Рішення № 104836135, 20.06.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/674/22-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заробітку та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. Булгаков Ярослав Миколайович (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому просить:

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 (58003, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Січових Стрільців, 6 (військове містечко № 3), код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , МФО - 820172) середній заробіток за час затримки виплати належного розміру індексації грошового забезпечення в розмірі 129455,82 (сто двадцять дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять гривень, вісімдесят дві копійки) за період з 14.07.2021 по 28.12.2021, на його користь (Акціонерне товариство УКРСИББАНК, № рахунку - UА263510050000026205806893442; валюта рахунку UAH; реєстраційний обліковий номер обліковий номер платника податків - НОМЕР_3 );

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , при здійсненні нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки виплати належного розміру грошового забезпечення врахувати індексацію грошового забезпечення, як складову грошового забезпечення.

1.2. Ухвалою суду від 03.02.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.10.2021 року по справі № 600/3945/21-а (додаток № 4), залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду 10.12.2021 року за його адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити дії частково задоволено його позовні вимоги. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 04.07.2017 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення йому за період з 04.07.2017 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

2.2. На виконання вищезазначеного рішення, командуванням військової частини НОМЕР_1 , в добровільному порядку, здійснено нарахування та виплату належного розміру індексації грошового забезпечення за спірний період від 28.12.2021 року з розмірі 30 809,37 гри (тридцять тисяч вісімсот дев`ять гривень, тридцять сім копійок), що підтверджується випискою по надходженням по картці АК КБ ПриватБанк.

2.3. Оскільки при виключенні зі списків особового складу 28.02.2020 року, військовою частиною НОМЕР_1 не проведено повного розрахунку та не здійснено виплату всіх належних сум, стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виплати належного розміру індексації грошового забезпечення належить за період з 14.07.2021 по 28.12.2021 включно (день виплати належного розміру індексації грошового забезпечення).

2.4. Зазначає, що нормами статей 116 та 117 КЗпП України визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому, у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні в такому разі при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

2.5. Враховуючи те, що на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 його не було забезпечено повністю грошовим забезпеченням (індексацією грошового забезпечення), а також з огляду на застосування статті 116, 117 Кодексу законів про працю до військовослужбовців Збройних Сил України, обґрунтовано вважає, що має право на отримання відшкодування за затримку виплати належного розміру індексації грошового забезпечення у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 починаючи з 14.07.2021 по 28.12.2021 включно.

Позиція відповідача

2.6. Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі було надіслано йому на офіційну електронну адресу, що підтверджується довідкою про направлення. У зв`язку із цим, суд, керуючись положеннями частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), вирішує справу за наявними матеріалами.

2.7. Водночас суд звертає увагу на положення частини 4 статті 159 КАС України, згідно змісту якої неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, які суд застосовує у цій справі, виходячи із повної процесуальної пасивності відповідачів.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. З матеріалів справи, даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» та згідно аргументів позивача судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де отримував грошове забезпечення.

3.2. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року по справі №600/325/21-а визнано протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04 липня 2017 року по 28 лютого 2020 року включно; зобов`язано командира військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04 липня 2017 року по 28 лютого 2020 включно, в тому числі за період з 04 липня 2017 року по 01 березня 2018 включно, з урахуванням базового місяця - січень 2008 року.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 року по справі №600/325/21-а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року скасовано в частині визначення базового місяця-січень 2008 року. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. В решті - рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року залишено без змін.

3.3. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.11.2021 року по справі № 600/3383/21-а стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній розрахунок при звільненні за час затримки виплати індексації грошового забезпечення в розмірі 28409,71 грн. Вказаним рішенням визначено, що оскільки при звільненні з позивачем не проведено повного розрахунку та не здійснено виплату всіх належних сум, стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення належить за період з 29.02.2020 р. по 13.07.2021 р.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2022 року по справі №600/3383/21-а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року скасовано в частині суми стягнутого середнього заробітку в розмірі 28409,71 грн. Прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - невиплаті індексації грошового забезпечення в розмірі 5 868,66 грн. В решті рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року залишено без змін.

3.4. Поряд з цим, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року по справі №600/3945/21-а визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 04 липня 2017 по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2021 року по справі №600/3945/21-а апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та Булгакова Ярослава Миколайовича залишено без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року - без змін.

3.5. Доводами позивача підтверджується, що на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року по справі №600/3945/21-а Військовою частиною А2582 здійснено 28.12.2021 року нарахування та виплату позивачу належного розміру індексації грошового забезпечення за спірний період від у розмірі 30809,37 грн (тридцять тисяч вісімсот дев`ять гривень, тридцять сім копійок), що підтверджується випискою по надходженням по картці АТ КБ ПриватБанк.

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

4.2. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

4.3. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XI). Зокрема, вказаний Закон визначає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Так, абзацом 1 частини 1 статті 9 цього Закону № 2011-XI передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

4.4. Разом з тим, Законом № 2011-XI не передбачена відповідальність за порушення строків розрахунку при звільненні. У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

4.5. Вирішуючи даний спір, суд звертає увагу на те, що згідно із частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.6. Суд касаційної інстанції неодноразово приходив до висновку, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (зокрема, постанова Верховного Суду України від 17 липня 2015 року в справі №21-8а15, постанови Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №806/1899/17, від 29 березня 2018 року у справі №815/1767/17, від 31 жовтня 2019 року у справі №2340/4192/18 та ін.)

4.7. Оскільки у спірному випадку, спеціальне законодавство, яким врегульовано порядок проходження військової служби, порядок і строки виплати грошового забезпечення військовослужбовцям при звільненні з військової не передбачає дату проведення остаточного розрахунку та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату військовослужбовцю всіх належних сум при звільненні, що фактично визнавалось сторонами справи, тому до спірних відносин необхідно застосувати норми статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України, на які посилається позивач в обґрунтуванні заявлених вимог.

4.8. Отже, відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

4.9. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

4.10. 26 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила у справі №821/1083/17 постанову, якою касаційну скаргу Комісії з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишила без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі № 821/1083/17 залишила без змін. У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що немає жодних підстав вважати, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) [у рішенні від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України"] надав для застосування на національному рівні тлумачення приписів статті 117 КЗпП всупереч практиці Верховного Суду України (постанова від 15 вересня 2015 року провадження № 21-1765а15). Вказане рішення ЄСПЛ не може розглядатися як підстава для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року у справі № 21-1765а15.

4.11. Разом з тим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року, статтею 116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони, законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що звертаючись із вимогою про стягнення відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом частини 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина 1 статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина 2 статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми.

Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

4.12. Суд наголошує, що згідно частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

4.13. Судом згідно даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» та Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року при розгляді справи № 600/991/20-а за позовом ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 (військове містечко №3) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належного розміру грошового забезпечення, встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини. Так, у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року по справі №600/991/20-а констатовано, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.07.2017 року №25, наказано: Лейтенанта юстиції Булгакова Ярослава Миколайовича, який прибув 03.07.2017 року з військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого м. Харків, призначеного наказом Міністра Оборони України (по особовому складу) №445 від 30.06.2017 року на посаду помічника командира військової частини з правової роботи, вважати таким, що з 04.07.2017 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 1030 гривень на місяць, шпк "капітан юстиції".

Наказом командира військової частини А2582 від 28.02.2020 року №41, наказано: Старшого лейтенанта юстиції Булгакова Ярослава Миколайовича, помічника командира військової частини з правової роботи призначеного наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 24.01.2020 року №12 на посаду офіцера відділення інформаційного забезпечення інформаційно-аналітичного загону головного центру інформаційно-психологічних операцій сил спеціальних операцій Збройних Сил України вважати, що з 28.02.2020 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби м. Київ. З 28.02.2020 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, видати всі види атестатів.

4.14. Однак, на день звільнення з позивачем не проведеного повного розрахунку, у зв`язку із чим йому не виплачено всіх належних сум грошового забезпечення, а саме не здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення в належному розмірі.

4.15. У зв`язку із цим, позивач неодноразового звертався до суду з позовами про захист його порушених прав. Зокрема, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року по справі №600/3945/21-а визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 04 липня 2017 по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2021 року по справі №600/3945/21-а апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та Булгакова Ярослава Миколайовича залишено без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року - без змін.

4.16. На виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року по справі №600/3945/21-а Військовою частиною А2582 здійснено 28.12.2021 року нарахування та виплату позивачу належного розміру індексації грошового забезпечення за спірний період у розмірі 30809,37 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці АТ КБ ПриватБанк.

4.17. Тобто, з встановлених у справі обставин слідує, що відповідач провів повний розрахунок з позивачем після його звільнення зі служби поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП.

4.18. Оскільки відповідач не провів з позивачем при звільненні з військової служби (28.02.2020 року) остаточний розрахунок і такий було проведено лише 28.12.2021 року, суд вважає, що позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а відтак, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу такий заробіток.

4.19. Водночас, згідно позовних вимог та змісту позову, доводи позивача полягають у тому, що він має право на отримання відшкодування за затримку виплати належного розміру індексації грошового забезпечення у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу військової частини А2582 починаючи з 14.07.2021 по 28.12.2021 включно, враховуючи те, що попередній період стягнення середнього заробітку за період з 25.06.2020 року по 13.07.2021 року.

4.20. Суд звертає увагу на те, що згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

4.21. Разом з цим, відповідно до частини 3 статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

4.22. Відтак, оскільки, згідно принципу диспозитивності, позивач вправі самостійно розпоряджатися своїми вимогами на свій розсуд, суд у цій справі вирішує спір виключно в межах періоду, зазначеного у позові, з 14.07.2021 року по 28.12.2021 року.

4.23. Обчислення середнього заробітку за час затримки при звільненні проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

4.24. Суд наголошує про відсутність спеціального законодавства, яке регулює обчислення середнього заробітку за час затримки при звільненні військовослужбовців з військової служби.

4.25. Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (далі Порядок №100) вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

4.26. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку №100).

4.27. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

4.28. Так, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.12.2021 р. у справі №600/991/20-а, яке набрало законної сили, встановлено, що за 2 останні місяці перед звільненням позивачу було нараховане грошове забезпечення в розмірі 46471,50 грн, тобто, середньоденний заробіток, з урахуванням кількості робочих днів за повні календарні місяці 42 календарних дні становить 1106,46 грн (46471,50 грн/42 дні).

4.29. Отже, обставина з розміру одноденного заробітку позивача - 1106,46 грн, визначеного з суми грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням, тобто грудень 2019 р. - січень 2021 р., в силу частини 4 статті 78 КАС України не потребує доказуванню при розгляді даної справи, оскільки вказана обставина встановлена рішенням суду в адміністративній справі №600/991/20-а, що набрало законної сили.

4.30. Позивачем заявлено період затримки виплати індексації грошового забезпечення з 14.07.2021 року по 28.12.2021 року (день, в якому здійснено повний розрахунок). Відтак, період затримки розрахунку при звільненні складає 168 календарних днів та відповідно 117 робочих днів.

4.31. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби складає 129455,82 грн (1106,46 грн х 117 р.д.).

4.32. Суд вважає, що в порівнянні із виплаченим позивачу розміром індексації грошового забезпечення 30809,37 грн, розраховану вище суму 129455,82 грн не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму виплат, проведених із позивачем.

4.33. У даному випадку суд зазначає, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, застосовуючи критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, суду необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

4.34. Вказаний підхід застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, а також Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 серпня 2020 року у справі №400/3151/19, від 20 травня 2020 року у справі №816/1640/17.

4.35. Крім цього, указаного вище підходу притримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, що вбачається, зокрема, з його постанов від 30 листопада 2020 року у справах №240/12140/19, №560/3230/20, від 09 лютого 2021 року у справі №600/1553/20-а з аналогічних правовідносин.

4.36. Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у пунктах 58-61 постанови від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19 дійшов наступних висновків.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Отже, аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

4.37. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

4.37. Зазначену позицію Верховного Суду підтримано Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 08.04.2022 року у справі №600/3383/21-а.

4.38. Відтак, враховуючи, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку значно перевищує суму виплаченого розміру індексації грошового забезпечення, суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.

4.39. Таким чином, виходячи з визначеної істотної частки, яка складає 0,2 (30809,37грн/129455,82 грн, тобто сума виплаченого розміру індексації грошового забезпечення ділиться на середній заробіток за весь час затримки розрахунку) судом визначена сума, яка підлягатиме відшкодуванню. Така сума становитиме 25891,16 грн. (1106,46 грн. х 0,2 х 117 р.д., тобто середньоденна заробітна плата помножена на істотність частки та кількість днів затримки розрахунку).

4.40. Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, а також беручи до уваги наведені вище позиції суду касаційної інстанцій в аналогічних відносинах, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, - невиплаті індексації грошового забезпечення, має бути виплачений позивачу у розмірі 25891,16 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком військовослужбовця.

4.41. Щодо вимоги в частині зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , при здійсненні нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки виплати належного розміру грошового забезпечення врахувати індексацію грошового забезпечення, як складову грошового забезпечення, суд зазначає, що така задоволенню не підлягає.

4.42. Так, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, - невиплаті індексації грошового забезпечення, визначений судом у конкретній сумі, що виключає розсуд відповідача в частині розрахунку такої суми самостійно. При цьому, такий середній заробіток розрахованого з урахуванням розміру одноденного заробітку позивача 1106,46 грн, як того просить позивач згідно позову, натомість підстав для врахування будь-яких інших показників при розрахунку середнього заробітку суд не вбачає.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

5.2. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що цей позов підлягає задоволенню частково, оскільки відповідачем протиправно не проведено з позивачем своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби, чим порушено його право на належне грошове забезпечення.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В силу частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

6.2. У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року №3674-VI, доказів понесення інших витрат суду не надано, у зв`язку з чим суд не стягує та не присуджує на його користь будь-які судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Булгакова Ярослава Миколайовича до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заробітку та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Стягнути із Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, - невиплаті індексації грошового забезпечення, за період із 14.07.2021 року по 28.12.2021 року у сумі 25891 (двадцять п`ять тисяч вісімсот дев`яносто одна) грн 16 коп.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач Булгаков Ярослав Миколайович (м. Хмельницький, вул. Інститутська, 13А, кв. 43, РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 (м. Чернівці, вул. Січових Стрільців, буд. 6, код ЄДРПОУ 26606970).

Суддя О.В. Анісімов