкового кредиту по накладним, виданим ТОВ «ПТФ «Антрацит», не визнані недійсними та ніким не оспорені. Також, відповідачем не надано до справи доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яким позивачем включені до податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що несплата податку контрагентом за договорами (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що виходячи з наведеного, а також дотримуючись норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні» у відповідача відсутні підстави нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача та вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 86, 87, 94, 104, 159, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов в ФОП ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московскому районі м.Харкова від 04.06.2007р., № 0001741702/1 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московскому районі м.Харкова від 04.06.2007 року №0001741702/1.

Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 з Державного бюджету України (УДК у Червонозаводському районі м.Харкова код ОКПО 24134627 р/р 31410537700011, банк ГУДКУ Харківської області, МФО 851011) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя Т.С.Перцова