Ухвала суду № 104841064, 15.06.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6373/22

Провадження № 2-а/761/501/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Рибак М.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 4 БУПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України старшого лейтенанта поліції Рудченко Ігоря Миколайовича, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до інспектора взводу № 1 роти № 4 БУПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України старшого лейтенанта поліції Рудченко І.М., Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.02.2022 року матеріали заяви були розподілені судді Рибаку М.А., та були фактично передані судді 13.06.2022 року.

Разом з тим, вивчивши поданий адміністративний позов, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України.

Відповідно до ч.ч. 4, 7 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Разом з тим, позивачем не надано копії оспорюваної постанови належної якості. З наданої позивачем копії постанови неможливо прочитати відомості, що містяться у постанові.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

В позовній заяві позивач зазначає, що є звільненим від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим, пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зроблено висновок, що «відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої; статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей о статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; нормативно-правовий акт № 3551-XII від 22.10.1993, 22 Закону № 3551-XII».

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).

Враховуючи те, що предметом спору в цій справі є: визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення, тобто зазначений спір не пов`язаний із захистом порушених прав ОСОБА_1 з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому він не звільнений від сплати судового збору за подання даного позову.

Отже, за подання позовної заяви позивач має сплатити судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Частина друга містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього Закону - перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Згідно положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Такої самої позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові по справі № 543/775/17 від 18.03.2020 року.

Так, у зазначеній постанові колегія Великої Палати Верховного Суду прийшла до наступного висновку.

У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від такого висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору із позовних заяв, які подаються до суду фізичною особою, немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Судовий збір має бути сплачено на рахунок отримувача № 31217206026011, код банку отримувача МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37995466, отримувач коштів - УК у Шевчен.р-ні/Шевченк.р-н, Банк одержувача - Казначейство України (ЕАП) в розмірі 496,20 грн. за вимогу про скасування постанови та 992,40 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Згідно положень ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями ч. 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

При цьому, відповідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні (ч. 3 ст. 121 КАС України).

Згідно вимог ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Як вбачається із позову, оскаржувана постанова винесена 29.11.2021 року, на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що ним 14.12.2021 року та 20.12.2021 року було подано до суду відповідні скарги, проте 02.02.2022 року такі було повернуто. Крім того позивач зазначає, що 03.02.2022 року нього загострилась подагрична хвороба внаслідок чого він знаходився на амбулаторному лікуванні.

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження зверхня до суду 14.12.2021 року/20.12.2021 року до суду з відповідними скаргами, не надано доказів поверхня скарг 02.02.2022 року.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо перебування його на лікуванні у лютому 2022 року. Так, надана позивачем копія довідка, належним чином не посвідчена закладом охорони здоров`я, та за неї не вбачається в який саме період позивач перебував на лікуванні.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у загальному розмірі 1 488,60 грн., надати суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, надавши відповідні докази, та надати копію оспорюваної постанови належної якості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи викладене та керуючись, ст.ст. 123, 160, 169, 248, 286 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 4 БУПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України старшого лейтенанта поліції Рудченко Ігоря Миколайовича, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалу оскарженню не підлягає.

СУДДЯ М.А. РИБАК