Рішення № 104848230, 09.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2022Справа № 910/13249/21

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом 1) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

2)Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

до ОСОБА_1

про стягнення 3 017,43 грн. та виселення з орендованого приміщення

Представники учасників справи:

від позивача-1: Мітін І.І. (дов. № 105/01-926/в-130 від 25.05.2020);

від позивача-2: Романов Д.Ю. (представник);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Печерська районна в місті Києві державна адміністрація та Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3 017,43 грн. та виселення з орендованого нежитлового приміщення, загальною площею 13,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Правобережна, 3.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 1001/605 від 07.05.2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція Договору від 22.01.2016 № 1001/605), в частині здійснення своєчасної та повної оплати за використання орендованих приміщень. У зв`язку з чим, позивач просить виселити відповідача з орендованих приміщень, які є об`єктом вищезазначеного договору.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем у даній справі є фізична особа, що не є підприємцем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у відповідності до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України та з метою отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача, було здійснено відповідне звернення.

16.11.2021 до суду надійшла відповідь на запит суду, з інформацією про місце проживання відповідача. Відповідно до відомостей, наданих суду, громадянка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . кім. 62.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 позовну заяву залишено без руху.

23.11.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13249/21, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.12.2021.

Розгляд справи у підготовчому засіданні 23.12.2021 відкладено на 03.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.02.2022.

Судове засідання, призначене на 24.02.2022, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 судове засідання призначено на 09.06.2022.

У судовому засіданні 25.01.2022 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2019 між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Кобець Оксаною Миколаївною (орендар) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (підприємство-балансоутримувач) укладено Договір №1001/605 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що орендодавець на підставі розпорядження Печерської районної в місті Києві державної організації від 07.05.2019 № 325, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об`єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Правобережна, 3, для розміщення суб`єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування з ремонту взуття - 3 %.

Відповідно до ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Цей договір є укладений з моменту підписання його сторонами і діє до 19 січня 2022 року включно (п. 9.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1 Договору об`єктом оренди є: нежиле приміщення загальною площею 13,9 кв.м., у т.ч. у цокольному поверсі 13,9 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору.

Орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об`єкта (п. 2.4. Договору).

На підставі договору оренди відповідачу було передано в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Правобережна, 3, загальною площею 13,9 кв. м. для розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування.

Відповідно до положень Додаткового договору №1 від 07.05.2019, п. 1.3. Договору оренди розмір орендної плати з 07.05.2019 складає 52 грн. 88 коп. за 1 кв. м. орендованої площі, що разом складає 735,10 грн. 12 коп. та ПДВ 140 грн. 02 коп. Загальна сума до сплати становить 882,12 грн.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.7 Договору).

Відповідно до п. 4.2.4 Договору, орендар зобов`язаний, зокрема своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1.3. Договору орендодавець має право відмовитись від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті ним орендної плати протягом трьох місяців підряд з дня закінчення платежу.

Через систематичне порушення орендарем обов`язків Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією направлено відповідачу заяву від 04.06.2021 № 105/01-970/В-040 про відмову від договору оренди.

Відповідно до п. 9.3. Договору лист з відмовою від договору було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у Договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від Договору.

12.07.2021 лист Печерської районної в м. Києві державної адміністрації № 105/01-970/В-040 від 04.06.2021 вручено відповідачу.

Отже, Договір оренди від 07.05.2019 № 1001/605 є розірваним з 12.07.2021.

Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" на адресу відповідача направлено повідомлення - претензію від 08.06.2021 № 432/10-51 про необхідність сплати заборгованості.

Відпвідач на вказану претензію не відреагувала, відповідь не надала, заборгованість з орендної плати не сплатила.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Будь-яких доказів оплати заборгованості матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 869,28 грн. (заборгованість з орендної плати за період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 17,66 грн. - 3 % річних, 85,10 грн. - інфляційних нарахувань, 45,39 грн. - пені.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.2 Договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства - балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Крім того, орендар згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості. У випадку примусового стягнення орендної плати та інших платежів у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також можуть стягуватись у повному обсязі втрати, пов`язані з таким стягненням та іншими процедурами розірвання договорів (демонтаж, зберігання тощо).

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 45,39 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 17,66 грн. та інфляційних втрат в розмірі 85,10 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про виселення відповідача із займаного приміщення, суд вказує наступне.

Матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати за Договором №1001/605 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 07.05.2019 року, у зв`язку із чим, позивачем прийнято рішення, керуючись пунктом 5.1.3, 9.3 Договору.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кдексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 4.2.21 Договору передбачено, що орендар зобов`язаний: після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу.

Отже, оскільки Договір розірваний, відповідач втратив статус орендаря, тому вимога щодо виселення з комунального нерухомого майна є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На момент укладення Договору між позивачем та відповідачем, останній мав статус фізичної особи-підприємця, однак на момент звернення із відповідною позовною заявою до суду він такий статус втратив.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання відповідача із втратою його статусу як ФОП за вказаним господарським договором не припинились.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до ОСОБА_1 про стягнення 3 017,43 грн. та виселення з орендованого приміщення підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до ОСОБА_1 про стягнення 3 017,43 грн. та виселення з орендованого приміщення - задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, м. Київ, пров. І. Мар`яненка, 7, ідентифікаційний код 35692211) 2 869 (дві тисячі вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 28 коп. заборгованості з орендної плати, 17 (сімнадцять) грн. 66 коп. 3 % річних, 85 (вісімдесят п`ять) грн. 10 коп. інфляційних втрат, 45 (сорок п`ять) грн. 39 коп. пені, 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.

3.Виселити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з орендованого нежитлового приміщення, загальною площею 13,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Правобережна, 3.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 20.06.2022.

Суддя С. В. Стасюк