Рішення № 104835813, 20.06.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20 червня 2022 р. справа № 520/24350/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В. розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії ,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявниця, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявила вимоги про: 1) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, так як він взяв повноваження Пенсійного фонду України Управління в Київському районі м. Харкова, сплатити заборгованість ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника яку він отримував як утриманець інвалід з дитинства 2 групи згідно рішення суду від 09.12.2010р., розрахунку відповідача заборгованість з 11.02.2009р. по 09.12.2010р. складає 45701 грн. 45 коп., а згідно рішення суду від 29.12.2011р. розрахунку відповідача заборгованість з 09.12.2010р. по 22.07.2011р. складає 20699 грн. 41 коп., а також сплатити коефіцієнт інфляції грошових коштів держави України за кожний рік з 11.02.2009р.

Аргументуючи позовні вимоги, заявниця зазначила, що владний суб`єкт протиправно не виплатив її померлому сину заборгованість з пенсії по втраті годувальника, яку він отримував як утриманець, інвалід з дитинства 2 групи, згідно рішень суду.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - владний суб`єкт, адміністративний орган, ПФУ), з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що рішеннями судів, на які посилається заявниця, зобов`язань здійснити перерахунок частки пенсії її сина не встановлено, тому підстав для проведення такого перерахунку не має; виплата пенсії її сину здійснювалась в повному обсязі, заборгованості по виплаті пенсії не має.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявниця, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.12.1974 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), з яким має сина ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 та не заперечується сторонами по справі.

Згідно з приписами ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, в рамках судових справ №2а-151/10/18/2018, №2018/2а-4537/11, №2018/9352/2012, №953/10585/20, судові рішення по яким набрали законної сили, встановлено наступне.

Заявниця має статус дружини померлого громадянина з числа ліквідаторів категорії 1, якому з 16.03.2004 р. була встановлена 1 група інвалідності профзахворювання, що викликане аварією на ЧАЕС і який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (син позивача, інвалід з дитинства 2 групи, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) перебували на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримували пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50% пенсії померлого годувальника кожному.

Отже, померлим годувальником є чоловік заявниці. Тому, обставини життя сина не мають жодного юридичного значення для пенсійного забезпечення заявниці.

Так, постановою Київського районного суду м. Харкова від 09.12.2010р. по справі №2а-151/10/18/2018, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011р., адміністративний позов був задоволений частково: визнані незаконними дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова, які призвели до нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 11.02.2009 р. по 09.12.2010 р. пенсії по втраті годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в неповному обсязі; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 державної пенсії по втраті годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 50% від пенсії померлого чоловіка, яка становить 10 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 11.02.2009 р. по 09.12.2010 р. В решті позовних вимог було відмовлено.

Заявниця разом з сином зверталась до пенсійного органу, зокрема, з приводу перерахунку та виплати частки пенсії її сина ОСОБА_2 , на що отримала відповідь (лист ПФУ від 13.06.2012р. №291/Г-7) про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії відповідно рішення суду по справі №2а-151/10/18/2018.

29.12.2011 року постановою Київського районного суду м. Харкова по справі №2018/2а-4537/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012р., адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано незаконними дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова, які призвели до нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 09 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року включно пенсії по втраті годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в неповному обсязі. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 державної пенсії по втраті годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 50% від пенсії померлого чоловіка, яка становить 10 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року включно. Провадження по справі в частині вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про нарахування і виплату пенсії по втраті годувальника та стягнення заборгованості, за період вимог з 30 червня 2004 року по 09 грудня 2010 року - закрито. В іншій частині в задоволенні позову -відмовлено.

За твердженням заявниці, що не заперечується ПФУ, за вказаними судовими рішеннями владним суб`єктом здійснено відповідний перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 в повному обсязі, про що також повідомлено в листі ПФУ від 31.08.2011р. №1188/Г-7.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 20.09.2012 року по справі №2018/9352/2012 в задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про виплату заборгованості пенсії по втраті годувальника, перерахованої за рішенням суду, за період з 11.02.2009 по 22.07.2011 відмовлено.

В межах справи № 2018/9352/2012 судом встановлено, що постановою Київського районного суду м. Харкова від 12.05.2011 по справі № 2018/2а-306/11/05 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Харкова про перерахунок, стягнення заборгованості та виплату пенсії по втраті годувальника задоволено частково, вирішено: визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Київському районі м. Харкова по нездійсненню перерахунку, нарахування та виплати пенсії, щомісячної компенсації по втраті годувальника ОСОБА_2 ; зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Харкова перерахувати та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_2 пенсії відповідно до вимог ст. ст. 52, 54 Закону України „Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 50% від десяти мінімальних пенсій за віком та щомісячної компенсації по втраті годувальника у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 03.12.2009 до зміни підстав задоволення позову, в задоволенні інших вимог відмовити. Проте, постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 задоволена апеляційна скарга Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Харкова, постанова Київського районного суду м. Харкова від 12.05.2011 по справі № 2018/2а-306/11 скасована, прийнята нова постанова, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Харкова про перерахунок, стягнення заборгованості та виплату пенсії та щомісячної компенсації по втраті годувальника відмовлено.

Отже, перерахунку пенсії ОСОБА_2 за період з 11.02.2009 по 22.07.2011 не проводилось, що також підтверджено відповідачем у відзиві на позов.

З комп`ютерної програми суду "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2020р. по справі №953/10585/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021р., відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

В межах справи №953/10585/20 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, в якому просили зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України Харківської області провести перерахунок та сплатити не донараховану пенсію по втраті годувальника з урахуванням сплаченої пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно довідки про заробіток від 05.02.2008 годувальника ОСОБА_3 та сплатити індекс інфляції за роки з 2008 по 01.07.2019 з не донарахованої і не сплаченої пенсії згідно розрахунку в позовній заяві і розрахунку відповідача для сплати.

Суди в межах справи №953/10585/20 дійшли висновку, що пенсійним органом правомірно проведено перерахунок пенсії позивачів відповідно до пунктів 9, 11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Саме судовим розглядом справи №953/10585/20 встановлено та підтверджено правомірність дій відповідача щодо розрахунку пенсії позивачам на підставі довідок від 05.02.2008 № 1596Л-01/22 та №1595Л-01/22, які містять відповідні показники, та видані на підстави вимог чинного законодавства України.

Вважаючи, що пенсійний орган не виконав свої зобов`язання щодо виплати заборгованості ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника згідно рішення суду від 09.12.2010р. по справі №2а-151/10/18/2018 та рішення суду від 29.12.2011р. по справі №2018/2а-4537/11 за період з 11.02.2009р. по 22.07.2011р., заявниця ініціювала даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист.

Згідно з ч.2 ст.46 Конституції України це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

У силу ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

За матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_2 (син заявниці, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) отримував пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50% пенсії померлого годувальника.

Листом від 13.06.2012р. №29/Г-7 ПФУ повідомлено заявницю, що оскільки постановою від 09.12.2010 по справі №2а-151/10/18/2018 Київським районним судом м. Харкова не зобов`язано здійснити перерахунок його частки пенсії ОСОБА_2 , тому підстав для проведення перерахунку його частки пенсії відповідно цього рішення суду не має. Відповідно до інформації наданої відділом опрацювання пенсійної документації №1 управління з питань виплати пенсій ПФУ в Харківський області пенсія ОСОБА_2 здійснювалась в повному обсязі, заборгованості по виплаті пенсії не має.

У відзиві на позов владним суб`єктом також зазначено, що заборгованості по виплаті пенсії ОСОБА_2 не має, виплата пенсії ОСОБА_2 здійснювалась в повному обсязі.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання позивача на наявність вказаних вище судових рішень у справах №2а-151/18/2018 та №2018/2-а-4537/11, оскільки постановою Київського районного суду м. Харкова від 09.02.2010р. по справі №2а-151/18/2018, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011р., постановою Київського районного суду м. Харкова від 29.12.2011р. по справі №2018/2-а-4537/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012р., не вирішувалися питання про перерахунок пенсії ОСОБА_2 по втраті годувальника, та судом з цього приводу процесуальні рішення в межах цих справ, які підлягали б виконанню, не приймалися, а отже, і відсутні підстави так само до зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість пенсії по втраті годувальника саме у зв`язку з зазначеними постановами, прийнятими за результатами розгляду позовів заявниці.

Жодних інших судових рішень, які б вирішували питання про перерахунок пенсії ОСОБА_2 по втраті годувальника, до матеріалів справи не надано та судом не встановлено.

Також, матеріали справи не містять доказів перерахунку саме ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника за період з 11.02.2009р. по 22.07.2011р.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

У пункті 8 частини першої статті 4 КАС зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 року у справі №800/489/17, від 06.02.2019 у справі №9901/815/18.

Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить переконання про те, що факт вчинення протиправного діяння суб"єкта владних повноважень, що зумовлює задоволення позовних вимог зобов`язального характеру, не знайшли свого підтвердження.

Указана обставина зумовлює відсутність порушеного права та є визначеною процесуальним законом обставиною для відмови у задоволені позову.

Позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сплатити коефіцієнт інфляції грошових коштів держави України за кожний рік з 11.02.2009р. є похідною, а тому також не підлягає задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

СуддяО.В. Старосєльцева