Рішення № 104835459, 20.06.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2022 року Справа № 480/13523/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/13523/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №183450017738 від 15.09.2021 щодо відмови ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 (№2663-111) з 10.09.2021 (з дня звернення за пенсією), виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи згідно довідки Сумської обласної прокуратури №21-565вих-21 від 10.09.2021 без обмеження максимального розміру пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 29.12.1999 по 22.10.2021 працював на прокурорських посадах в органах прокуратури України. Перебуваючи на посаді прокурора Сумської місцевої прокуратури, позивач 10 вересня 2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до статті ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 (№2663-111).

Як зазначає позивач, до заяви було долучено всі необхідні документи, які свідчать про наявність у ОСОБА_1 достатнього стажу для призначення пенсії за вислугу років, а саме ксерокопії трудової книжки, диплому про вищу юридичну освіту з додатком, довідки Сумської обласної прокуратури про строк перебування на прокурорських посадах.

Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 183450017738 від 15.09.2021 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику органів прокуратури відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з відсутністю на день звернення 25 років стажу, необхідного для призначення пенсії.

Позивач звертає увагу суду на те, що підставою для відмови у призначенні пенсії на думку працівників Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є те, що зазначений період навчання з відривом від виробництва перетинається з роботою в інших підприємствах та організаціях.

Рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивач вважає протиправним, необґрунтованим. Просить суд врахувати, що на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії діє Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, відповідно до статті 86 якого прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. В той же час, частиною 1 статті 86 цього Закону передбачено поступове збільшення необхідної для призначення пенсії вислуги років. Зокрема, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Таким чином, позивач вказує на те, що за нормами цього Закону кожного року погіршуються умови, за якими прокурор може отримувати пенсію. Як наслідок, для призначення пенсії за вислугу років відповідно до частини 1 статті 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VІІ ОСОБА_1 станом на вересень 2021 року потрібно мати спеціальний стаж 25 років, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. У той же час, позивач просить суд врахувати, що до липня 2011 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, відповідно до статті 50-1 якого (в редакції від 2001 року) право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку мають прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

На переконання позивача, діючий на сьогодні Закон від 14.10.2014 № 1697-VІІ суттєво погіршує становище та обмежує в реалізації його законних прав та інтересів, які гарантувалися державою упродовж майже 10 років Законом від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, та на які позивач розраховував працевлаштовуючись 29 грудня 1999 року та в подальшому працюючи в органах прокуратури.

Отже, позивач зазначає, що Закон від 14.10.2014 № 1697-VІІ значно обмежує його права, призводить до звуження їх змісту і обсягу, погіршує матеріальне становище та рівень життя. За таких обставин, позивач вважає, що має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції, які діяла до липня 2011 року, оскільки зазначене право гарантується Конституцією України, рішеннями Конституційного суду України та нормами міжнародного права.

Позивач також просить суд врахувати, що рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019, Конституційний Суд України констатував, що збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави. Нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст.ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.

Щодо наявності у позивача достатнього спеціального стажу для призначення пенсії за вислугою років, ОСОБА_2 зазначає, що на момент його звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області його спеціальний стаж роботи, потрібний для призначення пенсії за вислугу років, складав 23 роки 9 місяців 14 днів, з яких:

- 2 роки 2 місяці - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (з 01.09.1995 по 29.06.2000), що підтверджується дипломом Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (м. Харків) ХА №12368663 від 29.06.2000 (п. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»;

- 21 рік 07 місяців 14 днів - робота в органах прокуратури (з 29.12.1999 по 12.08.2021), що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

Отже, позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовлено йому в призначені пенсії за вислугу років, так як на переконання позивача, ним в повній мірі виконано спеціальні умови, передбачені для отримання пенсії згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001).

При цьому, частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001, передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до частини 2 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону № 2663-ІІІ) розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини,вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

З урахуванням вищеназваних положень Конституції України, рішень міжнародних інституцій, позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 183450017738 від 15.09.2021 про відмову в призначені ОСОБА_1 на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 пенсії за вислугу років довічно у розмірі 90% від суми місячного заробітку.

При цьому, слід зазначити, що позивач наполягає на призначенні йому пенсії у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001, зважаючи:

- на наявність у позивача необхідного стажу для призначення пенсії розмір якого було визначено статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001;

- просить призначити пенсію згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку;

- просить здійснювати виплату пенсії без обмеження її максимального розміру.

Ухвалою суду від 17.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу надати відзив.

Ухвалою суду від 23.12.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з відсутністю документа про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 17.01.2022 продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.

31.01.2022 від відповідача до суду надійшло клопотання про залучення співвідповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Ухвалою суду від 20.06.2022 у задоволенні клопотання відповідача про залучення співвідповідача відмовлено.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.12.1999 по 22.10.2021 працював на прокурорських посадах в органах прокуратури України, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 (а.с. 16-20).

Перебуваючи на посаді прокурора Сумської місцевої прокуратури, позивач із заявою датованою 10 вересня 2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років у відповідності до статті ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 (№2663-111).

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.09.2021 № 183450017738 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», оскільки відсутній необхідний стаж роботи за вислугу років.

Так, у рішенні зазначено, що згідно наданих документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, диплом, довідки про складові заробітної плати) стаж роботи на посадах прокурорів складає 21 рік 7 місяців 22 дні, стаж за вислугу років 21 рік 7 місяців 22 дні.

До стажу та вислугу років зараховані наступні періоди: з 29.12.1999 по 10.04.2000, з 11.04.2000 по 23.09.2002, з 24.09.2002 по 01.04.2003, з 02.04.2003 по 12.05.2003, з 13.05.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 19.08.2021.

До стажу за вислугу років не зарахована половина періоду навчання (згідно диплому ХЛ № 12368663) з 01.09.1995 по 27.06.2000, оскільки (згідно трудової книжки НОМЕР_1 ) вищезазначений період перетинається з періодами роботи (а.с. 28-29).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач вважає, що стаж для призначення йому пенсії має розраховуватись з урахуванням вимог ч.1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001, якою передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015 визначалися Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).

Статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону від 12.07.2001) було визначено, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

01.10.2011 року набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI, згідно з яким ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ замінено двома частинами такого змісту: «Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.

В подальшому, 01.04.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), яким у п.5 розділу ІІІ «Прикінцевих положень» визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».

Вказаний у п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв`язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону № 1789-ХІІ щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Отже, з аналізу п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII суд дійшов висновку, що ним скасовані діючі станом на 01.06.2015 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону №1789-ХІІ.

Водночас, 15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), відповідно до пп.1 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону №1789-XII втратили чинність, крім, зокрема, ч.3, 4, 6 та 11 ст.50-1.

Статтею 86 Закону №1697-VII врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури, які і були чинними на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії.

Про чинність Закону №1697-VII свідчить і внесення до нього змін, зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ, пп.8 «Прикінцевих та перехідних положень» якого установлено, що норми ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зміни вносились і безпосередньо до ст.86 Закону №1697-VII, зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 19.12.2017 №2249-VІІ, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774- VІІ.

Таким чином, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється ст. 86 Закону №1697-VІІ, який набув чинності 15.07.2015 та є діючим.

Отже, на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років (вересень 2021 року) змінені умови призначення таких пенсій; наведене питання врегульовано приписами ст.86 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 "Про прокуратуру", правові підстави для застосування в цьому випадку норм попереднього Закону України № 1789-ХІІ від 05.11.1991 "Про прокуратуру" (окрім норм, дія яких продовжена) є відсутніми.

Відповідно до ст.86 Закону №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.

Поряд з цим, станом на 10.09.2021 вислуга років у позивача становить 23 роки 9 місяців 14 днів, у тому числі спеціальний стаж на посадах прокурорів - 21 рік 7 місяців 22 дні, що є недостатнім при необхідності 25 років загальної вислуги, в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років станом на день звернення з 1 жовтня 2020 року по 30 вересня 2021 року.

Щодо оскаржуваного позивачем рішення головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.09.2021 № 183450017738, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VIІ (далі - Закон № 1697) прокурори мають право па пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення з 1 жовтня 2020 року по 30 вересня 2021 року, вислуги років не менше 25 років, в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Ст.15 Закону № 1697 визначено посади в прокуратурі, робота в яких надає особі статус прокурора. Прокурором органу прокуратури є Генеральний прокурор, перший заступник Генерального прокурора, заступник Генерального прокурора, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора, заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора), прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора), керівник обласної прокуратури, перший заступник керівника обласної прокуратури, заступник керівника обласної прокуратури, керівник підрозділу обласної прокуратури, заступник керівника підрозділу обласної прокуратури, прокурор обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, перший заступник керівника окружної прокуратури, заступник керівника окружної прокуратури, керівник підрозділу окружної прокуратури, заступник керівника підрозділу окружної прокуратури, прокурор окружної прокуратури.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІ1 (чинній до 26.10.2014 року) під поняттям "прокурор" слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

Згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789- XII визначено, що до вислуги років, що дає право на призначення пенсії за цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, в тому числі на посаді державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою та половина року навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

У зв`язку з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-УІІ втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789- XII, крім окремих положень, зокрема, частини третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Пунктом 8 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03.10.2017 року № 2148-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" визначено, що норми статті 86 Закону України "Про прокуратуру" щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Працівникам прокуратури з 11.10.2017 року пенсії призначаються відповідно до норм статті 86 Закону № 1697.

Згідно ч. 6 ст. 86 Закону № 1697 до вислуги років, що дає право на призначення пенсії зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічника і старшого помічника прокурора, слідчого.

Крім того, до вислуги років також зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Сукупність наведених правових норм дає підстави для висновку, що законодавство розрізняє поняття "вислуги років, що дає право на пенсію" і "стажу роботи на прокурорських посадах".

При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 264/5989/16-а.

Тривалість загальної вислуги позивача станом на 10.09.2021 становить 23 роки 9 місяців 14 днів, у тому числі спеціальний стаж на посадах прокурорів - 21 рік 7 місяців 22 дні, що є недостатнім при необхідності 25 років загальної вислуги, в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років станом на день звернення з 1 жовтня 2020 року по 30 вересня 2021 року.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування рішення головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.09.2021 № 183450017738, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Підсумовуючи наведені обставини справи та норми законодавства, суд зазначає, що позивач у період з 30.07.1997 по 01.10.2011 не набув необхідного стажу роботи для призначення пенсії, тому у нього не виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України № 1789-ХІІ від 05.11.1991 "Про прокуратуру"; на правовідносини, які виникли 10.09.2021 у зв`язку із зверненням позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії поширюється дія Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014, оскільки ст.50-1 Закону України № 1789-ХІІ від 05.11.1991 "Про прокуратуру" втратила свою чинність; станом на 19.08.2021р. тривалість загальної вислуги позивача станом на 10.09.2021 становить 23 роки 9 місяців 14 днів, у тому числі спеціальний стаж на посадах прокурорів - 21 рік 7 місяців 22 дні, що є меншою від встановленої ст.86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII (25 років) вислуги, за наявності якої особа має право на призначення пенсії за вислугу років.

Оскільки позивач не набув такого права, то неможливо стверджувати і про звуження його змісту та обсягу, так як положення Конституції України, на які посилається позивач, вказують на неприпустимість звуження змісту та обсягу вже існуючого права.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі №211/5697/16-а, 10.05.2018 року у справі №358/1830/16-а, 10.10.2019 року у справі №265/3516/17 та 04.12.2019 року у справі №747/559/17, 18.03.2020 року у справі №310/7064/16-а.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що оскільки стаж позивача за вислугу років недостатній для призначення пенсії на підставі ст. 86 Закону №1697-VII, а в період дії ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, тому відповідачем обґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії позивачу.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко