Рішення № 104833459, 07.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року

справа №380/18273/21

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання Гулій М.Р.,

за участі:

представника позивача Івасюти Л.В., згідно договору,

третьої особи - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Білецької О.Р., згідно договору,

розглянувши у м. Львові у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Городоцької міської ради Львівського району Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування індивідуального акта,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , позивач) до Городоцької міської ради Львівського району Львівської області (далі Городоцька міська рада, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , третя особа) з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Городоцької міської ради Львівського району Львівської області за №2300 від 20.08.2021 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що їй стало відомо, що рішенням Городоцької міської ради від 20.08.2021 №2300 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на 0,19 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує її законні права та інтереси. Позивач зазначає, що третя особа претендує на земельну ділянку площею 0,19 га для обслуговування свого будинку за рахунок відібрання частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 . У червні 2021 року позивач була на особистому прийомі голови Городоцької ОТГ п. ОСОБА_3 , а також подала заяву до земельного відділу Городоцької міської ради, якою категорично заперечила надання ОСОБА_1 земельної ділянки, якою більше 50 років користувалась її батьки і на даний час користується позивач, і яка ніколи не перебувала у власності родини ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що земельна комісія Городоцької міської ради однобічно вирішила вказане питання в користь ОСОБА_1 , зокрема, не розглянула і не взяла до уваги заяву позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо відведення у власність земельної ділянки площею саме 0,23 га, а не 0,19 га, а також заяву, у якій позивач повідомила, що з ОСОБА_1 у неї триває багаторічний земельний спір і він безпідставно претендує на частину тієї земельної ділянки, яка постійно є в її користуванні, не перевіривши згідно погосподарських та поземельних книг с. Керниця, яка саме площа земельної ділянки є в користуванні родини ОСОБА_4 та родини ОСОБА_5 . Більше того, виносячи заяву ОСОБА_1 на сесію земельна комісія не виїхала на місце розташування обох спірних ділянок, тобто по суті однобічно розглянула тільки заяву ОСОБА_1 , що свідчить про упередженість стосовно позивача та порушення її прав та законних інтересів як землекористувача. За таких обставин позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 28.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

13.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №93790). Відповідач вважає, що рішення міської ради №2300 від 20.08.2021 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» прийнято в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України та на виконання постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП № 66165395, відкритого 21.07.2021, і постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі № 441/1868/17, а тому в задоволенні позову гр. ОСОБА_2 слід відмовити у повному обсязі.

01.12.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо заявленого позову (вх.№89528). Третя особа зазначає, що у заяві від 23.08.2017 просив надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1 , площею 0,19 га, однак Керницька сільська рада Городоцького району Львівської області частково розглянула заяву в певній частині, а іншій частині заяву розглянуто не було. Крім того, питання законності прийнятого рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,12 га та 0,07 га, що в сумі становить 0,19 га, уже досліджувалось судом під час розгляду справи №441/1868/17. Таким чином, дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1 , площею 0,19 га надано на виконання постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП № 66165395, відкритого 21.07.2021, і постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі № 441/1868/17. За таких обставин третя особа у задоволенні позову просила відмовити повністю.

09.03.2022 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх.№3258 ел.).

11.05.2022 від позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі (вх.№33397).

19.05.2022 від позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі (вх.№35210).

Ухвалою суду від 19.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 07.06.2022 у задоволенні клопотання представника третьої особи та представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Городоцької міської ради Львівського району Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування індивідуального акта відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

В судовому засіданні третя особа та її представник позовні вимоги заперечили повністю, просили суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотань, пов`язаних з розглядом справи, суду не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, представника третьої особи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на ХІ сесії Восьмого скликання Городоцької міської ради Львівської області розглянуто лист №19-16-29/6760 від 21.07.2021 державного виконавця Городоцького відділу Державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2021 ВП №66165395 (виконавчий лист виданий 11.01.2021 №2а-441/1/2020 Городоцьким районним судом Львівської області) про зобов`язання розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.08.2017 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , та керуючись ст.ст. 12, 118, 121-122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 55 Закону України «Про землеустрій», враховуючи пропозиції постійної депутатської комісії міської ради у справах земельних ресурсів АПК, містобудування, охорони довкілля, вирішено надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,19 га, що по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Не погодившись із рішенням органу місцевого самоврядування, яким надано дозвіл третій особі на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,19 га, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України).

Як передбачено ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст. 118 ЗК України.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Зі змісту наведених правових положень випливає висновок, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.

Так, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Крім того, слід врахувати, що відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі № 441/1868/17 судом встановлено, що щодо заяви ОСОБА_1 від 23.08.2017 року до Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0.19 га, то така заява розглянута лише в частині, яка стосується земельної ділянки площею 0,12 га. Відносно решти земельної ділянки площею 0,07 га, то вказана заява у цій частині відповідачем є нерозглянута та не прийнято жодного рішення у встановленому порядку. Відтак, по відношенню до позивача ОСОБА_1 , відповідач Керницька сільська рада допустила протиправну тривалу бездіяльність (понад три роки), яка полягає у неналежному та несвоєчасному розгляді його заяви.

Таким чином, судом апеляційної інстанції зобов`язано Керницьку сільську раду Городоцького району Львівської області невідкладно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.08.2017 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0.07 га та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду про що повідомити ОСОБА_1 .

На виконання вищевказаного постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі № 441/1868/17 21.07.2021 постановою державного виконавця Городоцького відділу Державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП № 66165395 відкрито виконавче провадження.

В подальшому, Городоцькою міською радою Львівського району Львівської області прийнято рішення №2300 від 20.08.2021 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

Представник позивача у запереченні на клопотання про закриття провадження у справі від 19.05.2022, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення, зазначив, що Городоцькою міською радою не досліджено підстав для надання земельної ділянки саме в розмірі 0,19 га та не враховано те, що фактично земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 становить лише 0,12 га, тому таке рішення суперечить інтересам інших землекористувачів.

Проте, такі доводи представника позивача суд не приймає до уваги, оскільки, як уже зазначалось вище, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд зауважує, що у протилежному випадку, якщо усі необхідні умови позивачем щодо надання такого дозволу дотримано, то у відповідача виникає обов`язок прийняте позитивне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що і було зроблено Городоцькою міською радою Львівської області.

Судом також не беруться до уваги твердження позивача про те, що третя особа претендує на земельну ділянку площею 0,19 га для обслуговування свого будинку за рахунок відібрання частини її земельної ділянки.

Так, суд зазначає, що позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів, які б вказували, що у її користуванні чи володінні перебувала чи перебуває частина спірної земельної ділянки, оскільки дані погосподарських та поземельних книг не мають правового значення, оскільки згідно норм Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав і не інакше.

Також щодо відносин, які виникли, суд наголошує, що на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою межі земельної ділянки не узгоджуються, оскільки саме під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність.

Верховний Суд у постанові від 28.02.2020 у справі №461/1257/17 зазначив, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14.

За приписами ст. 791 ЗК України метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Таким чином, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.

Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є ствердженням того, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що ст. 118 ЗК України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Серед них немає такої підстави як надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі на ту ж саму земельну ділянку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Так, ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем своїх прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.

Право на судовий захист, гарантоване Конституцією України, закріплене ст. 5 КАС України, має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішеннями чи діями суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "прав" має один і той же зміст.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику.

Застосовуючи цей підхід в контексті обставин справи, суд дійшов висновку, що рішення Городоцької міської ради Львівського району Львівської області за №2300 від 20.08.2021 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» не порушує прав та інтересів позивача, оскільки не стосується його безпосередньо.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_2 .

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд,

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.06.2022.

Суддя Потабенко В.А.