Рішення № 104833494, 20.06.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2022 р. справа № 400/11927/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, провизнання протиправним та скасування рішення від 05.10.2021 р. № 143150010283, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тесту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.10.2021 року № 143150010283 щодо відмови в призначенні їй пенсії за віком; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати позивачці страховий стаж згідно її трудової книжки, починаючи з 25.12.1979 року на посаді секретаря машиністки Термзького АТП Сухархандарьинської області Республіки Узбекистан; 3) зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач після досягнення пенсійного віку в жовтні 2021 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, однак відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, відповідачем не враховано дані трудової книжки позивача, оскільки на титульному аркуші трудової книжки відсутня печатка підприємства, яке вперше заповнювало книжку, без врахування того, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. На переконання позивачки, необґрунтоване неврахування зазначених періодів її роботи до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує його право на належний соціальний захист.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що в призначенні позивачу пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу було прийнято законно, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів. Обчислення страхового стажу проведено без врахування даних трудової книжки НОМЕР_1 від 03.01.1980, оскільки на титульному аркуші трудової книжки відсутня печатка підприємства, яке вперше заповнювало трудову книжку. Документів з першого місця роботи (Термзьке АТП) за період з 25.12.1979 по 09.06.81 із зазначенням особистих даних позивачкою не надано.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 КАС України без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 60-річного віку, 01.10.21 звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Рішенням Головного управління ПФУ в Миколаївській області рішення № 143150010283 від 05.10.2021 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного ч. 1 ст. 26 Закону № 1058.

З рішення № 143150010283 від 05.10.21 вбачається, що відповідачем обчислено страховий стаж позивачки за період протягом лютого 2007 - червня 2021 року за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - 14 років 5 місяців, при цьому, обчислення страхового стажу проведено без врахування даних трудової книжки НОМЕР_1 від 03.01.1980, оскільки на титульному аркуші трудової книжки відсутня печатка підприємства, яке вперше заповнювало трудову книжку.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України № 1058-VI "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 26 Закону №1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

На момент заведення трудової книжки позивача № НОМЕР_2 та внесення відповідних записів, починаючи з 25.12.1979 року, була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція № 162).

Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Відповідно до пп. 2.10. - 2.11 Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома).

Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіту також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т.п.).

Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підставі документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, пунктом 4.1 якої передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як слідує зі змісту спірного рішення №143150010283 від 05.10.2021, обчислення страхового стажу проведено без врахування даних трудової книжки НОМЕР_1 від 03.01.1980, оскільки на титульному аркуші трудової книжки відсутня печатка підприємства, яке вперше заповнювало трудову книжку.

Проте, на переконання суду, такі висновки відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Так, з досліджених матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що у ній містяться записи про прийняття на роботу та звільнення з неї з різних підприємств, починаючи з 25.12.1979 року й по червень 2021 року, однак відповідачем врахований лише стаж у період з лютого 2007 по червень 2021 року.

З дослідження копії трудової книжки, суд вбачає, що трудова книжка позивача в частині записів, починаючи з 25.12.1979 року до лютого 2007 року, які охоплюють спірний період трудової діяльності позивача, заповнена відповідно до Інструкції № 162, записи в трудовій книжці про роботу позивача у зазначений період відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи за власним бажанням позивача, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач та відбиток печатки підприємства при прийнятті та звільненні з роботи.

Відсутність відтиску печатки на титульній сторінці трудової книжки, не є тим недоліком трудової книжки чи записів у них, за наявності якого трудовий стаж позивача не може вважатися підтвердженим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Разом із тим, суд додатково зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.

Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати позивачці страховий стаж згідно її трудової книжки, починаючи з 25.12.1979 року, то в цій частині позову слід відмовити, оскільки судом розглядалось правомірність рішення саме щодо обчислення страхового стажу без врахування даних трудової книжки НОМЕР_1 від 03.01.1980, з підстав відсутності на титульному аркуші трудової книжки печатки підприємства, яке вперше заповнювало трудову книжку.

Тому, на переконання суду, належним способом захисту прав позивача в даному випадку буде саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення їй пенсії за віком від 01.10.2021, з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відтак, рішення від 05.10.2021 року № 143150010283 слід скасувати та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення їй пенсії за віком від 01.10.2021, з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Позов задовольнити частково.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали.

Позивачка сплатила судовий збір в розмірі 908,0 грн., що підтверджується квитанцією від 28.11.2021 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2020 року у справі № 620/1116/20: "... Оскільки позов ОСОБА_1 містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат колегія суддів визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог".

Отже, судові витрати у виді судового збору присуджуються позивачці в розмірі 908,0 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 143150010283 від 05.10.2021 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком від 01.10.2021, враховуючи висновки суду у цьому рішенні щодо зарахування страхового стажу за період роботи, починаючи з 25.12.1979 року.

4. В задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж згідно її трудової книжки, починаючи з 25.12.1979 року на посаді секретаря машиністки Термзького АТП Сухархандарьинської області Республіки Узбекистан, відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз