Вирок № 104838956, 20.06.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4405/20

Провадження № 1-кп/344/403/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Зеленко О.В.,

з участю секретарів Горайської Ю.В., Мельницької Л.Т.,

прокурорів Безрукого О.Р., Балкового В.В., Майковського Р.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

представника цивільного відповідача Довбні Л.О.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Поляниця Долинського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого лікарем-хірургом по наданню екстреної допомоги дітям хірургічного відділення Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 обвинувачується у неналежному виконанні своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому (смерть малолітнього ОСОБА_3 ), вчиненому за наступних обставин.

ОСОБА_1 з 1991 року працює на посаді лікаря-хірурга по наданню екстреної допомоги дітям хірургічного відділення Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні

Відповідно до посадової інструкції лікаря-хірурга по наданню екстреної допомоги дітям хірургічного відділення Івано-Франківської обласної дитячої лікарні ОСОБА_1 , затвердженої 01.09.2005, на нього покладено наступні функціональні обов`язки:

І. Загальна частина

1.1. Основним завданням лікаря-хірурга по наданню екстреної допомоги є забезпечення високої якості і своєчасності прийому ургентних та планових хворих, їх повноцінне обстеження і проведення ургентних оперативних втручань.

1.6. У своїй роботі ургентний хірург відділення керується Кодексом законів про працю, Законом України «Про охорону праці», Положенням про установу, де працює, наказами, розпорядженнями, інструкціями керівника установи та даною інструкцією.

ІІІ. Права

3.9. Приймати рішення в межах, передбаченими даними функціональними обов`язками.

3.12. Приймати рішення у межах своєї компетенції, які передбачені у даній інструкції.

3.13. Отримувати інформацію, необхідну для виконання своїх обов`язків.

ІV. Відповідальність

4.1. Лікар несе відповідальність за проведення лікувальної процедури, діагностичної маніпуляції.

4.2. При невиконанні вимог закону, інструкції з охорони праці та інших підзаконних документів притягається до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної і кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

V. Повинен знати

Маніпуляції та операції: крипторхізм.

VII. Взаємовідносини (зв`язки) за професією, посадою

7.2. Співпрацює з лікарями стаціонару, лабораторії, рентгенкабінету, кабінету УЗД, ФЕГДС, функціональної діагностики, працівниками кафедри.

7.3. Співпрацює з середнім і молодшим медперсоналом, яким передаються накази та інформація вищих посадових осіб і власні розпорядження.

Так, 09.06.2009 у хірургічне відділення Івано-Франківської обласної дитячої лікарні з діагнозом: лівобічний крипторхізм, абдомінальна форма, поступив ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був направлений у вказаний лікувальний заклад для проведення оперативного втручання. Перед поступленням ОСОБА_3 у лікарню, його матір домовилася з лікарем-хірургом ОСОБА_1 , що вказану операцію її сину проводитиме саме він.

10.06.2009 в період часу з 14 год 10 хв до 15 год 05 хв ОСОБА_3 було проведено оперативне втручання: низведення лівого яєчка з фіксацією по Петривальському. Вказану операцію проводив лікар-хірург по наданню екстреної допомоги дітям хірургічного відділення Івано-Франківської обласної дитячої лікарні ОСОБА_1 .

Після проведення оперативного втручання ОСОБА_3 був переведений в післяопераційну палату хірургічного відділення ОДКЛ. Близько 3 год 10 хв 11.06.2009 у зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_3 переведено з хірургічного відділення у відділення анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківської ОДКЛ, де останній ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.

Згідно висновку експерта №52/14 додаткової комісійної судово-медичної експертизи, проведеної Головним бюро судово-медичної експертизи, 09.06.2009 ОСОБА_3 надійшов до ІФОДКЛ для планового оперативного втручання з результатами УЗД органів калитки від 24.04.2009, з медичними довідками дільничного педіатра від 09.06.2009 про проведення щеплень та про те, що інфекційними хворобами упродовж останніх трьох тижнів не хворів, а також з результатами аналізів крові і сечі від 04.06.2009. Такі дані не в повній мірі відповідають переліку діагностичних заходів, зазначених у «Протоколі лікування крипторхізму у дітей», затвердженому наказом МОЗ України №88-АДМ від 30.03.2004 та Положенні про хірургічне відділення обласної дитячої лікарні, затвердженому головним лікарем ОДКЛ 02.01.2005, оскільки передбачене ним дослідження крові на цукор було відсутнє, також при проведенні загального аналізу крові не було визначено кольоровий показник, кількість еритроцитів, тромбоцитів, а при виконанні загального аналізу сечі не було досліджено кетонові тіла. Відсутність зазначених досліджень не перешкоджало госпіталізації дитини для проведення оперативного лікування, оскільки необхідні дослідження можливо було призначити та виконати в умовах стаціонару, але це не було зроблено. Відповідальними за повноту передопераційного обстеження та контроль за результатами лабораторних досліджень є лікар анестезіолог та лікуючий лікар ( ОСОБА_1 ). При цьому слід відмітити, що кожен лікар, який оглядає пацієнта в стаціонарі, при потребі (у випадку підозри чи виявлення відхилень від норми тощо) має можливість призначити консультації необхідних фахівців, додаткові дослідження (лабораторні, інструментальні) та висловити свою точку зору щодо можливості проведення оперативного втручання. В даному випадку виявлення жорсткого дихання анестезіологом при огляді дитини 09.06.2009 о 15 год 50 хв повинно було його насторожити і для з`ясування причини цього анестезіологу слід було призначити обстеження дитини педіатром, виконати рентген-дослідження органів грудної клітки, що не було зроблено. Лікуючому лікарю-хірургу ( ОСОБА_1 ) також слід було звернути увагу на запис анестезіолога про жорстке дихання та врахувати це при прийнятті остаточного рішення щодо готовності дитини до операції. Відповідальними за прийняття рішення про можливість проведення оперативного втручання є лікар-анестезіолог, лікуючий лікар-хірург ( ОСОБА_1 ) та завідувач хірургічного відділення.

Слід відмітити, що дітей раннього віку (до 5 років), виходячи з їх анатомо-фізіологічних особливостей, слід оперувати в першу чергу, оскільки у тривалому безводному періоді та відсутності ентерального харчування може виникнути ацетонемічний синдром, розлад водно-електролітного та кислотно-основного балансів. Якщо операція затримується, то для уникнення можливості розвитку таких розладів дитині в день операції слід було призначити проведення інфузії, контролюючи температуру тіла, частоту пульсу, рівень артеріального тиску, частоту дихання, або дозволити прийом легкої їжі і рідини за 4-5 годин до операції, що в даному випадку організовано не було. Отже, планування дитини раннього віку на операцію о 14 год слід вважати нераціональним, а відсутність за декілька годин до операції інфузії чи пиття (годування) є недоліком передопераційного ведення дитини. На цьому етапі відповідальними за планування черговості виконання операцій та за тактику ведення дитини в передопераційний період є лікуючий лікар ( ОСОБА_1 ), завідувач хірургічного відділення та лікар анестезіолог.

Слід зауважити, якщо дитина після наркозу прокидається з повним відновленням свідомості, то вона відповідає на питання, виказує свої побажання, рухається без будь-яких порушень, хоче їсти, пити, скаржиться на біль тощо. В даному випадку, як вбачається з медичної карти стаціонарного хворого №5813/09, після оперативного втручання, яке завершилося о 15 год 05 хв лікарем анестезіологом в протоколі загального знеболення №645 підкреслено такий текст: «Вихід з наркозу гладкий…Рефлекси відновилися повністю… Свідомість відновилася повністю…. Післянаркозний сон поверхневий….», проте, об`єктивні ознаки, які б підтверджували повне відновлення свідомості не наведені (відсутні відомості про те, що дитина прокинулася, адекватно відповідає чи реагує на огляд, виконує інструкції, почала їсти, відчуває біль в післяопераційній рані). Отже, наявність у дитини поверхневого післяопераційного сну на момент закінчення операції, як про це вказав анестезіолог, є ознакою незавершення дії наркотичних препаратів на функції головного мозку та неповного відновлення свідомості і висновок анестезіолога про те, що у дитини свідомість відновилася повністю свідчить про неправильну оцінку ним стану дитини.

Крім того, в медичній карті відсутні записи про обстеження дитини в післяопераційний період і лікуючим лікарем-хірургом ( ОСОБА_1 ), який виконував свої обов`язки до 20 год та повинен був контролювати її стан, потребу в знеболенні, стан пов`язок тощо, і якого мала насторожити значна тривалість сну.

Відсутність в медичній карті даних за об`єктивно встановлений факт відновлення свідомості, результатів вимірювання артеріального тиску, оцінки загального стану та неврологічного статусу за шкалою ком Глазго, даних аскультації легень, пульсоксиметрії, стану пов`язок свідчить про те, що ведення дитини після оперативного втручання анестезіологом, який проводив анестезіологічне забезпечення хірургічного втручання, черговим анестезіологом з 16 год 30 хв, лікуючим лікарем-хірургом ( ОСОБА_1 ) до 20 год та черговим хірургом з 20 год було неналежним.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи те, що об`єктивні ознаки відновлення свідомості у дитини після завершення операції о 15 год 05 хв 10.06.2009 зафіксовані не були, є підстави вважати, що стан дитини в цей період з появою високої температури і судом був проявом розвитку гіпоксичного ураження головного мозку, яке і стало причиною смерті ОСОБА_3 .

Отже, настання смерті ОСОБА_3 обумовлене комплексом недоліків, допущених лікарями ІФОДКЛ при наданні йому медичної допомоги, а саме лікарем-анестезіологом (неадекватний вибір анестезії під час операції, неправильна оцінка стану хворого, відсутність належного медичного догляду за дитиною в післянаркозному періоді та передання її іншим лікарям без об`єктивних ознак повного відновлення свідомості), а також черговим анестезіологом, лікуючим лікарем хірургом ( ОСОБА_1 ) та черговим хірургом (неадекватне ведення ОСОБА_3 в післяопераційному періоді, неправильна оцінка його стану, що обумовило несвоєчасне переведення хворого до відділення анестезіології та пізній початок надання медичної допомоги).

Таким чином, лікар-хірург по наданню екстреної допомоги дітям хірургічного відділення Івано-Франківської ОДКЛ ОСОБА_1 , діючи всупереч інтересам своєї службової діяльності, в порушення функціональних обов`язків, неналежно виконував свої професійні обов`язки, що спричинило тяжкі наслідки смерть малолітнього ОСОБА_3 .

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до КНП «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» про відшкодування матеріальної шкоди на суму 20000 грн та моральної шкоди на суму 500000 грн на підставі ч.1 ст.1172 ЦК України (юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків), оскільки ОСОБА_1 на час кримінального правопорушення працював на посаді лікаря-хірурга по наданню екстреної допомоги дітям хірургічного відділення Івано-Франківської ОДКЛ (т.1 а.с.47-59).

Цивільним відповідачем - КНП «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» подано заяву, згідно якої у повному обсязі відповідач заперечив вимоги даного позову та просив відмовити у його задоволенні, а судові засідання проводити без участі представника (т.1 а.с.70).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину не визнав. Суду пояснив, що працює хірургом ОДКЛ з 1991 року. 10.06.2009 о 8 год ранку заступив на чергування. Цього дня зранку на обході оглядали малолітнього ОСОБА_3 консилярно: завідувач хірургічним відділенням ОСОБА_4 , доцент кафедри дитячої хірургії ОСОБА_5 та лікарі-хірурги. В плані заявки на операцію, який був складений напередодні, 09.06.2009, був визначений оперуючий лікар ОСОБА_5 . На прохання мами на обході провели заміну і призначили його оперуючим хірургом дитини, оскільки оперував ОСОБА_3 півтори місяці до того з приводу защемленої грижі. Ознайомившись з історією хвороби, побачив там аналізи за 04.06.2009, що були у нормі і цілком достатні для госпіталізації дитини і проведення оперативного лікування. Про можливі ускладнення та ризики батьки були повідомлені, згода на оперативне втручання отримана. Після цього історія хвороби була передана анестезіологу ОСОБА_6 , який мав повідомити, коли приступати до операції. Приблизно о 14 год приступив до операції, провів її успішно, закінчили о 15 год 05 хв. Після операції дитина анестезіологом ОСОБА_6 доставлена в післяопераційну палату під подальше спостереження до повного виходу з наркозу. Після оформлення медичної документації зайшов у післяопераційну палату, ОСОБА_3 знаходився у медикаментозному сні, отримував інфузійну терапію, призначену анестезіологом. Післяопераційна пов`язка у дитини була суха, набряку у місці операції не було. ОСОБА_6 спостерігав за ОСОБА_3 до кінця свого робочого дня 16 год 30 хв, після цього передав дитину черговому анестезіологу ОСОБА_7 , що продовжував спостереження до 21 год 30 хв., а він (обвинувачений) з 17.50 до 19.55 провів ще 2 операції, а всього у той день оглянув, оформив і госпіталізував 11 дітей у хірургічне відділення, провів 3 оперативні втручання. До закінчення робочого часу ОСОБА_3 під спостереження йому не був переданий, так як не вийшов з наркозу та перебував під спостереженням анестезіологів. О 2-3 ночі 11.06.2009 його викликали на роботу на екстрену хірургію, ця дитина лежала на місці ОСОБА_3 . Запитав, де ОСОБА_3 , сказали, що мати самовільно забрала дитину в окрему палату. Зайшли туди і побачили дитину у судомах, а мати спала біля нього. Забрали дитину в реанімацію, де дитина за 2 тижні померла від набряку головного мозку внаслідок тривалої неконтрольованої гіпертермії. На час завершення його зміни о 20 год температура дитини була в нормі.

ОСОБА_3 поступив у лікарню 09.06.2009, коли він не працював, оглядали інші лікарі, у тому числі у поліклініці хірург, при прийомі у стаціонар теж. Цього ж дня анестезіолог ОСОБА_6 оглядав ОСОБА_3 і погодив операцію, про що зазначено в медичній картці. Щодо аналізу на тромбоцити і цукор то нема жодного твердження про те, що саме непроведення цих аналізів стало причиною смерті ОСОБА_3 . Щодо жорсткого дихання то це перевіряється при надходженні дитини до ОДКЛ 09.06.2009. Рентген було проведено 11.06.2009, коли дитина була в реанімації легені чисті, що теж описано в експертизах. Після операції ОСОБА_3 було призначено інфузії, до операції навряд. Оперували дитину планово, але такі операції проводяться до півторарічного віку, а дитині було вже понад два роки, однак це захворювання виявили під час здійснення попередньої операції оперування пахової грижі за півтори місяці до того, цього часу достатньо для відновлення організму, протипоказань не було. Жодних аргументів того, що непроведення аналізів крові, у тому числі на тромбоцити, а також аналізів сечі якимось чином вплинули на можливість проведення хірургії немає, про що вказано безпосередньо у експертизах, що відповідає наказу №303 МОЗ України. Показники мають бути в нормі, не бути запальними. Якщо була б потреба у додаткових аналізах, то їх призначив би будь-який з лікарів, що оглядав дитину 09.06.2009, у день поступлення. В день операції згідно з розпорядженням по лікарні заборонено проведення лабораторних дообстежень хворих. План операцій складається напередодні, тобто був складений 09.06.2009 (у день, коли він, обвинувачений, не працював) завідувачем відділення, що узгоджує з анестезіологом план і почерговість взяття дітей на операцію, а тоді ця почерговість доводиться до відома хірургів. Просив його виправдати, оскільки вважає, що у смерті ОСОБА_3 його вини як хірурга немає. Жодна з експертиз до оперативної частини лікування ОСОБА_3 не має жодних претензій.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що була матір`ю ОСОБА_3 09.06.2009 була госпіталізована з ним на планову операцію в ОДКЛ. Перед госпіталізацією домовилася з ОСОБА_1 , щоб оперував саме він, так як вже оперував цю дитину ургентно за місяць до події. ОСОБА_1 дав список аналізів, які мають бути до моменту поступлення в лікарню. Зробили ці аналізи амбулаторно, у лікарні аналізів не робили, проводився огляд дитини анестезіологом (слухав дихання), чи проводив огляд хірург не пам`ятає. Протипоказів не було. Дитину мали оперувати зранку, а фактично був 9 чи 10 у черзі, оперувати взяли десь о 14-14.30, до того дитині не давали ні їсти, ні пити, крапельниць до операції для відновлення водного балансу не ставили. Оперували довго більше години. Після операції ОСОБА_1 сказав, що операція важка, але пройшла успішно. Помістили дитину в післяопераційну палату, але довгий час дитина не виходила з-під наркозу. Десь через 3 години син почав рухати руками, на кілька секунд пробудився і попросив пити, але не встигла дати, бо знову заснув. Анестезіологи і чергові лікарі казали, що то фізіологічний сон і щоб дитина виходила зі сну сама. Потім виявили, що у дитини висока температура і поставили крапельницю. Заходили лікарі оглядати дитину, бо вже всі розуміли, що задовго дитина не прокидається і піднялася сильно температура. Давали що три години димедрол з анальгіном, температура знижувалася на півгодини і піднімалася знову. Коли спала температура, то з післяопераційної палати медсестра ОСОБА_8 сказала перейти у палату №8, бо у цю палату мали розмістити наступних прооперованих дітей. Просила дати якесь міцніше жарознижувальне, але сказали, що нема. Вночі у дитини почалися судоми (десь о 23.30), кликали лікаря ОСОБА_9 , прийшов, подивився, сказав: «Мамочка, все буде добре». Приходили і ОСОБА_6 , і ОСОБА_7 , казали, що то фізіологічний сон і зранку все буде добре. По операційній рані був закритий доступ, не бачила, щоб там щось відбувалося. ОСОБА_1 2 чи 3 рази теж заходив дивитися. Потім посеред ночі у дитини вже зовсім судомило тіло, неприродно вивернуло руки, пішла у лікарську і побачила там ОСОБА_1 (його не мало бути, зміна закінчилася, видно подзвонили, що щось не так з її сином). Забрали сина в реанімацію, згодом він помер. Вважає, що ОСОБА_1 має ключову вину у смерті її сина, тому що безпосередньо з ним домовлялася про цю операцію, міг перенести її на інший день. Після його хірургії дитина не змогла вийти з наркозу, бо мала дуже високу температуру, можливо через інфекцію в рані. Це була його операція і вся відповідальність на ньому. Розуміє, що це було 13 років тому і пройшли строки давності. Цивільний позов підтримала у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що працює з 2000 року анестезіологом Івано-Франківської обласної дитячої лікарні. День перед хірургічним втручанням проводив огляд малолітнього пацієнта ОСОБА_3 , коли той поступив у лікарню. Жодних відхилень від норми не було, протипоказів для хірургії теж. У день операції зранку повторно оглянув дитину. Крім того, того ранку, як і щодня, усі лікарі відділення хірургії проводять консилярний обхід, на якому проводиться огляд пацієнтів та обговорення можливості проведення їх хірургічних втручань. Після цього ще раз самостійно оглянув дитину. По складеному графіку дитина мала бути четвертою або п`ятою на операцію того дня. Перед операцією в обідній час повторно оглядав ОСОБА_3 . Під час всіх цих оглядів жоден з лікарів не помітив будь-яких відхилень чи протипоказів для операції. Наявність інфекції верхніх дихальних шляхів чи особливо енцифаломієліту, про який йде мова у висновку експерта №171 від 27.07.2011, не помітити неможливо. Премедикація дитини була розпочата ще у палаті, тоді ж почата інфузійна терапія, оскільки того дня було спека і хірургічне втручання проводилося у післяобідній час. В операційній теж продовжувалася інфузійна терапія. Дитину прооперували, будь-яких проблем під час операції не виникало. Приблизно 15 год 20 хв 15 год 25 хв перевів ОСОБА_3 в післяопераційну палату. У післяопераційній палаті теж проводилась інфузійна терапія, про що чітко вказано у наркозній карті. Близько 16 год заходив у післяопераційну палату, дитина виходила з післяопераційного сну. У зв`язку з закінченням зміни передав ОСОБА_3 черговому анестезіологу ОСОБА_7 . Про погіршення стану дитини дізнався зранку 11.06.2009, коли прийшов на роботу. Говорив з мамою, сказала, що дитина прокинулася, просила пити, після чого вона самостійно перейшла з післяопераційної палати в загальну, а там вже почалися проблеми: піднялася температура, з`явилися судоми, перевели дитину в реанімацію. За 12 днів ОСОБА_3 помер. З приводу неналежного виконання ним посадових обов`язків Івано-Франківським міським судом щодо нього також розглядалася кримінальна справа, 02.11.2011 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» від 08.07.2011.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що з 1980 року працює лікарем анестезіологом і реаніматологом Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні. 10.06.2009 о 16 год заступив на чергування. Практично одразу викликали у ЛОР відділ на операцію. Після цієї операції анестезіолог ОСОБА_6 передав під нагляд ОСОБА_3 , повідомив, що післяопераційний стан проходить без зауважень. Тоді пішов в операційну цього дня було ще кілька операцій. Звільнився десь о 21 год, але під час інших операцій теж заходив у післяопераційну, де знаходилася дитина з мамою, візуально оглядав і питав маму. Мама казала, що дитина прокидалася і просила пити, що все гаразд. Безпосередньо бачив відносну активність дитини ціленаправлені рухи, але дрімотний стан. Стараються не чіпати дитину під час такого «залишкового сну», щоб дитина легше відійшла від операції. Додаткового знеболення не надавав, бо не було потреби. Інфузії для водно-електролітного балансу не призначав. Вроді була крапельниця, але не пам`ятає точно, однак особисто він не призначав. Потім пішов у відділ. Після 22 год знову заходив у післяопераційну, але маму з дитиною там не застав. Медсестра сказала, що мама забрала дитину у відділ, черговий хірург ОСОБА_10 повідомлений. Спілкувався з черговим хірургом ОСОБА_10 , той усно підтвердив передачу дитини, тому між 22 год 10.06.2009 і 03 год 11.06.2009 до дитини не підходив, її стан не контролював, оскільки то вже була відповідальність хірурга. О 3 ночі викликали в ординаторську хірургії, мали термінову операцію, там вже був черговий хірург ОСОБА_10 і ОСОБА_1 , якого викликали посеред ночі як допоміжного хірурга на цю операцію. Зайшла мама ОСОБА_3 і сказала, що дитині зле. Пішли в палату, побачили у дитини локалізовані судоми, викликали реаніматолога і перевели дитину у відділ реанімації. Згодом ОСОБА_3 помер. З приводу неналежного виконання ним посадових обов`язків Івано-Франківським міським судом щодо нього також розглядалася кримінальна справа, 20.05.2020 звільнений від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності. На даний час помер також черговий хірург ОСОБА_10 .

Дослідженням письмових доказів у справі установлено наступне.

Згідно протоколу-заяви ОСОБА_2 від 24.06.2009, остання заявила про те, ІНФОРМАЦІЯ_3 о 15 год в реанімаційному відділенні ОДКЛ внаслідок неналежного виконання професійних обов`язків лікарями помер її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.107).

Кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, за фактом неналежного виконання професійних обов`язків медичними працівниками, що спричинило смерть неповнолітнього ОСОБА_3 , порушено 09.09.2009, а 19.09.2011 вказану кримінальну справу порушено щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 104-106).

Відповідно до акту комісійного судово-медичного дослідження №88, закінченого 26.08.2009: п.1 - смерть ОСОБА_3 настала від гіпертермічного синдрому, ймовірно, як наслідок парадоксальної реакції організму на введення одного з медикаментів або їх сукупності, які використовувалися для проведення загальної анестезії (10.06.2009), що призвело до набряку головного мозку з послідуючим ураженням головного та спинного мозку по ішемічно-некротичному типу; п.5 - згідно наданих медичних документів та «Протоколу лікування крипторхізму у дітей» протипоказів для проведення оперативного лікування лівобічного крипторхізму абдомінальної форми у хірургічному відділенні Івано-Франківської ОДКЛ не було; п. 6 до поступлення на стаціонарне лікування під час обстеження ОСОБА_3 не було проведено аналіз крові на наявність глюкози; під час перебування на стаціонарному лікуванні в Івано-Франківській ОДКЛ медичне обстеження ОСОБА_3 проводилося в повному об`ємі відповідно до його клінічного стану; п.7 тактика лікування вибрана в Івано-Франківській ОДКЛ була адекватна виставленому діагнозу; п.8 згідно наданих медичних документів, на етапі перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні до 22 год 10.06.2009 до моменту виникнення гіпертермічного синдрому та з 03 год 10 хв 11.06.2009, тактика проведеного лікування була адекватна виставленим діагнозам та проводилася в достатньому об`ємі; п.9 у проміжку часу з 22 год до 03 год 10 хв 11.06.2009, коли виникли та наростали прояви гіпертермічного синдрому, спостереження за ОСОБА_3 та його лікування повинні були проводити черговий лікар анестезіолог та черговий хірург, в даному випадку ненадання ними адекватної медичної допомоги може перебувати у причинному зв`язку із розвитком та настанням летальних ускладнень гіпертермічного синдрому (т.1 а.с.108-120).

Аналогічні підсумки містяться і у висновку експерта (комісійна експертиза) №162/88-Е від 20.10.2009 (т.1 а.с.131-140).

Відповідно до посадової інструкції лікаря-хірурга по наданню екстреної допомоги дітям хірургічного відділення Івано-Франківської обласної дитячої лікарні ОСОБА_1 , затвердженої 01.09.2005, з якими обвинувачений ознайомлений, основним завданням лікаря-хірурга по наданню екстреної допомоги є забезпечення високої якості і своєчасності прийому ургентних та планових хворих, їх повноцінне обстеження і проведення ургентних оперативних втручань. Лікар несе відповідальність за проведення лікувальної процедури, діагностичної маніпуляції. При невиконанні вимог закону, інструкції з охорони праці та інших підзаконних документів притягається до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної і кримінальної відповідальності згідно із законодавством (т.1 а.с. 121-125).

Отже, посадовою інструкцією лікаря хірурга не передбачено обов`язку загального спостереження за хворим після оперативного втручання.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_11 , мати ОСОБА_2 (т.1 а.с.128).

З копії лікарського свідоцтва про смерть №48 від 24.06.2009, смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 у стаціонарі ОДКЛ внаслідок набряку і набухання головного мозку, ураження головного мозку неуточненої етіології (т.1 а.с.129).

Згідно висновку експерта (комісійна експертиза) №2/194/162/88-Е/09р-Д від 12.01.2010, п.2,5,6 - згідно наявних медичних документів, результатів додаткових методів дослідження у ОСОБА_3 , будь- яких даних, які свідчили про наявність у нього вірусних чи інших інфекційних захворювань, немає; п.4,9 оскільки в медичних документах відсутній запис лікаря чергового анестезіолога про передачу хворого ОСОБА_3 під спостереження чергового лікаря-хірурга, та хворий перебував в хірургічному відділенні, то спостереження за хворим повинні були здійснювати чергові лікарі анестезіолог та хірург. Згідно функціональних обов`язків чергові лікарі хірург та анестезіолог при виявлені у ОСОБА_3 температури тіла 39С, зобов`язані були розпочати лікування згідно «Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах при лихоманці, синдромі гіперпірексії», затв. наказом №437 МОЗ від 31.08.2004. В подальшому черговими лікарями хірургом та анестезіологом повинний був здійснюватися контроль за станом хворого, в тому числі і за температурою тіла, чого згідно записів у медичній карті стаціонарного хворого не було зроблено, відповідно не дотримано послідовності та етапності надання медичної допомоги при підвищенні температури тіла згідно вказаного Протоколу; п.7 основною причиною розвитку патологічних змін у післяопераційному періоді у ОСОБА_3 було ненадання у повному обсязі своєчасної кваліфікованої адекватної медичної допомоги у проміжку часу з 22 год 10.06.2009 до 03 год 10 хв 11.06.2009, коли виникли та наростали прояви гіпертермічного синдрому, який привів до розвитку набряку та набухання головного мозку та настання летального наслідку; п.13 - згідно протоколу загального знеболення №645 від 10.06.2009, мало місце перевищення дози препарату кетаміну, який використовувався при проведенні наркозу (введено за 1 годину 150 мг, тоді як доза повинна становити всього 92 мг); п.15 прояви гіпертермічного синдрому не є типовими для даного виду післяопераційних ускладнень. В даному випадку гіпертермічний синдром виник, ймовірно, як наслідок парадоксальної (нехарактерної, спотвореної, непередбачуваної) реакції організму на введення одного з медикаментів або їх сукупності, які використовувалися для проведення загальної анестезії 10.06.2009 (т.1 а.с.143-154).

Для проведення комісійної судово-медичної експертизи була надана вся медична документація, яка відображала стан хворого ОСОБА_3 за час перебування на стаціонарному лікуванні з 09.06.2009 до 23.06.2009.

Медичну документацію ОСОБА_3 , що надавалася на експертизу, 29.03.2010 визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні та оглянуто відповідно до протоколу огляду речових доказів (т.1 а.с.155-159), вказані речові докази також надано для огляду безпосередньо у судовому засіданні.

Як вбачається з листа передачі зміни лікарями хірургами по наданню хірургічної невідкладної допомоги, 10.06.2009 ОСОБА_1 працював з 08 год до 20 год, здав зміну, з 20 год до 8 год 11.06.2009 прийняв зміну ОСОБА_10 (т.1 а.с.160).

Аналогічно з листа передачі зміни анестезіологами відділення АіТ, 10.06.2009 08 год до 16 год 12 хв працювали ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , з 16 до 24 год ОСОБА_13 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.161).

Долучені відповідні графіки обліку робочого часу (т.2 а.с.162-163), які визнані визнано речовими доказами та оглянуто 30.03.2010 (т.2 а.с.164-167).

Відповідно до висновку експерта №102 від 19.07.2010 за фактом смерті дитини ОСОБА_3 , будь-які медичні протипоказання, які б вказували на заборону проведення запланованого оперативного втручання, за даними медичної документації, відсутні. Тактика хірургічного лікування була обрана вірно, відповідно до сучасних вимог та стандартів надання медичної допомоги при крипторхізмі. Оперативна частина лікування проведена вірно і у повному обсязі. Будь-яких даних в наданій медичній документації за наявність у дитини на час надходження до стаціонару як гострої вірусної інфекції, так і будь-якого іншого інфекційного захворювання, немає. Настання смерті не пов`язане з причиною госпіталізації та проведеним з нею оперативним втручанням (п.8). Беручи до уваги наявність системної запальної відповіді та вираженого ацетономічного синдрому, слід вважати, що в ранньому післяопераційному періоді внаслідок розвитку у дитини вказаних патологічних процесів, кожний з яких взаємообтяжував загальний стан дитини, розвинулася тяжка гіпоксія головного мозку, що у подальшому обумовило виникнення всього комплексу клінічних та патогістологічних змін, що призвели до розвитку поліорганної недостатності, яка і стала безпосередньою причиною смерті (т.1 а.с. 172-200).

На підставі відповідної постанови слідчого від 12.10.2010 проведено виїмку журналу запису оперативних втручань №271 хірургічного відділу ОДКЛ та журналу обліку прийому хворих в стаціонар №13. Вказані журнали оглянуто та згідно постанови від 30.09.2011 визнано речовими доказами (т.1 а.с.200-203), а також надані для огляду у судовому засіданні. Згідно журналу оперативних втручань, операція №680 10.06.2009 розпочата о 14 год 20 хв, проводилася ОСОБА_3 з діагнозом: лівобічний крипторхізм хірургом ОСОБА_1 , анестезіолог ОСОБА_6 . З журналу обліку прийому хворих в стаціонар на стор.30 є запис №5813 від 09.06. о 13 год 45 хв про госпіталізацію в хірургічне відділення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з діагнозом: лівобічний крипторхізм, де вказано, що останній помер 23.06 із заключним діагнозом: гостра енцефалопатія з набряком головного мозку; мозкова кома IV ст.; пневмонія; ниркова недостатність.

Згідно висновку експерта №192-Д (експертиза за матеріалами справи) роз`яснено та деталізовано окремі підсумки висновку експерта №102 від 10.07.2010 щодо обсягу, порядку дій чергового лікаря-анестезіолога та чергового лікаря-хірурга згідно нормативних документів та наданої медичної документації. Будь-яких висновків щодо дій чи бездіяльності оперуючого хірурга ОСОБА_1 вказаний висновок не містить (т.1 а.с.204 -228).

В той же час, відповідно до висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) №171 від 27.07.2011 (т.2 а.с. 1-117): п. 3 (1) смерть ОСОБА_3 настала від планової «операційної травми» від 10.06.2009, внаслідок якої організм дитини шляхом адаптаційної реакції відповіді на дію цього чинника у вигляді стресу зірвав компенсаторні можливості своєї «спровокованої» центральної нервової системи (наявність некротичного геморагічного енцефаломієліту, який розвинувся на тлі інфекції верхніх дихальних шляхів) у вигляді розвитку набряку набухання головного мозку, виникнення судом, гострої дихальної недостатності за центральним типом, з подальшими крововиливами в головний та спинний мозок; п.4 (5, 6, 7 і 9) в даному випадку можливо б було запобігти настанню смерті ОСОБА_3 лише у разі діагностування у нього порушень з боку систем гомеостазу (в першу чергу з боку церебральних функцій, водно-електролітного обміну тощо), і, відповідно непроведенні йому планового оперативного втручання. Проведення ОСОБА_3 планового оперативного втручання при наявності абсолютного протипоказання (наявність порушень з боку систем гомеостазу в першу чергу з боку церебральних функцій), є дефектом в наданні медичної дії, яка не була показана, і, враховуючи причину смерті дитини, в т.ч. встановлений танатогенез, даний дефект у наданні медичної допомоги ОСОБА_3 знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням його смерті.

Рішення про «готовність» дитини (констатування відсутності у неї протипоказів після вивчення та інтерпретації відомих клініко-інструментально-лабораторних даних, після отримання додаткових клініко-лабораторних даних) до планового оперативного втручання приймають лікар-хірург (який буде здійснювати оперативне втручання) та лікар-анестезіолог (який буде здійснювати анестезіологічне забезпечення оперативного втручання).

Станом на 09.06.2009 у ОСОБА_3 мали місце порушення церебральних функцій у вигляді наявності енцефаломієліту, що не було діагностовано при його надходженні 09.06.2009 до Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні.

П.6 (8) - щодо саме обраної тактики лікування ОСОБА_3 з приводу наявного у нього лівобічного крипторхізму (не враховуючи наявні протипокази), то вона була обрана відповідно до діючого на той час «Протоколу лікування крипторхізму у дітей», який затверджено наказом МОЗ України від 30.03.2004 №88-Адм хірургічне лікування за методом Петривальського (Петривальського-Шумахера).

П.7 (10) медична допомога ОСОБА_3 в післяопераційному періоді надавалася відповідно його стану адекватно як в якісному, так і в кількісному відношеннях, зі своєчасним реагуванням на патологічні клініко-лабораторні відхилення, за винятком 2 моментів: 1) проведення протиболісної терапії; 2) часу переведення дитини із хірургічного відділення до відділення інтенсивної терапії; що не знаходяться в будь-якому причинно-наслідковому зв`язку з подальшим перебігом патологічних змін в організмі, і, відповідно, з настанням його смерті.

Таким чином, згідно висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) №171 від 27.07.2011 в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_3 перебувають наступні дефекти в наданні медичної допомоги з боку лікарів (лікаря-хірурга, що мав здійснювати оперативне втручання, лікаря-анестезіолога, який мав здійснювати анестезіологічне забезпечення оперативного втручання) стаціонарної мережі: 1) в період з 13 год 45 хв 09.06.2009 до 14 год 10.06.2009 : а) невиконання обов`язкового загального аналізу крові (в даному випадку був «неповний» загальний аналіз крові шестиденної давності без даних кількісного визначення гематокриту, еритроцитів та тромбоцитів), б) неправильна інтерпретація наявних даних «неповного» загального аналізу крові (які свідчили про прояви ендотоксикозу вже на етапі госпіталізації підвищення лейкоцитарного індексу інтоксикації та гематологічного індексу інтоксикації майже в 12 разів); в) непроведення обов`язкового загального аналізу сечі (у даному випадку у лікарів був в наявності «неповний» загальний аналіз сечі шестиденної давності без даних про наявність або відсутність ацетону); г) незвернення уваги на втрату у дитини ваги тіла на 10,2% з 29.04.2009 до 09.06.2009 (потенційно відповідає наявності ексикозу середнього ступеню важкості, і, відповідно, було б проведене лабораторне дослідження крові для визначення наявності порушення електролітного обміну та сечі для визначення наявності чи відсутності ацетону); д) незвернення уваги на суб`єктивні дані щодо показників дихальної системи 09.06.2009 (під час огляду при надходженні о 13 год 45 хв дихання везикулярне, під час огляду анестезіологом о 15 год 50 хв дихання жорстке); е) невстановлення наявності порушень з боку систем гомеостазу (в першу чергу з боку церебральних функцій); 2) в період 14 год 15 год 05 хв 10.06.2009 проведення ОСОБА_3 планового оперативного втручання при наявності абсолютного протипоказання (медична дія, яка не була показана).

У межах вказаної експертизи проведено судово-медичне дослідження №13 (к) від 24.06.2011 шматочків внутрішніх органів трупа ОСОБА_3 , згідно якого, зокрема, встановлено некротизуючий з геморагічним компонентом енцефаломієліт; фібриноїдний некроз та тромбоз судин з некрозом та крововиливами, з ексудативним запаленням в тканині мозку (т.2 а.с.118-120).

Крім того, у вказаному висновку експертизи спростовано окремі висновки попередніх експертиз №162/88-Е, №2/194/162/88-Е/09р-Д, №102 (т.2 а.с.106-113).

Однак вже згідно висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) №52/14 від 09.11.2017 (т.2 а.с.134-197), відсутність зазначених у висновку експерта №171 від 27.07.2011 досліджень не перешкоджала госпіталізації дитини для проведення оперативного лікування, оскільки необхідні дослідження можливо було призначити та виконати в умовах стаціонару, але це не було зроблено. Лікуючому лікарю хірургу слід було також звернути увагу на запис анестезіолога про жорстке дихання. Планування дитини раннього віку на операцію о 14 год є нераціональним, а відсутність за декілька годин до операції інфузії чи пиття є недоліком передопераційного ведення дитини. Разом з тим, чи вплинули вказані недоліки на стан хворого, та чи були протипокази до проведення оперативного втручання і якого характеру, за наявними даними встановити неможливо. Як вбачається з медичної карти, дитина з 22 год 10.06.2009 до 3 год 11.06.2009 (упродовж 5 годин) адекватної медичної допомоги не отримувала не переведено до відділення інтенсивної терапії, не розпочато дезінтоксикаційну терапію, не викликано на консультацію невропатолога, чергового анестезіолога. Пневмонія у дитини розвинулася через добу після оперативного втручання та є результатом ураження головного мозку та гіповентиляції. Будь-які зміни, які б свідчили про запалення головного мозку інфекційного походження, відсутні. Виходячи з вищевикладеного, є підстави вважати, що стан дитини в цей період з появою високої температури і судом був проявом розвитку гіпоксичного ураження мозку, яке і стало причиною смерті ОСОБА_3 .

Згідно даного висновку експертизи, настання смерті ОСОБА_3 обумовлено комплексом недоліків, допущених лікарями ІФОДКЛ при наданні йому медичної допомоги, а саме лікарем-анестезіологом (неадекватний вибір анестезії під час операції, неправильна оцінка стану хворого, відсутність належного медичного догляду за дитиною в післянаркозному періоді та передання її іншим лікарям без об`єктивних ознак повного відновлення свідомості), а також черговим анестезіологом, лікуючим лікарем хірургом та черговим хірургом (неадекватне ведення ОСОБА_3 в післяопераційному періоді, неправильна оцінка його стану, що обумовило несвоєчасне переведення хворого до відділення анестезіології та пізній початок надання медичної допомоги). Оскільки правильний підбір препаратів для анестезії під час операції, налагодження штучної вентиляції легень та ретельне спостереження за станом дитини до повного відновлення свідомості дало б можливість не допустити розвиток гіпоксії, гіпоксичного ураження головного мозку та забезпечити збереження життя дитини, то недоліки, допущені лікарем анестезіологом, який приймав участь в операції, слід вважати в цьому комплексі ведучими.

Таким чином, вказаний висновок експертизи №52/14 від 09.11.2017 спростував висновки експертизи №171 від 27.07.2011 як щодо причин смерті ОСОБА_3 , так і щодо правильності надання йому медичної допомоги і фактично підтвердив висновки попередніх експертиз №162/88-Е, №2/194/162/88-Е/09р-Д, №102.

В той же час, кожний з наведених висновків експертиз, у тому числі і висновок №171 від 27.07.2011 у п.6 (8) вказує на правильність обраної тактики лікування ОСОБА_3 з приводу наявного у нього лівобічного крипторхізму відповідно до діючих вимог та стандартів надання медичної допомоги при крипторхізмі. Оперативна частина лікування проведена вірно і у повному обсязі.

Згідно висновку експерта №91/18 від 19.10.2018, гіпоксичне ураження головного мозку у ОСОБА_3 могло розвинутися вже під час оперативного втручання, а у подальшому, близько 22 год, внаслідок прогресування набряку головного мозку у дитини розвинувся гіпертермічний синдром. Виходячи з цих даних, є підстави вважати, що шанси на відновлення функції головного мозку (повністю чи з неврологічним дефіцитом) та збереження життя дитини були від закінчення операції та приблизно до 22 год, а в подальшому гарантувати збереження життя дитини неможливо. З огляду на це, виконання в повній мірі обов`язків лікарем анестезіологом, який проводив анестезію під час оперативного втручання, черговим лікарем анестезіологом, лікуючим лікарем хірургом, черговим лікарем хірургом та недопущення ними недоліків у веденні хворого в післяопераційному періоді підвищували ймовірність збереження життя дитини (т.2 а.с.209-220).

Як вбачається з наказу МОЗ України №303 від 08.10.1997 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України», анестезіологічний нагляд не обмежується часовими межами. Лікарем анестезіологом, який проводив знеболення під час оперативного втручання, спостереження за пацієнтом здійснюється до моменту відновлення свідомості та стабілізації життєво важливих функцій, або ж до моменту передачі пацієнта під спостереження чергового анестезіолога. Лікарем анестезіологом, який заступив на чергування, спостереження за пацієнтом здійснюється до моменту відновлення свідомості та стабілізації життєво важливих функцій, або ж до моменту передачі пацієнта під спостереження чергового лікаря.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.11.2011 ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК України на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 (т.3 а.с.124-127).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.05.2020 звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності (т.3 а.с. 119-123).

Враховуючи численні протиріччя у висновках судово-медичних експертиз, зокрема, щодо причини смерті ОСОБА_3 , за клопотанням сторони захисту допитано експерта ОСОБА_14 , що був одним з членів експертної комісії (висновок експерта №2/194/162/88-Е/09р-Д від 12.01.2010, т.1 а.с.143-154). Зазначив, що є доктором медичних наук, професором кафедри хірургії Івано-Франківського національного медичного університету, стаж хірурга 33 роки, наділений правами експерта при проведенні СМЕ, з усіма проведеними у даному кримінальному провадженні експертизами ознайомлений та надає їм оцінку у сукупності. Вказав, що остаточно причина смерті ОСОБА_3 так і не була встановлена. Протипоказів до операції не було, в цьому віці дитина вже повинна бути прооперована з таким діагнозом, всі необхідні дослідження були проведені. Тактика і метод операції обрані правильно. Важко оцінити лікування гіпертермії, бо не є фахівцем у цьому напрямку, покладається на думку експертів з цього приводу про перевищення дози медикаментів анестезіологом. Якщо операція проводиться під загальним наркозом, то нагляд анестезіолога є необмежений у часі і може тривати від кількох годин до кількох днів аж до відновлення звичайного стану дитини; тільки тоді дитина передається під спостереження хірурга. Всі дані спостережень заносяться у медичну карту стаціонарного хворого. Анестезіолог веде спостереження до відновлення звичного стану оперованого, тоді робить запис в медичних документах про відновлення стану і передачу хворого під нагляд чергового лікаря-хірурга. Думка експертів у висновку №171 про інфекцію дихальних шляхів жодним чином не підтверджена, нема посівів, жодних доказів; аналіз крові теж не вказував на наявність інфекції, хоч і проводився за 6 днів операції, однак ЗАК дійсний 10 днів. Немає проблем щодо оперування дитини о 14 год, так як дітей оперують упродовж всього дня. До операції дитину готує анестезіолог: оглядає дитину, у тому числі може призначити ін`єкції для уникнення зневоднення чи якісь додаткові аналізи при потребі. Лікар-хірург оглядає лише стан хірургічної рани (місце операційного поля). Загальний стан дитини, у тому числі повернення свідомості це питання анестезіолога. За результатами експертиз жодних недоліків зі сторони оперуючого хірурга при проведенні операції ОСОБА_3 установлено не було.

ОСОБА_1 раніше не судимий, одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.2 а.с. 121-130).

Відповідно до досудової доповіді, згідно характеристики з місця роботи ОСОБА_1 ввічливий, максимально уважний, стриманий, компетентний і досвідчений спеціаліст. Поведінка ОСОБА_1 стосовно колег, пацієнтів і їхніх батьків є бездоганною. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_1 , його спосіб життя, відсутність історії правопорушень, готовність до змін, низький рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та аналогічний рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, Івано-Франківський МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без позбавлення воді або обмеження волі можливе та не становить небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб) (т.1 а.с.100-103).

Відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Не ставлячи під сумнів наявність події кримінального правопорушення неналежного виконання своїх професійних обов`язків медичним працівником внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому (смерть малолітнього ОСОБА_3 ), суд вважає недоведеним факт вчинення цього кримінального правопорушення саме обвинуваченим ОСОБА_1 .

Надані стороною обвинувачення докази висновки судових експертиз містять суттєві протиріччя, є нечіткими, нелогічними та неузгодженими між собою, у тому числі з основного питання причини смерті малолітнього ОСОБА_3 , а отже і того, на якому етапі (госпіталізації, передопераційних процедур, операційного втручання чи післяопераційного періоду) та ким з медичних працівників було допущено неналежне надання медичної допомоги ОСОБА_3 .

Так, відповідно до акту комісійного судово-медичного дослідження №88 від 26.08.2009 та №162/88-Е від 20.10.2009 смерть ОСОБА_3 настала від гіпертермічного синдрому, ймовірно, як наслідок парадоксальної реакції організму на введення одного з медикаментів або їх сукупності, які використовувалися для проведення загальної анестезії 10.06.2009; згідно висновку експерта (комісійна експертиза) №2/194/162/88-Е/09р-Д від 12.01.2010 основною причиною розвитку патологічних змін у післяопераційному періоді у ОСОБА_3 було ненадання у повному обсязі своєчасної кваліфікованої адекватної медичної допомоги у проміжку часу з 22 год 10.06.2009 до 03 год 10 хв 11.06.2009, коли виникли та наростали прояви гіпертермічного синдрому, який привів до розвитку набряку та набухання головного мозку та настання летального наслідку; згідно висновку експерта №102 від 19.07.2010 - в ранньому післяопераційному періоді внаслідок розвитку у дитини вказаних патологічних процесів, кожний з яких взаємообтяжував загальний стан дитини, розвинулася тяжка гіпоксія головного мозку, що у подальшому обумовило виникнення всього комплексу клінічних та патогістологічних змін, що призвели до розвитку поліорганної недостатності, яка і стала безпосередньою причиною смерті; настання смерті не пов`язане з причиною госпіталізації та проведеним з нею оперативним втручанням; згідно висновку експерта №171 від 27.07.2011 смерть ОСОБА_3 настала від планової «операційної травми» 10.06.2009, внаслідок якої організм дитини шляхом адаптаційної реакції відповіді на дію цього чинника у вигляді стресу зірвав компенсаторні можливості своєї «спровокованої» центральної нервової системи; згідно висновку №52/14 від 09.11.2017 настання смерті ОСОБА_3 обумовлено комплексом недоліків, допущених лікарями ІФОДКЛ при наданні йому медичної допомоги, а саме лікарем-анестезіологом (неадекватний вибір анестезії під час операції, неправильна оцінка стану хворого, відсутність належного медичного догляду за дитиною в післянаркозному періоді та передання її іншим лікарям без об`єктивних ознак повного відновлення свідомості), а також черговим анестезіологом, лікуючим лікарем хірургом та черговим хірургом (неадекватне ведення ОСОБА_3 в післяопераційному періоді, неправильна оцінка його стану, що обумовило несвоєчасне переведення хворого до відділення анестезіології та пізній початок надання медичної допомоги). Недоліки, допущені лікарем анестезіологом, який приймав участь в операції, слід вважати в цьому комплексі ведучими.

В той же час, як вже було зазначено, відповідно до акту комісійного судово-медичного дослідження №88 від 26.08.2009 та №162/88-Е від 20.10.2009 згідно наданих медичних документів та «Протоколу лікування крипторхізму у дітей» протипоказів для проведення оперативного лікування лівобічного крипторхізму абдомінальної форми у хірургічному відділенні Івано-Франківської ОДКЛ не було; тактика лікування вибрана в Івано-Франківській ОДКЛ була адекватна виставленому діагнозу; згідно висновку експерта №102 від 19.07.2010 будь-які медичні протипоказання, які б вказували на заборону проведення запланованого оперативного втручання, за даними медичної документації, відсутні; тактика хірургічного лікування була обрана вірно, відповідно до сучасних вимог та стандартів надання медичної допомоги при крипторхізмі; оперативна частина лікування проведена вірно і у повному обсязі; настання смерті не пов`язане з причиною госпіталізації та проведеним з нею оперативним втручання; згідно висновку №171 від 27.07.2011 обрана тактика лікування ОСОБА_3 з приводу наявного у нього лівобічного крипторхізму, то вона була обрана відповідно до діючого на той час «Протоколу лікування крипторхізму у дітей», який затверджено наказом МОЗ України від 30.03.2004 - хірургічне лікування за методом Петривальського (Петривальського-Шумахера).

Суд звертає увагу, що у жодному з висновків експертиз не заперечується правильність хірургічного лікування ОСОБА_3 , проведеного хірургом ОСОБА_1 , і у кожному з висновків експертизи вказано про неадекватність анестезіологічного нагляду на різних етапах перебування дитини у медичному закладі.

Як вбачається з висновку експерта №52/14 від 09.11.2017 (на якому ґрунтується обвинувачення згідно обвинувального акту), відсутність певних досліджень крові та сечі не перешкоджала госпіталізації дитини для проведення оперативного лікування. Лікуючому лікарю хірургу слід було також звернути увагу на запис анестезіолога про жорстке дихання. Планування дитини раннього віку на операцію о 14 год є нераціональним, а відсутність за декілька годин до операції інфузії чи пиття є недоліком передопераційного ведення дитини. Разом з тим, чи вплинули вказані недоліки на стан хворого, та чи були протипокази до проведення оперативного втручання і якого характеру, за наявними даними встановити неможливо.

Таким чином, лікуючому лікарю ОСОБА_1 хоч і слід було звернути увагу на запис анестезіолога про жорстке дихання, відсутність певних аналізів чи нераціональне планування операції керівництвом відділення на 14 год, можливе непризначення анестезіологом інфузії чи пиття в передопераційному веденні дитини, однак чи вплинули вказані недоліки на стан хворого, та чи були протипокази до проведення оперативного втручання і якого характеру, за наявними даними встановити неможливо.

Відповідно до посадової інструкції лікаря-хірурга по наданню екстреної допомоги дітям хірургічного відділення Івано-Франківської обласної дитячої лікарні ОСОБА_1 , затвердженої 01.09.2005, з якими обвинувачений ознайомлений, лікар несе відповідальність за проведення лікувальної процедури, діагностичної маніпуляції. При невиконанні вимог закону, інструкції з охорони праці та інших підзаконних документів притягається до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної і кримінальної відповідальності згідно із законодавством (т.1 а.с. 121-125).

Отже, чинним законодавством не встановлено обов`язку хірурга звертати увагу керівництва на нераціональне планування графіку операцій чи перевіряти стан анестезіологічного забезпечення операції (у тому числі проведення інфузій чи виходу дитини з-під наркозу, відновлення свідомості прооперованого). Безумовно, лікуючий хірург міг звернути увагу інших медичних працівників на ті чи інші насторожуючі обставини, у тому числі при перевірці пов`язок пацієнта та стану хірургічної рани звернути увагу анестезіолога на стан відновлення свідомості пацієнта. Однак вказане є скоріше питанням морально-етичної відповідальності лікаря, а не кримінально-караної.

Як вбачається з наказу МОЗ України №303 від 08.10.1997 анестезіологічний нагляд не обмежується часовими межами та здійснюється моменту відновлення свідомості та стабілізації життєво важливих функцій, або ж до моменту передачі пацієнта під спостереження чергового лікаря.

Таким чином, під час судового розгляду не встановлено неналежного виконання професійних обов`язків лікарем хірургом ОСОБА_1 ні під час госпіталізації ОСОБА_3 , ні в доопераційний період, ні під час проведення операційного втручання, ні в післяопераційний період, що мало б наслідком смерть ОСОБА_3 .

На переконання суду, смерть ОСОБА_3 настала внаслідок неналежного виконання професійних обов`язків лікарями анестезіологами ОДКЛ, що було предметом розгляду інших кримінальних проваджень з ухваленням відповідних судових рішень.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За таких обставин ОСОБА_1 слід виправдати у пред`явленому за ч.2 ст.140 КК України обвинуваченні на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.

Відповідно до ч.3 ст.129 КПК України, цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до КНП «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» (на підставі ч.1 ст.1172 ЦК України як роботодавця обвинуваченого ОСОБА_1 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід залишити без розгляду, що не перешкоджає заявленню ОСОБА_2 позову до КНП «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» (на підставі ч.1 ст.1172 ЦК України як роботодавця обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), кримінальні провадження щодо яких закрито з нереабілітуючих підстав), у порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати відсутні. Питання речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 84-87, 91, 92, 94,100, 290, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому за ч.2 ст.140 КК України обвинуваченні та виправдати його за цією статтею на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до КНП «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» залишити без розгляду.

Речові докази у справі: медичну документацію на ім`я ОСОБА_3 згідно постанови від 29.03.2010 (т.1 а.с.155-159) та графіки обліку робочого часу згідно постанови від 30.03.2010 (т.2 а.с.162-163) - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя Олеся ЗЕЛЕНКО