Рішення № 104833464, 07.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року

справа №2а-9429/12/1370

провадження № П/380/8099/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грень Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Марця В.В.,

представника позивача Звіра Р.П.,

представника відповідача Дереки Д.В.,

представника третьої сторони Наталич А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Міністерство фінансів України про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові міжрегіонального головного управління ДФС звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області та Міністерство фінансів України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29 січня 2013 року (т.6 а.с.218-219), просило:

-стягнути з ПАТ ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО борг (пеню) за субкредитною угодою від 26 листопада 1996 року №2014-1 у розмірі 53 245 324,11 грн;

- стягнуті суми зарахувати на рахунок Державної казначейської служби України №31114105701028, код за ЄДРПОУ 37567646, банк: ДКСУ м. Київ, МФО банку 820172.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що заборгованість ПАТ ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО по пені за Договором про надання субкредиту від 26 листопада 1996 року №2014-1 становить 53 245 324 грн. 11 коп., що підтверджується поданням №1 та №2 від 24 січня 2013 року, винесеним ГУ ДКСУ у Львівській області.

Так, ГУ ДКСУ у Львівській області здійснив нарахування пені, виніс подання та направив його до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, Державної податкової служби на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1002 від 14.12.1995р. Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України, постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011р. №174 Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, статтею 17 Бюджетного кодексу України, якими визначено що заборгованість за кредитами, залученими державою або під державні гарантії стягується органами державної податкової служби України у порядку, визначеному податковим законодавством.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, суть яких полягає в тому, що дії третьої особи, пов`язані з нарахуванням пені та винесенням подань про її стягнення, дії позивача щодо стягнення заборгованість є не правомірними. Порядок №174 на який посилається позивач як на підставу для задоволення позовних вимог, є відсильною нормою, яка встановлює, що пеня нараховується в порядку та на підставах договору або іншого закону. При цьому, ані умовами Договору про надання субкредиту від 26.11.1996 №2014-1 ані іншими законодавчими актами не передбачено можливості для обчислення та нарахування пені.

Представник третьої особи - ГУ ДКСУ у Львівській області надав пояснення і просив позов задовольнити з урахуванням того, що пеня за Субкредитним договором нарахована у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Представники третьої особи - Міністерство фінансів України, у письмових поясненнях просив задовольнити позов з тих мотивів, що пеня за Субкредитним договором нарахована у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 26.11.2020 клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 29.12.2020 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Призначено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення EasyCon за участю представника відповідача, поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні, що відбулось 02.03.2021 судом допущено заміну позивача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові МГУ ДФС на Офіс великих платників податків податків ДПС.

У судовому засіданні, що відбулось 11.05.2021 судом допущено заміну позивача - Офіс великих платників податків податків ДПС на Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Ухвалою суду від 17.06.2021 задоволено клопотання представника третьої особи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Призначено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції за участю представника Міністерства фінансів України. Забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участю представника Міністерства фінансів України доручено Подільському районному суду м. Києва.

Ухвалою суду від 19.10.2021 задоволено клопотання представника третьої особи - Міністерства фінансів України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Призначено розгляд справи в режимі відеоконференції з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення EasyCon за участю представника третьої особи, поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 10.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про заміну первинного позивача у справі на належного.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи - ГУ ДКСУ у Львівській у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представники третьої особи - Міністерство фінансів України, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив позов задовольнити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, третьої особи, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, в межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.

01 листопада 1996 року між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР) укладено Договір про надання позики (Проект розвитку ринку електроенергії) №4098-1 UA, відповідно до якого МБРР виступає Банком, який надає кредит Україні як Позичальнику.

На виконання вказаних положень Кредитної угоди 26 листопада 1996 року між Міністерством фінансів України та АК Західенерго укладено Договір про надання субкредиту стосовно використання коштів, наданих Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Договір про надання позики №4098-1 UA від 01 листопада 1996р.) для фінансування Проекту розвитку ринку електроенергії №2014-1 (надалі - Субкредитний договір).

Протягом 1997-2006 років Мінфін зверталось до відповідача із листами та доданими до них розрахунками сум, що підлягали поверненню згідно із Субкредитним договором.

У зв`язку з невиконанням ПАТ ДТЕК Західенерго фінансових зобов`язань за Субкредитним договором у відповідача виникла заборгованість, внаслідок чого ГУ ДК України у Львівській області складено відповідні подання для ведення претензійно-позовної роботи та безспірного списання з відповідача заборгованих сум.

Після складання вказаних подань, позивач звернувся до суду для стягнення заборгованості з ПАТ ДТЕК Західенерго за Субкредитним договором.

З матеріалів справи слідує, що податковий орган звернувся до суду із позовом у 2007 році для стягнення з ПАТ ДТЕК Західенерго заборгованості за Субкредитним договором.

Вказана заборгованість була підтверджена наступними поданнями ГУ ДК України у Львівській:

-подання №35 від 02 липня 2007 року щодо заборгованості за відсотками по Субкредитному договору в сумі 2 788 335, 75 (два мільйони сімсот вісімдесят вісім тисяч триста тридцять п`ять доларів США 75 центів);

-подання № 36 від 02 липня 2007 року щодо коштів по погашенню простроченої заборгованості за платою за надання кредиту по Субкредитному договору в сумі 791 986,55 (сімсот дев`яносто одна тисяча дев`ятсот вісімдесят шість доларів США 55 центів);

-подання №37 від 02 липня 2007 року щодо коштів по погашенню простроченої заборгованості за основною сумою боргу по Субкредитному договору в розмірі 2 084 915,65 (два мільйони вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятнадцять доларів США 65 центів);

-подання №38 від 02 липня 2007 року щодо пені за відсотками та за платою за надання кредиту по Субкредитному договору в розмірі 20 652 889,01 грн. (тридцять мільйонів шістсот пятдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят девять грн 01 коп);

-подання №39 від 02 липня 2007 року щодо пені за основною сумою боргу за Субкредитним договором в сумі 4 300 262, 94 грн (чотири мільйони триста тисяч двісті шістдесят дві гривні 94 копійки);

-подання №40 від 02 липня 2007 року щодо пені за відсотками по погашенню субкредитів, наданих в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку.

Враховуючи часткове погашення заборгованості за Субкредитним договором та проведення звірки взаєморозрахунків ПАТ ДТЕК Західенерго з Мінфіном, ГУ ДКСУ у Львівській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2013 року №174 Про питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання заборгованості, винесені наступні подання:

-подання №1 від 24 січня 2013 року, згідно з яким надано дозвіл для здійснення до ПАТ ДТЕК Західенерго заходів щодо стягнення пені за простроченою заборгованістю за Субкредитною угодою в сумі 52 423 237,70 (п`ятдесят два мільйони чотириста двадцять три тисячі двісті тридцять сім грн);

-подання №2 від 24 січня 2013 року, яким надано дозвіл для здійснення до ПАТ ДТЕК Західенерго заходів щодо стягнення пені за відсотками за Субкредитною угодою в сумі 822 086,42 (вісімсот двадцять дві тисячі вісімдесят шість грн 24 коп).

Вказані подання направленні до податкового органу для здійснення претензійно-правової роботи.

Враховуючи зменшення заборгованості за Субкредитним договором та прийняття 24 січня 2013 року подань №1,2, позивач 29 січня 2013 року подав до суду заяву про уточнення позовних вимог.

Приймаючи заяву про уточнення позовних вимог суд зазначає наступне.

Первісною вимогою у даній справі було стягнення з відповідача до Державного бюджету України заборгованості за Договором про надання субкредиту укладеним між Міністерством фінансів України та Акціонерною генеруючою компанією «Західенерго» від 26.11.1996 № 2014-1 (далі - Договір субкредиту) стосовно використання коштів наданих Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Договір про надання позики між Україною Міжнародним Банком Реконструкції та розвитку від 01.011.1996 №4098-0 UA) та Кредитною угодою (кредит на закупівлю палива на зимовий період 200/2001) укладеною між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку від 06.10.2000 (далі - Кредитна угода) в розмірі 5 665 237,95 дол. США та 34 953 151,95 грн., з яких:

2 788 335,75 дол. США - прострочена заборгованість за відсотками по Договору субкредиту (подання № 35 від 02.07.2007);

791 986,55 дол. США - прострочена заборгованість за платою за надання кредиту по Договору субкредиту (подання № 36 від 02.07.2007);

2 084 915,65 дол. США - прострочена заборгованість за основною сумою боргу по Договору субкредиту (подання № 37 від 02.07.2007);

30 652 889,01 грн. - пеня за відсотками та за платою за надання кредиту по Договору субкредиту (подання № 38 від 02.07.2007);

4 300 262,94 грн. - пеня за основною сумою боргу за Договором субкредиту і подання № 39 від 02.07.2007).

Крім того, 1 339 728,86 грн. - пеня за відсотками по погашенню субкредитів, наданих в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку по Кредитній угоді (подання № 40 від 02.07.2007).

29.01.2013 позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог у зв`язку із погашенням відповідачем заборгованості за основною сумою боргу по Договору субкредиту (подання № 37 від 02.07.2007), за відсотками по Договору субкредиту (подання № 35 від 02.07.2007) та простроченою заборгованістю за платою за надання кредиту по Договору субкредиту (подання 36 від 02.07.2007).

Відтак, непогашеною залишилася заборгованість по пені за відсотками, пені за платою за надання кредиту та пені за основною сумою боргу по Договору субкредиту (подання № 38 та № 39 від 02.07.2007 станом на 01.06.2007 сума заборгованості становила 30 652 889,01 грн. та 4 300262,94 грн. відповідно до кожного Подання) та по пені за відсотками по Кредитній угоді на суму 1 339 728,86. грн. (подання № 40 від 02.07.2007 станом на 01.06.2007 на суму 1 339 728,86 грн.).

Подання № 38 від 02.07.2007 на суму ЗО 652 889,01 грн. та № 39 від 02.07.2007 на суму 4 300 262,94 грн. стосується стягнення пені за основною сумою боргу, пені по відсотках та пені нарахованої на плату за надання кредиту за Договором субкредиту та відповідає Поданню № 1 від 24.01.2013 станом на 01.01.2013 на суму

52 423 237,70 грн., яка є незмінною і на сьогоднішній час.

Перша заборгованість по Договору субкредиту виникла 01.01.2000 в сумі 805 298,73 дол. США по відсотках за Договором кредиту. Інформацію про наявну заборгованість, отриману від Міністерства фінансів України, скеровано Державним Казначейством України до Головного управління Казначейства листом від 06.10.2000 № 09-06-245-7076 (знаходиться в матеріалах справи) для оформлення подання та скерування його до податкових органів для стягнення пені нарахованої на відсотки. На цю суму Головним управлінням Казначейства здійснено нарахування пені відповідно до діючих на час нарахування нормативно-правових актів. У подальшому нарахування пені на прострочену заборгованість за відсотками по Договору субкредиту здійснювалось щомісячно до 05.12.2012 року.

Після внесення змін до п.3.2. Договору субкредиту (Угода про внесення змін в Договору субкредиту від 04.12.2000 №101/04-49 щодо строку надання (17 років) та графіку погашення позики (датами платежу встановлено 15 травня і 15 листопада починаючи з 2002 року по 15 листопада 2013 року) перша заборгованість за основною сумою боргу виникла 15.05.2002 в сумі 471 000 дол. США. З цього часу почала нараховуватися пеня на основну суму боргу, оскільки відповідачем в порушення пункту 3.2. Договору субкредиту, яким визначено дати платежу, не здійснювалось погашення основного боргу за Договором субкредиту. Відтак, прострочена заборгованість за основною сумою боргу постійно змінювалось до повного її погашення 05.12.2012. На суми даної заборгованості нараховувалася пеня відповідно до діючих на час її виникнення нормативно-правових актів.

Міністерством фінансів України щомісячно подавалась інформація Державному казначейству України про суму заборгованості по Договору субкредиту для нарахування пені на суму заборгованості, відсотки по кредиту та плату за користування кредитом та інформування податкового органу для вжиття заходів щодо стягнення заборгованості.

Відтак, нарахування пені на суми простроченої заборгованості за основною сумою боргу, простроченої заборгованості за відсотками та платою за користування кредитом за Договором субкредиту здійснювалось Головним управлінням Казначейства відповідно до інформації, що подавалась Міністерством Фінансів України щомісячно з 01.01.2000 по 05.12.2012.

Подання № 40 від 02.07.2007 на суму 1 339 728,86 грн. (стосується стягнення пені за відсотками за Кредитною угодою) та відповідає Поданню № 2 від 24.01.2013 на суму 882 086,42 грн. Сума пені уточнювалась у 2007 році у зв`язку з втановленням мораторію на задоволення вимог кредиторів за невиконання чи неналежне виконання грошових зобв`язань, відповідно до положень статті 15 Закону України «Про банкрутство» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ на підставі листа Державного казначейства України від 27.07.2007 № 2.5-06/864-9015 (знаходиться в матеріалах справи).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Відтак, у січні 2013 року позивачем було здійснено зменшення позовних вимог у зв`язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості, тому такі зміни жодним чином не пов`язані ані з предметом, ані з підставами поданого позову.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Згідно пункту 1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу. Підпунктом 20.1.19. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України, - контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Органом стягнення, у відповідності до приписів п.п. 14.1.137. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 41.2. ст. 41 Податкового кодексу України, - органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Також, згідно з пункту 11 частини 1 статті 10 Законом України Про державну податкову службу в Україні від 04.12.1990р. № 509-XII (термін дії з 21.12.2000р. по 01.01.2011р.) функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об`єднаних спеціалізованих державних податкових інспекцій, у тому числі включають: 11) подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Аналогічні положення містяться у законах України про державний бюджет на 2001-2010 роки.

Таким чином, позивач - є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Податковим кодексом.

Судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням ПАТ ДТЕК Західенерго своїх фінансових зобов`язань за Договором про надання позики №4098-1 UA від 01 листопада 1996р., станом на 24.01.2013 року, ГУ ДКСУ у Львівській області здійснено нарахування пені у розмірі 53 245 324 грн. 11 коп.

Також, ГУ ДКСУ у Львівській області винесені подання:

-№1 від 24.01.2013р., згідно з яким на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011р. №174 надано подання для здійснення до ПАТ Західенерго заходів щодо стягнення пені (код 21081000) за простроченою заборгованістю по іноземному кредиту за субкредитною угодою від 26.11.1996р. №2014-1, укладеною між Міністерством фінансів України в рамках спільних зі Світовим банком проектів, станом на 01.01.2013р. в сумі 52 423 237 грн. 70 коп.;

-№2 від 24.01.2013р., згідно з яким на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011р. №174 надано подання для здійснення до ПАТ Західенерго заходів щодо стягнення пені за відсотками (код 21081000) по погашенню субкредиту, наданого в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку, станом на 01.01.2013р. в сумі 822 086 грн. 42 коп.

Вищевказані подання направлені до СДПІ по роботі з ВПП у м. Львів для здійснення претензійно-позовної роботи. Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, вищевказані подання винесені внаслідок нарахування третьою особою пені за несвоєчасне виконання зобов`язань щодо погашення заборгованості за Договором про надання позики №4098-1 UA від 01 листопада 1996р.

Враховуючи вищевикладене, предметом даного спору є стягнення заборгованості у вигляді пені у розмірі 53 245 324 грн. 11 коп. за Договором про надання позики №4098-1 UA від 01 листопада 1996р., нарахованої ГУ ДКСУ у Львівській області.

01.11.1996р. між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (надалі МБРР) укладено Договір про надання позики (Проект розвитку ринку електроенергії) №4098-1 UA (надалі Кредитна угода) у відповідності до якого МБРР виступає Банком, який надає кредит Україні, як Позичальнику.

Статтею 3 Рахунок кредиту. Відсотки та інші нарахування. Погашення. Місце здійснення платежів Кредитної угоди передбачені наступні платежі Позичальника Банку:

-Комісія за зобов`язання, що сплачується Банку по невикористаній частині кредиту (Розділ 3.02. Кредитної угоди);

-Відсотки (Розділ 3.03.Кредитної угоди);

-Основну суму Кредиту (Розділ 3.04. Кредитної угоди)

Інших платежів у Кредитній угоді не передбачено, зокрема у разі порушення строків розрахунків Позичальником з Банком. Тобто у Кредитній угоді не передбачено відповідальності у вигляді сплати пені як безпосередньо Позичальником, так і іншими особами.

У Преамбулі Кредитної угоди визначено: (D) Реалізація розділів A (3) та B (3) Проекту здійснюється Західенерго (акціонерною компанією, яку було створено та яка функціонує відповідно до законів Позичальника) за допомогою Позичальника і, у рамках такої допомоги, Позичальник надаватиме Західенерго частину коштів Позики, як це передбачено даним Договором.

Умови надання субкредиту визначені в Додатковій статті 7 до Кредитної угоди, а саме:

1. Позичальник зобов`язується позичати надходження Позики, що виділяються час від часу для: (a) категорій 1 (a) і 2 (a) таблиці, наведеної в пункті 1 Додаткової статті 1 до даного Договору з Донбасенерго, в рамках Договору з Донбасенерго про надання субкредиту (субкредит, наданий Донбасенерго); (b) категорій 1 (b) і 2 (b) таблиці, наведеної в пункті 1 Додаткової статті 1 до даного Договору з Дніпроенерго, в рамках Договору з Дніпроенерго про надання субкредиту (субкредит, наданий Дніпроенерго); (c) категорій 1 (c) і 2 (c) таблиці, наведеної в пункті 1 Додаткової статті 1 до даного Договору з Західенерго, в рамках Договору з Західенерго про надання субкредиту (субкредит, наданий Західенерго); (d) категорій 1 (d) і 2 (d) таблиці, наведеної в пункті 1 Додаткової статті 1 до даного Договору з Центренерго, в рамках Договору з Центренерго про надання субкредиту (субкредит, наданий Центренерго); та (e) категорій 3 і 4 вказаної таблиці, що стосуються НДЦ, в рамках Договору з НДЦ про надання субкредиту (субкредит, наданий НДЦ). Виплати відсотків за субкредит НДЦ, нарахованих на дату вказану в категорії (5) згаданої таблиці або перед цією датою, будуть капіталізовані й виплачуватимуться з надходжень Позики згідно з директивами, які задовольнятимуть Банк.

2. Основна сума кожного із субкредитів, наданих Донбасенерго, Дніпроенерго, Західенерго, та Центренерго: (a) визначена у доларах США; (b) сплачена протягом періоду в 10 років, включаючи трирічний період звільнення від сплати процентів; (с) плата за зобов`язання, яка періодично нараховується на невибрану частину основної суми позики, ставка цієї плати дорівнює величині ставки, яку час від часу платить Позичальник згідно параграфа 2.04 даного Договору; та (d) процентів, які періодично нараховуються на основну суму вибраної та не сплаченої позики, процентна ставка дорівнює процентній ставці, яку час від часу платить Позичальник за використання коштів Позики згідно параграфа 2.05 даного Договору, плюс маржа у розмірі 1,0%.

На виконання вищевказаних положень Кредитної угоди, 26.11.1996р. між Міністерством фінансів України та АК Західенерго укладено Договір про надання субкредиту стосовно використання коштів наданих Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Договір про надання позики №4098-1 UA від 01 листопада 1996р.) для фінансування Проекту розвитку ринку електроенергії №2014-1 (надалі Субкредитний договір).

Розділом 3 Субкредитного договору передбачено розмір, вимоги та умови субкредитування, а саме:

3.14. АО сплачує Міністерству фінансів кожні півроку на дату, зазначену в п.3.6 даного Договору, комісію за зобов`язання по основній невикористаній сумі субкредиту, що дорівнює ставці, яка сплачується час від часу Позичальником у відповідності до статті 2 (параграф 2.04) Договору про надання позики і становить ѕ (три четвертих) від 1 (одного) відсотка, якщо Банк не повідомить про її зниження.

3.15. АО здійснює погашення своїх боргових зобов`язань перед Міністерством фінансів по основній сумі субкредиту шляхом перерахування Міністерству фінансів у формі піврічних внесків, починаючи з моменту закінчення пільгового періоду, відповідних сум згідно з Графіком погашення позики (Додаткова стаття 1 даного Договору).

3.16. Відсотки по основній сумі субкредиту, використаної та непогашеної, сплачуватимуться АО час від часу згідно з п. 3.6. даного Договору з використанням ставки, яку Позичальник сплачує час від часу МБРР у відповідності до статті 2 (параграф 2.05) Договору про надання позики плюс маржа в розмірі 1 (одного) відсотку, яка перераховується АО на спеціальний рахунок Міністерства фінансів.

3.17. Сума, яку АО зобов`язана повернути Міністерству фінансів згідно з умовами цього Договору, виплачується в доларах США.

3.18. За прострочку виплати на погашення основної суми субкредиту та відсотків по ньому АО виплачує Міністерству фінансів штраф у обсягах та порядку, встановленому для цього чинним законодавством України, та в указаних в Договорі про позику між Україною та МБРР.

Якщо будь-який платіж, який має бути здійсненим АО на користь Міністерства фінансів за умовами цієї Угоди, припадає на будь-який день, що не є робочим, такий платіж буде здійснений АО без затримки на наступний робочий день і штраф в цьому випадку не стягуватиметься.

Розділом 5 Субкредитного договору передбачено право Міністерства фінансів України 5.2.2.В разі порушення АО строків погашення основної суми субкредиту та відсотків по ній, самостійно в безакцептному порядку списувати з рахунку АО суму заборгованості.

Розділ 6 Субкредитного договору Відповідальність і порядок вирішення спорів передбачає: 6.1. АО несе відповідальність перед Міністерством фінансів за своєчасність повернення в повному обсязі суми субкредиту, відсотків по ньому та за дотримання цілей використання цих коштів.

В разі неспроможності АО належним чином виконати свої боргові зобов`язання перед Міністерством фінансів в повному обсязі АО несе відповідальність власним майном згідно з чинним законодавством України.

Аналіз наведених вище положень договорів дають підстави стверджувати, що умовами Субкредитного договору не передбачено нарахування пені та не визначено метод її нарахування.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певними законами.

У відповідності до статті 178 Цивільного кодексу Української РСР від 18.06.1963р. (діяв з 01.01.1964 р. по 01.01.2004 р.), виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством. Крім того, зобов`язання між громадянами або з їх участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов`язання між соціалістичними організаціями гарантією. А статтею 180 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що Угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню)..

Аналогічні положення містяться в Цивільному кодексі України від 16.01.2003р. № 435-IV (діє з 01.01.2004 р. по теперішній час):

Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов`язання.

1.Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

2.Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Стаття 547. Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання

1. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

2. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тобто акти цивільного законодавства для визначення методу та порядку нарахування пені за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Субкредитним договором застосуванню не підлягають.

У абзаці 2 преамбули Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000р. № 2181-III (термін дії з 01.04.2001р. по 01.01.2011 р.), зазначено:

Цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов`язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.

Суд звертає увагу, що зупинення цієї норми пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України Про державний бюджет України на 2010 рік від 27.04.2010р. визнано неконституційним Рішенням Конституційного суду України №22-рп/2010 від 30.11.2010р. А виключення цієї норми на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Бюджетного кодексу України №2457 від 08.07.2010р., відбулося 01 січня 2011 р., одночасно з втратою сили Закону №2181.

Отже сфера правового регулювання Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами не охоплює правовідносини, які виникли за Субкредитним договором і щодо нарахування пені застосуванню не підлягає.

З аналогічних підстав не може бути застосована Інструкція про порядок нарахування та погашення пені, затверджена наказом Державної податкової адміністрації від 01.03.2001р. №77, адже згідно преамбули вона затверджена відповідно до статті 16 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, який не може застосовуватися для визначення методу нарахування пені за Субкредитним договором.

Інструкція про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби №290 від 11.06.2003р. також прийнята на виконання Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та регулює порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платника податків у зв`язку з несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов`язання. Так, цією Інструкцією передбачено певний метод нарахування пені, а саме у відповідності до пунктом 3.2:

3.2. Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов`язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання;

б) при нарахуванні суми податкового зобов`язання податковим органом - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати такого податкового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні (за винятком випадків, коли платник податків у встановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження);

в) при нарахуванні суми податкового зобов`язання податковим органом (якщо платник податків у встановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження суми податкового зобов`язання) - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, визначеного за результатами апеляційного узгодження. При цьому, пункт 3.11.1 Інструкції Документи, що підтверджують суму податкових зобов`язань платника податків та граничний строк їх сплати:

податкова декларація (у тому числі уточнююча) з позитивною сумою податкових зобов`язань;

податкове повідомлення;

договір про розстрочення (відстрочення) податкових зобов`язань;

рішення суду.

Однак, податкові декларації, податкові повідомлення, договори про розстрочення податкових зобов`язань чи рішення суду для того, щоб встановити граничний строк сплати платежів за Субкредитним договором, як податкових зобов`язань, у матеріалах справи відсутні. Для визначення строку сплати зобов`язання за Субкредитним договором такий механізм не застосовується, що підтверджує неможливість використовувати метод нарахування пені, визначеного Законом України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та інструкціями, прийнятими на його виконання.

Частиною 9 статті 17 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. № 2456-VI (термін дії з 01.01.2011р.) встановлено, що Прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Можливість застосування інших розділів, окрім глави 9 Розділу 2 Адміністрування податків, зборів (обов`язкових платежів) Податкового кодексу України для стягнення заборгованості за Субкредитним договором не передбачено, у тому числі не передбачено можливість застосування статтей 129- 131 глави 12 Пеня розділу 2 Порядок адміністрування податків, зборів (обов`язкових платежів) Податкового кодексу України, якою передбачено порядок та випадки застосування відповідальності у вигляді пені та метод її нарахування.

Отже, бюджетним законодавством та Податковим кодексом України встановлено можливість застосування норм податкового законодавства виключно щодо стягнення податковим органом вже нарахованої у порядку передбаченому договором або іншими законодавчими актами пені.

Вищевказані норми не визначають повноважень ГУ ДКСУ у Львівській області щодо нарахування пені на підставі податкового законодавства, а тому не можуть застосовуватися до оспорюваних правовідносин.

Постановою Кабінету Міністрів України №1002 від 14.12.1995р. Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 року N 1336) (термін дії з 23.01.1996р. по 11.03.2011р.) встановлено наступне:

1. Установити, що у разі здійснення гарантом платежів для покриття заборгованості юридичних осіб України за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, відповідальність позичальників перед державним бюджетом виникає в межах витрат державного бюджету на виконання їх зобов`язань, визначених умовами кредитної угоди між банком - агентом Уряду України і позичальником, з моменту здійснення гарантом зазначених платежів.

Банк - агент Уряду України за п`ять днів до здійснення планового платежу з обслуговування іноземного кредиту інформує Міністерство фінансів щодо сум коштів, потрібних для погашення заборгованості у разі порушення позичальником розкладу платежів, визначених кредитною угодою.

2. Органам державної податкової служби у разі невідшкодування у місячний термін позичальником іноземного кредиту, одержаного під гарантії Уряду України, витрат державного бюджету, що виникли у зв`язку з покриттям гарантом заборгованості за цим кредитом, забезпечити за поданням відповідних фінансових органів за місцем знаходження позичальника стягнення з нього у безспірному порядку повної суми нездійснених у строк платежів з урахуванням пені.

Правовий аналіз вказаного законодавчого акту дає підстави зробити висновок, що для стягнення заборгованості з урахуванням пені необхідна наявність двох факторів:

-здійснення гарантом платежів для покриття заборгованості юридичних осіб України за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України;

-іноземний кредит повинен бути одержаний юридичними особами України під гарантії Уряду України.

В той же час, вищевказаною постановою не передбачено методу нарахування пені (розмір, період нарахування, сума, на яку нараховується пеня).

Судом враховано те, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджували б здійснення Міністерством фінансів України, як гарантом, платежів для покриття заборгованості за Субкредитним договором, а також, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують надання кредиту за Субкредитним договором під гарантії Уряду України.

Так, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.1996р. №1027 Про гарантії Кабінету Міністрів України за іноземними кредитами передбачено: рішення про надання Кабінетом Міністрів України гарантій за іноземними кредитами оформлюється постановами Кабінету Міністрів України за поданням Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України. Однак, такої постанови не приймалося.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1995р. N 655 Про додаткове забезпечення гарантій або інших зобов`язань Уряду України, які надаються іноземним кредиторам щодо погашення кредитів в іноземній валюті, що залучаються українськими юридичними особами (у редакції від 18.12.1995 р. N 1020, що діяла на момент укладання Субкредитного договору) встановлено:

1. Установити, що Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів України розглядає питання про доцільність надання гарантій або інших зобов`язань Уряду України іноземним кредиторам для забезпечення погашення заборгованості українських юридичних осіб за кредитами в іноземній валюті, які залучаються на умовах валютної самоокупності, за умови укладання зазначеними юридичними особами та Державним експортно-імпортним банком України або іншим уповноваженим Урядом України фінансовим агентом кредитних та інших угод і договорів застави. Валютно-кредитна рада подає на розгляд Кабінетові Міністрів України матеріали стосовно надання іноземним кредиторам гарантій або інших зобов`язань Уряду України за наявності нотаріально посвідчених договорів застави.

В матеріалах справи, теж відсутнє документальне підтвердження наявності нотаріально-посвідченого договору застави, що є обов`язковою умовою надання кредиту під гарантії Уряду України.

У відповідності до статті 2 Загальних умов, які поширюються на Кредитні і Гарантійні угоди для моновалютних кредитів від 30.05.1995р., передбачено наступні визначення:

1. Банк означає Міжнародний банк реконструкції і розвитку.

3. Кредитна угода означає кредитну угоду між Банком і Позичальником про надання Кредиту, в яку час від часу можуть вноситися поправки. Кредитна угода включає ці Загальні умови, які поширюються на неї, і всі додатки і додаткові умови до Кредитної угоди.

4. Кредит означає кредит, передбачений Кредитною угодою.

5. Гарантійна угода означає угоду між членом Банку і Банком, якою надаються гарантії щодо Кредиту, в яку час від часу можуть вноситься поправки.

Гарантійна угода включає ці загальні умови, які поширюються на неї, і всі додатки і додаткові угоди до Гарантійної угоди.

6. Позичальник означає сторону Кредитної угоди, якій надається Кредит.

7. Гарант означає члена Банку, який є стороною Гарантійної угоди.

У відповідності до Кредитної угоди МБРР виступає Банком, який надає кредит Україні, саме як Позичальнику. В тексті Кредитної угоди та у тексті Субкредитного договору відсутнє посилання на будь яку гарантійну угоду, та на те, що Уряд України виступає гарантом і є стороною гарантійної угоди. В матеріалах справи також гарантійна угода відсутня.

Тобто, з матеріалів справи, у тому числі з Кредитної угоди та Субкредитного договору не вбачається, що субкредит Західенерго був наданий під гарантії Уряду України, а тому Постанова Кабінету Міністрів України №1002 від 14.12.1995р. Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України до оспорюваних правовідносин застосуванню не підлягає.

Наказ Міністерства фінансів України №88 від 30.04.1996р. Порядок зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України прийнятий на виконання вищевказаної Постанови та регулює відносини що виникають з погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Кабінету Міністрів України. У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що такий Порядок не підлягає застосуванню до правовідносин за Субкредитним договором, а тому виносити подання на підставі такого Порядку ГУ ДКСУ у Львівській області є неправомірним.

Згідно з пунктом 8 частини 2 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою наданими міністерством фінансів у 1993 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №174 від 02.03.2011р. (термін дії: з 11.03.2011р.) встановлює: пеня сума коштів, яку боржник зобов`язаний сплатити у разі порушення ним зобов`язань за кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Частиною 13 Порядку передбачено що: пеня нараховується у гривнях на суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками, платою за надання гарантій або кредитів, залучених державою) у порядку, передбаченому відповідними законодавчими актами чи кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетною позички/фінансовою допомоги.

Ця норма передбачає можливість нарахування пені у випадках передбачених договором або відповідними законодавчими актами. При цьому, як зазначалося вище, умовами Субкредитного договору не визначено порядок нарахування пені. Метод та підстави нарахування пені за кредитом, залученим державою, також не визначається у законодавчих актах, зокрема не передбачено методу нарахування пені ані цивільним, ані господарським, ані бюджетним, ані податковим законодавством.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що чинним законодавством не передбачені відповідальність у вигляді пені, і порядок її нарахування у випадку порушення Відповідачем умов Субкредитного договору.

Як встановлено судом, та визнається сторонами, пеня за Субкредитним договором нараховувалася ГУ ДКСУ у Львівській області.

У відповідності до статті 112 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює виключно бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що пеня на прострочену заборгованість за кредитами нараховується Мінфіном. Як наведено у пункті 9 Порядку Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

Право ГУ ДКСУ у Львівській області нараховувати пеню за Субкредитним договором також не передбачено Положенням про Державну казначейську службу, затверджене Указом Президента України №460/2011 від 13.04.2011р.

Згідно з статті 15 Закону України Про центральні органи виконавчої влади №3166 від 17.03.2011р. міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету міністрів України видає накази, які підписує міністр. В матеріалах справи відсутні докази делегування повноважень Міністерством фінансів України відповідачу щодо нарахування пені.

Таким чином, з урахуванням п.12 Порядку нарахування пені на прострочену заборгованість перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, віднесено до повноважень Міністерства фінансів України.

Доказів нарахування пені, яка є предметом розгляду даної справи до суду не надано. Міністерством фінансів України нарахування пені не здійснювалося, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків з Міністерством фінансів України за Субкредитним договором від 30.09.2007р., від 31.10.2010р., від 30.06.2012р. згідно яких заборгованість за таким видом платежу як пеня відсутні.

Судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 р. у справі 2а-10083/10/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015р., винесено рішення, яким:

-визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області щодо нарахування Публічному акціонерному товариству ДТЕК Західенерго пені у розмірі 52 423 237 гривень 70 копійок за Договором про надання субкредиту від 26.11.1996 року №2014-1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ Західенерго;

-визнано недійсним та скасовано подання Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області №9 від 20.08.2010 р. №1 від 24.01.2013 р., скеровані до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про здійснення заходів щодо стягнення пені за простроченою заборгованістю по іноземному кредиту за договором від 26 листопада 1996 року № 2014-1 про надання субкредиту, укладеного між Міністерством фінансів України та ВАТ Західенерго;

-зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області утриматися від нарахування Публічному акціонерному товариству ДТЕК Західенерго пені за Договором про надання субкредиту від 26.11.1996 року №2014-1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ Західенерго та надсилати подання до органів державної податкової служби про її стягнення.

Ба більше, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 р. у справі 2а-10083/10/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області щодо нарахування Публічному акціонерному товариству ДТЕК Західенерго пені у розмірі 52 423 237 гривень 70 копійок за Договором про надання субкредиту від 26.11.1996 року №2014/1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ Західенерго; визнано недійсним та скасуовано подання Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області №9 від 20.08.2010 р. №1 від 24.01.2013 р., скеровані до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про здійснення заходів щодо стягнення пені за простроченою заборгованістю по іноземному кредиту за договором від 26 листопада 1996 року № 2014-1 про надання субкредиту, укладеного між Міністерством фінансів України та ВАТ Західенерго; зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області утриматися від нарахування Публічному акціонерному товариству ДТЕК Західенерго пені за Договором про надання субкредиту від 26.11.1996 року №2014/1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ Західенерго та надсилати подання до органів державної податкової служби про її стягнення. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго 50 640 (п`ятдесят тисяч шістсот сорок) гривень 20 копійок судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 16.06.2020 касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області задоволено частково: постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року скасовано в частині задоволених вимог щодо зобов`язання Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області утриматися від вчинення певних дій, а саме: нараховувати ПАТ ДТЕК Західенерго пеню за Договором про надання субкредиту від 26 листопада 1996 року № 2014/1, укладеного між Міністерством фінансів України та ВАТ Західенерго та надсилання подання до органів державної податкової служби про її стягнення. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року залишено без змін.

Так, судом зазначено: Таким чином, жодним законом чи нормативно-правовим актом не передбачено право органів Державної казначейської служби по нарахуванню пені за Субкредитним договором.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З урахуванням викладеного, у відповідача відсутні повноваження щодо нарахування пені та винесення у зв`язку з таким нарахуванням подань для подальшого їх направлення органам державної податкової служби.

З мотивів, вище викладених у постанові, суд дійшов висновку про те, що Субкредитним договором та чинним законодавством не передбачено відповідальності у вигляді пені та порядку її нарахування у разі порушення умов Субкредитного договору. Тому дії відповідача по нарахуванню пені за Субкредитним договором та винесенні подань, надісланих СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС, є неправомірними..

У відповідності до ч. 4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, неправомірність нарахування пені за Договором про надання субкредиту від 26.11.1996 року №2014-1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ Західенерго, встановлено судовим рішенням у адміністративній справі, а саме постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 р. у справі 2а-10083/10/1370, між тими самими особами: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, Публічне акціонерне товариство ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Міністерство фінансів України, та не потребує доказування.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що ані умовами договору про надання Субкредиту від 26.11.1996 №2014-1 ані іншими законодавчими актами не передбачено можливості для обчислення та нарахування пені.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295, КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Міністерство фінансів України про стягнення коштів, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.06.2022.

Суддя Грень Н.М.