Вирок № 104829846, 20.06.2022, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7110/19

Провадження № 1-кп/591/116/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2022 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Сибільова О.В., за участю секретаря Бабич Ю.О., прокурора Ралка С.М., потерпілої ОСОБА_1 , представника потерпілої Терещенко В.В., захисника Зацепіна В.С., обвинуваченого ОСОБА_2 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12019200440002688 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), гр-на України, не одруженого, працюючого, не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 09 вересня 2019 року близько 20.30 год. в районі буд. 15 по вул. Миру в м. Суми, на ґрунті неприязних стосунків під час словесного конфлікту, маючи намір на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно завдав удар кулаком руки в обличчя ОСОБА_3 , від чого останній впав, а ОСОБА_2 наніс п`ять хаотичних ударів ногами по голові ОСОБА_3 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, крововиливу в м`які тканини волосистої частини голови, лінійного перелому лобної кістки з переходом на передню ямку основи черепа, забою головного мозку, крововиливу під м`яку мозкову оболонку обох півкуль головного мозку, синців та саден обличчя, саден кінцівок (тілесні ушкодження у вигляді травми голови є небезпечними для життя та кваліфікуються як тяжкі, синці, садна обличчя та кінцівок є легкими). В подальшому 12 вересня 2019 року від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, перелому лобної кістки з переходом на основу черепа, забою головного мозку, субарахноідального крововиливу, набряку-стискування головного мозку, крововиливу в м`яку мозкову оболонку, ділянку розмізчення головного мозку, ОСОБА_3 помер в лікарні.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні наведеного злочину фактично не визнав, як і заявлені цивільні позови та показав, що дійсно в приблизно наведений вечірній час гуляв по «Хіммістечку» в м. Суми зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 , коли до них підійшов колишній чоловік його співмешканки ОСОБА_3 , який на вигляд був в нетверезому стані та почав чіплятись до них, а також намагався вдарити його та ОСОБА_4 . Захищаючись від цих дій, обвинувачений вдарив його рукою в область голови, від чого він впав, коли піднявся, то знову намагався вдарити його, тому ОСОБА_2 вдарив його ще раз в область голови. Після цього ОСОБА_3 втік від них, а він з ОСОБА_5 пішов додому. Всі ці події відбувались в районі буд АДРЕСА_2 . Більше він його не бачив та не бив, до цих подій знайомий з потерпілим не був, що відбувалось з ним далі не знає. Також додав, що під час слідчого експерименту за його участю він фактично дав аналогічні покази, лише під тиском слідчого, в присутності свого призначеного державою захисника ОСОБА_6 вказав на ще один удар ногою в область голови потерпілого (хоча цього насправді не було).

Оцінюючи докази подані сторонами та вирішуючи питання про доведеність винуватості обвинуваченого, суд виходить з наступних міркувань.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала суду, що безпосереднім очевидцем побиття її брата не була, про всі події їй повідомили мешканці її гуртожитка, підтвердила також, що її брат ОСОБА_3 дійсно зловживав спиртним, цивільний позов підтримала.

Свідок ОСОБА_7 , який проживає на АДРЕСА_3 (в районі якого і був знайдений потерпілий), приятель померлого ОСОБА_3 , показав суду, що останні приблизно три дні перед смертю ОСОБА_3 він був у нього вдома, де вони разом вживали багато спиртних напоїв. Також свідок казав, що і перед потраплянням в лікарню ОСОБА_3 вже був побитий. Коли потерпілий потрапив в лікарню, то до нього (до свідка) приходили працівники поліції, яким він давав покази також під тиском та під їх диктовку.

Свідок ОСОБА_8 показав суду, що був очевидцем конфліктної ситуації між померлим ОСОБА_3 та його колишньою дружиною ОСОБА_4 , безпосередніх погроз від ОСОБА_9 на його адресу він не чув, про них йому повідомив померлий.

Свідок ОСОБА_10 показала суду, що вже 08 вересня 2019 року на померлому ОСОБА_3 були зовнішні сліди тілесних ушкоджень, але безпосереднім свідком побиття вона не була.

Свідок ОСОБА_11 показала суду, що колись бачила ОСОБА_3 , який зловживав спиртним, побитим, в зв`язку з чим надавала йому допомогу, але коли це було не згадала.

Свідок ОСОБА_12 (донька померлого), показала, що її батько зловживав спиртним, в день його побиття, він приходив до її кімнати голосно стукав в двері, кричав, був в неадекватному стані, тому вона зателефонувала матері, якої не було вдома. Після цього батько пішов.

Свідок ОСОБА_13 , лікар СОКЛ, не згадав інформації стосовно предмета доказування.

Свідок ОСОБА_14 , показала суду, що колись пізно ввечері в районі «Хіммістечко» в м. Суми чула жіночі крики, потім бачила на землі чоловіка, який хрипів, але не змогла згадати, де це було, чи вона викликала швидку не пригадала, але підтвердила, що з її номера викликали швидку допомогу (хоча зазначила, що голос на записі не її).

Свідок ОСОБА_4 дала суду покази, аналогічні показам обвинуваченого ОСОБА_2 .

Також стороною обвинувачення надані наступні докази:

-матеріали по виклику поліції та прийняттю заяви, які не містять суттєвої інформації стосовно предмета доказування (т. 1 а.с. 92-95);

-протоколи оглядів місць події ділянки місцевості в районі 1 під`їзду буд. АДРЕСА_3 , де був виявлений та побитий ОСОБА_3 , коли зафіксована слідова картина та вилучені докази, приміщення лікарні, де була вилучена одежа потерпілого та протокол огляду трупа, яким зафіксовані ознаки тілесних ушкоджень, та копія лікарського свідоцтва про смерть (т. 1 а.с. 96-106, 111-123);

-матеріали тимчасових доступів, якими вилучено історію хвороби ОСОБА_3 , карту виклику швидкої та аудіозапис виклику (оцінка якого буде надана згодом) т. 1 а.с. 91, 128-132;

-висновок СМЕ № 857/580, яким визначено характер, ступінь тяжкості та локалізацію тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та причини його смерті (т. 1 а.с. 134-144);

-протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , та висновки експертів (№№ 857/580-д2, 857/580-д1), наданих на підставі цих слідчих дій, якими не встановлено демонстрації нанесених ударів, які б могли викликати смерть потерпілого згідно обставин обвинувачення (т. 1 а.с. 156-167, т. 2 а.с. 21-26);

-протокол огляду предметів одежі ОСОБА_2 , яким зафіксовані лише зовнішні її ознаки (т. 1 а.с. 170);

-висновки імунологічних досліджень, якими встановлена групова приналежність крові як потерпілого ОСОБА_3 так і обвинуваченого ОСОБА_2 , а також встановлено, що на місці події в районі буд. АДРЕСА_3 , на одежі потерпілого виявлено сліди крові, яка може походити від потерпілого, а на одежі обвинуваченого слідів крові взагалі не виявлено (т. 2 а.с. 27-57).

Оцінюючи згадані докази, суд надає перевагу та вважає за можливе довіряти показам обвинуваченого ОСОБА_2 (навіть не дивлячись на його зацікавленість та процесуальний статус), які узгоджуються з показами свідка ОСОБА_4 , яка їх також підтвердила і на слідчому експерименті, оскільки вони є послідовними та достовірними, не спростованими поза розумним сумнівом будь-яким з доказів поданих стороною обвинувачення та навпаки підтверджуються одним з найдостовірніших доказів в справі аудіозаписом виклику швидкої медичної допомоги на місце події до буд. АДРЕСА_3 .

Так, згідно цього запису, жіночий голос повідомляє про те, що «в районі під`їзду 1 буд. АДРЕСА_3 , знаходиться чоловік з розбитою головою (потерпілий ОСОБА_3 ), мабуть він в п`яному стані, його побили приблизно 4 особи».

Отже, згаданий доказ цілком достовірно підтверджує, що ОСОБА_3 був побитий саме в наведеному місці, але жоден із наданих вище доказів стороною обвинувачення не підтверджує участі в цьому саме обвинуваченого, який натомість зазначив про те, що, захищаючись, наніс лише два удари потерпілому і зовсім в іншому місці, віддаленому від місця виявлення потерпілого (в районі буд. АДРЕСА_2 ) та від яких настання смерті було малоймовірним, з огляду на наведені висновки експертиз.

Не зміг би спростувати вказаних тверджень і свідок, від якого внаслідок цього відмовилась сторона обвинувачення (що підтвердив в судовому засіданні прокурор), а відмова була прийнята судом.

До того ж, суд зважає і на відсутність слідів на одязі обвинуваченого, так само як і на відсутність будь-яких інших слідів на доказах, які б прямо чи опосередковано вказували на те, що саме за участю обвинуваченого були нанесені тілесні ушкодження потерпілому, від яких він помер.

З приводу цього суд вважає за необхідне зауважити і про те, що органом досудового розслідування, всупереч вимогам ст.ст. 9, 91 КПК України, взагалі були проігноровані та не перевірені покази як обвинуваченого так і свідка ОСОБА_4 , хоча така інформація була в розпорядженні слідства з самого початку, в тому числі з урахуванням наведеного запису, негативної репутації померлого, зловживання ним спиртним, а також повідомленої наведеними вище свідками інформації про те, що померлий повсякчас мав і до цього випадку зовнішні сліди побиття.

Тобто згадані обставини в сукупності зумовлювали обов`язок для слідчого та прокурора перевіряти версію побиття ОСОБА_3 саме в згаданому місці і іншими особами, ніж обвинуваченим, чого в цій ситуації зроблено не було взагалі, жоден з наведених доказів прямо чи не прямо не вказує на причетність обвинуваченого до нанесення саме ним тілесних ушкоджень, які і спричинили смерть потерпілого.

Іншими словами, наведені вище докази беззаперечно підтверджують лише факт заподіяння ОСОБА_3 відповідних тілесних ушкоджень, які спричинили його смерть, проте не підтверджують заподіяння саме обвинуваченим потерпілому таких ушкоджень.

Відтак, оцінивши надані докази в їх сукупності, врахувавши що достатніми та беззаперечними доказами не було доведено причетності ОСОБА_2 до спричинення тілесних ушкоджень, які заподіяли смерть потерпілого ОСОБА_3 , врахувавши відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України необхідність тлумачення всіх сумнівів на користь обвинуваченого, суд приходить висновку про те, що прокурором не доведено вчинення саме обвинуваченим ОСОБА_2 цього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України він підлягає виправданню.

Не вважає суд за можливе в цій ситуації, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 337 КПК України, і змінювати правову кваліфікацію, оскільки по-перше, орган досудового розслідування, маючи з самого початку в розпорядженні інформацію по версії сторони захисту, не здійснив жодних дій встановлення тих обставин, які саме з виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень могли бути заподіяні ОСОБА_2 згідно його показань. По-друге, з огляду на негативну репутацію потерпілого, систематичне вживання ним алкоголю та повідомлення свідками інформації про наявність у нього тілесних ушкоджень і до цих подій, визначення та розмежування згаданих тілесних ушкоджень є сумнівним. В-третє, в розумінні наведеної норми вчинення таких дій є правом, а не обов`язком суду, яке не може бути реалізоване, з огляду на наведену бездіяльність органу досудового розслідування на попередній стадії розслідування. І в-четверте, не дозволяє суду змінювати правову кваліфікацію (на більш м`яке кримінальне правопорушення) і той факт, що стороною обвинувачення суду не спростовано показань обвинуваченого та свідка стосовно того, що, наносячи навіть тих два удари, ОСОБА_2 діяв в умовах захисту від агресивних та нападницьких дій потерпілого, що виключало в такій ситуації можливість притягнення його до відповідальності згідно вимог ст. 36 КК України.

Цивільний позов потерпілої та прокурора, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 129 КПК України слід залишити без розгляду, оскільки обвинувачений підлягає виправданню.

Питання щодо долі речових доказів вирішується згідно відповідних норм закону.

Підтвердження наявності в справі процесуальних витрат суду не наведено.

На підставі ч. 2 ст. 121 КК України, керуючись ст.ст. 129, 368, 373-375 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України та виправдати його.

Цивільні позови ОСОБА_1 та прокурора залишити без розгляду.

Речові докази (квитанція Сумського РУП ГУНП в Сумській області № 00444): речовину бурого кольору, зразки крові та слини ОСОБА_2 , тапок знищити; футболку з написом «адідас», спортивні штани, шкарпетки передати ОСОБА_1 ; футболку без рукавів з малюнком з написом «адідас», штани джинсові та кросівки повернути ОСОБА_2 .

Скасувати накладений на вказане майно арешт.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою з моменту вручення вироку цій особі.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя О.В. Сибільов