Рішення № 104835602, 20.06.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2022 року Справа № 480/11976/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11976/21 за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 21.09.2021.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що спеціальний стаж ОСОБА_1 , як працівника освіти з 15.08.1991 17.09.2021 складає 30 років 1 місяць 3 дні. 21.09.2021 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Сумській області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Листом № 8913-10691/Б-02/08-1800/21 ГУ ПФУ в Сумській області повідомило, що її спеціальний стаж, який дає право пенсію за вислугу років, станом на 11.10.2017 становить 26 років 01 місяць 27 днів та, відповідно до норм законодавства наявності спеціального стажу такої тривалості недостач для призначення позивачу пенсії за вислугу років. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача. Крім того даною ухвалою було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надати суду належним чином завірені копії матеріалів на підставі яких було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

На виконання вимог суду представником відповідача було надано суду належним чином завірені копії матеріалів на підставі яких було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. При цьому відзиву на позовну заяву надано суду не було.

Ненадання у встановлений ухвалою суду строк відзиву, суд, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, кваліфікує як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач працювала:

- з 15.08.1991 по 07.11.2011 на посаді вихователя у Комунальному закладі Сумської обласної ради - Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району (станом на 15.08.1991 назва даного закладу була - Ульянівська допоміжна школа-інтернат, з 07.06.2001 року переіменовано на Спеціальну загальноосвітню школу І-ІІ ступенів з професійною підготовкою, інтернат смт. Ульянівська, з 13.03.2004 реорганізовано у Спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з 08.09.2010 року змінено назву на Комунальний заклад Сумської обласної ради - Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району);

- з 08.11.2011 по день звільнення 17.09.2021 на посаді музичного керівника Улянівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Світанок» Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області (станом на 08.11.2011 року назва закладу була - Ульянівський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Світанок", з 22.03.2013 перейменовано у Ульянівський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Світанок" Ульянівської селищної ради Білопільського району Сумської області, з 26.03.2021 року перейменовано на Ульянівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) "Світанок" Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області).

Даний факт підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с. 14-21).

21.09.2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою щодо призначення пенсії, відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (а.с. 25). До заяви було подано, зокрема, трудову книжку (а.с. 43).

Листом від 22.10.2021 № 8913-10691/Б-02/8-1800/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області. зокрема, повідомило позивача, що згідно положень пунктів 2-1 та 16 розділу XV Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІУ, у редакції Закону № 2148-VІІІ право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, передбачений статтею 55 Закону № 1788-ХІІ. Пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788-ХІІ. За результатами опрацювання поданої заяви від 21.09.2021 про визначення права виходу на пенсію за вислугу років та доданих до неї документів, спеціальний стаж позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, станом на 11.10.2017 становить 26 років 01 місяців 27 днів. З урахуванням вищезазначених норм законодавства, наявності спеціального стажу такої тривалості недостатньо для призначення пенсії за вислугу років (а.с. 22).

Не погодившись з даною відмовою, позивач звернулася з позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до 02.03.2015 року) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення (далі - Закон №213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції. Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту е вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон №911-VIII) внесені зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема у пункті е в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і; доповнено абзацами дванадцятим -двадцять п`ятим.

Отже, пункт е у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року N 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Конституційний Суд України вказав, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п. "а" ст. 54 Закону України Про пенсійне забезпечення, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.

Також, Конституційний Суд України зазначив, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019, положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" N 1788 втратили чинність з 4 червня 2019 року.

Таким чином з 4 червня 2019 року при призначенні пенсії за віком необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII, які визнано неконституційними.

Отже, на день звернення позивача із заявою від 21.09.2021 про призначення пенсії за вислугу років, п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

З матеріалів справи суд вбачає, що відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 22.10.2021 № 8913-10691/Б-02/8-1800/21 зазначено, що згідно з пунктом 2-1 розділу XV Прикінцеві положення" Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я незалежно під віку при наявності спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. При цьому позивач має спеціальний стаж 26 років 01 місяць 27 днів (зарахований по 11.10.2017 року), що не достатньо для призначення пенсії за вислугу років (а.с. 22).

Проте суд зазначає, що законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року Розділ XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.

Тобто вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення.

Крім того, вказаною нормою не було внесено жодних змін до статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, яка відновлена за рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04 червня 2019 року, а саме у редакції "право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку".

Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 22.10.2021 № 8913-10691/Б-02/8-1800/21 спеціальний стаж позивача, який був зарахований по 11.10.2017 року, становить 26 років 01 місяць 27 днів. Крім того, відповідно до трудової книжки позивач з 08.11.2011 по день звільнення 17.09.2021 працювала на посаді музичного керівника Улянівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Світанок» Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області, тобто після 11.10.2017 року позивач продовжувала працювати на посаді, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (а.с. 10).

Отже на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, позивач мала право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення, а відтак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було протиправно відмовлено позивачу в призначенні зазначеної пенсії.

Враховуючи викладене суд доходить висновку. що позовні вимоги ОСОБА_1 , є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму судового збору в розмірі 908,00 грн., сплаченого згідно фіскального чеку від 10.11.2021 року платіж № 1017577372 (а.с. 6).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 21.09.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек